Національно-культурний компонент семантики порівнянь на прикладі ЛСП "Зовнішність людини" в німецькій і українській мовах

Національно-культурний компонент семантики порівнянь на прикладі ЛСП "Зовнішність людини" в німецькій і українській мовах

Порівняємо наступні синонімічні ряди:

1) голова - лоб, казан, макітра, макотиря, довбешка, кумпал, глава, гиря [2, с. 345]

der Kopf - Haupt, Schadel, Birne, Dach, Rube [36, с. 389].

2) обличчя - лице, вид, образ, фізіономія, фізія, лик, морда, рило, пика, писок, будка, мармиза, мармуза, твар [2, с. 564]

das Gesicht - Phisiognomie, Angesicht, Anlitz, Fratze, Visage, Fresse [36, 245].

3) око - немає синонімів;

das Auge - Sehorgan, Augapfel, Gucker, Seher, Guckauglein [37, с. 32].

4) ніс - нюхало, кирпа [2, с. 1025];

die Nase - Geruchs - und Riechorgan, Kartoffel, Gesichtserker, Zinken, Zacken, Riecher, Gurke, Russel, Knolle, Gummel [21, с. 376].

5) щоки - лице, маніта [2, с. 933];

die Wange - Backe [21, с. 533].

6) вухо - немає синонімів;

das Ohr - Hororgan, Lauscher, Luser, Loffel, Horcher, Horchloffel [37, с. 432].

7) рот - уста, паща, пащека, пелька, верша, хавка, писок, гавра [2, с. 581],

der Mund - die Lippen, das Maul, die Schnute, die Gasche, die Gusche [36, с. 564].

8) підборіддя - воло, підгорля [2, с. 200],

das Kinn - не має синонімів.

9) борода - не має синонімів;

der Bart - Stoppelbart, Schnauzbart, Backenbart, Vollbart, Dreitagebart [37, с. 54].

10) волосся - вовна, шерсть, волосіння, рослинність, щетина [2, с. 300];

das Haar - Fell, Pelz, Zotteln, Wolle, Strahnen [37, с. 245].

11) горло - горлянка, гортанна [2, с. 360]

шия - карк, в'язи, гамалик [2, с. 907]

der Hals - Rachen, Kehle, Gurgel, Kragen, Schlund [37, с. 256].

12) рука - лапа, лебети [2, с. 585]

die Hand - Pfote, Flosse, Pranke, Tatze, Patsche, Klaue [21, с. 235]

der Arm - не має синонімів.

13) груди - лоно, перса, грудь, пазуха, бюст [2, с. 366];

die Brust - немає синонімів.

14) ніготь - пагність, пазур [2; с. 12];

15) палець (на руці) - перст, палюх [2, с. 114];

der Finger - немає синонімів.

16) плечі - рамена, рам'я, коркові, ґорґоша [2, с. 45];

die Schulter - Achsel [36, с. 25].

17) спина - хребет, горб, хребтина, хорбак [2, с. 654];

der Rucken - немає синонімів.

18) зморшка - немає синонімів;

die Falten - Runzel, Furche, Krahenfu?e, Schrumpel [37 с. 355].

19) повіка - немає синонімів;

das Lid - Augendeckel [36, c. 220].

20) нога - немає синонімів;

das Bein Stelze [37 c. 389].

Проаналізувавши вищеназвані синонімічні ряди ми прийшли до наступних висновків:

1. для української і для німецької мови типовим є надзвичайне багатство синонімії;

2. для слів, які входять в лексико-семантичне поле «Зовнішність людини» в українській і німецькій мовах загалом характерне майже однакове число синонімів, хоч окремі цього поля суттєво різняться кількістю своїх синонімів. Це явище ми можемо побачити у таблиці:

Таблиця 1

Більшість із цих синонімів є експресивно забарвленими (для української мови - 50, для німецької мови - 51) і мають оригінальну національну форму.

3. Порівняння як об'єкт дослідження контрастивної лексикології

3.1 Визначення структурних елементів порівняння

Уся структурна організація лексичної системи мови визначається асоціативними відношеннями, що постійно урізноманітнюються в зв'язку зі змінами у змісті мислення та через збагачення мислення новими якостями і поняттями. На ґрунті асоціацій невпинно відбувається синонімізація, антонімізація, омонімізація та паронімізація слів.

Прагнення пізнати світ приводить людську думку насамперед до порівняння. Ще Аристотель прославляв здатність сприймати подібне як властивість величі духу. Е. Енгель відзначав, що «кожна людська оцінка є лише порівнянням, тому мова повинна формуватися більш художньо, враховуючи силу оцінювання об'єкта» [28, c. 16].

Порівнювані предмети (явища, ознаки, дії) асоціюються за певною найхарактернішою ознакою, унаслідок чого ця ознака виступає дуже яскраво, експресивно [29, с. 135].

