РУБРИКИ

Особливості кооперативного використання мови персонажами казки Л. Керролла "Alice in Wonderland"

   РЕКЛАМА

Главная

Бухгалтерский учет и аудит

Военное дело

География

Геология гидрология и геодезия

Государство и право

Ботаника и сельское хоз-во

Биржевое дело

Биология

Безопасность жизнедеятельности

Банковское дело

Журналистика издательское дело

Иностранные языки и языкознание

История и исторические личности

Связь, приборы, радиоэлектроника

Краеведение и этнография

Кулинария и продукты питания

Культура и искусство

ПОДПИСАТЬСЯ

Рассылка E-mail

ПОИСК

Особливості кооперативного використання мови персонажами казки Л. Керролла "Alice in Wonderland"

b>2.6 Допоміжні засоби утворення комічного ефекту

Особливий інтерес у процесі дослідження викликає навмисна деформація сталих виразів, завдяки якій Л. Керролл досягає неперевершеного комічного ефекту [15, c.220].

Pозглядаючи деформацію фразеологічних одиниць, потрібно відмітити, що в їх основі цього явища лежить лише один прийом - нехтування нормами мови, з метою досягнення конкретного художньо-естетичного ефекту.

Ідіома - фразеологізм, який має яскраво виражені стилістичні особливості, завдяки чому його використання у мовленні надає йому відтінку гри, жарту або умісності [19, c.76]. Як лінгвістичний термін, фразеологізм означає вираз (мовний зворот), який вживається як одне ціле, те що не може бути розкладене на частини і з неприпустимою перестановкою цих частин [32, c.398]. Практика розкладання сталих виразів і утворення нових стилістико-семантичних новоутворень не є новою для англійської літератури [6, c.39-56].

Окрім, вище зазначених засобів створення комічного ефекту в контексті даного дослідження необхідно відмітити використання автором гіперболи та алюзій, які, проте, зустрічаються досить рідко.

Гіпербола - це "…різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії задля особливого увиразнення художнього зображення чи виявлення емоційно-естетичного ставлення до нього" [19, c.74].

Алюзією називають художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до певного літературного тексту, сюжету чи образу, а також історичні події з розрахунку на фонові знання читача, покликаного розгадати закодований зміст; подекуди вживається як особливий різновид алегорії [21, c.5]. На важливу семантичну особливість алюзій в реалізації іронічного значення звернув увагу І.Р. Гальперін: "…значення слова (алюзія) повинне розглядатися як форма для нового значення. Іншими словами, первинне значення слова або фрази, яке вже відоме (тобто алюзія), слугує вмістилищем для нового значення" [10, c.32].

Висновки до розділу ІІ

Порушення конверсаційних максим П.Г. Грайса призводять до появи

різноманітних стилістичних засобів. Всі ці тропи використовуються автором з метою досягнення комічного ефекту, надання особливої виразності мовленню персонажів казки. Таким чином, Л. Керролл моделює особливу реальність, в якій несуттєві на перший погляд речі нерозривно пов'язані з нашою реальністю і фактично віддзеркалюють її.

Комічне означає перш за все ту категорію естетики, яка впливає на почуття абсолютно позитивним чином і супроводжується сміхом без почуття пригнічення. В контексті даного дослідження ми можемо говорити про витончений комізм, адже комічний ефект частіше прихований, ніж явний. Результати дослідження дозволяють виділити наступні засоби утворення комічного ефекту:

· алогізми;

· нонсенс;

· гру слів, яка часто спричиняє утворення каламбуру;

· іронію;

· розкладання (деформація) фразеологічних одиниць;

· додаткові стилістичні засоби (гіперболу, алюзію).

Алогізм - це стилістичний прийом, для якого характерним є порушення законів та правил формальної логіки з метою досягнення комічного ефекту. Інакше кажучи, алогізм - це механізм думки, який переважає над її змістом. В казці "Alice in Wonderland" алогізми приховані під формальною правильністю. В результаті дослідження вдалося виділити два підвиди алогізмів: алогічні відповіді, як наслідок порушення максими релевантності, та алогічні пояснення, які є результатом порушення всього спектру постулатів комунікації.

