 |
РУБРИКИ |
Амортизація основних засобів |
РЕКЛАМА |
||
|
Амортизація основних засобівЗадачі аналізу основних фондів: Перевірка забезпеченості підприємства основними фондами. Перевірка технічного стану основних фондів. Встановлення рівня використання основних фондів. Виявлення причини недоліків у використанні основних фондів. Розрахунки впливу використання основних фондів на обсяг випуску продукції. Джерела даних для аналізу: план підприємства, план технічного розвитку, форма №1 “Баланс підприємства”, форма №3 “Додаток до балансу підприємства”, “Звіт про фінансово - майновий стан підприємства”, дані про переоцінку основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів. Аналіз основних фондів починається із знайомства зі складом в цілому і по групах. При цьому виявляється рух і направлення в зміні основних фондів, виявляється питома вага промислово - виробничих основних фондів, непромислових основних фондів, виробничих основних фондів інших галузей в загальній їх вартості на початок і на кінець аналізуємого (звітного) періоду. По характеру участі у виробництві продукції основні фонди діляться на активні і пасивні, у процесі аналізу розраховується питома вага активної і пасивної частки основних фондів в загальної вартості промислово -виробничих основних фондів. Підвищення активної частки (машин, устаткування) приводить до росту фондовіддачі в наслідок цього активна частина повинна збільшуватись .
3.2 Аналіз динаміки та структури основних фондів. Аналіз починається з вивчення обсягу основних засобів, їх динаміки та структури. Фонди підприємства діляться на промислово - виробничі та непромислові, а також фонди невиробничого призначення. Виробничу потужність визначають промислово - виробничі фонди. Крім того, прийнято відокремлювати активну частину (робочі машини та обладнання) та пасивну частину фондів, а також відокремлені підгрупи у відповідності з їх функціональним призначенням (будівлі виробничого призначення, робочі машини, обладнання, вимірювальні пристрої, транспортні засоби та інші). Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури. При аналізі складу та структури основних фондів визначаються значення кожної їх групи в абсолютній сумі, а також питома вага в загальній вартості та зміни на протязі звітного року. Діяльність підприємства (установи організації) передбачає наявність основних засобів в більш або менший мірі в залежності від напрямку діяльності підприємства (виробництво, торгівля, надання послуг, будівництво та інше); їх розмір - від потужності підприємства та інших факторів. В таблиці 3.1. приведені дані про наявність, склад та рух основних засобів на підприємстві ТОВ “Еліон 2000”. Структура основних фондів.Таблиця 3.1.
Дані таблиці 3.1. показують, що за звітний період відбулися значні зміни в наявності та структурі основних фондів. Вартість основних фондів зросла на 1252,7 тис.грн чи на 52%. Тобто в звітному періоді при незначній вартості вибувших основних фондів, підприємством ТОВ “Еліон 2000” здійснено придбання основних фондів у значних розмірах, в тому числі особливо промислово-виробничих. А сама вартість основних виробничих фондів зросла на 1839,7 тис. грн. чи на 123%. Збільшилася частка виробничих основних фондів в загальній сумі на 28,9%. Відповідно зменшилася доля невиробничих фондів на 28,9% в зв'язку з реалізацією їх на сторону. Значно збільшилась питома вага активної частки фондів з 35,26% до 76,43%, що необхідно оцінити як позитивний фактор. Взагалі, на зміну структури впливають: структурні капітальні вкладення; рівень автоматизації і механізації виробництва; його комбінування, спеціалізація і кооперування. Елементи основних фондів (машини і обладнання, інструменти для обробки матеріалів, для проведення вимірювань, виробничий й господарчий інвентар та прилади, та інш.), які приймають безпосередню участь у виробництві, складають активну частину основних фондів. Чим більша доля активної частини, тим більше продукції може бути вироблено при незмінному загальному обсягу засобів праці, тому структура основних фондів є дуже важливим показником технічного рівня виробництва. Розрізняють виробничу та галузеву структуру основних фондів. Виробнича структура основних фондів - представлена у вигляді переліку груп, відповідно з прийнятою класифікацією з вказівкою долі вартості кожної групи в загальної вартості фондів (виробнича структура представлена в таблиці 3.1). Галузева структура характеризує розподіл маси засобів праці між окремими галузями. Для більш детального аналізу динаміки основних фондів розглянемо таблицю 3.2. Наведені дані на початок 1998 року дають змогу розглянути зміни в наявності та структурі за два роки роботи підприємства ТОВ “Еліон 2000”, а також порівняти показники звітного 1999 року з попереднім роком. Таблиця 3.2.