Особливо національна специфіка асоціювання виявляється в семантиці порівнянь.

Як об'єкт дослідження порівняння розглядалися різними галузями мовознавства. Цікавими є праці І. Чернишової, Г. Пермякова, Г. Зейдлера, Е. Різеля та Е. Шендельса, Р. Дітмара та ін [12, c. 45].

Структура будь-якого порівняння є чотиричленною:

Ш comparandum - предмет (суб`єкт) порівняння, тобто предмет чи явище, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого;

Ш comparatum - об'єкт порівняння, те, з чим порівнюється суб'єкт, тобто предмет чи явище, що має яскраво виражені та добре відомі мовцеві ознаки й унаслідок цього використовується ним для характеристики пізнаваного;

Ш tertium comparationis - основи порівняння - ознаки, за допомогою яких здійснюється акт порівняння. Tertium comparationis перекладається як «третє в порівнянні». Воно може бути очевидним, тобто сприйматися зоровими рецепторами як порівняння форми, кольору тощо, полягати в тоні, базуватися на емоційному чи чуттєвому досвіді. Tertium comparationis називають ще вільно асоціативним значенням;

Ш протиставні обидві частини частки wie, als, gleich, ahnlich, als wie, als ob, gleichsam тощо (німецька мова) або неначе, немов, ніби, як тощо (українська мова), які виконують роль показника порівняльних відношень, тобто це оперативний засіб, що вводить у дію когнітивну операцію «порівняння».

Дані складові частини можуть вербалізуватися безпосередньо в порівняльній структурі або їх можна відтворити з контексту.

Між comparatum і comparandum не існує реального зв'язку, він виникає лише у свідомості мовця, який прагне відтворити певну ситуацію дійсності.

Іноді порівняння використовуються не в повній формі, а в скороченій, наприклад: нім. die Froschaugen, die himmelblauen Augen. Тобто порівнювані поняття повністю злилися.

Знаходячись між засобами унаочнення та образності, порівняння створюють деякі проблеми для класифікації. Усі мовознавці, які досліджували проблематику даного питання, виділяли різні ознаки для групування порівнянь:

· за структурними якостями (Е. Різель, Е. Шендельс) порівняння поділяють на короткі (складаються з одного словосполучення), поширені (охоплюють ціле речення чи цілий ряд речень) та розбудовані (зустрічаються в Біблійних текстах);

· на основі семантичних зв'язків між tertium comparationis та об'єктом порівняння (comparatum) (Л. Ройзензон) слід розрізняти такі особливості:

1) без основи порівняння не розвивається специфічне значення порівняння, наприклад: очі - як волошки [19, с. 55], як баньки [19, с. 35], тобто саме слово «очі» не має значення «голубі, великі»;

2) comparatum може сам визначити семантичне значення, напр.: eine zarte Haut wie ein Sammet - eine Haut wie ein Sammet;

3) для одного й того ж компаратора існують кілька можливих варіантів основи порівняння, залежно від яких і змінюється значення всієї порівняльної конструкції. У таких випадках йдеться про динамічну ознаку в основі порівняння: суха, як тріска [24, с. 102], вузьке обличчя як тріска [19, c 54];

4) у ряді порівнянь компаратор служить лише для підсилення емоційної значущості вислову, наприклад: витрішкуваті очі як у жаби [19, c. 54];

· з точки зору вмотивованості розрізняють вмотивованість першого ступеня (гострі, як ніж очі [19, c. 66]), частково мотивані (eine schlanke Gestalt wie eine Tanne [34, c. 54]), немотивовані (ein Madchen von schlankem Wuchs [34, c. 97]), мотивацію, яких неможливо встановити (ніс, як за сім гривень сокира [19, c. 37]);

· щодо прагматичного впливу, порівняння можуть базуватися на основі раціонального та метафоричного змісту і поділятися на предметні та образні (С. Краль, Й. Курц);

· за частотою вживання та поширенням порівняння розрізняють узуальні (традиційні, стійкі, загальновживані), індивідуальні (оказіональні, авторські) та латентні (приховані).

1. Узуальні порівняння стали об'єктом лінгвістичних досліджень під різними назвами. Так, вчені І. Чернишова, В. Флейшер та Г. Шаде визначають їх як «компаративні фразеологізми», в той час як К. Пільц, Х. Бургер, Р. Хесскі використовують для них термін «фразеологічні порівняння». Дані порівняння не тільки відображають об'єктивні ознаки певного поняття, але й фіксують його властивості з погляду того чи іншого етносу. Ми зустрічаємо їх як в усному мовленні, так і в художній літературі. Переважна їх більшість може також фіксуватися в словниках.