Оскільки особливо активно нонсенс розвивався в літературі вікторіанської доби в Англії, то потрібно відзначити, що Л. Керролл вважається майстром нонсенсу. Очевидно, що з метою досягнення комічного ефекту автор часто оперує висловлюваннями, які протирічать самі собі або позбавлені сенсу. Таким чином, автор дає змогу читачеві декодувати як завгодно багато сенсів. Нонсенс характеризується структурністю, ефектом невиправданого очікування, відсутністю єдиної кодифікації, відмовою від загальноприйнятого сприйняття світу. Нонсенс може передавати абстрактні, філософські інтенції автора через смішні образи світу, перевернутого догори ногами (topsy-turvy world). Можемо припустити, що в переважній більшості випадків до утворення ситуації нонсенсу призводить порушення максими релевантності, адже саме ця максима вимагає, щоб внесок мовця був доречним на кожній стадії розмови.

Найпомітніший комічний ефект досягається автором завдяки грі слів та стилістичному прийому каламбуру. Кожна гра слів - це відступ від установленої мовної норми, включення мовного знаку до нового асоціативного контексту. Гра слів базується на ідентичності мовних одиниць (полісемія, розклад фразеологізмів). Каламбур, як вужче поняття, - один з аспектів мовної гри, стилістичний прийом побудований на різних формах схожості лексичних одиниць (омонімія, паронімія), використання якого передбачає порушення нормативного вживання мовних одиниць, з метою досягнення комічного ефекту. В художньому тексті ці стилістичні прийоми призводять до порушення максими способу, яка вимагає, щоб висловлювання було чітким і не двозначним.

Іронія Л. Керролла прихована на різноманітних мовних рівнях його твору. Як художньому прийому, іронії притаманне глузливо-критичне ставлення до предмета зображення, яке будується на ситуативних очікуваннях і носить оцінюючий характер. Іронічні висловлювання легкі для розуміння - вони розшифровуються співрозмовником навіть минуючи стадію декодування буквального змісту. Іронія - це завжди неприйняття і протиріччя приховане під видимістю схвалення і згоди. Даний стилістичний прийом цілком очевидно пов'язаний з порушення постулату якості П.Г. Грайса, оскільки в сентенції мовця іронія не виражає його істинної думки чи відношення до ситуації.

Нехтуючи мовними нормами, письменник вдається також до розкладання сталих виразів та словосполучень. Виділяючи окремі компоненти фразеологізмів або замінюючи в сталих виразах слова, автор досягає комічного ефекту. Рідше в казці зустрічаємо алюзії та гіперболи, які слугують лише допоміжними формами утворення вище зазначених ситуацій нонсенсу, алогізмів і т.д.

Розділ ІІІ. Порушення принципів кооперації на матеріалі казки Л. Керролла "Alice in Wonderland"

3.1 Утворення алогізмів внаслідок порушення принципів кооперації

В процесі дослідження вдалося виділити приклади, які наочно ілюструють, як порушення максим кооперації через утворення алогізмів призводять до комічного ефекту:

Alice: I'm sure I'm not Ada, for her hair goes in such long ringlets, and mine does not go in ringlets at all; and I'm sure I can't be Mabel, for I know all sorta of things and she, oh, she knows very little…Let me see: four times five is twelve, and four times six is thirteen, and four times seven is, oh dear [20, c.48]!

В монолозі Аліси спостерігаємо порушення максими якості, так як вона стверджує речі, які ніяк не можуть виявитися правдою, а додаючи числа, робить неправильні математичні підрахунки, тобто за браком досвіду вона недостатньо компетентна для надання такої інформації. Порушення максими якості в цьому випадку призводить до створення комічного ефекту через алогізм, оскільки умовиводи Аліси побудовані на аналогії і не мають пізнавального значення [27].

Dodo: The race is over.

Crowd: But who has won?

Dodo: Everybody has won [20, c.59].

Очевидно, що порушено максиму релевантності, адже під час перегонів хтось виграє, а хтось програє, і ці перегони не виняток. Репліка Додо не співвідноситься з заданим питанням, що призводить до алогізму.

Mouse: But she must have a prize herself, you know.

Dodo: Of course. What else have you got in your pocket?

Alice: Only a thimble.

Dodo: Hand it over here. We beg your acceptance of this elegant

thimble [20, c.60].