За 1998 рік основні фонди підприємства збільшились на 1482,7 тис.грн, в 1999 році - на 1252,7 тис.грн. Але значне поповнення активної частини основних фондів відбулося саме в 1999 році, в більшій мірі це пов'язано з надходженням на протязі 1999 року промислово - виробничих фондів. Аналізуючи показники за 2 роки діяльності підприємства можна стверджувати, що відбувається зростання обсягів основних фондів, що дає можливість підприємству збільшувати обсяги випуску продукції, за рахунок введення в дію нових основних засобів, підвищувати конкурентоспроможність продукції, використовувати новітні технології та інше. За 1999 рік зменшилась вартість невиробничих основних фондів на 587 тис.грн, які були придбані на протязі 1998 року у сумі 910 тис.грн, що вплинуло на зменшення зростання обсягів основних засобів за 1999 рік в порівнянні з 1998 роком. Але зменшення такого показника як невиробничі основні фонди не повинно розглядати як прямо позитивний фактор, враховуючи що фонди невиробничого призначення є й показником матеріального та культурного рівня осіб які працюють на підприємстві, стимулюючого зростання продуктивності праці. Але вплив даного фактору не можливо визначити прямими розрахунками. 3.3 Аналіз технічного стану основних фондів. На технічний стан основних фондів впливають три групи факторів: І. Введення в дію нових основних фондів та потужностей. ІІ. Вибуття основних фондів в наслідок старості і повного зносу. ІІІ. Ремонт обладнання (капітальний, поточний, технічний огляд). Для здійснення аналізу технічного стану основних засобів розглядають статистичні звіти, відображаючи ступінь розвитку та впровадження нової техніки, модернізації обладнання, реалізації винаходів та раціоналізаторських пропозицій про поліпшення використання основних фондів. На підставі використовуємих даних розраховують ряд показників, характеризуючи стан та використання основних фондів. Такими показниками є коефіцієнти зносу, оновлення, вибуття, приросту та здатності. На зміну стану основних фондів значний вплив здійснює їх знос. Він представляє процес споживання їх вартості в тій мірі, в який вони втрачають свою споживчу вартість чи матеріально зношуються. Враховуючи вищезазначене дані про знос використовуються для узагальненої характеристики стану основних фондів чи окремих груп. В процесі аналізу розраховують коефіцієнт зносу (Кзн) на початок і кінець року. Він розраховується як відношення суми зносу основних фондів до їх первісної (початкової) вартості. Для найбільшої наочності та аналізу згрупуємо зазначені коефіцієнти в таблицю 3.3. Таблиця 3.3.