2. Індивідуальні (узуальні, авторські, оказіональні) порівняння утворюються в певних ситуаціях із стилістичною метою. В.А. Чабаненко називає їх естетично спрямованими асоціаціями [29, с. 135]. Природу й роль естетично спрямованих асоціацій з'ясував І. Франко у праці «Із секретів поетичної творчості». Він зазначав: «Всяка ідея, що повстає в нашій уяві, може викликати за собою іншу ідею, і то, або подібну чим-небудь до неї, або таку, яку ми звикли зв'язувати з нею чи то задля місцевої суміжності, чи задля часової близькості або періодичності» [27, с. 66]. Ми ж додамо, що всяке відображення стосовно об'єкта є невипадковим і може сприйматися по-різному. Велика кількість оказіональних порівнянь зустрічається в художній літературі, де вони вживаються письменниками для більш точної передачі тієї чи іншої інформації. Зіставляючи фразеологічні та авторські порівняння, можна сказати, що перші мають об'єктивніший характер та є знаками мови, а другі володіють сильнішою емоційністю та належать до одиниць мовлення.

3. Латентними порівняння стають у той момент, коли сам акт порівнювання вже не може відбуватися, тому що другу та третю складові частини (компаратор, основу порівняння) важко відрізнити. Ідіоматичні порівняння виконують часто функцію підсилення дієслова. Стосовно іменників та прикметників, - вони можуть бути еквівалентними прикметникам, які демонструють високий ступінь або велику кількість, дуже хорошу або дуже погану оцінку, наприклад: а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив - не красиве обличчя;

· за стилістичним характером розрізняють сатиричні, поетичні та нейтральні порівняння.

1. Сатиричні порівняння можна поділити умовно на групу з негативним емоційним забарвленням, яка характеризується використанням негативно забарвленої лексики. Деколи це звичайні слова, що утворюють стилістично нейтрально забарвлений вираз, який все-таки виступає сатиричним порівнянням (брови як пацюки [19, c. 37], ein Gesicht wie ein Nagetier [38, c. 172]). Для другої групи властивий доброзичливий гумор (своїм кирпатим носом чує, як у небі млинці печуть [19, с. 53]).

2. Поетичні порівняння надають літературному твору своєрідного романтично-чуттєвого забарвлення (mit dunkeln Augen, wie eine Burgundertraube, die in einen Pfirsichkorb geraten ist [31, c. 53], чорні очі, як терен обмитий дощем [19, c. 64]).

3. Нейтральні порівняння відіграють, як правило, граматично або змістовно важливу роль у реченні (ein Gesicht wie aus Ton [34, c. 145]). Процес порівнювання можна зустріти серед граматичних явищ (яскравим прикладом цього є ступені порівняння прикметників та прислівників). В усному мовленні нейтральні порівняння використовуються для унаочнювального донесення інформації про розмір, вагу, колір, якість матеріалу, звукові ознаки тощо предмета, який обговорюється. Нейтральні порівняння є буквальними й несуть інформацію, що сприймається всіма реципієнтами одночасно.

Отже, ми порівнюємо незнайоме зі знайомим і таким чином виявляємо своє ставлення до реальної дійсності. Деякі речі, які ми сприймаємо в повсякденному житті як звичайні, виявляються під час порівняння в іншому ракурсі. Для порівняння характерним є внутрішній зміст, який мовець надає своєму вислову: так, «за допомогою порівнянь письменник втілює у слова свій світогляд, виділяє, перебільшуючи чи стверджуючи, окремі риси висловлюваного, демонсруючи аналогію, намагається відтворити в мові те, що через пізнання стало його досвідом, або висвітлює цією формою висловлювання звичайно приховані відношення та спорідненості. Під час будь-якого вибору сфери порівняння висловлюється першопочаткове ставлення письменника до явищ і до світу» (Б. Совінські) [29, c. 14].

3.2 Національно-культурна специфіка семантики порівнянь ЛСП «Зовнішність людини» в німецькій та українській мовах.

При аналізі української і німецької художньої літератури, ми прийшли до висновку, що структурні елементи лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» в українській і німецькій мовах асоціюються із різними предметами, явищами і поняттями. У даних асоціаціях (порівняннях) відтворюються загальноприйняті уявлення, традиційна репрезентація мовної картини світу українського і німецького народів. У художніх текстах ми зустрічаємо багато оказіональних порівнянь, де вони вживаються авторами для більш точної характеристики певного предмета, явища чи поняття. У них також присутній національно-культурний компонент, оскільки письменник є представником певного народу. Дані порівняння класифікуються за певними ознаками.

