Переклад інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема "The Moon and Sixpence"

Переклад інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема "The Moon and Sixpence"

3. He seems to me to be possessed by some power which is using him for its own ends, and in whose hold he is as helpless as a fly in a spider's web [74, c.65].

- Він, по-моєму, сам не свій, а мов одержимий несамовитою силою і весь в її владі, як муха в павутинні [35, c.74].

- Он одержим страстью, которая помыкает им. Безраздельно предавшийся ей, он беспомощен, как муха в паутине [37, c.57].

Український переклад даного речення виконано з використанням лексичної одиниці по-моєму, яка передає відтінок сумніву присутній у оригіналі, отже переклад здійснено згідно правилам. Але щодо обору саме цього прислівника для передачі належного змісту, то тут треба відзначити, що на наш погляд перекладач міг обрати кращій варіант. Наприклад, ніби чи складається враження та ін. це обумовлено контекстом речення, а саме на вживання поряд таких слів як одержимий несамовитою силою та по-моєму. Одразу відчувається стилістична розбіжність стосовно сфери їх вжитку. Вислів одержимий несамовитою силою несе в собі образність, що створюється завдяки вживанню епітета (несамовита сила) та слів високого стилю (несамовитий, одержимий), які мають надзвичайно великий рівень експресивності. Такою ж силою відзначається порівняння як муха в павутинні. Наряду з цими засобами образності прислівник по-моєму одразу виділяється своєю простотою і приналежністю до розмовного стилю. Тому ми вважаємо його вживання в даному контексті дещо недоречним.

У перекладі Н. Ман цей елемент взагалі відсутній. Це можна було б виправдати тим, що у попередніх двох реченнях вже було використано лексичні одиниці, що несуть у собі саме цей заданий зміст сумніву, але з іншого боку в тексті оригіналу ми маємо ці елементи у всіх трьох реченнях. Відповідно автор прагнув передати надзвичайну суб'єктивність тверджень головного героя і саме тому наділив нею кожне речення. Отже можемо зробити висновок, що таке опущення було неприпустиме і переклад мав містити зазначений елемент.

4. “You seem to have had a rotten time in Paris” [74, c.86].

- Там ви можна сказати процвітали. А тут скотилися ось до чого [35, c.92].

- Вы были состоятельным человеком, а здесь, в Париже, вам пришлось очень круто [37, c.74].

У цьому прикладі спостерігаємо повну формальну невідповідність українського перекладу тексту оригіналу. Цілком зрозуміло, що такий переклад повністю обумовлено контекстом попередніх речень. І використання перекладачем прийому цілісного переосмислення є цілком виправданим. Такий переклад дуже гармонійно вписується в контекст всього уривку, але, на мій погляд, можна було надати переклад за правилами, який міг би також гармонійно поєднатись із контекстом. Наприклад: А у Парижі, здається, вам було непереливки. Або так: А в Парижі для вас здається настали важкі часи.

У російському перекладі також бракує елемента припущення. Автор лише припускає, виходячи із своїх спостережень, що Стрікленду було важко.

5. You seem to walk with your head among the stars [74, c.88].

- І носите голову високо, ніби у зоряному ореолі [35, c.94].

- Вам кажется, что головой вы касаетесь звезд [37, c.76].

У даному випадку спостерігаємо вживання інфінітива в конструкції Complex Subject у метафоричному значенні. У даному прикладі перед нами розгорнута метафора, яка складається з декількох метафорично вжитих слів, що створюють єдиний образ; але центром створення метафоричного образа є інфінітив. У комбінації із суб'єктивно-оцінною модальністю, що характеризує, як було відзначено вище, речення з даною інфінітивною конструкцією, метафоричне використання інфінітива сприяє реалізації індивідуального світорозуміння, суб'єктивно-авторського погляду на описувані явища.

Щодо перекладів, то варто відзначити, що обидва переклади є емоційно насиченими й адекватно передають метафоричне значення й індивідуальне світорозуміння оповідача. Також вони точно передають зміст речення.

6. … you seem to be able to touch beauty as though it were a palpable thing;… [74, c.88].

- Здається, краса йде на вас сама - відчутна, опредмечена, інтимно з вами пов'язана [35, c.94].

- … и, кажется, вот_вот коснетесь красоты, словно красота осязаема [37, c.76].

В даному прикладі маємо також ярко виражене метафоричне значення з інфінітивом у центрі.

Цікавим видається переклад конструкції у метафоричному значенні О. Жомніра, в якому він використовує граматичну заміну - підмет англійського речення стає додатком, а додаток - підметом. Тобто використовується прийом заміни членів речення. Отож у перекладі краса ніби торкається героя, а не він її. Такий прийом підсилив стилістичну забарвленість перекладу, і водночас не спотворив його змісту.