Збільшення зносу на кінець року пояснюється вводом в дію основних фондів та значними вкладеннями засобів в капітальний ремонт. За даними таблиці 3.3. видно, що коефіцієнт зносу фондів на початок року став 2,36% (35,4:1500,7.100); на кінець року 8,02% (267,8:3340,4.100). Це визначає, що в середньому їх знос зріс на 5,66%, що свідчить про погіршення стану основних фондів. Але як видно з таблиці 3.3. на протязі 1999 року відбулося значне збільшення вартості основних фондів, що також вплинуло на зростання зносу. Одним з факторів, який визначає зміни стану основних фондів, є їх рух, під яким розуміється надходження на протязі року нових та вибуття раніше діючих основних фондів. Інтенсивність даних процесів вимірюється коефіцієнтами оновлення та вибуття. Коефіцієнт оновлення розраховується як відношення вартості надходжених основних фондів до їх вартості на кінець звітного періоду. Він відображає ступінь оновлення основних фондів в результаті введення в дію нових об'єктів, придбання чи безоплатного отримання від інших організацій. Коефіцієнт вибуття розраховується як відношення вартості вибувших на протязі року основних фондів до їх вартості на початок року. Вибуття основних засобів може бути результатом їх втрати, розкрадання (з наступним списанням за рахунок підприємства чи осіб винних у розкраданні), безоплатної передачі іншим підприємствам, зносу, а також реалізації на сторону. В процесі аналізу необхідно вивчати структуру вибуття по зазначеним направленням і його конкретні причини. В таблиці 3.4. приведені дані звітності, характеризуючи ступінь інтенсивності руху основних фондів. При аналізі необхідно врахувати, що діюча звітність містить показники оновлення та вибуття по всім основним фондам в цілому, тоді як для характеристики технічного розвитку необхідно знати рух відповідних їх видів. Необхідну інформацію мають в собі дані первинного обліку придбання та вибуття основних фондів. Таблиця 3.4.
З вище приведеної таблиці видно, що оновлення основних виробничих фондів на підприємстві ТОВ “Еліон 2000” становило 2480 тис.грн чи 74%, а вибуття - 640,3 тис.грн чи 43%. Дані показники свідчать про різнобічний процес технічного розвитку, де одночасно здійснюється поповнення основних виробничих фондів новими їх видами та вибуття надлишкових або зношених ОФ. Важливим завданням аналізу є виявлення причин вибуття основних фондів та доцільність придбання нових. Також необхідно звертати увагу на співвідношення показників їх оновлення та вибуття. На підставі даних таблиці 3.3.2 за звітний період коефіцієнт оновлення є більшим ніж коефіцієнт вибуття на 0,31 або на 42%, що можна оцінити як позитивний фактор. Найбільш повну характеристику оновлення окремих видів основних фондів, а саме обладнання, можна отримати по даним аналізу їх вікового складу. З цією метою вони групуються по строкам експлуатації. Методика аналізу на основі даних первинного обліку наявності основних фондів в таблиці 3.5. Наведені в таблиці дані свідчать, що в ТОВ “Еліон 2000” відсутні основні фонди за віком понад 20 років. Значна кількість ОФ належить до вікової групи до 5 років - 38 шт. або 70% загального обсягу основних фондів. Невеликі частки належать до груп ”від 5 до 10” та “від 10 до 20”, відповідно 9 шт. або 17%, та 7шт. або 13%. Дані аналізу дозволяють визначати технічні можливості та відмітити об'єкти першочергової заміни, що буде сприяти підвищенню технічного рівня результатів діяльності. Також для визначення технічного стану основних фондів використовують коефіцієнт здатності ОФ, який розраховується як відношення залишкової вартості основних фондів до первісної їх вартості.
Таблиця 3.5.