1. обличчя - das Gesicht:

а) вузьке обличчя - мов шовкова нитка [19, с. 54], як тріска [19, с. 54];

ein schmales Gesicht - wie ein Schermesser [31, c. 85], wie ein Hecht [31, c. 85];

б) бліде обличчя - бліде лице неначе в мерця [19, с. 56], лице як віск жовте [19, с. 57], як біла квітка [19, с. 133];

ein blasses Gesicht - so farblos wie eine Schneeblume [31, с. 9], mit gelbem Fiebergesicht [36, с. 234], wie aus Ton [34, c. 145];

в) повне і кругле обличчя - як той здоровий гарний гарбуз на баштані [19, c. 43], як повний місяць [19, с. 54];

ein rundes Gesicht - wie ein Kurbis [34, c. 72], wie ein Mond [31, с. 29];

г) гарне обличчя - як ягода [23, c. 236], як писанка [19, с. 53];

ein schones Gesicht - wie aus Porzellan [34, c. 138];

д) не красиве обличчя - хоч пацюки бий [19, с. 54], неначе чорт сім кіп гороху змолотив [19, с. 54], неначе сажею обмазана [19, с. 57];

ein schlechtes Gesicht - wie ein Nagetier [38, c. 72].

2. очі - die Augen:

а) голубі очі - як волошки [19, с. 55], як небо [19, с. 55], як озера [24, с. 132];

blaue Augen - die himmelblauen Augen [31, c. 69], wie ein paar Vergi?meinnichte [31, c. 9], wie aus Veilchen [35, с. 238];

б) чорні очі - як терен обмитий дощем [19, с. 64], неначе старі монети [36, с. 56];

schwarze Augen - mit dunkeln Augen, wie eine Burgundertraube, die in einen Pfirsichkorb geraten ist [31, c. 53], wie Kohlen [38, с. 83];

в) великі очі - витрішкуваті як у жаби [19, с. 52], як у сови [19, с. 53], як баньки [19, с. 35];

gro?e Augen - wie Kristallkugeln [31, с. 99];

г) блискучі очі - як свічки [19, с. 135], як зорі [24, с. 100], як жар [19, с. 124], блищать неначе вночі у вовчиці [24, с. 65];

glanzende Augen - wie Laternen leuchten lassen [31, c. 154], wie Sterne [31, c. 154].

В українській художній літературі для позначення виразу обличчя наводяться ще такі порівняння: гострі як ніж очі [19, с. 66], як гляне, то від її очей молоко кисне [19, с. 72].

3. губи - die Lippen

маленькі губи - як рутяний лист [19, с. 54];

die kleinen Lippen wie Zwirnfaden [31, c. 171];

Повні та червоні губи в українській мові асоціюються із червоною калиною [24, с. 100].

Крім того є ще порівняння у німецькій та українській мові для характеристики рота:

укр. рот як у сома [19, с. 87],

нім. der Mund wie eine Raspel [35, c. 38].

4. шкіра - die Haut:

ніжна шкіра - як шовк [19, с. 125];

eine zarte Haut - wie ein Sammet [31, с. 162].

Також в українській мові зморшкувата шкіра обличчя асоціюється із пом'ятою банкнотою [24, с. 342], а у німецькій мові біла шкіра порівнюється із слоновою кісткою - die Haut wie Elfenbein [31, c. 173].

5. руки - die Arme:

укр. руки як кочерги [19, с. 54];

нім. die spindeldurren Arme [34, с. 29].

У німецьких текстах ми знаходимо зіставлення рук із кігтями - die Hande wie Krallen [34, c. 132], а також порівняння і для таких частин тіла як нігті - mit dicken Nadel wie ein Brillanten [31, c. 165], а також для пальців (на руці) - was sie fur spitze Finger haben, vorn umbogen, wie Widerhagen [34, с. 81].

6. фігура - die Gestalt:

а) струнка фігура - гнучка станом, як тополя [19, с. 54];

eine schlanke Gestalt - wie eine Tanne [34, с. 54], ein Madchen von schlankem Wuchs [34, с. 97], ihre schlanke, immer etwas gebuckte Gestalt gleicht einer uberschossenen Pflanze, die im Wind schwankt [31, с. 160].

б) худорлява фігура - тоненька, як очеретина [19, с. 54], сама, як дошка [19, с. 54], стан наче копистка [19, с. 54], тонка, мов билина [19, с. 22], суха, наче циганська голка [24, с. 45], худа як струна [19, с. 100], суха, як тріска [24, с. 102],

eine magere Gestalt - wie die einer jungen Silberlinde [31, с. 9], wie eine Schlange [34, с. 83].

Порівняння, які позначають повноту фігури, ми виявили тільки в українській мові:

Ш як кадівб, що бублика з'їси, поки кругом об'їдеш [19, с. 54],

Ш сама товста, як бодня [19, с. 54],

Ш кругла, як цибулька [24, с. 123],

Ш сама дівка здорова, як тур [24, с. 37],

Ш здорова, як корова [19, с. 54].

