39. Планування ауд. перевірки.

Найважливіш. методолог.принципом аудиту є план-ня, що зд-ся на підставі нормативу.

План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. Аудитори і ауд. фірми Укр під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного зак-вства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, проф. знань та досвіду.

Х-р план-ня залежить від орг. форми, розміру і виду діял-ті, виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва.

В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено, що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту,тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту, визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом.

Заг. план аудиту розробляється так детально, щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту, що включає перелік ауд.процедур, період проведення процедур, виконавця, назву роб.док-в, примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1) розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості;

4) види, час і повнота процедур;

5) координація, керівництво,супроводження і нагляд;

6) інші питання.

Загальний план аудиту може бути такий:

-заплановані види робіт

-період проведення

-виконавець

-примітка.

В плані вказується: 1) яка організація перевіряється; 2) період аудиту; 3) кількість людино-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5)запланований ауд. ризик; 6)запланована суттєвість.

Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку, то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. При визначенні ризиків і суттевостей, аудитор повинен визначити внутр.ризик. Координація, кер-во, супроводження і нагляд - це участь в аудиті ін. а-рів і АФ, експертів та інших фахівців,які не є а-рами.

40. Техніка і методика розробки планів та програм А.

Найважливіш. методолог. принципом аудиту є план-ня,що зд-ся на підставі нормативу.

План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта

В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено,що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту, тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту,визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом.

Заг. план аудиту розробляється так детально,щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту,що включає перелік ауд.процедур,період проведення процедур,виконавця,назву роб.док-в,примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1)розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості; 4)види.час і повнота процедур; 5)координація,керівництво,супроводження і нагляд.

Загальний план аудиту може бути такий:

-заплановані види робіт

-період проведення

-виконавець

-примітка.

В плані вказується: 1)яка організація перевіряється; 2)період аудиту; 3) кількість люд-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5) запланований ауд.ризик; 6) запланована суттєвість.

Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку,то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. Привизначенні ризиків і суттевостей, то а-р повинен визначити внутр.ризик.

Координація,кер-во,супроводження і нагляд -це участь в аудиті ін.а-рів і АФ,експертів та інших фахівців,які не є а-рами.

44. Контроль якості роботи аудиторів.

На підставі нац. нормативу №5, метою якого є встановлення осн. вимог до здійснення кер-ва і контроль за якістю ауд. робіт.

АФ зобовязана дотримуватись політики і процедур контролю якості ауд.робіт, які гарантують, що всі ауд.перевірки проводяться у відповідності з нац. нормативами аудиту та ЗУ”Про АД”.

2) компетентності - А/Фірму слід комплектувати працівниками , які досягнули певного рівня квалі-фікації та компетентності, які виконують встанов-лені норми;

3) призначення на проведення ауд-ту - проведеня аудиту необхідно доручати фахівцям, які мають досвід роботи і рівень проф.підготовки;

Аудиторська фірма повинна визначити політику і процедури контролю якості робіт, котрі забезпечать обгрунтовану гарантію, що всі аудиторські перевірки будуть виконані у відповідності з основними принципами аудиту.

42. Процедури аудиту.

Аудитор одержує ауд.свідчення шляхом застосування таких процедур: перевірка, спостереження, опитування, підтверд-ження, підрахунки, аналіт.процедури.

Перевірка складається з вивчення бух.регістрів, док-тів які дають змогу зібрати ауд.свідчення різ-го ступеня надійності. До осн.категорій док. ауд. свідчень належать:

Ці процедури є також шляхом одержання ауд.свідчень.

Ауд.процедури в загал.вигляді м.б.:

- розуміння діял-сті під-ва, його орг-ції;

- отримання та аналіз інформації про діял-сть підп-ва в цілому,

- вивчення форми та методів обліку, визначення їх відповідності відповідним вимогам;

- аналіз форм та методів обліку з письмовим викладенням фактів, складання схем документообігу;

- використання рез-тів аналізу діял-сті;

- контроль процесу відображення певних операцій в обліку;

- перевірка того,що протягом всього періоду діял-сті фірми форми та методи обліку застосовувались так, як це відображено в норматив. док-тах.

69. Аудит капіталу.

Аудит капіталу проводиться на основі засновницьких доку-ментів: статуту, засновницького договору, свідоцтва про реєстрацію п-тва., бух. Балансу (Ф1), Звіту про власний капі-тал (Ф4), журналу 7 та відомостей анал. обліку.