Тобто 93% основних виробничих фондів є здатними до використання, завдяки тому що за аналізуємий період відбулося значне зростання вартості основних фондів за рахунок введення нової техніки. Коефіцієнт приросту основних виробничих фондів на підприємстві за аналізуємий період склав: Показник свідчить про зростання вартості основних фондів, що дає можливість підприємству збільшити обсяги виробництва (надання послуг та інш.). 3.4 Аналіз узагальнюючих показників використання основних засобів. Загальним показником ефективності використання основних фондів є фондовіддача. Вона обчислюється як відношення обсягу продукції за місяць, квартал, рік до середньої вартості основних промислово-виробничих фондів. Для забезпечення росту фондовіддачі необхідно, щоб вартість випускаємої продукції збільшується скоріше ніж вартість основних виробничих фондів. Іншими словами фондовіддача характеризує випуск продукції на одну гривню вартості основних виробничих фондів. Аналіз фондовіддачі провадиться зіставленням фактичних показників з плановим, базисним, середньогалузевим та показниками передових підприємств. За одержаними даними вивчаються динаміка і тенденції змінення фондовіддачі, визначаються ступінь виконання плану, відхилення від середньогалузевого рівня та показників передових підприємств. На зміну рівня фондовіддачі впливають ряд факторів, які можна згрупувати наступним чином (рис. 5.).Рис. 5. Схема факторної системи фондовіддачі.Крім того, ефективність використання основних фондів характеризується показниками: продуктивністю одиниці обладнання, коефіцієнтами використання обладнання у часі та потужності, тощо.Вирішальний вплив на фондовіддачу чинить ефективність використання обладнання по часу (екстенсивне) і по потужності (інтенсивне).Час роботи обладнання підрозділяють:- календарне (365 х 24);- режимне (365 - вихідні дні) х тривалість 1 зміни;- планові часи (режимні часи - планові простої);- часи фактичної роботи (планові часи - простої зверх плану).Використання обладнання по часу знаходиться в прямій залежності від коефіцієнта змінності роботи обладнання, який визначається як відношення числа відпрацьованих машинозмін (або станкочасів) до загального числа станків або до найбільшого числа станкочасів, які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі.Аналізується Кзмін. шляхом порівняння фактично Кзмін. з плановим. Потім визначаються причини змін.Ефективне використання обладнання по потужності характеризується коефіцієнтом ефективності загрузки - визначається відношенням фактичної годинної продуктивності обладнання до планової продуктивності (або нормативної продуктивності). 3.5 Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів. Як видно з рис. 5. факторами першого рівня, які впливають на фондовіддачу основних виробничих фондів є: 1) зміна долі активної частини фондів в загальній їх сумі (Дак); 2) зміна фондовіддачі активної частини фондів (Фв.акт) ФВ = Дак х Фв.актРозрахунок впливу факторів виконується способом абсолютних різниць (в розрахунках використані дані таблиці № 3.5.1):ДФВ = (Дак(ф) - Дак(пл) ) х Фв.акт(пл) = -0,014 х 7,9818 = -0,1117452ДФВ = (Фв.акт(факт) - Фв.акт(пл)) х Дак(факт) = + 0,155 х 0,754 = + 0,11687Загальний вплив: - 0,11174542 + 0,11687 + 0,005Позитивно вплинула на фондовіддачу зміна фондовіддачі активної частки фондів (+0,11687), а вплив зменшення долі активної частки фондів (-0,1117452)Тобто за рахунок зміни активної частки фондів в загальній їх сумі фондовіддача зменшилась на -0,1177452, а підвищення фондовіддачі активної частини фондів збільшило показник фондовіддачі на +0,11687.Фондовіддача активної частки фондів (технологічного обладнання) безпосередньо залежить від його структури, часу роботи та середньочасової виробітки. Для аналізу можна використовувати наступну фактичну модель: Фактичну модель фондовіддачі обладнання можна поширити, якщо час роботи одиниці обладнання (Тод) представити у вигляді множини кількості відпрацьованих днів (Д), коефіцієнта змінності (Кзм) та середньої тривалості зміни (П). Середньорічну вартість технологічного обладнання можна також представити як множину їх кількості (К) і середньої вартості його одиниці, після чого остаточна модель буде мати вигляд: = Для розрахунку впливу факторів на приріст фондовіддачі обладнання використовуємо засіб ланцюгових підставок (розрахунки приведені нижче здійснені на підставі даних таблиці 3.6.). Таблиця 3.6.