7. ніс - die Nase:

ніс - як за сім гривень сокира [19, с. 37], як ключка [19, с. 37], своїм кирпатим носом чує, як у небі млинці печуть [19, с. 53];

die Nase - die Gurkennase [34, c. 139], wie ein gesunkener Satell [34, c. 138].

8. груди - die Brust:

груди - як у богатиря [24, с. 239];

die Brust - wie zwei metallenen Teile [34, c. 107].

Лиса голова в українській мові порівнюється із облизаним макогоном [27, c. 345], у німецькій із свіжим салом - wie frischer Speck [34, c. 46], борода в українській мові співвідноситься із жовтком яйця [24, c. 99], в німецькій мові - з росинкою - wie ein Tautropfen [34, c. 168].

В опрацьованій художній українській літературі ми знайшли багато порівнянь, що стосуються такого структурного елемента лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» як волосся, а саме:

v коса як праник [19, с. 54],

v на голові у неї волосся неначе копиця сіна або куделя вовни [27, с. 31],

v волосся, як павутина [24, с. 45],

v шорстка, біла, як молоко чуприна [24, с. 56],

В німецьких художніх текстах ми також виявили порівняння, які стосуються слова das Haar, але вони мають дещо іншу семантику і порівнюється із іншими предметами, явищами:

v ihr Haar wie ein Metall [34, c. 45],

v rote, kurzgeschnittene Haare, die wie Borsten vom Kopf abstanden [34, c. 88],

v ihr Haar war wie seidiger Schimmer [32, c. 41]

v ihr kupfernes Haar davor prunken und schreien wurde, wie Pallas Athene vor einem Hain von Olbaumen [34, c. 134],

v mit dickem Haar wie ein Kranz [38, c. 235],

v ihr Haar wie ein blutiger Strick [34, c. 138],

v tiefer als der Wein blutete ihr Haar [31, c. 281].

Крім вище названих порівнянь ми виявили ще порівняння в українській художній літературі для таких структурних елементів лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» як брови, щоки, зуби, шия, а саме:

Ш брови як шнурочки [27, с. 52],

Ш брови як пацюки [24, с. 37],

Ш чорні брови, густі-прегусті, як шовк [19, 100],

Ш зуби як біла ріпа [19, с. 54],

Ш щоки як червонобокі яблука [19, с. 100],

Ш шия хоч обіддя гни [19, с. 54].

Кількісне і якісне співвідношення порівнянь лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» української і німецької мов можна спостерігати за нижче наведеною таблицею:

Із вище зазначеного ми приходимо до висновків, що:

Ш в українських художніх текстах частіше зустрічаються порівняння, ніж у німецьких;

Ш саме національні асоціації зумовлюють входження тих чи інших слів до специфічних для кожної мови порівняльних зворотів.

Висновки

Спираючись на результати дослідження ми приходимо до таких висновків:

1. Контрастивна лінгвістика - це розділ мовознавства, метою якого є виявлення подібностей і відмінностей двох чи більше мов на всіх рівнях їх структури.

2. Становлення контрастивістики бере свій початок ще в далекому минулому, коли зіставлялися шумерський та аккадський діалекти у Вавилоні та санскрит з ведійською мовою у Паніні. До перших досліджень в галузі контрастивістики слід віднести праці І. А. Бодуена де Куртене, а також дослідження вчених празького лінгвістичного гуртка. Великий внесок у розвиток контрастивістики зробили й українські і російські мовознавці, особливо цікавими є праці А.А. Потебні, Ф. Є. Корша, Є. Д. Поліванової, В.О. Богородицької, Л.В. Щерби, Ю.О. Жлуктенка, М.П. Кочергана та ін.

3. Однією із галузей контрастивної лінгвістики є контрастивна лексикологія, об'єктом дослідження якої є зіставлення лексико-семантичних систем двох чи більше мов. Через складність об'єкта дослідження, а особливо через те, що різні елементи структури лексико-семантичних систем перебувають у різноманітно переплетених зв'язках і відношеннях, лексична семантика залишається недостатньо опрацьованою. На сьогоднішньому етапі триває розробка і апробація найбільш задовільної методики здійснення контрактивних досліджень.

4. Для лексичної семантики дослідження національно-культурного компонента є одним із найважливіших завдань. Найбільше матеріалу для вирішення цієї проблеми дає лексико-семантичний рівень, особливо продуктивним у цьому плані є зіставлення структур лексико-семантичних полів і пов'язаних із ними явищ гіперо-гіпонімії і синонімії. Саме на основі гіпонімії (видових назв) об'єднуються лексеми в лексико-семантичні поля. Слід відзначити той факт, що одні мови надають перевагу гіпонімам (українська, німецька та ін.), а інші мови гіперонімам (англійська, французька тощо).