При аудиті Стат.кап. аудитор встановлює дійсність засно-вницьких док-тів - в статуті п-тва обумовлюється сума СК, яка порівнюється з даними балансу по рах-кам 40 “СК” і 41”Пайовий кап”. СК- це обєднання внесків учасників та засновників, тому встановлюються розміри внесків засновників по рах-ку 46 “Неоплачений капітал.” Заг. сума внесків повинна дорівнювати розміру СК в балансі. Зміна СК дозволяється тільки після реєстрації цих змін в держ.адмін-ції в устан.порядку.Співставляючи дані реєстра акціонерів та облікові дані по р-ку 46 , аудитор повинен проконтролювати своєчасність оплати акцій та законність операцій по їх руху.

Пайовий капітал - відобр-ся на рах. 41 -це сукупність коштів фіз.та юр.осіб (пайових внесків), добровільно розміщених у товаристві для здійс-ня його госп-фін діял-сті згідно з засновницькими док-ми. Застос-ся кредитними спілками, колективними с/г під-ми, житлово-будів кооперативами та ін.під-ми, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

При аудиті Додат.кап.- аудитор встановлює, з яких коштів складається сума ДК. Збільшення ДК можливе при : пере-оцінці основних та оборот.засобів, емісійному доході по ЦП, безкоштовному отриманні цінностей. ДК відображається в обліку на р-ку 42. Він використовується для покриття збит-ків від списання ОЗ, на покриття збитків по операціях з ЦП і при безкоштовній передачі ОЗ іншим п-твам.

Аудит резервного капіталу ( РК) передбачає перевірку джерел утворення РК. Аудитор встановлює, який відсоток прибутку віднесений в РК і чи відповідає відсоток заснов-ницьким документам. РК призначений для покриття непе-редбачуваних витрат, а також для виплати дивідендів учас-никам або акціонерам якщо не вистачило прибутку п-тва.

Аудитор встановлює правильність операції по використан-ню РК по р-ку 43.

Аудит фондів спец. призначення починається з визначення фондів, які утворені за рахунок прибутку. Облік цих фондів ведеться на рахунку 48. Фонди призначені для створення нового майна, тому факт. витрачання ( кап. вкладення) не змінює їх накопиченої величини. Ці фонди можуть бути зменшені тільки при списанні коштів на погашення збитків звіт року або виплати доходів засновникам. Перевіряється докум. оформлення обгрунтованності виплат з цих фондів - мат. допомоги, премій , винагород, за вислугу років та інш.

47. Джерела отримання аудиторських доказів.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази. Хоча надійність аудиторських доказів залежить від конкретних обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення:

Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.

Аудиторські докази, одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю. Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.

Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони отримуються з різних джерел або джерел різного характеру і коли вони відповідають один одному. При неможливості одержання достатніх належних аудиторських доказів аудитор має висловити позитивний висновок з застереженнями або негативний висновок.

Джерела: - дані первич.док-в, облікові регістри, Головна книга, бухг.звітність, плани, калькуляції, накази, розпорядження, матеріали перевірок та ревізій, матеріали внутрігоспод. контролю підп-ва, дані отримані аудитором при проведенні докум. Та фактичного контролю об'єктів аудита, письмові та усні заяви робітників підп-ва відносно змісту досліджуваних обєктів.

48 Види ауд.доказів та процедури їх отримання.

Відповідно до нормативу №14 “Ауд. докази” -це інф-ція, одержана аудитором для вироблення думок, на яких грунтується підготовка ауд.висновку та звіту. Ауд.докази склад-ся з перв.док-ів та облік.запасів, що кладуться в основу фін.звітності,а також підтверджувальної інф-ції з інших джерел.

Отримані докази можна класифікувати в світлі загальноприй-нятих правил подачі інф-ції:

-прямі- підтверджуються перв-ми док-ми та облік-ми регістрами;

А-р отримує ауд.докази шляхом застос-ня однієї з зазнач. нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.

Перевірка складається з вивчення бух.регістрів,док-ів або мат.активів. Перевірка бух. регістрів та док-ів надає ауд. докази різного рівня надійності, залежно від їхнього хар-ру і джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю п-ва.

Спостереження полягає в спостереженні процесу або процедури, яка виконується іншими особами, напр.,спостереження а-ра за підрахунком товар.-мат. запасів працівниками компанії або за виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення з точки зору аудиту.