І.Для визначення першого умовного показника фондовіддачі необхідно замість планової взяти фактичну середньорічну вартість одиниці обладнання, яка при однакових цінах може змінитися за рахунок його структури: = =7,9774 (7,98) = =7,9619 В результаті зміни структури обладнання рівень фондовіддачі зменшився на 0,0155 грн. (7,9619 - 7,9774). ІІ. Далі необхідно встановити якою була б фондовіддача при фактичній структурі обладнання і фактичній кількості відпрацьованих днів, але при плановій величині останніх факторів = =7,5591 За рахунок зменшення кількості відпрацьованих днів відбулося зниження фондовіддачі 0,4028 грн (7,5591-7,9619). ІІІ. Третій умовний показник фондовіддачі розраховується при фактичній його структурі, фактичній кількості відпрацьованих днів, фактичному К змінності та плановому рівні останніх факторів. = =7,2568 За рахунок зменшення коефіцієнта змінності роботи обладнання його фондовіддача знизилась на 0,3023 грн. (7,2568-7,5591). IV.При розрахунку четвертого умовного показника фондовіддачі плановими залишаються тільки рівень середньогодинної виробітки = =7,0632 В зв'язку з тим що фактична тривалість зміни нижче планової на 0,2 год. фондовіддача зменшилася на 0,1936 (7,0632-7,2568). V При фактичній виробітки обладнання фондовіддача склала: В зв'язку з підвищенням середньої виробітки рівень фондовіддачі зріс на 1,0727 (8,1359-7,0632). Загальний вплив факторів: 1,0724 + (-0,1936) + (-0,3023) + (-0,4028) + 0,0155 0,156 Далі наведений розрахунок зміни випуску продукції. Розрахунок здійснюється способом ланцюгових підставок на підставі даних таблиці 3.5.1. ВП = К х Д х Кзм х П х СВ, де К - кількість обладнання; Д - кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання; Кзм - коефіцієнт змінності роботи обладнання; П - середня тривалість зміни; СВ - середня виробітка продукції за 1 маш/год на одному обладнанні. Розрахунок: 1) 52 х 257 х 2 х 7,5 х 69,8 = 13992108 грн (14 000 000 грн) 2) 54 х 257 х 2 х 7,5 х 69,8 = 14530266 грн (Д + 538158 грн) 3) 54 х 244 х 2 х 7,5 х 69,8 = 13795272 грн (Д - 734994 грн) 4) 54 х 244 х 1,92 х 7,5 х 69,8 = 13243461 грн (Д - 551810,88 грн) 5) 54 х 244 х 1,92 х 7,3 х 69,8 = 12890302 грн (Д - 353158,8432 грн) 5) 54 х 244 х 1,92 х 7,3 х 80,4 = 14847855,2064 грн (Д + 1957553,2 грн) Загальний вплив: +538158 + (-734994) + (-551810,88) + (-353158,8) + 1957553,2 850000 грн. Як видно з розрахунку, збільшення випуску продукції відбулося за рахунок збільшення кількості обладнання на 2 одиниці, що підвищило обсяг продукції на 538158 грн. Також позитивно вплинув фактор зміни середньої виробітки продукції за 1 машино-годину на одному обладнанні, що призвело до збільшення випуску продукції на 1957553,2 грн. Оскільки значний вплив на рівень випуску продукції здійснила зміна виробітки на суму 10,6 грн нижче наведений розрахунок факторів, які вплинули на зміну виробітки. , як відношення випуску продукції до кількості відпрацьованих за годину всім обладнання. Тобто виробіток характеризує кількість продукції, що виготовляється в одиницю часу (або одним працівником). Спосіб ланцюгових підставок: 1. =69,6587 (69,8) 2. =75,674 (? + 6,0153) 3. =80,2685 (? + 4,5945) Загальний вплив факторів + 6,0153 + 4,5945 = 10,6 За рахунок зменшення відпрацьованого всім обладнанням тис.годин (16 тис.год.) та збільшенням випуску продукції відбувся зріст виробітки відповідно на 6,0153 грн та 4,5945грн. Основним завданням аналізу є виявлення факторів зміни рівня використання основних фондів. Серед них важливе місце займають простої, наявність надлишкового обладнання, раціональне розподілення основних фондів між підрозділами підприємства, порушення строків проведення капітальних та поточних ремонтів та інш. Проведення заходів по уникненню від'ємного їх впливу буде сприяти підвищенню ефективності використання основних фондів. Вказані заходу забезпечать економію капітальних вкладень зниження поточних витрат на утримання основних фондів, збільшення обсягів та якості виробляємої продукції (робіт, послуг). Також складовою частиною аналізу основних фондів є аналіз виконання плану впровадження нової техніки та технології виробництва, направленого на удосконалення виробничого процесу, забезпечуючого зріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, поліпшення умов праці працівників. В результаті аналізу визначається економічна ефективність по кожному з заходів від впровадження нової техніки і модернізації основних фондів і виявлення дільниць, які потребують таких впроваджень. Розділ IV Аудит основних засобів. 4.1 Суть, завдання та об'єкти аудиторської перевірки основних засобів. При проведенні аудиту господарських операцій з обліку основних засобів аудитору варто керуватися наступними нормативними документами: Таблиця 4.1.
