 |
РУБРИКИ |
Банківські ресурси |
РЕКЛАМА |
||
|
Банківські ресурси- сумою активів балансу банку; - сумою власних коштів банку; - сумою прибутку до оподаткування; - залишком кредитної заборгованості; - сплаченим розміром статутного фонду; - часткою одержаного міжбанківського кредиту в пасивах балансу банку; - часткою строкових депозитів в пасивах балансу банку; - виконання економічних нормативів. Після цього приймається рішення про можливість надання міжбанківського кредиту і укладається кредитний договір (додаток №13), але сума кредиту обмежується трьохкратним розміром власних коштів банку позичальника. Договір укладається 2-ух примірниках підписується кредитором і позичальником, скріплюється печатками, один примірник – позичальнику, другий з іншими документами зберігається у кредитора. Надається і погашається кредит безготівкою через кореспондентські рахунки банків, що відкриті в регіональному управлінні НБУ. Це була наведена схема надання міжбанківського кредиту за разовою кредитною угодою. Цей процес буде трудомісткий, тривалий і потребує значних витрат і професійних навичок працівників банків. Існує набагато простіший і ефективніший метод проведення міжбанківського кредиту. Від здійснюється за допомогою оформлення спеціальної генеральної угоди, яка передбачає надання банками один-одному документів. В цій угоді визначається порядок укладання і підписання кредитних договорів, порядок здійснення розрахунків, відповідальність сторін, реквізити банків, та списки працівників банку, які ведуть переговори і укладають угоди. Переговори можуть здійснюватись телефоном, в розмові обумовлюють суму кредиту, термін, процентну ставку, мету тощо. Угода після цього вважається укладеною і дві сторони починають оформляти документи і обмінюватися ними за допомогою електронної пошти. Також комерційні банки можуть запозичити кошти в Національному банку України шляхом одержання кредитів через закриті кредитні аукціони. Загальне керівництво і відповідальність за проведення кредитних аукціонів покладені на аукціонний комітет, персональний склад якого визначається і затверджується правлінням НБУ. Єдиним продавцем кредиту на кредитному аукціоні є НБУ. Проведення кредитних аукціонів проводиться на підставі постанови від 20.05.94 р. №97 “Про проведення закритих кредитних аукціонів з продажу кредитів в НБУ”. НБУ надає кредити комерційним банкам на такі цілі: - використовуються для задоволення тимчасових потреб банків (для забезпечення ліквідності, і тимчасових потреб); - для кредитування цільових програм пов’язаних з реорганізацією, модернізацією виробництва. Комерційні банки допускаються до участі у кредитних аукціонів якщо вони дотримуються таких вимог: - отримали ліцензію на здійснення банківської діяльності на території України; - занесені в республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших кредитно-фінансових установ; - якщо виконують встановлені НБУ економічні нормативи; - дотримуються порядку формування обов’язкових резервів; - своєчасно подають до НБУ встановлену звітність; - повертають раніше отримані кредити не допускаються до участі аукціонах відділення та філії комерційних банків, та банки, що здійснюють свою діяльність на Україні менше 1 року від дати реєстрації. Умовою допуску до кредитного аукціону є дотримання комерційним банком таких вимог: - один банк не може одержати не більше 50% запропонованого обсягу кредитів на кредитному аукціоні; (приклад №5) - сума заборгованості по кредитах НБУ з урахуванням поданої заявки на купівлю кредитів на даному кредитному аукціоні не повинна перевищувати п”ятикратного розміру власного капіталу банку, розрахованого на основі останнього балансу (приклад №6). Закритий аукціон забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційного банку до централізованих кредитних ресурсів. Рішення про дату аукціону, обсяг кредиту, цілі на які вони надаються та початкову % ставку приймається НБУ. Повідомлення про проведення кредитного аукціону надсилається комерційним банком не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня його проведення. На кредитному аукціоні заявки задовольняються в міру зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої. У випадку, якщо два або декілька учасників кредитного аукціону пропонують однакову % ставку. А обсяг кредитів, що залишилися на продаж, недостатній для задоволення усіх заявок з однаковою % ставкою, рішення про задоволення тієї або іншої заявки приймає аукціонний комітет (приклад № ). 1. Аукціонний комітет надсилає до регіональних управлінь НБУ повідомлення про проведення аукціону. В ньому вказується: - день - умови проведення - термін - початкова % ставка - мінімальна сума кредиту для 1 банку. 2. Комерційні банки надсилають аукціонному комітету НБУ заявки відповідної форми. З повідомленням одночасно надсилається електронною поштою ще одне повідомлення банку про бажання взяти участь у кредитному аукціоні. Серед членів аукціонного комітету визначається особа, що веде журнал обліку отриманих заяв. 3. Затверджується Головою правління НБУ і доводиться до регіонального управління НБУ не пізніше ніж після 2-ох днів з дня проведення аукціону. 