Опитування полягає в пошуку інформації, котру можна отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його межами. Опитування можуть варіювати від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства.

Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських реєстрах.

Підрахунок полягає у перевірці арифметичної точності первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.

Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, котрі суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які очікуються.

51. Структура робочого документа.

Робочі документи -це записи,в яких аудитор фіксує використані процедури,тести,одержану інф-ю і відп.висновки,які зроблені в ході аудиту.

Ауд.док-ти аудитора повинні включати в себе всю інф-ю,яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки,які зроблені у висновках.

Роб.док. аудитора мають бути проф-но складені. Проте конкретні форми використання РД визначаються АФ-ю, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Структура РД: 1.док-т повинен мати назву, яка співвпадає з сутністю док-та; 2.дату складання; прізвище виконавців; 3.основна частина док-ту має містити: перелік об'єктів, що було піддано перевірці, процедури та тести,які застосов-ся при перевірці, щільність вибірки, опис ризиків; 4. локальний висновок.

Робочі док-ти повинні включати:

1) інф-ю,що стосується юрид. та організ. структури під-ва;

2) необхідні витяги або копії юр.док-в, угоди, протоколи;

3 вивчення та оцінку системи обліку і внутр. контролю;

4) документацію про планування аудиту;

5) аналіз операцій та залишків за рахунками.

РД по перевірці ОЗ

Справа………… Ауд.фірма……

Клієнт…………. Регістр.№ліцен-ї

Період пере-ки... …………………

№(шифрдок-та).. Аудитор………..

Перевірка статті ОЗ.

Процедура А по встан.ознакам і критеріям оцінки

Ре-ти перевірки необх.корект

Виконавець дата

Посилання примітки

1.Оцінка

1.1 перевірити прав-сть оцінки ОЗ по перв.док-там і облік.регістрам

1.2 перевірити правильність і дотримання норм амор-ції

1.3 переконатись в прав-сті про вед.переоцінки ОЗ

2. Факт.наявність.

2.1 присутність при інвентаризації ОЗ

2.2 вибрати 15-20 найменувань і впевнитись в їх факт.наявності

2.3 виявити застарілі ОЗ і ті,що не вико-ся

3. Повнота

3.1 вибрати 20-25 од.фізичнонаявних ОЗ і переконатись в їх відображені в б/о

52. Види та склад робочих документів.

Роб. документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інформа-цію і відповідні висновки, які зроблені в ході ауди-ту. Роб. док-ти аудитора мають бути професійно скла-дені. Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих документів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

43. Складання програми аудиту.

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудит. процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу.

До аудиторської програми включається перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур - координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в роб. документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обгрунтування аудит. звіту керівництву клієнта.

Програма аудиту

Організація, що перевіряється

_____________________________________________________

Період аудиту

_____________________________________________________

Кількість людино-годин на перевірку

_____________________________________________________

Керівник аудиторської перевірки

_____________________________________________________

Склад аудиторської групи

_____________________________________________________

Запланований аудиторський ризик

_____________________________________________________

Запланована суттєвість

_____________________________________________________

N

Перелік ауд. процедур за розділами аудиту

Період проведення процедур перевірки

Виконавець

Назва роб. документів аудитор

Примітки

Керівник аудиторської фірми

Керівник аудиторської перевірки

49. Загальне поняття та мета складання робочих документів аудитора. (норматив №6)

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує вико-ристані процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки, які зроблені в ході аудиту. Аудиторські докумен-ти аудитора повинні включати в себе всю інформацію, яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки, які зроблені у висновках.

Робочий документ має функції: 1) забезпечити обґрунтуван-ня аудиторського висновку та відповідати загальноприйня-тим нормам у професійній практиці;

2) забезпечити реєстрацію планування та виконання аудиту; 3) сприяти методичному підходу до аудиту;

4) надавати допомогу аудитору в його роботі.

Робочі документи аудитора мають бути професійно складе-ні. Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих до-кументів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Робочі документи повинні включати: 1) інформацію, що сто-сується юр. та організаційної структури підприємства;

50. Вимоги до робочих док-в аудитора.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інф-ю і відп.висновки, які зроблені в ході аудиту.

Роб.док-ти аудитора повинні включати в себе всю інф-ю,яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки,яка має підтвердити ті підсумки,які зроблені у висновках.