Крім того, аудитор повинен керуватися:Планом рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств і Інструкцією з його застосування, затвердженими наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999р. №291Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва є правильне використання і зберігання основних засобів. Конкретна мета аудиту основних засобів - перевірка правильності формування складу, повноти і реальності обліку руху основних засобів і достовірності амортизації їх вартості.Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк контролю використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).Основні засоби формують основну частину матеріально-технічної бази організацій та підприємств і відіграють важливу роль в здійсненні ведучих напрямків їх діяльності.Завданнями аудиторської перевірки основних засобів являються слідуючі:перевірка складу та структури основних засобів;перевірка їх збереження;перевірка правильності документального оформлення надходження, переміщення та використання основних засобів;перевірка правильності нарахування амортизації;перевірка обліку операцій, пов'язаних з лізингом та орендою майна;перевірка обліку реалізації та іншого списання основних засобів;перевірка обліку і фінансування витрат на ремонт основних фондів та ін..Таким чином, конкретна мета аудиту основних засобів - це перевірка правильності формування складу, повноти і реальності обліку руху основних засобів та достовірності амортизації їх складу.Аудит обліку основних засобів повинен забезпечити:- контроль за зберіганням основних засобів;- своєчасне, правильне, документальне відображення в обліку надходження основних засобів (фондів), їх внутрішнього переміщення (з цеху в цех, зі складу в склад), ефективне використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовна передача);- своєчасне (щомісячне) відображення в обліку зносу (амортизації) основних засобів;- відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів;- виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів. Об'єктами аудиторської перевірки операцій з основними засобами є: акти прийому-передачі засобів (форма № ОС-1); накладні на внутрішнє переміщення основних засобів (ф.№ ОС-2) інвентарні картки обліку за формами № ОС-6, № ОС-7, № ОС-8; описи інвентарних карток з обліку основних засобів (ф.№ ОС-10); акти на ліквідацію основних засобів (ф.№ ОС-4); інвентарні списки основних засобів за місцем їхнього розташування та експлуатації (ф.№ ОС-13); картки переміщення основних засобів за їх видами та групами (ф.№ ОС-12); акти інвентаризації, інвентарні описи та звірювальні відомості за результатами інвентаризації основних засобів; відомості наявності та руху основних засобів; кошториси та плани капітального ремонту основних засобів за період, що перевіряється; акти на проведення капітальних ремонтів; таблиці для здійснення розрахунків амортизації та зносу основних засобів; річні звіти (ф.№ 11-ОФ, № 2-КБ). Перевіряється також використання, збереження та правильність документального оформлення надходжень, переміщення та вибуття основних засобів. Джерелами інформації для перевірки стану обліку основних засобів є: Інвентарні картки обліку основних засобів, відомості, журнали-ордери; рахунки-фактури; Інвентаризаційні описи результати поточної інвентаризації, договори, накладні, акти списання, прийому-передачі, інвентарні картки акти прийому-передачі; облікові регістри (відомості, журнали-ордери, машинограми) по рахунках і ін.; Головна книга; “Звіт про фінансово майновий стан” і ін. Результатом роботи аудитора є аудиторський висновок, який складається на основі аудиторських доказів. Проводячи аудиторську перевірку, слід пам'ятати, що облік основних засобів ведеться за первісною вартістю на рахунку 10 “Основні засоби”, яка складається із витрат на їх зведення, виготовлення, придбання, включаючи витрати з доставки, установки, оплати проектно-дослідницьких робіт. Зміна первісної вартості здійснюється у випадку добудови, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації, а також під час переоцінки (індексації). Обліку підлягають як основні засоби, що використовуються, так і ті, які зберігаються на складі, законсервовані або віддані в оренду. При проведенні аудиторської перевірки до втрати чинності Інструкції № 250 