Поняття та підстави цивільно-правової відповідальності

Цивільне право -- одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну гру-пу правових відносин за участю фізичних і юридич-них осіб та держави в цілому.

Юридична відповідальність - це застосування до звинуваченої особи державного примушення за скоєний злочин.

Цивільно-правова відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності.

Види юридичної відповідальності та підстави

В науці класифікація видів юридичной відповідальності проводится по самим різним підставамм: по органам, реалізуючим відповідальність, по характеру санкцій, по функціям і т.і. Найбільш расповсудження отримало ділення видів відповідальності по галузевим ознакам. На цій основі розрізняють 5 видів юридичної відповідальності:

1.Матеріальная;

2.Дисциплінарна;

3.Адміністративна;

4.Цивільно-правова;

5.Кримінальна.

Цивільно-правова відповідальність наступає за порушення правових норм, регулюючих майнові відносини, а також за нанесення позадоговірної шкоди майну або особистості.

Даний вид відповідальності завжди відображається в:

в відновленні порушеного права;

наданні компенсації ( частіше грошової ).

Вказані заходи можуть застосовуватись як вибірково, так і в сукупності.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності відбувається в суворій процесуальній формі на основі норм Цивільно-процесуального кодексу (збудження справи, збирання доказів, порядок її розсмотрення,прийняття рішення та інші питання).

Рішення по цивільним справам приймаються виключно судом або суддею одноособово.

Суб'єкти цивільно-правових відносин

Суб'єктами цивільно-правових відносин є фі-зичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та осо-бистих немайнових благ. В окремих випадках суб'єк-том зазначених відносин може бути держава.

До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої право- та дієздатності.

Цивільною правоздатністю називається здат-ність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки.

Правоздатність у громадянина України виникає від дня народження і припиняється з його смертю (або з визнанням громадянина померлим).

Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість визнається за всіма громадянами, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належнос-ті, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця проживання тощо. Жоден громадянин упродовж його життя не може бути по-збавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній.

Цивільна дієздатність -- це здатність громадя-нина своїми діями набувати цивільних прав і ство-рювати для себе цивільні обов'язки, тобто його здат-ність розпоряджатися власними правами і нести від-повідальність за свої дії.

Обсяг цивільної дієздатності залежить од віку та психічного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього, цивільна дієздатність поділяється на такі види:

* повна дієздатність;

* часткова дієздатність;

* мінімальна дієздатність;

* обмежена дієздатність;

* визнання громадянина недієздатним.

Повна дієздатність настає з досягненням повно-ліття -- 18 років. Згідно з чинним законодавством у разі одруження особи до досягнення повноліття пов-на дієздатність у неї настає з моменту одруження.

Часткову дієздатність мають фізичні особи у ві-ці від 15 до 18 років. Вони мають право укладати угоди за згодою їхніх батьків (усиновителів) чи пік-лувальників. Крім того, вони можуть самостійно здійснювати дрібні побутові угоди; розпоряджатися своєю заробітною платнею чи стипендією; реалізову-вати свої авторські та винахідницькі права; робити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ни-ми; володіти, користуватись і розпоряджатися май-ном трудового або селянського господарства, якщо неповнолітні є членами зазначених господарств; бу-ти членами громадських організацій; нести відпові-дальність за заподіяну ними шкоду іншим особам.

Мінімальна дієздатність характерна для осіб ві-ком до 15 років, які мають право здійснювати тільки дрібні побутові угоди та робити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. Якщо ж вклад було зроблено на ім'я неповнолітнього іншою особою, то розпоряджатися ним до виповнення неповнолітньо-му 15 років будуть батьки чи інші його представни-ки (всиновителі чи опікуни).

Обмежена дієздатність може бути визначена су-дом громадянам, які зловживають спиртними на-поями або наркотичними засобами. Вони можуть ук-ладати угоди щодо розпорядження майном, а також отримувати заробітну платню, пенсію чи інші види доходів та розпоряджатися ними лише за згодою пі-клувальника, за винятком дрібних побутових угод.

Громадянин, який через душевну хворобу чи не-доумство не здатний розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним, а відтак над ним установлюється опіка, що приводить до втрати ним можливості щодо укладан-ня угод. Односторонні угоди (наприклад, заповіт, видача доручення і т. ін.), що були укладені до ви-знання особи недієздатною, втрачають чинність. У разі одужання чи значного покращання здоров'я громадянина, якого визнано недієздатним, суд по-новлює його в дієздатності.

Якщо громадянин зникає, його місцеперебування невідоме, розшуки його не дають позитивних ре-зультатів, а тривала відсутність на місці проживан-ня робить правовідносини за його участю невизначеними, громадянин визнається безвісно відсутнім, а потім оголошується померлим у порядку, визначено-му чинним законодавством.

Поняття цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. На неї поширюються загальні положення про юридичну відповідальність, але вона має й такі особливості, що змушують розглядати її як самостійну правову ка-тегорію, яка здебільшого служить забез-печенню виконання зобов'язань. Саме до цивільно-правового інституту "зобов'я-зальне право", що регулюється ЦК Ук-раїни, вписана глава під назвою "Відпо-відальність за порушення зобов'язань". Цим акцентується увага на тому, що зо-бов'язання повинні належним чином ви-конуватись. Законодавець попереджає, що у разі невиконання або неналежного ви-конання зобов'язання порушник пови-нен бути притягнутим до відповідальнос-ті, тобто на нього буде накладена певна санкція.