При оформлені РД потрібно дотримуватись вимог:

-на 1 стор. кожного РД повинно бути вказано назва АФ, яка проводила аудит, назва під-ва-клієнта, № і дата укладання договору згідно з яким проводився аудит;

--кожний РД повинен мати назву;

-кожний РД повинен мати свій номерний індекс (РД індексуються за доп.різ.с-м як буквенних так і цифрових);

-сторінки кожного РД повинні бути пронумеровані;

-в кінці кож.РД вказується призвище аудитора,який заповнив док-т, тобто хто виконав перевірку цих аспектів, що відображені в док-ті, проставляється його підпис і дата заповненя док-та.

Крім цього РД повинні відповідати ряду дод.вимог:

-містити достатньо повну і детальну інформацію, м.б.четабельними, не містити скорочень, стеног-рам, абревіатур, зайвих док-в;

-аудитор має працювати з ксерокопіями. Категорично заборонено на док-х клієнта робити креслення, позначки;

-док-ти повинні бути складені в ході перевірки, складання їх після завершення перевірки і підготовки АВ не допускається;

-складаючі РД а-р повинен враховувати не лише інф-ю,що відноситься до провіряємого звіт.періоду

-док-ти повинні відображати найбільш суттєві моменти, по яких аудитору необхідно висловити думку, охоплювати найбільш важливі напрямки перевірки і задачі, поставленні і вирішені аудитором;

-дозволяти оцінити фін. звітність відповідно до встановлених критеріїв і ознак;

-відобр. стан і оцінку системи внутр. контролю.

Аудитор має право власності на РД (за винятком тих док-в, котрі потрапили в досье ауд.фірми).

53. Аудиторське досьє.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і протягом перевірки фін.звітності під-ва-клієнта, представляє собою аудиторське досьє (папку), що повинна мати свій номер, відмітку про дати початку і закінчення аудиту.

Робочі документи аудитора повинні знаходитись в досьє в певній послідовності: організаційні, адміністративні, документи аудиторських процедур по окремим статтям річного звіту та інші аудиторські данні, висновок, рекомендації.

Кожному етапу аудиторської перевірки характерне складання певних робочих документів, черговість яких в основному дозволяє додержуватись прийнятій послідовності документів в досьє.

Протягом всього сроку ведення досьє, а також після завер-шення аудит. перевірки і представлення звіту клієнту аудитор повинен забезпечити відповідні умови зберігання документів. Аудиторське досьє повинно зберігатись в поточному архіві аудитора протягом року, а потім передаватися в постійний архів АФ. Особою умовою є конфіденційність зібраної інформації.

45. Етапи аудиту.

1-попередне дослідження обєкта А:

-умови діяльності під-ва-замовника

-визначення типу,структури під-ва і управліня ним

2-планування аудиту:

-планування і послідуючий контроль аудиту;

-вивчення і оцінка форми і методів обліку;

3-перевірка внутрішнього контролю під-ва;

4-аналітична перевірка фінансової інформації:реальність статей балансу,відповідність даних бух.зв-ті обліковим регістрам,відпов-сть прибутків і збитків факт рез-там діял-ті.

5-огляд фін.звітності: перевірка зв-ті в цілому і перевірка аудиторської роботи з метою визначення достовірності і обєктивності інформації фін.зв-ті,пер-ка відповідності зв-сті обліковій практиці і діючому законодавству.

6-підготовка аудит звіту і висновку-узагальненя рез-тів перевірки

55. Структура аудиторського звіту.

Структура АЗ :

54. Поняття та склад ауд. звіту.

Звіт аудитора про перевірку госп. діял-ті -це документ,який подається в стислій стандартній формі ауд-м і який містить рез-ти проведених досліджень госп.діял-ті обєкта, який перевіряється. Це конфендеціальний док-т, який подається тільки клієнту.

58. Відмінність аудиторського звіту від аудиторського висновку.

АЗ не є ауд.док-том. Він призначений винятково для замо-вника і може бути опублікований лише з його дозволу,тобто це конфіндиційний док-т. В звіті аудитора може бути вказа-на люба інф-ція, яка торкається проведеного А, та фактів господ. життя під-ва, яку а-р вважає необхідною. В той же час звіт аудитора не може розгядатися як повний звіт про всі існуючи недоліки. У ньому вказані лише ті з них, які були знайдені в процесі ауд.перевірки. Дані ,які містяться у звіті аудитора, необхідні кер-ву ек.субєкта,який перевіряється, для того, щоб мати уявлення про недоліки в облік. записах, бух.регістрах і системі внутр.контролю, які можуть привести до суттєвих помилок у бух.звітності, крім цього,у звіті містяться конструктивні пропозиції щодо удоскона-лення системи б/о і внутр.контролю під-ва.