Алогізм виступає результатом порушення максими якості, оскільки Додо точно знає, що наперсток належить Алісі, і тим не менше вручає їй його, неначе приз за перемогу у грі.

Caterpillar: So you think you're changed, do you?

Alice: I'm afraid, I am, sir. I can't remember things as I used - and I don't keep the same size for ten minutes together.

Caterpillar: Can't remember what things?

Alice: Well, I've tried to say `How doth the little busy bee', but it all came different [20, c.83].

В обох реактивних репліках Аліса порушує максиму способу, оскільки її репліки характеризуються неточністю і двозначністю; тим більше Аліса робить невірне припущення про власні зміни, аргументуючи це тим, що вона не в змозі згадати правильні слова вірша. Хибний умовивід призводить до створення алогізму, який спричиняє комічний ефект.

Fish-footman: For the Duchess. An invitation from the Queen to play croquet.

Foot-footman: From the Queen. An invitation for the Duchess to play croquet [20, c.93].

Порушено максиму релевантності - згідно кооперативного принципу, відповіддю на запрошення має бути або його прийняття, або відхилення. Результат - автор створює комічний ефект завдяки ситуації алогізму, адже відбувається порушення логічного зв'язку між різними частинами діалогу.

Alice: How am I to get in?

Footman: Are you to get in at all?

That's the first question, you know [20, c.95].

Так, розмова Аліси і лакея є наочним прикладом низки послідовних порушень максими релевантності, оскільки відповідати питанням на питання означає порушити дану максиму. Результат порушення максими релевантності - утворення алогізму (порушення логічного зв'язку між репліками).

Alice: Please, would you tell me why your cat grins like that?

Duchess: It's a Cheshire cat and that's why. Pig [20, c.97]!

Репліка Герцогині є неточною, оскільки її відповідь на запитання дівчини не пояснює, чому власне посміхається кіт, тому припускаємо, що в даному випадку відбувається порушення максими способу. Крім того, письменник виділяє окремий компонент фразеологічної єдності - вираз `to grin like a Cheshire cat' - і перетворює його на одного з персонажів казки. Вважаємо, що цей приклад, утворений в результаті порушення максими способу "висловлюйся зрозуміло" і авторського стилістичного прийому, яким він "оживляє" вище зазначений фразеологізм, сприяє створенню алогізму, що призводить до комічного ефекту.

Alice: Cheshire Puss, would you tell me, please, which way I ought to walk from here?

Cheshire Cat: That depends a good deal on where you want to get to.

Alice: I don't much care where…

Cheshire Cat: Then it doesn't matter which way you walk.

Alice: …so long as I get somewhere.

Cheshire Cat: Oh, you are sure to do it if you only walk long

enough [20, c.102].

В даному випадку очевидним є багаторазове порушення максими релевантності Чеширським Котом, так як його реактивні репліки однозначно можуть бути інтерпретовані як невідповідні. У свою чергу, Аліса двічі порушує максиму способу, оскільки ухиляється від простого і стислого пояснення своїх намірів. Ясно, що порушення максим релевантності і способу свідчать про нераціональний напрямок розмови, внаслідок якого автор досягає гумористичного ефекту за допомогою ситуації алогізму, так як напрям розмови відбувається за випадковими асоціаціями.

The table was a large one, but the three were all crowded together at the corner of it. `No room! No room! ' they cried out when they saw Alice coming.

`There's plenty of room', said Alice indignantly [20, c.107].

Звірі, присутні на чайній церемонії, свідомо обманюють Алісу. Описувана ситуація алогізму - приклад ігнорування максими якості. Результатом є комічна ситуація, адже неправда вельми очевидна, і їм не вдається ввести Алісу в оману.

Утворення гумористичного ефекту в нижче наведеному прикладі досягається в результаті низки послідовних порушень співрозмовниками максими способу: адже репліки Березневого Зайця та Капелюшника характеризуються відсутністю однозначності та будуються на принципі topsy-turvy rhymes, де все навмисно переплутано і переставлено, і кожен логічний умовивід призводить до абсурдного висновку.

Hatter: Why is a raven like a writing desk?

Alice: I believe I can guess that.

March Hare: Do you mean that you think you can find out the answer to it?

Alice: Exactly so.