Переклад російською мовою є максимально наближеним до тексту оригіналу, але водночас не дослівним. Переклад є адекватним і відповідає нормам мови перекладу.

7. Something seemed to twist his heart, and suddenly he felt an exultation, a sense of wonderful freedom [74, c.198].

- Серце йому стислося. Раптом його пойняв радісний захват і почуття чудесної свободи [35, c.191].

- Сердце его сжалось, затем возликовало - и сладостное чувство освобождения пронзило Абрагама [37, c.170].

Маємо ще один приклад з метафоричним значенням інфінітивного звороту. В даному випадку саме форма to twіst heart сприяє більш емоційній, образній інтерпретації описуваного явища. Метафора дає якийсь оцінний момент висловленню, тому за своєю природою вона предикативна й модальна.

Обидва переклади стисло й адекватно передають речення на всіх рівнях - стилістичному, семантичному, прагматичному.

8. Strickland was a weird figure as he lay there, thinner than ever, with his ragged red beard and his eyes staring feverishly into vacancy; his illness seemed to have made them larger, and they had an unnatural brightness [74, c.106].

- Страшно було дивитися на нього: кощаве тіло, настовбурчена вогненна борода і гарячкові очі, втуплені у порожнечу. Ті очі у чорних ямах орбіт блищали нетутешньо [35, c.109].

- На Стрикленда было страшно смотреть: он лежал, уставившись воспаленными глазами в пустоту; еще более худой, чем обычно, с всклокоченной рыжей бородой; от болезни его неестественно блестевшие глаза казались еще огромнее [37, c.92].

У даному прикладі у складі інфінітивної конструкції знаходиться дієслово to seem, що відрізняється особою суб'єктивною експресією.

У перекладі О. Жомніра бачимо ярко виражену суб'єктну оцінку оповідача завдяки образності виразу, але на перший погляд переклад не відповідає за змістом оригіналу. Тільки якщо глибше проникнути у переклад, то можна побачити паралель, яку провів перекладач. Дослівно у оригіналі маємо таке - Хвороба наче зробила його очі ще більшими, і вони нетутешньо блищали. У перекладі ж саме словосполучення чорні ями орбіт зі словом ями у центрі вислову, дає зрозуміти, що це очі хворої людини і через це вони неприродно великі. Під час перекладу було втрачено також деяку невпевненість вислову, яку надає йому дієслово to seem. У російському перекладі цей елемент також втрачено.

Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи на виразність і експресивність вислову у перекладі, він все ж таки далеко відійшов від тексту оригіналу. З іншого боку, такий переклад дуже гармонійно вписується у контекст.

Щодо перекладу Н. Ман, то варто зазначити, що окрім вказаного недоліку, інших виявлено не було. І хоча цей переклад не такий емоційно насичений, він все ж таки ближче до англійського тексту.

9. Strickland seemed to bear in his heart strange harmonies and unadventured patterns, and I foresaw for him an end of torture and despair [74, c.107].

- Здавалося, Стрікленд виношує в серці зухвалі форми й нечувані гармонії, і йому вже уготовано трагічний, сповнений мук і розпачу кінець [35, c.111].

- Стрикленд вынашивал в своем сердце причудливые гармонии, невиданные образы, и я предвидел, что его ждет конец в муках и отчаянии [37, c.93].

На переший погляд обидва переклади даного речення є ідентичними, але лише одне слово робить один з перекладів ближче до оригіналу і відчутно адекватніше передає його зміст. Саме в українському перекладі маємо лексичну одиницю, яке передає суб'єктивну оцінку всього вислову - здавалося. Український переклад, таким чином, є більш адекватним і до того ж він виконаний з використанням належних правил.

10. He looked at me for a minute reflectively; he seemed to hesitate; then he said, … [74, c.142].

- Якийсь час він роздумливо дивився на мене. Здавалося - вагається. А тоді сказав:… [35, c.142].

- Он долго в задумчивости смотрел на меня, наконец сказал:… [37, c.123].

У даному випадку нашу увагу знову привертає російський переклад, у якому опущено цілий смисловий уривок, присутній у оригіналі і відповідно перекладений українською мовою. Цей уривок містив у собі важливе спостереження головного героя за поведінкою Дірка Струве. У ньому йшлося про те, що перед тим, як розказати про свій візит до Стрікленда, Струве не міг визначитися, чи варто взагалі говорити про це оповідачеві, бо з його боку то був досить дивний вчинок. І саме це вагання оповідач і помітив, знову ж таки впевнений він у цьому не був.