Провівши дослідження в галузі синонімії, ми встановили факт, що як і українська, так і німецька мова є багатими на синоніми, а для структурних елементів лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» вони мають майже однакове число синонімів (укр. - 65, нім. - 67). Більшість із синонімів в обох мовах є національно забарвленими.

5. Аналізуючи складові лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» в українській та німецькій мовах, ми виявили:

Ш Хоч, як уже зазначалося вище, німецька і українська мови надають перевагу видовим поняттям, все-таки є в кожній із цих мов свої особливості (наприклад, нім. der Hals і укр. шия і горло і ін.).

Ш Для структурних елементів лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» є характерні, як і для німецької мови в цілому, складені слова. Українська мова послуговується в цьому випадку простими словами (наприклад, укр. долоня і нім. Handflache і ін.).

6. Лексико-семантичні поля двох мов ніколи не збігаються, оскільки зафіксовані особливості поняття в одній мові не повторюються в такій самій формі в іншій мові. Розбіжності і подібності між співвідносними полями української і німецької мов спричинені способом життя двох народів, характером їх мислення, відмінностями культури тощо.

7. Кожне слово посідає певне місце в лексико-семантичному полі «Зовнішність людини» зіставлюваних мов і має неоднакові семантичні асоціації. Ці асоціативні зв'язки є дуже специфвчними, оскільки відтворюють мовну картину світу. Виявити їх надзвичайно важко, бо вони знаходяться не на поверхні мови, а приховані в глибинах національної ментальності. Особливо національна специфіка асоціювання виявляється в семантиці порівнянь. Загальновживані слова, які входять в лексико-семантичне поле «Зовнішність людини», української і німецької мов асоціюються з різними поняттями, предметами і явищами. Виявлені асоціації ми наводимо у кількісному і якісному співвідношенні, що дає чіткіше уявлення про їх частотність, а отже, і вживаність у кожній з порівнюваних мов.

Отже, опрацювавши 6 українських художніх текстів і стільки ж само німецьких ми прийшли до думки, що в українській мові частіше зустрічаються порівняння (62 (59,6%), ніж у німецькій (42 (40,4%).

Zusammenfassung

Auf Grund unserer Forschung sind wir zu folgenden Schlussfolgerungen gekommen:

1. Die kontrastive Linguistik ist ein Bestandteil der Sprachwissenschaft, deren Ziel es ist, Ahnlichkeiten und Verschiedenheiten zwischen zwei oder mehr Sprachen auf verschiedenen Ebenen ihrer Struktur zu untersuchen und zu beschreiben.

2. Zu den ersten Forschung auf dem Gebiet der kontrastiven Linguistik gehoren die Werke von I.A. Boduen de Kurtene, und auch die Untersuchungen von den Linguisten der Prager linguistischen Schule. Die ukrainischen und russischen Sprachwissenschaftler ubten auch einen gro?en Einfu? auf die Entwicklung der kontrastiven Linguistik aus, besonders interessant sind die Werke von A.A. Potebnja, F.J. Korsch, J.D. Shluktenko, M.P. Kotscherhan, J.D. Polivanowa, W.O. Bohorodyzjka, L.W. Schtscherba u.a.

3. Die kontrastive Lexikologie ist eines der Gebiete der kontrastiven Linguistik, dessen Forschungsobjekt eine Gegenuberstellung der lexikalisch-semantischen Systeme von zwei oder mehreren Sprachen ist. Lexikalische Semantik ist zu wenig erforscht, weil das Untersuchungsobjekt zu schwer ist und verschiedene Einheiten der lexikalisch-semantischen Systeme zueinander in mannigfaltigen Beziehungen stehen. Bis heute dauert Erforschung und Approbation der Methodik der Verwirklichung der kontrastiven Untersuchungen.

4. Die Untersuchung der national-kulturellen Komponenten ist fur die lexikalische Semantik eine der wichtigen Aufgaben. Die lexikalisch-semantische Ebene ist die Grundlage die Losung dieses Problems, besonders produktiv ist Gegenuberstellung der Strukturen von lexikalisch-semantischen Wortfeldern und der mit ihnen verbundenen Hyperonymisch-Hyponymisch-Beziehungen sowieder Synonymie. Gerade auf Grund der Hyponymie verreinen sich die Worter yu lexikalisch-semantischen Wortfeldern. Besonders interessant ist die Tatsache, dass einige Sprachen (Ukrainisch, Deutsch u. a.) Hyponyme un andere (Englisch, Franzosisch u. a) Hyperonyme uberwiegen. Auf Grund der Untersuchungen von Synonymie stellen wir fest, dass Ukrainisch und Deutsch reich an Synonymen sind und fur die Bestandteile des lexikalisch-semantischen Wortfeldes «Das Au?ere des Menschen» fast gleiche Anzahl der Synonyme (deu. - 67, ukr. - 65) ist. Die meisten dieser Synonyme sind in beiden Sprachen national gefarbt.