АВ розраховано на широке коло користувачів. Його публікація є свідоцтвом того ,що річний бух.звіт під-ва як в цілому, так і в деталях відповідає чинному законодавству, методологіїї ведення б/о, визначеній внутр.регламентом облік.політиці під-ва. Саме тому звіт - це великий по обєму документ,а висновок-короткий стислий. У відповідності з метою складання АВ може мати декілька призначень: стислий змістовний висновок спеціаліста прозвіт під-ва,правовий акт,оскільки у визначених законом випадках лише перевірений аудитором звіт є доказом про рез-ти роботи під-ва, який може розглядатися заг.зборами акционерів, засновників,податковими інструкторами, імплікований висновок аудитора про те, що він професіонально, незалежним чином виконав свої обовязки як незалежний аудитор, показав незалежний висновок про стан і результати діяльності під-ва-клієнта. Істотні елементи АВ визначаються міжнар. і нац нормативами з А,а також міжнар. та нац.практикою. В свою чергу АЗ складається у вільній формі.

59. Позитивний аудиторський висновок.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нац.нормативам БО і фін-госп діяльності.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про ФЗ під-ва.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано наступні умови:

1)аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

2)надана інформація достатня для відображення реального стану справ на під-ві;

3)є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

4)фін.документація підготовлена у відповідності з прийнятою на під-ві системою БО, котра відповідає вимогам У законодавства;

5)ФЗ складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

6)ФЗ складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та ФЗ під-ва.

Якщо під час ауд.перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом під-ва, але йому було представлене аргументоване і переконлеве їх обгрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необовязково, оскільки вони не міняють зміст безумовно позитивного висновку.

Якщо аудитор має намір представити клієнтові по-зитивний висновок, у якому наявна фундамента-льна непевність з окремих питань і наводить свої зауваження , повязані з наявністю фундаменталь-ної непевності, то в аудит. висновку висловлюєть-ся аргументована незгода з окремим питанням, і після цього дається остаточний висновок про дос-товірність і повноту фін.звіт.під-ва

94.Основні задачі аудиту фондів і бізнес.

На сьогоднішній день в Україні є Статутний капітал(фонд). При аудиті Статутного капіталу осноними задачами є: визначення достовірності розміру статутного капіталу-зареєстрованого і сплаченого, достовірність відображення сум в бухгалтерському обліку; перевірка складу і структури статут.к-лу (кількість і види акцій,номінальна вартість); дотримання строків сплати акцій; порядок формування, збільшення і зменшення статутного к-лу, додаткового випуску акцій, порядок внесення змін у засновницькі документи,дотримання вимог закону У. ”Про господарські товариства “;порядок оцінки внесків у ст.к-ал згідно засн. док-тів; порядок ведення аналіт.о-ку до рах-ків 40”стат.к-ал” і 46”неоплач к-ал”; викуп інвестиц. сертифікатів власної емісії та їх подальше використання, співвідн-ня ціни викупу і номін. вартості інвест. сертиф-ів, аналіз фінансових джерел викупу інвест. серт-ів; облік і використання емісійного доходу.

Крім стат.к-лу потрібно перевірити правильність відрахувань і достовір-ть ведення обліку Резервного капіталу(43), Додаткового к-лу(42), Цільове фін-ня і цільові надходження(48).

38. Послідовність проведення аудиту і його стадії.

Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії:

1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємства, його організація, структура, продукція і послуги підприємства. Вивчаються перспективи розвитку під-ва, сис-ма обліково-аналітичного процесу на під-ві, виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проблемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь ризику, складається попередній варіант програми перевірки в т.д.

2) підготовчо-узгоджувальна стадія - узгоджується з замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін проведення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вар-ть аудиторських послуг, закріплюється договором, після чого готується необхідна нормативно-правова база для перевірки.

3) основна стадія - проводиться аудит і нотується підсумкова аудиторська документація;

4) заключна - обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок (узагальнення рез-в аудиту, аналіт.огляд діял-сті під-ва, складання ауд.звіту, виступ на зборах акціонерів).