аудитори звертали увагу на зміну ліміту вартості об'єктів, що підлягали обліку у складі основних фондів. Аудитори уточняли, чи не значаться на рахунку 01 предмети, облік яких повинен був здійснюватися у складі малоцінних предметів та предметів, що швидко зношуються (МШП). На даний час звертати увагу на зміну ліміту недоцільно аудитор повинен звернути увагу тільки на строки експлуатації об'єкта, зокрема щоб термін експлуатації, як уже зазначалось вище, був не менше 365 днів. Під час аудиту перевіряється відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їхньому синтетичному обліку на певну дату. Для цього аудитор підраховує вартість основних засобів всередині класифікаційних груп та встановлює правильність обліку залишків, виведених у картках обліку руху основних засобів (ф.№ ОС-12), за окремими групами на день перевірки. Аудиторську перевірку основних засобів рекомендується проводити у такій послідовності: спочатку проводять тестування системи внутрішнього контролю підприємства щодо обліку основних засобів, якщо така існує; потім перевіряють фактичну наявність та збереження власних основних фондів і таких, що орендуються; далі перевіряють своєчасність та повноту їхнього оприбуткування, законність проведення операцій з їхнім переміщенням, правильність проведення амортизації, а також стан і організацію бухгалтерського обліку основних засобів. Аудитор не може приступати до перевірки, якщо з питань, що підлягають перевірці, занедбано бухгалтерський облік. Про неможливість проведення аудиторської перевірки складається відповідний акт, у якому чітко та конкретно обгрунтовуються недоліки. Після цього аудитор подає керівникові підприємства відповідні пропозиції щодо поновлення та наведення порядку в обліку. Аудитор також повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на правильність відображення їхніх результатів у бухгалтерському обліку; роздивитися основні засоби, умови їхнього зберігання та експлуатації, міру використання і закріплення за відповідними структурами, підрозділами та матеріально відповідальними особами. 4.2. Організація аудиту основних засобів. Планування роботи аудиторів. Аудиторська фірма повинна починати планування аудиту ще до написання листа-зобов'язання та до заключення договору з підприємством-клієнтом. Планування - це розроблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду , а також часу проведення аудиту. Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиторської перевірки, на виявлення проблем, що слід перевірити більш ретельно. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу, а також скоординувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій. Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, що перевіряється. Найважливіша складова планування аудиту - це отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Аудиторський ризик полягає в тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в бухгалтерських документах існують суттєві перекручення. Для ефективного планування аудиту до заключення договору на перевірку аудиторська фірма повинна узгодити з керівництвом клієнта основні організаційні питання аудиторської перевірки. На етапі попереднього планування аудитори оцінюють можливість проведення аудиту. У випадку, якщо фірма вважає це за можливе, вона переходить до формування штату робітників для проведення перевірки і заключає договір з клієнтом. При плануванні складу спеціалістів, що входять в аудиторську групу, керівництво аудиторської фірми повинно враховувати: бюджет робочого часу для проведення кожного етапу роботи; передбачувальні строки роботи групи; кількісний склад групи; посадовий і кваліфікаційний рівень членів групи. У процесі планування створюються два основні документи перевірки: загальний план і програма перевірки. Аудитор обговорює з керівництвом і фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців суб'єкта перевірки. Загальний план, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту і розробляється настільки детально, щоб аудитор мав змогу, керуючись ним, підготувати програму аудиторської перевірки. Аудиторську програму перевірки основних засобів та відповідних рахунків можна побачити в таблиці 4.2. Ця таблиця враховує досвід теорії та практики складання аудиторських програм західних країн. |
|
© 2007 |
|