5. Auf Grund der Analyse von Elementen des lexikalisch-semantischen Wortfeldes «Das Au?ere des Menschen» in der ukrainischen und der deutschen sprachen haben wir folgende Besonderheiten festgestelt: A) Obwohl die ukrainische und deutsche Sprachen Hyponyme bevorzugen, weist jede der Sprachen einige Besonderheiten auf, z.B. deu. Hals (Hyperonym) - ukr. шия, горло (Hyponyme); deu. Finger und Zehe (Hyponyme) - ukr. палець (Hyperonym) u. a. B) Die Zusammensetzungen sind fur die Einheiten des deutschen lexikalisch-semantischen Wortfeldes «Das Au?ere des Menschen» typisch. Die ukrainische Sprache bevorzugt in diesem Fall die einfachen Worter: ukr. долоня - deu. Handflache; ukr. лікоть - deu. Ellbogen u. a.

6. Die lexikalisch-semantischen Wortfelder stimmen in beiden Sprachen nicht uberein, weil die in einer Sprache festgestelltenen Besonderheiten in einer anderen Sprache in derselben Form kaum vorkommen. Die Ahnlichkeiten und Verschiedenheiten zwischen den zu vergleichenden Wortfeldern in Ukrainisch und in Deutsch sind durch die Lebeweise zwei Volker, den Charakter ihrer Denkweise, die Unterschiede in der Kultur verursachtet.

7. Jedes Wort hat seine Stellung im lexikalisch-semantischen Wortfeld «Das Au?ere des Menschen» der gegenuberstellenden Sprachen und nicht gleiche semantische Assoziationen. Diese assoziativischen Verbindungen sind spezifisch, weil sie in den Tiefen der nationalen Mantalitat versteckt bleiben. Die Nationale Spezifik au?ert sich besonders in der semantik der Vergleiche. Die ukrainischen und deutschen Denotate, die zum lexikalisch-semantischen Wortfeld «Au?ere des Menschen» gehoren, assoziieren sich mit verschiedenen begriffen, Gegenstanden und Erscheinungen.

Conclusion

Leaning on the results of the research we drew the conclusion that:

1. Contrastive linguistics is the branch of linguistics the aim of which is describing of similarities and differences of two or more languages on all the levels of their structure.

2. To the first researches in contrastivistics belong works of I.A. Baudauin de Courtenay, and also research works of scientists of Praga linguistic circle. Great contribution to the development of contrastivistics made Ukrainian and Russian linguists, the most interesting are works of A.A. Potebnya, F.J. Korsh, J.D. Polivanova, V.O. Bohorodyts'ka, L.V. Shcherba, J.O. Zhluktenko, M.P. Kocherhan and others.

3. One of the branches of contrastive linguistics is contrastive lexicology the research object of which is comparison of lexico-semantical systems of two or more languages. Due to the complicatedness of the research object and especially due to various elements of the structure of lexico-semantical systems which stay in different links and relations. Lexical semantics is still not enough worked out

4. For lexical semantics - the research of national-cultural component is one of the most important tasks. The most important material for sowing this problem gives lexico-semantical level, especially productive on this stage is comparison of lexico-semantic fields of structures and linked with them hyponymy and synonymy. On the basis of hyponymy (names of words) lexemes are united into lexico-semantical fields. We shall state the fact, that one part of languages prefer hyponymys (Ukrainian, German and so on), and other part prefers hyperonyms (English, French etc.). Having carried out the research in the branch of synonymy, we established that as well as Ukrainian so well German language is rich in synonyms and for the structural elements of lexico-semantic field «Appearance of a person» they have almost the same number of synonyms (Ukrainian - 65, German - 67). Most of the synonyms in both languages are nationally coloured.

5. Analyzing the components of lexico-semantic field «Appearance of a person» in Ukrainian and German languages we found out that: A) Even if, as it was already mentioned above, German and Ukrainian lahguages prefer specific notions, all the same each of there languages has its own peculiarities (e.g. German - Hals, Ukrainian - шия і горло and others); B) Composite words are characteristic for the structural elements of lexico-semantic field «Appearance of a person», as well as for German language in general. In this case in Ukrainian language simple words are used (e.g. Ukrainian - долоня, German - Handflache and others).

6. Lexico-semantic fields of both languages don't coincide, because fixed peculiarities of the notion in one language don't repeat in the same form in different language. Divergent features and similarities between correlative fields of Ukrainian and German languages are caused by the way of life ot two nations, their style of thinking, differences in culture etc.

7. Every word holds a curtain place in lexico-semantic field «Appearance of a person» of compared languages and has unequal semantic associations. This associative connections are highly specific, because they recreate language pattern of both nations. It is extremely difficult to several them, because they don't lie on surface of language, but are hidden in the depths of the national mentality. National specifity of coupling occurs to be especially strong in the semantics of comparison. Common words, which belong to the lexico-semantic field «Appearance of a person» of Ukrainian and German languages are associated with various notions, things and phenomena.