У російському перекладі ми лише бачимо, що Струве замислився над чимсь, але було то вагання чи щось інше на думку автора, це нажаль залишилось поза текстом перекладу.

11. He seemed to see his fellow-creatures grotesquely, and he was angry with them because they were grotesque; … [74, c.172].

- Той Брейгель вбачав у представниках роду людського щось гротескне і ніби сердився на них за це; … [35, c.168].

- Люди представлялись ему уродливыми и комичными, и он был зол на них за то, что они уродливы и комичны; …[37, c.148].

Інфінітивний зворот із дієсловом to seem, що виражає суб'єктивне ставлення оповідача до ситуації, у даному прикладі передано частково в українському перекладі. Бачимо, що у перекладі тінь сумніву падає на той факт, що Брейгель сердився на представників людського роду, коли в оригіналі ще на самому початку речення думка автора щодо гротескності бачення людей Брейгелем була висловлена з індивідуальної точки зору оповідача, а не як запевнення у її правдивості.

Окрім цієї заміни перекладач також вдався до прийому генералізації. Замість прямого відповідника словосполучення fellow-creatures (близькі) він дає більш загальне поняття (людський рід), що у даному контексті має саме таке значення. До цієї трансформації вдається й Н. Ман.

Також у перекладі Н. Ман спостерігаємо опущення елементу суб'єктивної оцінки, що хоч і незначною мірою, але вплинуло на адекватність перекладу.

Отже бачимо, що такі на перший погляд незначні опущення впливають на адекватність перекладу і створюють інше враження порівняно з оригіналом.

12. Unseen hands seemed to draw him back [74, c.224].

- … і незрима рука тягла його назад [35, c.214].

- Чьи-то невидимые руки тянули его назад [37, c.192].

У даному прикладі також бачимо елемент суб'єктної оцінки, що виражає відчуття нереальності. В обох перекладах бракує цього елемента. Якщо додати у переклад необхідну лексичну одиницю: ніби, наче, здавалося, то він одразу набуває трохи іншого емоційного відтінку: …і ніби незрима рука тягла його назад. Бачимо, що у цьому перекладі з'являється інтонація невпевненості.

Але загалом, якщо не зважати на зазначене упущення, то обидва переклади є досить вдалими.

На цьому етапі дослідження ми переходимо до останньої групи інфінітивних зворотів. Ми розглянемо сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases).

1. I did not know what to do [74, c.29].

- Я вагався [35, c.43].

- Одним словом, я находился в полной растерянности [37, c.26].

Спершу пригадаємо, що сполучникові інфінітивні звороти перекладаються українською мовою за допомогою підрядного речення, яке вводиться сполучниковими прислівниками коли, де, чому, як, сполучниковими займенниками хто, що, який та сполучниками щоб, ніби та ін.

У даному прикладі ми бачимо, що для перекладу речення оригіналу не було використано зазначених засобів. За правилами переклад мав бути таким: Я не знав, що робити.

О. Жомнір для перекладу цього речення вдався до модуляції і компресії речення. У перекладі маємо таким чином просте речення замість складнопідрядного. Такий вибір перекладача обумовлено контекстом. В уривку, який містить дане речення, йдеться про те, що оповідач має бажання завітати до місіс Стрікленд, яку щойно покинув чоловік, щоб дізнатись, як вона себе почуває. З іншого боку він відчував, що вона страждає і не хотів дивитись на горе. Він постає перед вибором, але не знає, як вчинити, тому й вагається. Тобто бачимо, що переклад є цілком адекватним і гармонійно вписується у контекст.

Щодо перекладу Н. Ман, то тут ми бачимо, що вона також вдалась до модуляції, але в її перекладі ми бачимо більшу емоційність вислову. Згідно перекладу герой зовсім розгубився. Такого висновку можна дійти виходячи з того, що оповідач досить довго розмірковував стосовно того, чи варто йому йти, але так і не дійшов висновку. Однак, на наш погляд таке перебільшення було зайвим, бо при прочитанні оригіналу, слова автора не справляють того ж враження цілковитої розгубленості. Отже можемо зробити висновок, що такий переклад став наслідком суб'єктивного сприйняття перекладача.

2. I did not at all know what to say [74, c.32].

- Я не знав, що й казати…[35, c.45]

- Я окончательно растерялся [37, c.28].