4. Банкам, чиї заявки задоволені видається офіційне свідчення про покупку кредитів. Це свідчення разом з іншими необхідними документами, що необхідні для оформлення кредитного договору КБ надає регіональному управлінню НБУ. Після оформлення кредитного договору регіональне управління НБУ перераховує гроші на кореспондентський рахунок банку–позичальника. Він повинен своєчасно повертати кредити, куплені на закритих акціонерах. З метою забезпечення повернення даних кредитів між позичальником і кредитором укладається договір про забезпечення повернення отриманих кредитів. Придбані на аукціоні кредити не повинні призводити до порушення встановлених для комерційних банків економічних нормативів. Ці кредити не підлягають пролонгації. На протязі 1996-1997 рр. НБУ приймалися рішення по регулюванню міжбанківського ринку кредитних ресурсів. Так, з впровадженням в Україні ринку державних цінних паперів (ОВДП) значна частина операцій купівлі- продажу міжбанківських ресурсів відбувається під забезпечення облігацій внутрішньо державної позики (ОВДП). Ці операції отримали назву РЕПО (або ломбардний кредит). Всі аукціони НБУ з продажу ресурсів, що проводяться в останній час, здійснюються тільки за умовою укладання РЕПО - угод, за якими на строк користування комерційними банками кредитами НБУ вони передають йому свої державні облігації. До забезпечення ломбардного кредиту приймаються державні цінні папери, випущенні Міністерством Фінансів України, список яких затверджується правлінням НБУ і доводиться до відома комерційних банків. Як виняток за рішенням правління НБУ під забезпечення ломбардного кредиту можуть прийматися і інші ЦП, що забезпечені платоспроможністю їх емітентів. Ломбардний кредит надається на строк до 30 днів в межах лімітів, встановлених на квартал НБУ для своїх регіональних управлінь. Право на отримання ломбардного кредиту мають банки, що: - отримали ліцензію на здійснення банківської діяльності , включені до фінансово-кредитних установ, які працюють не менше 1 року; - дотримуються встановлених НБУ економічних нормативів, правил ведення бухгалтерського обліку, своєчасно і в повному обсязі надають звітність регіональному управлінню НБУ; - не мають простроченої заборгованості за кредитами НБУ та за відсотками по них; Як забезпечення ломбардного кредиту приймаються ЦП, які відповідають таким вимогам: . державні цінні папери, занесені НБУ до ломбардного списку, що числяться на балансі КБ і до яких немає претензій; . строк погашення державних цінних паперів не перепадає на термін користування ломбардним кредитом (строк погашення настає не раніше 35 днів з моменту переводу їх відповідної кількості на рахунок ДЕПО в НБУ). Для одержання ломбардного кредиту комерційному банку необхідно подати загальний комплект документів до регіонального управління НБУ: - заява на кредит; - кредитний договір; - доручення на право реалізації НБУ цінних паперів, які прийняті в забезпечення ломбардного кредиту. Якщо регіональне управління НБУ ухвалить рішення про надання комерційному банку ломбардного кредиту, КБ перераховує портфель цінних паперів, що є забезпеченням кредиту із свого ДЕПО – рахунку на ДЕПО – рахунок в депозитарії НБУ. Одночасно регіональне управління НБУ зараховує кошти ломбардного кредиту на кореспондентський рахунок банку – позичальника. Заборгованість КБ за ломбардним кредитом не повинна перевищувати 75% вартості портфеля цінних паперів, що надані в забезпечення ломбардного кредиту. Після закінчення терміну погашення ломбардного кредиту регіональне управління НБУ списує його суму з кореспондентського рахунка КБ. Одночасно погашаються проценти за користування цим кредитом. Ломбардна ставка по кредиту встановлюється в розмірі облікової ставки плюс 1-%. Після погашення ломбардного кредиту і процентів відбувається розблокування рахунків ДЕПО комерційного банку і цінні папери знову переходять у власність комерційному банку. У випадку відсутності або недостатності коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку залишок заборгованості зо ломбардним кредитом і процентам по ньому погашаються за рахунок коштів від реалізації НБУ цінних паперів, наданих банку з забезпечення кредиту. Операції РЕПО – це операції з цінними паперами, які складаються з двох частин і при яких укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ і комерційними банками) про купівлю-продаж державних цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотнього продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за ціною, обумовленою заздалегідь. Використання НБУ державних цінних паперів для операцій РЕПО здійснюється через “пряме РЕПО” – купівлю у комерційному банку державних цінних паперів та “зворотне РЕПО” – обов’язковий продаж державних цінних паперів. У ситуації, коли в межах визначених основних монетарних параметрів банківська система потребує підвищення ліквідності комерційних банків, НБУ здійснює операції “прямого РЕПО” і на підставі генеральної угоди, купує у комерційного банку державні цінні папери на відповідний період із обов’язковою умовою зворотнього їх викупу цим банко