Необхідно мати на увазі й те, що ци-вільно-правова санкція може застосову-ватись не тільки до порушників зобо-в'язань, а й до порушників інших прав. Наприклад, у разі виконання сторонами угоди, укладеної в результаті насильства, сторона, що вдалася до насильства, по-збавляється права на передане за угодою майно, яке звертається в доход держави. Ці негативно наслідки не наступили б, якби не було правових пору-шень при укладанні угоди.

Проте не кожна санкція, передбачена цивільним за-конодавством на випадок порушення прав, має характер відповідальності. Відповідальність передбачають лише ті санкції, в яких визначаються додаткові обтяження для правопорушника. Такі обтяження можуть проявлятись у вигляді покладання на нього додаткових цивільно-пра-вових обов'язків або позбавлення належного йому су-б'єктивного цивільного права. Варто тут застерегти, що витребування майна з чужого незаконного володіння не є цивільно-правовою відповідальністю. Адже незаконний володілець не має права на це майно, а чого в особи не-має, того її не можна й позбавити. На неї не накладаю-ться і додаткові цивільно-правові обов'язки. На ній як лежав обов'язок повернути чуже майно, так і залишився, Якщо ж за невчасну передачу речі на незаконного воло-дільця буде покладений обов'язок відшкодувати креди-торові шкоду, заподіяну такою непередачею, то тоді мо-жна говорити про цивільно-правову відповідальність.

Додаткові цивільно-правові обов'язки можуть мати різний характер: а) порушник чужого права повинен ком-пенсувати заподіяну потерпілому шкоду і таким чином поновити порушене право; б) незалежно від відшкоду-вання шкоди порушник може бути притягнутий до ци-вільно-правового покарання у вигляді неустойки (штра-фу або пені).

Цивільно-правова відповідальність іноземців в Україні

Згідно з Законом України "Про правовий статус іноземців" іноземці, які вчинили правопорушення, відповідають на за-гальних підставах (ст. 29). Тобто на іноземців у питаннях відповідальності поширюється національний режим. Це озна-чає, що іноземці підлягають юрисдикції та законодавству України і відповідають за цивільними позовами, заявленими до них, нарівні з громадянами України.

Цивільно-правова відповідальність може бути з договору та позадоговірною (з делікту). Майнова відповідальність інозем-ців за невиконання договору чи неналежне виконання його умов є такою ж, як і відповідальність громадян України. Від-повідальність сторін, що випливає із зовнішньоторговельних договорів (контрактів), визначається правом, обраним сторо-нами, а якщо цього не зроблено -- законом місця укладення цього договору (контракту) чи подальшим погодженням сто-рін контракту (ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України; час-тини 8, 9 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"). У випадку відсутності погодження між сторо-нами під час укладення вказаного контракту може застосову-ватися право, обране за іншим критерієм (ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Права та обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникають внаслідок позадоговірного заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди (ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України). Тобто в разі, якщо така дія чи інша обставина мала місце в Україні, цивільно-правова відпо-відальність настає за законодавством України.

На окремих іноземців, згаданих, зокрема, в Положенні про дипломатичні представництва та консульські установи інозем-них держав в Україні, затвердженому Указом Президента України від 10 червня 1993 p., принцип національного ре-жиму в питаннях відповідальності не поширюється. Відповід-но до його норм члени дипломатичного персоналу; консульсь-кі посадові особи та консульські службовці; представники іно-земних держав і члени парламентських та урядових делегацій іноземних держав, які прибувають в Україну для участі в між-державних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах, або з іншими офіційними дорученнями, володіють імунітетом від юрисдикції судів України під час виконання ними служ-бових обов'язків. Зазначений імунітет поширюється і на чле-нів їхніх сімей, які супроводжують зазначених осіб.

Проте імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки: коли голова дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу, а також члени їхніх сімей, які про-живають разом із ними і не є громадянами України, вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв'язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України; спадкування; з питань, які випливають із їхньої про-фесійної або комерційної діяльності, що здійснюється ними за межами службових обов'язків.

Глава дипломатичного представництва, члени дипломатич-ного персоналу, а також члени їхніх сімей, які проживають разом із ними і не є громадянами України, підлягають юрис-дикції України в разі згоди на це акредитуючої держави.

Члени адміністративно-технічного персоналу і члени їхніх сімей, які проживають разом із ними, якщо вони не є грома-дянами України або не проживають в Україні постійно, корис-туються імунітетом від юрисдикції України за умови, що такий імунітет поширюється лише на дії, вчинені особами адміністративно-технічного персоналу під час виконання службових обов'язків. Імунітетом від юрисдикції України користуються й члени обслуговуючого персоналу диплома-тичного представництва під час виконання ними службових обов'язків. Імунітет не поширюється на випадки, коли вказані особи вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи щодо діяльності, яка здійснюється ними за межами їхніх службових обов'язків.

Консульські посадові особи та консульські службовці ко-ристуються імунітетом від юрисдикції судів України у ци-вільних справах щодо діяльності, яку вони здійснюють у межах службових обов'язків. Імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки заявления позовів про відшкоду-вання шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Висновок

Отже, цивільно-правова відповідальність -- це санкції, що застосовуються до правопорушника у вигляді покла-дання на нього додаткових цивільно-правових обов'язків або позбавлення належного йому цивільного права.

Список літератури

1.Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. -М., 1981.

2.Тусарев С.Д. Основи держави і права. -К.,1996.

3.Алексеев С.С. Теория права. - М, 1995.

4.Коваль Адміністративне право України.-К.