Переклад О. Жомніра відповідає рекомендованим засобам. Переклад Наталії Ман було здійснено з використанням прийому модуляції, що було обумовлено контекстом. Герой опинився у досить незручній ситуації, коли місіс Стрікленд у сльозах вибігла з кімнати. Оповідач розгубився і збирався вже піти, бо відчував, що їй було не до нього. Але місіс Стрікленд вернулась і все ж його затримала, і тут він взагалі (at all) розгубився, бо й не знав, що слід казати у такій ситуації. Таким чином бачимо, що переклад є адекватним.

3. His partner, in a violent letter, sent to his bank, had taunted him with hiding his whereabouts: and Strickland, in a cynical and humorous reply, had told his partner exactly where to find him [74, c.40].

- Його компаньйон надіслав у банк сердито-в'їдливого листа про те, що Стрікленд утік і ховається. А той у відповідь з викликом і не без гумору назвав місце свого перебування - якийсь паризький готель [35, c.52].

- Его компаньон в неистово_злобном письме, адресованном банку, метал громы и молнии по поводу того, что Стрикленд скрывает свое местопребывание, тот ответил цинично и насмешливо и дал компаньону свой точный адрес [37, c.35].

У даному прикладі спостерігаємо використання перекладачами синонімічної заміни та заміну членів речення. За правилами переклад мав бути наступним: …сказав, де саме його можна знайти. Обидва переклади є адекватними і точно передають зміст речення. Але тут варто зазначити, що завдяки прийомам, які використали перекладачі, їм вдалось уникнути надмірного ускладнення вислову підрядним реченням. Завдяки цьому у реченнях також збережено стилістичну єдність.

4. I did not quite know now how to set about my mission [74, c.47].

- Я розкурював сигарету, щоб виграти час і подолати розгубленість [35, c.57].

- Как приступить к возложенной на меня миссии? [37, c.40].

У даному прикладі знов спостерігаємо вплив контексту на переклад. Головному герою було доручено дізнатись, чому і з ким втік Стрікленд від дружини. Даний уривок розповідає читачеві про першу зустріч оповідача і Стрікленда у Парижі. Головний герой почуває себе досить незручно, бо навіть не знає, з чого розпочати розмову, а коли дізнається, що Стрікленд вже отримав від дружини гору листів, але жодного не прочитав, зовсім розгублюється. З використанням належних засобів переклад мав бути таким: Я, взагалі-то, не уявляв, з чого мені розпочати.

В українському перекладі на перший погляд інфінітивну конструкцію взагалі не відтворено. Але при детальному розгляді можна побачити, що О. Жомнір вдався до прийому цілісного переосмислення. З того, що герой не знає, з чого йому почати, він робить висновок, що він розгублений і намагається подолати цю перешкоду. Але не зважаючи на обґрунтованість такого висновку, на наш погляд, перекладач все ж дещо далеко відійшов від оригіналу і втратив вагому частину змісту.

Н. Ман обрала інший шлях і вдалась до синтаксичної заміни - розповідне речення вона замінила на питальне. Такий вибір також обумовлено контекстом. Питання присутнє в оригіналі - як розпочати? Зрозуміло, що, якщо герой не знає, як вчинити, то він ставить собі це питання, аби відшукати відповідь. Отже такий переклад є адекватним.

5. I did not know what to say [74, c.111].

- Тут уже я сторопів [35, c.114].

- Я не знал, что сказать [37, c.96].

Одразу слід зауважити, що аналогічне речення ми вже аналізували, але в іншому контексті. Зважаючи на це, треба відзначити, що переклад ми маємо інший, бо й ситуація інша.

Особливу цікавість становить український переклад, бо він виконаний з використанням лексико-семантичної трансформації - модуляції. У тексті автор описує ситуацію, коли Дірк Струве впав у відчай і розридався, а головний герой, ошелешений такою поведінкою, не знав, що казати, тобто він сторопів. У даному випадку, не зважаючи на формальну віддаленість перекладу від оригіналу, він чітко передає стан героя. Тому можна вважати такий переклад цілком адекватним.

6. Stroeve was trying to express a feeling which he had never known before, and he did not know how to put it into common terms [74, c.147].

- Він силкувався виразити ще не звідані почуття, не знав, як це передати простими словами, і став схожим на містика, що описує свої потойбічні марення [35, c.146].

- Он пытался выразить чувства, ранее ему незнакомые, не смог втиснуть их в будничные слова и уподобился мистику, который тщится описать несказанное [37, c.127].