у встановлений строк. У разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи, зростання грошової маси значно вищими темпами ніж передбачалось, НБУ може продати комерційними банкам через механізм “зворотнього РЕПО” державні цінні папери, які є в його портфелі, на відповідний період, за умови викупу їх у комерційного банку у встановлений строк. НБУ може здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з комерційними банками, так і шляхом проведення тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведення тендера та участь в операціях РЕПО НБУ через своїх регіональні управління не пізніше ніж за тиждень надсилає повідомлення такого тендера із зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його проведення. Комерційні банки як учасники тендера в своїх заявках на участь в ньому пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу та зворотної продажу- купівлі державних цінних паперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО НБУ наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який вийграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО. Залежно від терміну дії операції РЕПО на позабіржовому ринку використовуються такі види операцій: - нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка є фіксованою на весь термін проведення операції ); - відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна із сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов’язковим повідомленням про завершення цієї угоди. Процентна ставка не є фіксованою і перераховується кожного разу); - строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процента ставка є постійною протягом усієї операції РЕПО). Міжучасниками операції РЕПО укладається договір, в якому передбачаються: -термін; -сума; -ціна державних цінних паперів “прямого РЕПО” та “зворотнього РЕПО”, перелік цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО; - зобов’язання продати державні ЦП із зворотнім викупом, яке має користуватися із зобов’язанням викупати ці державні цінні папери із зворотнім продажем, порядок встановлення маржі або процентного доходу. Обов’язковою умовою укладання угоди РЕПО з метою мінімізації кредитного ризику є те, що державні цінні папери, куплені з використанням операції РЕПО мають перераховуватися через депозитарій на рахунок покупця із зміною права власності. Після підписання договору на здійснення операції РЕПО банк-продавець надає на дату купівлі та на дату зворотної купівлі ДЕПО – повідомлення до депозитного НБУ про зміну права власності на державні цінні папери. Для забезпечення зобов’язань про зворотній викуп державних цінних паперів НБУ- покупець у першій частині операції РЕПО – отримує гарантійний внесок, з урахуванням ринкової оцінки державних цінних паперів, які є об’єктом операцій РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційних збитків у разу різких коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних паперів, які є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами. До 1997 року НБУ проводилися цільові кредитні аукціони. До участі в аукціоні допускалися комерційні банки, які обслуговували підприємства, що здійснювали структуру перебудову та санацію виробництва. Перелік таких підприємств визначався Кабінетом Міністрів України за домовленістю НБУ. Комерційні банки отримували від таких підприємств бізнес-плани, плани структурної перебудови, а також іншу документи, що давали можливість оцінити ефективність використання кредиту. За допомогою статистичних звітів підприємств за рік комерційні банки здійснювали аналіз їх діяльності, готували експертні оцінки доцільності здійснення кредитування та визначали реальність повернення кредиту. Якщо після проведення такої роботи комерційний банк приймав рішення про кредитування підприємства, від надсилав заяву про свою участь в Аукціонний комітет НБУ. Цільові кредитні аукціони проводилися у такому ж порядку, що і закриті кредитні аукціони. Коливання загального обсягу міжбанківських кредитів відбуваються в межах самої банківської системи залежно від різних факторів. Сукупний обсяг міжбанківських кредитів значною мірою залежить від стану кредитних портфелів комерційних банків. Проте він практично не справляє зворотного впливу на обсяги кредитування кінцевих позичальників. Розглянемо лише надані кредити комерційних банків у національній валюті, надані НБУ (рефінансування). Аналіз динаміки межбанківських кредитів у період із 1992 р. по серпень 1998 р. дає змогу окреслити такі основні тенденції розвитку міжбанківського ринку: було досягнено (на початку 1998 року) певного сталого рівня із незначною частиною коливань, залишків наданих міжбанківських кредитів у національній валюті, на що вплинуло кілька позитивних і негативних чинників. Кредитування (рефінансування) НБУ комерційних банків у національній валюті є інструментом як регулювання грошової маси в обігу, так і фінансування окремих комерційних банків під певні цільові програми або з метою їх оздоровлення у комплексі з іншими заходами. Радикальне зниження суми залишків централізованих кредитів НБУ комерційним банкам, починаючи з першого кварталу 1998 