74. Аудит прибутку.

Прибуток є фінанс. рез-том діяльності підпр-ва. Завданням аудиту прибутку є перевірка достовірності визначення чистого прибутку і розподілу його за цільовим призначенням. Основними джерелами інформації аудиту є : баланс (ф.1), звіт про фінанс. результати (ф.2), декларація про дохід підпр-ва, які повинні бути адекватні даним первинної документації, регістрам аналітич. і синтетич. б/о і Головної книги за дослід-жуваний період. Аудитор повинен оцінити стан б/о, ознайомитись з поядком обліку вироб. витрат, формування собівартості продукції, реалізації продукції. Для визначення чист. прибутку потрібно послідовно перевірити: правил-ть визн-ня чист. доходу (виручки) від реал-ії продукції, віднявши від доходу(виручки) ПДВ, Аз, ін. вирахування з доходу. Відтак чист. дохід порівнюють із собівар-тю прод-ії і встановлюють валовий прибуток. Останній коригується на інші операц. доходи, адмін. витрати, витрати на збут та ін. операц. в-ти. Т. ч. визначають фін. результат від операц. діял-ті, який у свою чергу кориг-ся на такі пок-ки: дохід від участі в капіталі, ін фін. доходи, фін. витрати, втрати від участі в капіталі, ін. витрати. Отже встан-ся фін. рез-ат від звич. діял-ті до опод-ня, до якого застосовують ставку на прибуток від звич. діял-ті, тим самим встановлюють фін. рез-ат від звич. діял-ті (прибуток, збиток).

Потім віднявши від надзвич. доходів і витрат податок з надзвич прибутку, визначають чистий прибуток(збиток).

60. Негативний аудиторський висновок.

Аудитор не може видати негативний висновок при існуванні фундаментальної непевності і незгоди. Існують основні причини фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, які диктуються клієнтом); ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів укр. закон-вства, що може привести до значних наслідків і загрожуватиме існуванню в майбутньому).

Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству порядку оформлення або здійснення операцій та встановленим нормам.

Непевність або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або в основному. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність фундаментальної незгоди може привести до представлення клієнту негативного аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру, або даватися посилання на додаток до аудит. висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

При підготовці негат. аудит. висновку доречні наступні висловлення: "не задовольняє вимогам", "перекручує дійсний стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить".

Негат. аудит. висновок “У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підпр-твом були до-пущені суттєві порушення і перекручення (дається пере-лік порушень, або пишеться: "які викладені в додатку N 1 до цього висновку". Допущені порушення суттєво впли-вають на фіна. звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фін. звітність має суттєві перекручення і недостовірно подає фінансову інформацію про підп-риємство станом на 01 січня 200... року, не виконані насту-пні вимоги щодо організації б/обліку та звітності в Україні ( в стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку, або пишеться: "з питань які наводяться в додатку N 1"). Таким чином, дані б/обліку і фін. звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на підпр-ві, що склався на 01 січня 200.... року".

61. Відмови від видачі аудиторського висновку.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нац. нормативам Б/О і фін-госп діяльності.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому закон-ву порядку офо-рмлення або здійснення операцій та встановленим нормам.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

Непевність або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів на фін. інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або в основному. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від видання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру, або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Рекомендується наступний зміст розділу аудиторського висновку, де наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності: Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора:

"...У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини неможливості) Ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів. Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному). У зв'язку з відсутністю достатніх аудит. доказів, Ми не можемо видати об'єктивний аудит. висновок по фінан. звітності, підготовленій станом на 01 січня 200... р."

81. Мета і задачі внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит - незалежна діяльність на під-ві по перевірці і оцінці роботи в його ж інтересах.

Внут.аудит- це організована на під-ві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регла-ментована внутр.док-ми система контролю за додержанням встановленого порядку здійснення б/о і надійністю функціонування системи внутр.контролю.

ВА проводиться усередині орнанізації за вимоги керівництва, аудитором, який працює в самій організації. У виконанні своїх фін-ій вони залежать від керівництва. Тому неможливо сказати, що ВА незалежний, але це не зменшує значення і важність ВА як невідємної частини контролю.

Мета ВА - допомагати керівництву і всьому колективу під-ва ефективно виконувати свої функ-ії.