У даному прикладі нас цікавить більш російський переклад. По-перше, слід зауважити, що було використано граматичну заміну - у перекладі бачимо доконаний вид дієслова-присудка, тоді як в оригіналі нема його відповідника - перфектної форми; по-друге, перекладач вдався до конкретизації: to put - втиснуть; і по-третє, що є найважливішим, було використано лексико-семантичну заміну - модуляцію для перекладу дієслівної частини конструкції: he did not know - не смог. Саме остання трансформація сприяла уникненню використання підрядного речення для перекладу даної інфінітивної конструкції. Такий переклад є адекватним, бо якщо припустити, що герой, не знав як висловитись, але згодом все ж зумів це зробити, то у подальшому тексі стає зрозумілим, що йому це так і не вдалось.

Щодо українського перекладу, то слід зазначити, що він є цілком адекватним і точно передає зміст і стиль англійського речення. Окрім того його було виконано за допомогою належних засобів - підрядним реченням з прислівниковим сполучником як.

Отже, можемо зробити висновок, що, окрім встановлених засобів перекладу, існує можливість використання й інших трансформацій для передачі досліджуваних конструкцій. Але водночас уникання цих засобів іноді призводить до часткової втрати або викривлення змісту. З іншого боку, іноді використання загальноприйнятих правил є недоречним і порушує стилістичну єдність тексту. Тож з цього можемо зробити висновок, що не абияку роль під час перекладу грає контекст і стилістичне забарвлення тексту, і вже від них залежить вибір засобів перекладу.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

У третьому розділі ми розглянули можливості функціонування інфінітивних конструкцій у стилі художньої літератури, стилістичні особливості англійських інфінітивних зворотів, проаналізували низку прикладів з роману В. С. Моема “The Moon and Sixpence” і їх переклади.

Аналізуючи художній текст, ми дійшли висновку, що при його перекладі можлива нескінченна кількість варіацій у порівнянні, наприклад, з перекладом наукових текстів, або текстів офіційно-ділового стилю, де існує більш чітка структура речень в обох мовах.

Проведений стилістичний аналіз мовного матеріалу дозволяє зробити наступний висновок : стилістичні можливості інфінітива з урахуванням усієї складності взаємин між його граматичною формою й функціональним проявом досить високі. Інфінітив має багатий арсенал лексичних і синтаксичних стилістичних засобів художньої зображальності. Функціонування інфінітива в художній літературі здобуває своє стилістичне значення, украй мінливе й різноманітне. Теоретичне осмислення образного вживання інфінітива як функціонально-стилістичного прийому організації мови привертає особливу увагу. Важливо відзначити, що стилістичне явище виникає в самому процесі реалізації інфінітива, в акті мови , а стилістичну функцію інфінітив здобуває в конкретній комбінації з іншими язиковими засобами в межах того або іншого функціонального прояву .

У роботі була наведена низка прикладів, що демонструють різні прийоми, до яких вдавався перекладач для того, щоб передати інфінітивні елементи. Серед них лексико-семантичний прийом модуляції, лексико-граматичні прийоми антонімічного перекладу та компресії і лексичні прийоми, наприклад, конкретизації та ін. Більшість з перекладів було зроблено з використанням необхідних засобів, що допомогли зробити переклад адекватним.

ВИСНОВКИ

1. Інфінітив -- найбільш абстрагована форма дієслова, що в основному розряді дійсного стану тільки називає дію. Тому саме ця називна форма дієслова використається для введення дієслівної словникової статті.

Інфінітив, як і інші вербаліі, може реалізуватися у формах виду й стану.

2. Інфінітивні звороти із прийменником for являють собою сполучення, до складу якого входить: прийменник for плюс іменник у загальному відмінку (або займенник в об'єктному відмінку) плюс інфінітив. Об'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або особового займенника в об'єктному відмінку) з інфінітивом. Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або займенника в називному відмінку) у функції підмета з інфінітивом як другої частини складеного дієслівного присудка.

Самостійний інфінітивний зворот складається з іменника в загальному відмінку й інфінітива. Іменник у такому звороті позначає особу або предмет, що виконує або піддається дії, вираженій інфінітивом. Такий зворот стоїть наприкінці речення й відокремлюється комою. Перекладається реченням із сполучником причому, у якому дієслово виражає повинність.

Сполучникові інфінітивні звороти вводяться сполучниковими прислівниками (Conjunctive Adverbs) when, where, why, how, сполучниковими займенниками (Conjunctive Pronouns) who, what, which,та сполучниками (Conjunctions) whether, as if, in order, so as. У реченні ці звороти можуть виконувати функцію підмета, предиката, додатка або означення.

3. Аналіз функціонування АІК у творах середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів і зіставлення результатів на трьох зрізах виявив істотні зміни як у структурі, так і у вживаності досліджуваної конструкції.

4. Інфінітив та інфінітивні конструкції можуть бути передані інфінітивом, іменником, дієприкметниковим зворотом, безособовим та неозначено-особовим зворотом, підрядним реченням.