March Hare: Then you should say what you mean.

Alice: I do, at least - at least I mean what I say - that's the same thing, you know.

Hatter: Not the same thing a bit! Why, you might just as well say that `I see what I eat' is the same thing as `I eat what I see'.

March Hare: You might as well say that `I like what I get' is the same thing as `I get what I like'.

Dormouse: You might as well say that `I breathe when I sleep' is the same thing as `I sleep when I breathe'!

Hatter: It is the same thing with you [20, c.108].

Заключна репліка Капелюшника, адресована Соні, є порушенням максими якості, як результат - утворення алогізму.

Alice: What a funny watch! It tells the day of the month, and doesn't tell what o'clock is it!

Hatter: Why should it. Does your watch tell you what year is it?

Alice: Of course not, but that's because it stays the same year for such a long time together.

Hatter: Which is just the case with mine.

Alice: I don't quite understand you.

Hatter: The Dormouse is asleep again [20, c.110].

Аліса і жителі країни Чудес сприймають категорію часу по-різному, саме тому під час розмови про особливості годинника Капелюшника раціональний обмін думками не відбувається. Навпаки, раз за разом мовці порушують максиму способу та кількості - їхні висловлювання не тільки не розкривають зміст понять, а й не надають необхідної кількості інформації для співрозмовника. Для успішної кооперації необхідна детальна інформація про об'єкт обговорення, оскільки кожен з учасників діалогу має власний, відмінний досвід щодо вирішення цього питання. Порушення максими способу та кількості свідчать про утворення алогізму.

Ремарка Капелюшника "The Dormouse is asleep again." - суперечить імплікатурі якості й інтерпретується як невідповідна; результат порушення імплікатури якості - утворення нонсенсу.

У контексті вище зазначеного діалогу недотримання максим способу, кількості, релевантності та утворення стилістичних прийомів алогізму та нонсенсу призводять до появи гумористичного ефекту.

Hatter: Well, I'd hardly finished the first verse, when the Queen bawled out: `He's murdering the time! Off with his head' [20, c.112]!

З розповіді Капелюшника про прийом у Королеви можна чітко виділити порушення нею максими способу та релевантності.

По-перше, Королева вдається до трансформації сталого виразу "to kill the time", ігноруючи цим максиму способу та вимогу уникати двозначності - гра слів побудована на синонімії "to kill - to murder". Одночасно з цим вона порушує максиму релевантності, вимагаючи, щоб за невдалий з її погляду виступ її підданому відрубали голову - абсурдний умовивід. На нашу думку, таке порушення максим способу та релевантності сприяє утворенню алогізму.

Alice: Would you tell me, please, why you are paіnting those roses?

Two: Why, the fact is, you see, miss, this here ought to have been a red-rose tree, and we put a white one in by mistake, and if the Queen was to find it out, we should all have our heads cut off, you know. So you see, miss, we're doing our best, afore she comes, to… [20, c.120].

Очевидно, що Двійка порушує максиму кількості - її внесок до розмови містить багато зайвої інформації. Ігнорування максими кількості призводить до утворення алогізму (алогічне пояснення).

Alice: My name is Alice, so please your majesty.

Queen: And who are these?

Alice: How should I know? It's not the business of mine.

Queen: Off with her head [20, c.122]!

Демонструючи ввічливість на початку розмови, Аліса своєю наступною реплікою різко змінює тон діалогу, відповідаючи питанням на питання, вона порушує максиму релевантності, тому що на цій стадії розмови її внеском мала б бути чітка і зрозуміла відповідь на питання Королеви. Реакція Королеви на репліку дівчини - теж приклад порушення максими релевантності, оскільки наказувати зітнути людині голову лише через те, що вона не знає відповідь на поставлене питання - це алогізм (хід думок Королеви порушує правила логіки).

Cheshire Cat: How are you getting on?

Alice: I don't think they play at all fairly, and they all quarrel so dreadfully one can't here one's self speak - and they don't seem to have any rules in particular; at least, if there are, nobody attends to them - and you have no idea how confusing it is all the things being alive; for instance, there's the arch I've got to go through next walking about at the other end of the ground - and I should have croqueted the Queen's hedgehog just now, only it ran away when it saw mine coming [20, c.128]!