р. було непрямим підтвердженням сформованої значно раніше стратегії НБУ, спрямованої на вирішення макроекономічних негараздів переважно неемісійними шляхами. Залишки наданих міжбанківських кредитів комерційних банків у національній валюті стабільно зростали протягом 1992-1997 рр., що пояснюється як відповідним збільшенням грошової маси ( темпи якого почали знижуватися з 1995 р.), так і ставленням та зростанням банківської системи України. Досягнувши наприкінці 1997 р. рівня 3,67 млрд, грн., обсяг міжбанківського ринку в національній валюті коливався у наступні 8 місяців 1998 р. в інтервалі від 3,56 до 3,90 млрд. грн. Позитивними і негативними чинниками цих коливань були: збереження протягом зазначеного вище періоду відносної стабільності рівня грошової маси в обігу; зменшення у портфелі комерційних банків обсягу наданих кредитів суб’єктам господарювання у національній валюті до рівня 5,104 млрд. грн. (за станом на 01.07.1998 р.), що зумовило зниження попиту на міжбанківському ринку саме на ресурси для кредитування реального сектора економіки; відволікання кредитних ресурсів комерційних банків у національній валюті на фінансування дефіциту державного бюджету (купівля ОВДП), що спостерігалося до серпня 1998 р.; виникнення окремих негативних тенденцій у банківській системі (серпень 1998 р.), пов’язаних із проблемами ліквідності й невиконання норм обов’язкового резервування деякими комерційними банками. Це, в свою чергу, обумовило перші ознаки недовіри між окремими банками, що негативно вплинуло на розвиток межбанківського ринку. Надані кредити в національній валюті на міжбанківському ринку України. Показники |Залишки заборгованості на кінець періоду, млн грн | | |1992 |1993 |1994 |1995 |1996 |1997 |1998 |Липень 1998 |Серпень 1998 | | | | | | | | |1 кв |2 кв | | | |Централізовані русурсі НБУ (рефінансування) |2 |112 |105 |349 |474 |824 |528 |513 |508 |430 | |Кредитні ресурсі комерційних бан- ків (разом із філіями) |4 |328 |1913 |1988 |2564 |3668 |3895 |3556 |3690 |3707 | |Усього |6 |440 |2018 |2338 |3038 |4492 |4423 |4069 |4198 |4137 | | У ситуації, що склалася, НБУ вживає цілком адекватних заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану комерційних банків. Суттєво змінено порядок резервування залучених коштів. Починаючи з 07.09.1998 р. середнього розміру комерційних банк повинен резервувати лише на кореспондентському рахунку 16,5 млн. грн. (16,5% залучених коштів). Залишки в касах у розрахунок резерву більше не вносяться. Серед останніх заходів в цьому напрямі слід виділити Постанову Правління №412 від 02.10.1998 р. “Про невідкладені заходи щодо стабілізації діяльності комерційних банків”. Якою, зокрема передбачається: проведення докапіталізації банків шляхом залучення додаткових коштів акціонерів, а також – за рахунок реорганізації банків через злиття або приєднання; обов’язкове формування до 01.01.1999 р. резервів на покриття кредитних ризиків у повному обсязі; відхилення звернень окремих банків щодо встановлення для них індивідуальних економічних нормативів; відхилення ліцензій на проведення окремих операцій і встановлення режиму фінансового оздоровлення для банків. Зазначені заходи держави, впроваджувані НБУ, мають створити передумови для оздоровлення банківської системи в цілому у стабілізації ринку міжбанківських кредитів зокрема. Інформація щодо середньої процентної ставки за кредитами НБУ, наданими комерційним банкам у 1998 р. Відсотки Показники |1998 р. |У тому числі за жовтень | |Середня процентна ставка за кредитами НБУ, всього у тому числі за: аукціонними кредитами ламбардними кредитами оперціями РЕПО іншими інструментами |53,4 | 82,0 | | | -- --- | ----- | | |54,3 | ---- | | |54,0 | 82,0 | | |50,4 | 82,0 | | Інформація щодо механізмів та обсягів рефінансування НБУ комерційних банків у 1998 р. Відсотки Показники |1998 р. |У тому числі за жовтень | |Випущено в обіг платіжних засобів для рефінансування комерційних банків, усього в тому числі через: кредитні аукціони ламбардне кредитування оперції РЕПО інші механізми | 100 | 100 | | | ------ | ------ | | |23,1 | ------ | | |59,5 | 67,7 | | |17,4 | 32,3 | | 5. Страхування вкладів на Україні та зарубіжний досвід. Важливе значення для стимулювання внесків має гарантування банком цілості переданих йому коштів. Цього можна досягнути шляхом страхування депозитів. В України поки що система страхування депозитів не створена, але діє механізм, що певною мірою регулює основні моменти цієї проблеми. Так, згідно з положенням НБУ “ Про порядок формування банківською системою України обов’язкових резервів”, резервування коштів, залучених від фізичних осіб має здійснюватися КБ шляхом викладання 17% залучених коштів в державні ЦП. Цей захід спрямований на забезпечення гарантії захисту вкладів населення у разі погіршення фінансового стану КБ, а також постає одним із шляхів сприяння активізації залучення коштів від фізичних осіб. Порядок формування обов’язкових резервів встановлюється з метою забезпечення ефективного регулювання грошово-кредитним ринкам і обсягом грошової маси, запобігання втрати відповідної ліквідності комерційних банків