5. Інфінітив є багатофункціональним як в українській, так і в англійській мові. Але кількість форм інфінітиву і можливості їх використання в обох мовах відрізняються, що призводить до певних труднощів під час перекладу.

Немає прямих відповідників таким специфічним інфінітивним утворенням, як конструкції із вторинною предикацією, типу об'єктний відмінок з інфінітивом, називний відмінок з інфінітивом та ін. Зазвичай ці звороти перекладаються українською сурядним реченням, що вводиться з допомогою прийменників що, щоб, як, причому. Також вони можуть передаватися вставним реченням або простим залежно від конструкції та ситуації. Загалом використання існуючих норм перекладу інфінітивних конструкцій в значній мірі спрощує процес перекладу, але іноді їх використання не є доцільним, особливо, коли йдеться про художній текст.

6. Практичне дослідження дало змогу виявити, що окрім встановлених засобів перекладу, існує можливість використання й інших трансформацій для передачі досліджуваних конструкцій. Але водночас уникання цих засобів іноді призводить до часткової втрати або викривлення змісту. З іншого боку, іноді використання загальноприйнятих правил є недоречним і порушує стилістичну єдність тексту. На основі даного твердження можемо зробити висновок, що не абияку роль під час перекладу грає контекст і стилістичне забарвлення тексту, і вже від них залежить вибір засобів перекладу.

Результати практичного дослідження показали, що найбільш вживаною є об'єктна інфінітивна конструкція - 42,14%. Аналіз перекладів показав, що майже половина з них - 42% - була виконана з використанням встановлених для інфінітивних конструкцій засобів. Для перекладу інших 58% було використано лексико-семантичні та лексико-граматичні засоби, які не значаться як найбільш вживані і прийнятні, але не зважаючи на це, у більшості випадків перекладачам вдалось завдяки їм перекласти текст адекватно. Такий вибір перекладачів пов'язаний з індивідуальністю кожного випадку, залежністю від контексту і стилю тексту. Під час аналізу перекладів не було виявлено певної закономірності використання тих чи інших засобів, але слід зазначити, що у багатьох випадках перекладачі вдалися до прийому модуляції або смислового розвитку.

Аналізуючи художній текст, ми дійшли висновку, що при його перекладі можлива нескінченна кількість варіацій у порівнянні, наприклад, з перекладом наукових текстів, або текстів офіційно-ділового стилю, де існує більш чітка структура речень в обох мовах. Також слід зазначити, що не було виявлено випадків самостійного інфінітивного звороту, що пояснюється дуже вузькою сферою вживання даної конструкції - юридичні тексти і комерційні документи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева В. А. Функционирование неличных форм глагола в различных стилях речи // Вопросы грамматической структуры предложения и текста в английском языке: Сб. науч. тр. - М.: Цитадель, 2000. - Вып. 247. - С. 3 - 9.

2. Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и русского языков. - М.: Просвещение, 1989. - 256 с.

3. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка. - М.: Правда, 1990. - 240 с.

4. Арутюнова Н. Д. Пропозиция. Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Юрайт, 1990. - 401 с.

5. Бабич Б. В. Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур української мови. - К.: Київ. нац. лінгвіст. ун-т, 2000. - 113 с.

6. Бархударов Л. С. Проблемы синтаксиса простого предложения современного английского языка: Автореферат. диссертации д-ра филол. наук. - 1965. - 36 c.

7. Беляева Л. М., Зражевская Т. А. - Трудности перевода (на материале газетных статей). - М.: Международные отношения, 1972. - 142 с.

8. Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М.: Просвещение, 1974. - 365 с.

9. Бондарко А. В. Вид и время русского глагола. - М.: Просвещение, 1971. - 200 с.

10. Дмитриева Л. Ф., Кунцевич С. Е., Мартинкевич Е. А., Смирнова Н. Ф. Английский языковой курс перевода. - М.- Ростов-на-Дону: Март, 2005. - 304 с.

11. Домашнев А. И. Интерпретации художественного текста. - М.: Вече, 1983. - 190 с.

12. Жигадло В. Н. и др. Современный английский язык: Теоретический курс грамматики - М.: Высшая школа, 1986. - 342 c.

13. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - 663 с.

14. 3вегинцев В. А. Мысли о лингвистике. - М.: Просвещение, 1998. - 188 с.

15. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты синтаксиса. - М.: Наука, 1982. - 368 с.

16. Золотова Г. А., Сидорова М. Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. - М.: Наука, 1998. - 440 с.

17. Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1981. - 285 с.