Реактивна репліка Аліси на запитання Чеширського Кота - демонстрація порушення максими кількості: Аліса ухиляється від точної відповіді на поставлене питання на користь багатослівної розповіді про правила гри в крикет. Одночасно, дівчина порушує максиму релевантності, так як навіть така розгорнута репліка недоречна, тому що Чеширський Кіт не отримує відповіді на своє питання. Порушення максим кількості та релевантності призводить до появи алогізму, адже спостерігаємо логічний розрив між реплікою стимулом Чеширського Кота та реактивною реплікою Аліси.

King: Well, it must be removed. My dear! I wish you would have this cat removed!

Queen: Off with his head [20, c.129]!

Звичний спосіб, у який Королева вирішує всі нагальні проблеми, - "Off with his head!" - ілюструє порушення максими релевантності, оскільки є недоречним. Тим самим автор досягає ефекту комізму через алогізм.

Queen: Have you seen the Mock Turtle yet?

Alice: No, I don't even know what a Mock Turtle is.

Queen: It's a thing Mock Turtle soup is made from [20, c.137].

Комічний ефект виступає результатом порушення максими релевантності Королевою, яка не пояснює Алісі, що власне за істота ця Фальшива Черепаха, а просто зазначає, що з неї варять суп. Внаслідок цього вибудовується ситуація алогізму. Потрібно також додати, що автор вдається до трансформації кулінарного терміну, адже така страва як "mock turtle soup" немає нічого спільного з черепахами. Насправді, цей суп готується з яловичини і лише приправляється таким чином, щоб його смак нагадував смак справжнього зеленого черепахового супу [46].

Gryphon: She can't explain it. Go on with the next verse.

Mock Turtle: But what about his toes? How could he turn them out with his nose, you know?

Alice: It's the first position in dancing [20, c.150].

Аліса порушує максиму релевантності - відповідь фактично відсутня. Її некомпетенція призводить до ситуації алогізму: висловлювання Аліси несуттєве і суперечить перебігу розмови.

Queen: Collar that Dormouse! Behead that Dormouse! Turn that Dormouse out of court! Suppress him! Pinch him! Off with his whiskers [20, c.164]!

Вигуки Королеви ілюструють порушення максими способу "висловлюйся ясно і послідовно". Королева вигукує, щоб Соні відтяли голову, потім вигнали з судової зали, закликали до порядку, общипали і нарешті обірвали йому вусики. Інакше кажучи, її накази слідують один за одним не в природній логічній послідовності, а в порядку, який суперечить здоровому глузду. Вважаємо, що в даному випадку порушення максими способу призводить до утворення алогізму - відбувається логічний розрив між фразами, які вжито в одному контексті.

King: Rule Forty-two. All persons more than a mile high to leave this court.

Alice: I'm not a mile high.

King: You are.

Queen: Nearly two miles high.

Alice: Well, I shan't go, at any rate. Besides, that's not a regular rule; you invented it just now.

King: It's the oldest rule in the book.

Alice: Then it ought to be Number One [20, c.167].

Бажаючи якнайшвидше позбутися Аліси, Король спонтанно формулює гіперболізоване правило, згідно якого всі присутні, зростом вище милі повинні покинути залу суду - очевидним є порушення максими якості "не кажи те, що вважаєш за неправду" - сумнівно, що в залі виявиться хтось настільки високий. Протягом розмови Король продовжує обманювати дівчину, а отже продовжує порушувати постулат якості. Королева, яка втручається в діалог зі своїм неправдивим зауваженням, теж порушує цю максиму. Послідовне порушення максими якості призводить до утворення алогізму.

Knave: Please, your majesty, I didn't write it, and they can't prove I did: there is no name signed at the end. King: If you didn't sign it, that only makes the matter worse. You must have meant some mischief, or else you'd have signed your name like an honest man. Queen: That proves his guilt [20, c.168].

Король робить безглузде припущення, що у тому разі, коли лист не підписано, це лише підкреслює вину підсудного - цим самим він порушує постулат якості "не кажи те, на що не маєш адекватних доказів". Наступна репліка Королеви, висловлена на підтримку сентенції Короля, теж є порушенням цієї максими. Робимо висновок, що дворазове порушення максими якості призводить до ситуації алогізму.

King: Read them.