та встановленням невідкладних зобов’язань щодо здійснення своєчасних розрахунків за дорученнями юридичних і фізичних осіб. Обов’язкові мінімальні резерви - це один із активних інструментів за допомогою якого НБУ визнає потребу, здійснює регулювання грошової маси в обігу та страхування вкладів юридичних та фізичних осіб. Обов’язкові резерви гарантують КБ забезпечувати своєчасні платежі за вимогами клієнтів. НБУ встановлює для КБ нормативи з формування ними обов’язкових резервів. КБ несе певну відповідальність за дотримання порядку формування обов’язкових резервів. Обов’язковому резервуванню підлягають усі кошти юридичних та фізичних осіб, залучені КБ як в національній так і в іноземній валюті. Визначна сума коштів обов’язкових резервів повинна знаходитися на кореспондентському рахунку КБ та в касі банку. Рішення про зміни норм обов’язкових резервів приймає Правління НБУ (додаток №14). КБ вкладають суму коштів обов’язкового резервування у державні ЦП і передають їх на зберігання у НБУ. Створення резерву у вигляді ЦП вигідно для КБ тому, що від має гарантований дохід від придбання ЦП. Повернення внесків громадян, розміщених на банківських рахунках – є однією з важливих форм забезпечення стабільності банківської системи. З огляду на це можна навести приклад, як здійснюється страхування депозитів в західних країнах, зокрема на прикладі Канади. Фінансовий ринок Канади – високорозвинутий і добре структурований. Він склався під впливом кредитних систем США і Великобританії. Систему захистів депозитів цього ринку загалом представляють Канадська корпорація страхування депозитів ККСД (Canada Deposit Insurance Corporation), Управління страхування депозитів Квебеку – УСДК (Quebec Deposit Insurance Board) і Корпорація страхування депозитів і паїв провінції Онтаріо КСДПО – (Ontario Share and Deposit Insurance Corporation). Ці та деякі інші інституційні установи (Канадський фонд захисту інвесторів – Canadian Investor Protection Fund) забезпечують виконання програм страхування депозитів та інвестицій населення і перебувають під контролем федеральної та місцевої влади. Провідною страховою корпорацією є ККСД. У 1994 році вона налічувала 130 учасників. Діяльність 106 з них дозволена федеральною владою, 24 – місцевою. Гарантійний фонд ККСД формується з регулярних річних внесків у розмірі 0,1% від суми застрахованих депозитів, сплачуваних організаціями- учасницями. Передбачено, що уряд Канади може надавати допомогу великим банкам, якщо коштів гарантійного фонду виявиться недостатньо від відшкодування втрат вкладників. У рятувальних операціях щодо інших установ можуть брати участь приватний бізнес, фінансові та нефінансові компанії. За необхідності ККСД має законне право позичати кошти додатково до сформованого гарантійного фонду під процент. Отримані доходи використовуються для покриття накладних витрат. Окрім того, на консолідовані внески від застрахованих депозитів ККСД виплачує певну премією, чим посилює гарантію страхового покриття на випадок банкрутства застрахованої фізичної установи. Членам Канадської корпорації страхування депозитів є лише банки, трастові компанії та іпотечні установи. Вони неодмінно виставляють у помітному місці рекламний знак із абревіатурою корпорації. ККСД страхує тільки прийняті депозити своїх дійсних членів. До таких депозитів належать: . ощадні та чекові рахунки; . строкові депозити, зокрема гарантовані інвестиційні сертифікати (GICs) і боргові зобов’язання, видані іпотечними компаніями (дебентура); . грошові перекази, переказані векселі, чи трати; . акцептовані векселі та чеки; . дорожні чеки, виписані на ім’я клієнтів. Обов’язковою умовою для отримання страхового покриття є платоспроможність прийнятих депозитів на території Канади і внесення їх на банківські та інші рахунки лише у канадській валюті. При цьому строкові депозити повинні погашатися не пізніше, ніж через 5 років після внесення на рахунок, відкритий в організації, що страхується. До депозитів та інвестицій, які пропонуються банками, трастами та іпотечними установами ККСД, але на страхуються в ній, належать: . депозити в іноземній валюті (ощадні рахунки, чекові рахунки і строкові депозити у доларах США); * строкові депозити з терміном погашення понад 5 років після дня внесення; . дебентура, передана кліринговим банкам; . облігації та боргові зобов’язання, емітовані урядом та корпораціями; . інвестиції під іпотеку, в акції та взаємні фонди. Згідно з законом максимум гарантованого покриття для прийнятих депозитів на власника банківського чи іншого рахунку в будь-який із застрахованих організацій становить 60000 канадських доларів (близько 50000 доларів США). Страхова сума виплати охоплює борг і процент. Інакше кажучи, вклади у різних фінансових установах страхуються окремо. Депозити, внесені у декілька відділень банку, трасту чи іпотечної компанії, які страхуються ККСД, окремому страхуванню не підлягають. Ці вклади підсумовують і вважають одним цілим вкладом даної установи. ККСД забезпечує окремі страхові гарантії не лише для індивідуальних вкладів, а й для спільних депозитів (Joint Deposits), трастових депозитів (Trust Deposits) та пенсійних депозитів (Registered Plans). Спільний депозит - це будь-який рахунок, відкритий на им2я двох чи більше осіб. Типовим прикладом є рахунок подружжя. Реєстраційна картка такого рахунку містить точну вказівку на осіб, яки мають право знімати гроші з рахунку і ставити свій підпис (будь хто із співвласників чи всі його співвласники); визнання відповідальності (спільно чи поодинці) за будь- який овердрафт; заяву про те, що спадкоємець чи спадкоємці зможуть за обопільною згодою анулювати рахунок у банку. Депозити, що у спільній власності, страхуються окремо від депозитів на певне им”я. Сума страхового покриття для усіх спільних депозитів не може перевищувати 60000 канадських доларів. Трастовий депозит – це рахунок, який засвідчує намір його власника передати після смерті право власності на кошти зазначеному в рахунку спадкоємцеві. Депозити, передані в довірче управління (траст), страхуються окремо від депозитів, що перебуває в особистої власності довіреної особи, опікуна чи бенефіціара. За трастовою угодою одна особа видає іншій законне право власності, а остання обіцяє використати цю власність на користь третьої особи (бенефіціара). У разі ненавмисної розтрати довіреної власності опікуни притягуються до суду і несуть повну відповідальність перед беніфіціаром. Страхове вишкодування призначається за даними записів у книгах реєстрації депозитів, переданих у довірче управління, ідентифікації імені та адреси довіреної особи і бенефіціара установ, що застраховані в ККСД. У кожній із застрахованих установ усі прийняті депозити, що належать в одній особі опікуну чи бенефіціару, об’єднуються, і загальна сума страхується максимально на 60000 канадських доларів. Якщо трастовий депозит належить більше, ніж одному бенефіціару, то частка власності кожного з бенефіціарів виокремлюється із записів застрахованої організації. Установи, що страхуються ККСД, зобов’язані до 30 квітня кожного року вносити корективи за новими даними в інформацію про трастові депозити. Частка кожного бенефіціара страхується на суму щонайбільше 60000 канадських доларів. Пенсійні депозити в Канаді представлени реєстрованими ощадними планами (Registered Retirement Savings Plans- RRSPs),реєстрованими прибутковими фондами (Registered Retirement Income Funds- RRIFs), та ощадними планами домогосподарств Онтаріо (Ontario Home Ownership Savings Plans – OHOSPs). ККСД страхує не всі пенсійні депозити, а лише ті, які внесені на ощадні рахунки чи в строкові депозити терміном до 5 років у канадський валюті відповідного ощадного плану ( RRSPs), чи пенсійного прибуткового фонду (RRIFs). Не страхуються пенсійні депозити, що є неплатоспроможними на території Канади, внесені в іноземної валюті, вкладені у взаємні інвестиційні фонди тощо. Максимум страхового вишкодування для депозитів, вкладених у пенсійні ощадні плани та пенсійні прибуткові фонди окремих установ - дійсних членів ККСД (включно й ті, що передані в довірче управління у вигляді самокерованого плану) становить 60000 канадських доларів за кожен депозит. При цьому внески у пенсійний ощадний план подружжя об’єднують із іншими спільними депозитами, що зберігаються в планах на им”я чоловіка чи дружини, але не приєднують до депозитів у особистому пенсійному плані кожного з них. У разі фінансового краху застрахованої установи не потрібно звертатися з позовом до ККСД, оскільки та письмово сповіщає застрахованих вкладніків, де і коли вони можуть отримати страхове вишкодування збитку. Такі виплати проводяться упродовж двох місяців після оголошення застрахованої організації банкрутом. Страхое покриття на суму до 60000 канадських доларів складається з основного боргу і процентів. Після дати закриття судом збанкрутілої фінансової установи проценти не нараховуються і не виплачуються, крім надзвичайних випадків, коли ККСД виплачує власникам застрахованих рахунків вішкодування збитку через шість місяців. Що уникнути провалу реєстрованих ощадних планів, ККСД має право переводити застраховані пенсійні депозити на рахунки інших дійсних членів корпорації. Корпорація страхування депозитів і паїв провінції Онтаріо поширює свій вплив лише на членів кредитних спілок і народних кас (каси обслуговують переважно франкомовне населення).Дійсні члени КСДПО зобов’язані виставляти у помітному місяці рекламний знак. За характером діяльності КСДПО нагадує ККСД: страхуються ті ж рахунки у кожній окремій установі і на тих же умовах, засади вишкодування збитків вкладникам – такі ж. Проте мають місце і деякі особливості. Так, КСДПО, крім депозитів, гарантує страхове покриття паїв засновницького капіталу для членів кредитних спілок і народних кас, часток у прирості внесених депозитів членами спілки чи каси та пенсійних депозитів, вкладених в ощадні плани домашніх господарств провінції Онтаріо (OHOSP). Гарантія страхового вишкодування в розмірі 60000 канадських доларів, окрім основного боргу, охоплює проценти і дивіденди, яки належать власникові чи бенефіціару застрахованого рахунку. Не страхуються: сейфові депозити; передані на зберігання цінні папері; будь-які інвестиційні вкладення у фонди пенсійних