18. Иванова И., Чахоян Л., Беляева Т. История английского языка. - С.Петербург: Славянский дом, 1999. - 300 с.

19. Ивина A. A., Переверзева В. Н., Петрова В. В. Логический словарь ДЕФОРТ. - М.: Вече, 1994. - 370 с.

20. Иртеньева Н. С. Теоретическая грамматика английского языка. - М: Высшая школа, 1969. - 327 с.

21. Исаева Г. Т. Конденсация предикативных структур в современном английском языке (к проблеме языковой экономии): Автореф., канд. филол. наук: 10.02.04. - К: Київ. нац. лінгвіст., ун-т, 1988. - 16 с.

22. Калинина В.Д. Переводческие трансформации на уровне словосочетаний и предложений // Калинина В.Д. Теория и практика перевода. Курс лекций: учеб. пособие. - М.: РУДН, 2008 - 118 с.

23. Карабан В. І., Мейс Дж. Translation from Ukrainian into English. - Вінниця: Нова Книга, 2003. - 608 с.

24. Карамишева І. Д. Функціонування структур вторинної предикації у складі синтаксичних структур одного типу (на матеріалі англійської мови) // Нова філологія. - З.: ЗДУ, 2007. - Вип. 26. - С. 71-78.

25. Kapaмишева І. Д. Ознаки структур вторинної предикації у сучасній англійській мові // Нова філологія. - З.: ЗДУ, 2002. - №3(14). - С. 65-73.

26. Карамишева І. Д. Структурні та функціональні особливості предикації в сучасній англійській мові. - К.: Київ. нац. лінгв. ун-т, 2005. - 19 с.

27. Кибрик А. Е. Очерки по общим и прикладным вопросам языкознания (универсальное, типовое и специфичное в языке). - М.: ЧеРо, 2001. - 201 с.

28. Клименко А. В. Ремесло перевода (практический курс). - М.: Восток-Запад, 2007. - 640 с.

29. Корунець І. В. Порівняльна типологія англійської та української мов. - Вінниця: Нова книга, 2003. - 459 с.

30. Крылова O. A., Максимов Л. Ю., Ширяев E. H. Современный русский язык: Теоретический курс. Ч IV. Синтаксис. Пунктуация. - М.: Русский язык, 1997. - 370 с.

31. Левицкий Ю. А. Основы теории синтаксиса. - Пермь: Союз, 2001. - 340 с.

32. Лохманова О. С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Просвещение, 1966. - 280 с.

33. Манаенко Г.Н. Предикация, предикативность и пропозиция в аспекте “информационного” осложнения предложения // Филологические науки. - К.: Київ. нац. лінгв. ун-т, 2004. - №2. - С. 59 - 68.

34. Миронюк Н. П. Про культуру українського слова в художніх перекладах з англійської мови // Теорія і практика перекладу (Український науковий збірник). - К.: Вища школа, 1993. - С. 99 - 103.

35. Моем В. С. Місяць і мідяки. - Київ: Дніпро, 1989. - 574 с.

36. Молозовенко І. О. Семантичне варіювання інфінітивних речень в сучасній англійській мові // Іноземна філологія. - Львів: Вища школа, 1986. - №83. - С. 136.

37. Моэм В. С. Луна и грош. - М.: Политиздат, 1990. - 207 с.

38. Нодь В. І. Синтаксичний статус відокремлених конструкцій у генеративній граматиці // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. пр. - К.: Знання України, 2004. - 128 с.

39. Приходько А. М. Шануймо вчителів // Літературне джерело. - Ніжин.: НДУ, 2001. - №2. - С. 90 - 96.

40. Рецкер Я. И. Учебное пособие по переводу. - М.: Просвещение, 1981. - 454 с.

41. Романова С. П., Коралова А. Л. Пособие по переводу с английского языка на русский. - СПб.: Славянский дом, 2001. - 437 с.

42. Салье Т. Е. Иностранные языки на неспециальных факультетах. - Ленинград: Издательство Ленинградского института, 1978. - 176 с.

43. Степанов Ю. С. Курс грамматики современного английского языка. - М.: Просвещение, 1990. - 393 с.

44. Стросон П. Ф. О вторичной предикации // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Знание, 1982. - №13. - С. 75.

45. Фадеева И. Д. Ученые записки. - Ленинград: Книга, 1962. - 257 с.

46. Федоров А. В. Основы общей теории перевода. - М.: Высшая школа, 1983. - 576 с.

47. Хомский Н. Синтаксические структуры // Хрестоматия по общему языкознанию. - К.: Знання України, 2008. - С. 573-579.