White Rabbit: Where shall I begin, please your majesty?

King: Begin at the beginning and go on till you come to the end: then

stop [20, c.169].

Спостерігаємо ситуацію алогізму, яка є результатом порушення Королем максими кількості - його інструкція містить зайву інформацію, що ускладнює її розуміння і не відповідає логіці перебігу розмови в цілому. На запитання Кролика, звідки він має почати читати лист, Король повинен наказати, щоб він читав спочатку, а не давати детальні і безглузді інструкції щодо очевидних речей.

King: Let the jury consider their verdict.

Queen: No, no! Sentence first - verdict afterwards [20, c.172].

Реактивна репліка Королеви порушує максиму якості. Дана сентенція "Sentence first - verdict afterwards" - порушує принципи формальної логіки та суперечить дійсності. На відміну від усталеного порядку речей, коли присяжні спочатку виносять рішення про винуватість підсудного, а потім суддя оголошує вирок, Королева вимагає, щоб все відбувалося з точністю до навпаки. Таким чином, порушення максими якості призводить до виникнення ситуації алогізму.

3.2 Cтворення ситуацій нонсенсу внаслідок порушення принципів кооперації

Для творчості Л. Керролла специфічним є утворення різноманітних ситуацій нонсенсу, які покликані ввести читача в оману і змусити задуматися, чи такий вже й нереальний світ, в якому діє логіка навпаки. Одні з найцікавіших прикладів грою із сенсом представлені в даному підрозділі роботи.

Caterpillar: Who are you?

Alice: I - I hardly know, sir, just at present - at least I know who I was when I got up this morning, but I think I must have changed several times since then [20, c.82].

В даному випадку порушено максиму кількості, репліка Аліси перевантажена додатковою інформацією. У відповідь на питання "хто ти?" вона має дати чітку і конкретну відповідь - назвати своє ім'я або дати ще якусь правдиву інформацію. Як бачимо, насправді Аліса починає вголос роздумувати про те, ким вона є, і тому її співрозмовник не отримує потрібної йому інформації. Результатом порушення максими кількості є нонсенс.

Caterpillar: What size do you want to be?

Alice: Oh, I'm not particular as to size, only one doesn't like changing so often, you know.

Caterpillar: I don't know [20, c.85].

Внесок Аліси до розмови не надає Гусені необхідної інформації для подальшого ефективного перебігу діалогу. Це приклад недотримання максими кількості. З іншого боку, Гусінь розкладає сталий вираз "уou know" - розумієте (в даному контексті) на окремі компоненти і реагує буквально, що, знову ж таки, призводить до комічного ефекту, завдяки ситуації нонсенсу (як правило розмір свого тіла не обирають).

Alice: How am I to get in?

Footman: I shall sit here till tomorrow [20, c.94]

Як і в попередньому випадку, тут спостерігаємо достатньо грубе порушення максими релевантності, яке знову ж може бути інтерпретоване як відмова надати необхідну інформацію. Результат - утворення нонсенсу.

Alice: Please, then, how am I to get in?

Footman: There might be some sense in your knocking… [20, c.93].

Друга репліка демонструє порушення максими релевантності: відповіддю на питання Аліси мала б бути або вербальна дія - пояснення, або невербальна дія - пропуск її до кімнати. Схоже на те, що співрозмовник Аліси просто прагне змінити тему або заплутати її. Хоча, з іншого боку, у такий спосіб він відмовляється допомагати дівчині потрапити всередину. У результаті спостерігаємо ситуацію нонсенсу.

Alice: I didn't know that Cheshire cats always grinned; in fact, I didn't know that cats could grin.

Duchess: They all can and most of `em do.

Alice: I don't know of any that do.

Duchess: You don't know much, and that's a fact [20, c.98].

Замість конкретного і чіткого пояснення Герцогиня, натомість, апелює до неосвіченості Аліси, що являється грубим порушенням принципу мовного співробітництва. Надаючи завідомо неправдиву інформацію, Герцогиня порушує максиму якості, оскільки твердження, що всі коти вміють посміхатися, не має жодного сенсу. Тим не менше, бачимо, що твердження Герцогині, яке начебто і суперечить здоровому глузду, може не виявитися хибним - адже Чеширський Кіт насправді посміхається. Результатом порушення максими якості є утворення нонсенсу.