ощадних планів (яки не вважаються депозитами), прийняті кредитними спілками чи народними касами – членами КСДПО. Власниками застрахованих рахунків можуть бути фізичні особи, корпоровані і некорпоровані асоціації та товариства. Діяльність Управління страхування депозитів у провінції Квебек зорієнтована на задоволення потреб у страхових послугах переважно франкомовного населення. Дійсними членами Управління є виключно фінансові установи, яки зареєстровані адміністрацією провінції Квебек і отримали від неї ліцензію. Відповідно УСДК гарантує страхове покриття для депозитів, внесених на рахунки застрахованих організацій цієї провінції. До найбільших серед застрахованих установ належить єдиний у Канаді ощадний банк (Montreal City and District Savings Banik). Характер та умови страхування депозитів установами – членами УСДК аналогічні тим, які діють у ККСД. Висновок Комерційні банки – це специфічні грошово-кредитні установи, які з’явилися в Україні в 1991-1992 р. головним компонентом їхньої діяльності є грошові кошти, а головною метою діяльності – отримання прибутку. Для досягнення цієї мети комерційні банки повинні вміти оптимізувати обсяги і структуру своїх грошових ресурсів, а основним джерелом банківських ресурсів є залучені й запозичені кошти. Обов’язковим елементом банківських ресурсів є капітал комерційного банку. Оцінка його достатності передбачає розрахунок суми фактично наявного капіталу і визначення обсягу капіталу, мінімально необхідного для адекватного покриття ризиків, узятих на себе банком. При цьому рівень необхідного покриття визначається регулятивними нормами, порівнянням фактичного і необхідного обсягу капіталу, в результаті чого складається висновок про його достатність чи дефіцит. Удосконалення методу розрахунку достатності капіталу полягає у переході до агрегування всіх ризиків (кредитного, процентного, валютного, ринкового). Такий підхід дає змогу точніше оцінювати достатність капіталу і відповідно ступень покриття ризиків, які бере на себе банк. При формуванні залучених і запозичених коштів комерційний банк повинен раціонально підходити до різноманітних їхніх джерел, оптимізувати їх бо вони мають різний вплив на його фінансову стійкість, так як майже всі залучені й запозичені кошти є платними для банку. Комерційний банк може випускати облігації для одержання запозичених коштів лише за умови повної оплати всіх випущених ним акцій. Поки що запозичення банками за рахунок випуску облігації в Україні не дістало розвитку. Причиною цього є незабезпеченість облігацій, нездатність багатьох недавно створених банків збільшити статутний капітал до обсягу норматив, встановленого НБУ, фінансові труднощі які виникли у більшості банків у 1995- 1998 рр., а також зовсім недостатній рівень розвитку вторинного ринку цінних паперів. Одним із джерел запозичення коштів банком є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують стійкі у фінансовому відношенні комерційні банк, що мають нерозміщені з якихось причин вільні ресурси. Ці банки для одержання доходу зацікавлені у розміщенні вільних ресурсів у інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори встановлюють із боржниками ділові партнерські відносини. Здебільшого банкам вигідніше розміщувати кредитні ресурси в інші банки порівняно з кредитуванням підприємств і організацій, бо фінансово-кредитні інститути, як правило, відзначаються більшою надійністю. Разом із тим кризові явища в банківській сфері України починаючи з другої половини 1994 року багато в чому спричинені неповерненням окремими банками міжбанківських кредитів. Тому нині комерційні банки повинні дуже уважно підходити до вирішення питання про видачу межбанківських кредитів, а в ряді випадків йти на зменшення дохідності активів, навіть мати надлишкову активність, але в Україні впровадження системи електронних розрахунків дало змогу здійснювати міжбанківське кредитування шляхом прямих контактів між банком-кредитором і банком-позичальником на договірних умовах і на чітко визначений термін. Досить активно останнім часом використовуються межбанківські кредити підтримання поточної ліквідності. Структуру залучених і запозичених коштів можна відобразити шляхом виділення групувань, що відповідають характеризуючим ознакам, які зустрічаються найчастіше. |Ознака |Групування | |Щодо власників коштів |Юридичні особи |Фізичні особи | |За ціною ресурсів |Платні |Безплатні | |За терміном зберігання |Строкові |До запитання | |За формою залучення й |Депозитні рахунки |Цінні папери | |запозичення | | | |З валютою рахунка |В національної валюті|В іноземній | | | |валюті | Звичайно, вказані характеризуючи ознаки можуть бути доповнені. Така деталізація необхідна для ефективної оптимізації структури банківських пасивів і може застосовуватися в умовах конкретного банку при визначені його фінансової стійкості. У фінансових банківських рішеннях слід враховувати, що залежно від характеру рахунка, на якому зберігаються кошти клієнтів, можлива диференціація зазначених нижче стимулів (на прикладі найістотніших груп рахунків): - кількість і якість банківських послуг; - ціна послуг у цьому банку та в інших фінансово-кредитних установах; - швидкість проведення операцій; - чи клієнт користувався послугами цього банку раніше? |Характер рахунка|Стимул для клієнта | |Депозитні |1.