Обєкти ВА:

1)ведення б/о; достовірність звітності;

2)стан активів під-ва; забезпеченість власними засобами;

3)фін.стійкість; система управління підп-вом;

4) якість роботи екон. та техн. служб;

5)оподаткування; планування;

6)внутрігоспод.контроль;

7)процеси господ. діял-сті, дисципліна.

Незалежно від виду А, форм і методів його здійснення, аудитор повинен керуватись принципами і методами аудиту. Слід памятати, що методичні прийоми ВА мають деяку особливість.

По масштабам роботи ВА поділяється на загальний (по всім питанням аудиту фірми) та локальний (по окремим напрямкам аудита).

Одним з основних завдань ВА є контроль за станом і функціонуванням системи внутрішньо-госп. контролю.

Також завданням внутр.аудиту є визначення клієнта, якому потрібні послуги аудиту (директор, гол.інженер, технолог, гол.бухгалтер та ін). ВА вирішує для клієнта такі завдання: вивчає ситсему контролю за активами; перевіряє відповідність діючого контролю політиці підп-ва; аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства; викорис-товує ноу-хау для збільшення прибутку і ефек-тивності нової технології та вживає ін.заходів, що сприяють розвитку підп-ва у фін.бізнесі. ВА здійс-ся на попередній стадії виконання комерц., технологічної або фінанс. угоди, у процесі її проходження і після завершення, дає експертну оцінку господ.операціям і процесам, але він не підміняє внутр.контроль.

68. Аудит валютних операцій.

Аудит починається з ознайомлення з д-тю п-тва: перевіряється наявність зовнішньо-економічних операцій, розрахунків по них, наявність поточного рахунку в банку в іноземній валюті.Аудитор встановлює, якими формами розрахунків користюється п-тво. Аудитор перевіряє правильність відображення валютних операцій в обліку, особливістю є те , що кожна операція відображається і в іноземній валюті і в гривнях. Аудитор перевіряє правильність перерахунку валюти у гривні за курсом НБУ на дату здійснення операції. При перевірці обовязково контролюється строк повернення валюти в Україну (90 днів) за відвантажену продукцію, роботи, послуги. Перевіряється правильність ведення обліку валютних операцій : по р-ку 312” Поточні рахунки в банку в іноземній валюті”,632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” , 362” Розрах з іноз покупцями” 71”Інший операційний дохід”. Аудитор перевіряє правильність визначення курсових різниць та відображення їх в обліку. Аудитор перевіряє встановлену суму обовязкового подажу валюти, яка знаходиться на рахунку (50%). та правильність зарахування гривневої виручки. При перевірці грошових коштів, що надійшли на рахунок, встановлюються правильність і повнота їх зарахування. Аудитор перевіряє всі операції з купівлі-продажу валюти, правильність оформлення платіжних документів та обробки виписок банку. На завершення перевіряє правильність відображення валютних коштів в балансі підп-тва та правильність перерахунку моне-тарних статей за курсом НБУ на дату балансу.

За результатами перевірки аудитор складає висновок, в якому викладає думку про відповідність фінансової звітності підприємства-клієнта реальному стану справ, про вірогідність і повноту відображення в обліку валютних операцій.

75. Перевірка і оцінка статей балансу.

Баланс підприємства розкриває зміст активу і пасиву. Актив балансу - вартість майна і боргових прав. Пасив - зобов`язання підприємства за позиками і кредиторською заборгованістю або джерела утвор-ня господарс. засобів, а також власний капітал.

Перевіряються матеріали інвентаризації майна, засобів і зобов`язань, проведеної до складання річного бух. звіту. До акту інвентаризації розрахунків повинна бути прикладена довідка про дебіторс. і кредит. заборг-ть, по якій строк позовної давності минув. Наявність грошей в касі та цінних паперів на 1 січня наступного за звітним року повинна бути підтверджена актом перевірки, який підписаний комісією. Залишки коштів на розрахунковому, валютному, ін.рахунках в установах банків підтверджуються виписками з цих рахунків. Потім перевіряються правила складання балансу, співставляються дані Головної книги з даними журналів-ордерів, а баланса з Головною книгою; перевіряється правильність арифметич. підрах-ів при визначенні показників (статей балансу) і підсумку балансу. Активи підприємства повинні оцінюватись за фактичною собівартістю, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання. Також перевіряється узгодженність показників в різних формах звітності. Тотожність показників при перевірці їх узгодженності та балансова рівність свідчать про правільність відображення у звітності важливих показників.