48. Хорнби А. С. Конструкции и обороты английского языка. - М.: Просвещение, 1995. - 359 с.

49. Швейцер А. Д. Теория перевода. М.: Наука, 1988. - 540 с.

50. Шпак В. К. Основи перекладу: граматичні та лексичні аспекти. - Київ: Знання, 2005. - 312 с.

51. Akhmanova O., Idgelis F. What is the English we Use? A Course in Practical Stylistics. - M.: НВИ - Тезаурус, 1978. - 247 р.

52. Berlitz Ch. The Etymology of international insult // Encountering Cultures. - Boston, 1992. - P. 37 - 41.

53. Bouma E. Translation and Style // English. - 2007. - №8. - P.17 - 20.

54. Bowers J. The syntax of predication // Linguistic Inquiry. - Columbia University Press, 2001. - №24. -- P. 92 - 97.

55. Bryson B. The world's language // Anthropology. - New York: United Publishers Group, 1993/94. - Vol.18. - P. 38 - 47.

56. Dreiser T. American Tragedy. - M.: Феникс, 1986. - 470 p.

57. Dreiser T. Sister Carry. - M.: Знание, 1968. - 543 p.

58. Galperin I. K. Stylistics. - M.: Правда, 1981. - 490 р.

59. Galsworthy J. The man of property. - СПб.: Союз, 1950. - 314 p.

60. Gass W. H. The esthetic structure of the sentence // The Review of Contemporary Fiction. - London: Continuum, 2003. - №3. - Р. 10 -13.

61. Gentzler E. Contemporary Translation Theories. - London and New York: Routledge, 1993. - 437 p.

62. Hanne M. Metaphors for the Translator. The Translator as Writer. Ed. Susan Bassnett and Peter Bush. - London: Continuum, 2006. - 208 р.

63. Hermans T. The literary legacy of the XXth century. The Oxford Guide to Literature. Ed. Peter France. - New York: Oxford University Press, 2000. - 215 р.

64. Hoffman E. Lost in translation: a life in a new language // Visions of America. - New York: Routledge, 2004. - P. 219-229.

65. Hofmann M. Speaking in Tongues // Guardian Review. - New York: Oxford University Press, 2003. - P. 22.

66. Huang C.-T.J. Complex predicates in control // Control and grammar. Cambridge, MA: Kluwer Academic Press, 2004. - P. 109 - 147.

67. Jackendoff R. “Construction after construction” and its theoretical challenges // Language. - Stanford, CA: CSLI Publications, 2008. - T.84. - №1. - P. 8 - 28.

68. Jespersen O. Essentials of English grammar. - London: Allen & Unwin, 1993. - 312 p.

69. Jones F.R., Turner A. Archaisation, Modernisation and Reference in the Translation of Older Texts // Across Languages and Cultures. - New York: Viking, 2004. - P.158 - 185.

70. Karlsson F. Constrains of multiple center-embedding of clauses // Journal of Linguistics. - Cambridge: Cambridge University Press, 2007. - №2. - Р. 365 - 369.

71. Koontz-Garboden A. Aspectual coercion and the typology of change of state predicates // Journal of Linguistics. - Cambridge: Cambridge University Press, 2007. - №1. - Р.115-152.

72. Kuknarenko V. A. A Book of Practice in Stylistics. - M.: Союз, 1986. - 320 р.

73. Lin J. [Complex Predicates]: Review article // Journal of Linguistics. - Cambridge: Cambridge University Press, 2000. - №2. - Р. 397 - 405.

74. Maugham W. S. The Moon and Sixpence. - M: Менеджер, 2006. - 320 с.

75. Nod' V. The problem of subject expression in absolute infinitive construction (AIC) in Middle English // The 9th Tesol-Ukraine Convention “Building Cross-Cultural Understanding Through ELT”. - Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2004. - 280 p.

76. Paterson A. Translation as Editing? // World Literature Today. - Sacramento: California State University, 2006. - №6. - P. 51 - 54

77. Prous S. I. Cross-cultural communication as a part of professional training of translators // Вісник СумДУ. - Суми: Сумський державний університет, 2002. - №4. - P. 157 - 160.

78. Remnick D. The Translation Wars // New Yorker. - New York: Routledge, 2005. - №7. - Р. 98 - 109.

79. Rosaldo R. Culture and Truth: the erosion of classic norms // Encountering Cultures. - Boston, 1992. - P. 476 - 494.

80. Venuti, L. Local Contingencies: Translation and National Identities // Nation, Language and the Ethics of Translation. Ed. Sandra Bermann and Michael Wood. - Princeton: Princeton University Press, 2005. - P. 177 - 202.