Окрему увагу слід звернути на етимологію виразу "to grin like a Cheshire cat". Різні дослідники висувають різні гіпотези походження даного виразу. За Джорданом Алмондом, цей вираз походить з Ірландії: сир, який вироблявся лише в Чеширському графстві, заливався в форми у вигляді котячих голів і ці "cheese cats" - мали широкі посмішки [45, c.58]. Чарльз Фанк в своїй книзі "A hog on ice & other curious expressions" стверджує, що даний вираз, популяризований Л. Керролом, насправді був вперше використаний Джоном Волькотом, який більш відомий під своїм псевдонімом Пітер Піндар, і чиї численні історичні твори з'явилися в проміжок між 1782 і 1819 роком [37, c.126]. Сам по собі даний вираз з'явився задовго до Волькота, тому що в 1850 році, коли почалися дослідження, пов'язані з пошуком джерела алюзії, в живих вже не лишилося людей, які б могли з впевненістю вказати на його істинне походження. Ч. Фанк виділяє ще одну версію походження виразу: "В одному з романів висловлювалася думка, що оскільки Чешир був головним чиновником графства, тобто мав офіційні привілеї, - одна лише думка про це змушувала котів посміхатися" [37, c.127]. Але найбільш правдоподібною є наступна гіпотеза: одна впливова сім'я з Чеширського графства, на чиєму гербі було зображено лева на задніх лапах, найняла художника, який повинен був зобразити цей герб на вивісках багатьох таверн. Схоже не те, що художник був сам не впевнений, як має виглядати лев, і результат для місцевого населення виглядав як спроба намалювати кота, що посміхається.

Alice: What sort of people live about here?

Cheshire Cat: In that direction lives a Hatter; and in that direction lives a March Hare. Visit either you like; they are both mad.

Alice: But I don't want to go among mad people.

Cheshire Cat: Oh, you can't help that, we're all mad here. I'm mad. You're mad.

Alice: How do you know I'm mad?

Cheshire Cat: You must be or you wouldn't have come here [20, c.103].

На прикладі реплік Чеширського Кота спостерігаємо порушення максим якості, оскільки його внесок до розмови не має під собою видимих доказів, та способу - "висловлюйся ясно, уникаючи двозначності". Насправді ж, Л. Керрол застосовує тонку гру слів, пов'язану з іменами персонажів Капелюшника та Березневого Зайця - це своєрідна алюзія на вирази "mad as a hatter" і "mad as a march hare". Тобто, з іншого погляду, репліки Чеширського Кота мають лише їм притаманний сенс. Комізм виникає як результат порушення максим якості та релевантності, що призводить до утворення багатьох потенційних сенсів, які втілюються в ситуації нонсенсу.

Як і попередньому випадку, звернемо увагу на походження обох виразів. Спочатку розглянемо вислів "as mad as a hatter", який вперше з'явився на сторінках Blackwood's Edinburgh Magazine у 1829 році. Вважають, що причиною `Mad Hatter's disease', якою хворіли капелюшники, були пари ртуті, адже в ХІХ ст. ртуть все ще використовували для виготовлення капелюхів. Токсичні пари ртуті вражали нервову систему капелюшників: спричиняли появу галюцинацій, тремтіння і, як результат, божевілля [47].

Використовуючи фразу "as mad as a march hare" Л. Керролл очевидно опирається на загальновідомий факт - зайці поводяться особливо збуджено в період спарювання, тобто в березні. Але він не єдиний письменник, який широко використовує цей вираз. Даний вислів використовується в англійській мові ще з ХVI ст. - він вперше офіційно укорінився завдяки Джону Хейвуду, який включив його до своєї колекції "A dialogue conteinyng the nomber in effect of all the prouerbes in the Englishe tongue" [47].

Alice: And how do you know that you're mad?

Cheshire Cat: To begin with, a dog is not mad. You grant that?

Alice: I suppose so.

Cheshire Cat: Well then, you see a dog growls when it's angry, and wags its tail when it's pleased. Now I growl when I'm pleased, and wag my tail when I'm angry. Therefore I'm mad.

Страницы: 1, 2, 3, 4


© 2007
Полное или частичном использовании материалов
запрещено.