Список використаних джерел

1. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: синонимические средства языка. - М., 1974 - 220 с.

2. Бурячок А.А. і ін. Словник синонімів української мови в 2 томах. - К.: Наукова думка, 1999-2000

3. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. - М., 1997 - 320 с.

4. Гак В.Г. Межъязыковое сопоставление и преподавание иностранного языка // Иностранные языки в школе. - 1979, №3. - С. 3-10.

5. Гвишиани Н.Б. Контрастивные исследование современних языков и корпусная лингвистика // ФН. - 2004, №1. - с. 59 - 69

6. Денисова С.П. Типологія категорій лексичної і граматичної семантики. - К., 1996 - 150 с.

7. Єрмоленко С.Я. Штрихи до соціального портрета українців // П'ятий конгрес міжнародної асоціації україністів: Мовознавство. - Чернівці, 2003 - с. 69

8. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. - Л.: Вища школа, 1983 - 173 с.

9. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. - К., 1995. - 566 с.

10. Конецкая В.П. Введения в сопоставительную лексикологию германских языков. - М., 1993 - 236 с.

11. Кочерган М П. Загальне мовознавство. - К: Альма матер, 2003. - 566 с.

12. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика // Мовознавство, 1996. - №2-3. - с. 3-12.

13. Кочерган М.П. Зіставне мовознавство і проблема мовних картин світу // Мовознавство, 2004 - №5-6. - с. 12 - 21

14. Кочерган М.П. Проблеми зіставної семантики. // Збірник наукових статей. Випуск 5. - К: КДЛУ, 2001 - 386 c.

15. Лейчик В.М. и др. Основы конфронтативной лексикологии. - К.: Радянська школа, 1967 - 358 с.

16. Манакін В.М. Деякі питання контрастивної лексикології слов'янських мов // Мовознавство, 2003 - №4. - с. 26 - 37

17. Манакін В.М. Проблеми контрастивної лексикології близькоспоріднених мов // Мовознавство, 1994 - №1. - с. 50-58

18. Мирний П. і Головко А. Хіба ревуть воли як ясла повні? - К.: Радянська школа, 1967 - 358 с.

19. Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім' я. - К.: Молодь, 1965. - 227 с.

20. Подолян І. Є. Відображення українських, німецьких звичаїв та американських звичаїв і обрядів у вербальних асоціаціях фітонімів // Мовознавство, 1999 - №6. - с. 60 - 67

21. Рахманов И.В. Немецко-русский синонимический словарь. - М.: Рус. яз. - 704 с.

22. Русанівський В.М. Мовна картина світу в етнокультурній парадигмі // Мовознавство, 2004 - №4 - с. 3 - 7

23. Солодуб Ю.П. Контрастивная фразеологія. // Филологические науки, 1998 - №4. - с. 57-65

24. Сосюра В. Вибрані твори. - К.: Наукова думка, 2000 - 546 с.

25. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія. За ред. Білодіда І. К. - К.: Наукова думка, 1973 - 483 с.

26. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения. - М., 1939 - Т.2. - с. 436

27. Франко І. Зібрання творів. - К., 1981 - 395 с.

28. Чабаненко В.А. Асоціація як універсальний чинник мовного розвитку // Мовознавство, 2005 - №3-4. - с. 132 - 137

29. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови. - Запоріжжя, 2002 - с. 16 - 47

30. Языкознание. Большой энциклопедический словарь. Гл. ред. В.Н. Ярцева. - 2_е изд. - М.: Большая Российская Энциклопедия, 1998 - 685 с.

31. Annete von Droste-Hulshoff. Samtliche Erzahlungen. - Харків: Ранок, 2003 - 240 с.

32. Dieter Noll. Die Abenteuer des Werner Holt. Berlin und Weimar: Aufbau - Verlag, 1969 - 480 s.

33. Franz Kafka. Das Schlo?. - Сант-Петербург: Корона принт, Каро, 2004 - 400 с.

34. Heinrich Mann. Die Jagd nach Liebe. - Berlin und Weimar: Aufbau-Verlag, 1969 - 449 s.

35. Heinrich Willi. Geometrie einer Ehe. - Stutthart, 1985 - 387 s.

36. Herbert Gorner. Worterbuch Synonyme. - Munchen: Deutscher Taschenbuchverlag, 2000 - 833 s.

37. Martha Spalier. Synonym Worterbuch. - Gutersloh: Bertelsmann Lexikon Verlag, 1997 - 716 s.

38. Theodor Fontane. Fontanes Werke in funf Bande. - Berlin und Weimer: Aufbau - Verlag, 1969.

Страницы: 1, 2