Процентна ставка | |рахунки |2.Режим виплати процентів | | |3.Можливість капіталізації нарахованих процентів | | |4. Умови зміни процентної ставки. | |Поточні рахунки |Швидкість проходження платежів | | |Комісія за розрахунково-касове обслуговування | | |Вимоги банку до оформлення платіжних документів. | Сучасна банківська практика в Україні свідчить, що можлива мотивація клієнтів банку не вичерпується наведеною вище системою і є можливості вдосконалення структури залучених коштів. Виходячи з зазначеного, можна вважати, що у фінансовій стратегії комерційного банку, спрямованій на мотивацію суб’єктів ринку і збереження коштів у банку, слід застосовувати комплексний підхід. Тобто банк має створювати конкурентно здатні умови залучення коштів не лише для клієнта, а й забезпечити максимально можливий перелік послуг для тих суб’єктів ринку, з якими клієнт здійснює операції в процесі своєї діяльності. Акумуляція коштів кредиторів на строкових рахунках, яка зменшує частку грошових ресурсів, сконцентрованих на рахунках “до запитання” сприяє поліпшенню показників ліквідності та через них – фінансової стійкості банку. Одже потрібним є відповідне законодавче забезпечення нормального функціонування Фонду страхування вкладів населення, оскільки чинне законодавство не передбачає повернення вкладів клієнтам у разу банкрутства банку. Одним із інструментів зо застосовується для страхування вкладів клієнтів є використання обов’язкових резервних вимог. Ступень впливу цього виду монетарних інструментів на стан і розвиток ринку зазвичай розглядається як слабкий і не значний, а от такі непрямі монетарні інструменти, як наприклад, операції на відкритому ринку, аукціони рефінансування, валютні свопи, вважаються такими, що мають значний ступень впливу. Тому в багатьох західних країнах резервні вимоги розглядаються частіше як пасивний інструмент. Вимоги максимальних резервів використовуються практично в усіх промислово-розвинутих країнах. Проте в застосуванні цього методу регулювання у різних країнах спостерігаються істотні відмінності, пов’язані з національними особливостями економіки кожної країни, наприклад, найвищий рівень спостерігається в Італії, Австралії (25%) та Іспанії (17%). В Японії, навпаки, норма мінімальних резервів за останні роки становила від 2,5 до 0, 125%. Банк Англії, що практично не використовує цього інструменту грошово-кредитної політики, встановлює норму на рівні 0,45% обсягу зобов’язань комерційних банків. Слід зазначити, що чинне положення “Про порядок формування банківською системою України обов’язкових ресурсів” є, безумовно, прогресивним і відповідає меті банківського нагляду. Проте, розвиток банківської системи потребує вдосконалення й переоцінки системи економічних нормативів, що з часом приведе до подальшого зменшення резервних вимог узагалі. Підсумовуючи сказане можна виділити важливе завдання комерційного банку – це підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання в умовах, що забезпечують фінансову стійкість і задоволення інтересів партнерів та клієнтів. При цьому необхідним принципом є дотримання банком вимоги достатності ресурсів: обсяг мобілізованих на грошово-кредитному ринку засобів повинен бути не меншим, але й не більшим, ніж це потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях. Тому для кожного комерційного банку актуальною є розробка програми регулювання і розміщення ресурсів, визначення сфери найдоходніших вкладень коштів у кредити й інвестиційні проекти на певний період, аналіз виконання програм. При оцінці банківських операцій доцільно застосувати комплексний підхід, що враховує всю сукупність питань, які пов’язані з конкретною угодою і водночас відображають загальний стан ресурсного забезпечення банку. Приклад №1 Статутний фонд комерційного банку складає 2020500 грн., резервний фонд повинен складати 25% від статутного, тобто 2020500*0,25=505125 грн. За поточний рік банк отримав прибуток в сумі 1500000 грн. В резервний фонд банку повинно бути перераховано не менше 1500000*0,05=75000 грн. Приклад №2 Станом на 01.03.99 р. комерційний банк встановив ставку за кредитом на рівні 50%, а за депозитом - 15% річних. В цій день до банку звернулося два клієнта з проханням одержати кредит. Сума кредитної заявки на 1 рік в обох клієнтів однакова – 1800 грн., а залишки коштів на депозитному рахунку різні: в одного клієнта 1200 грн., в іншого – 900 грн. Розрив між кредитом і депозитом відповідно 600 і 900 грн. Виходячи з ціх умов, перший клієнт сплатить банку за користування кредитом 300 грн. (50% 600 грн.), а другий 450 грн. (50%*900 грн.). Приклад №3 Вкладник Кличков В.В внес депозит на рахунок в сумі 10000 грн., терміном на 3 роки із статутного доходу щомісяця, з розрахунку 22% річних. Місячний дохід клієнта буде становити: (10000*22%*36 міс.)/(12*100%)=6600 за 3 роки 6600:3:12=183 щомісяця. Приклад №4 Прийнятий вклад в сумі 700 тис.грн на строк 5 міс. Під 15% річних. Умовами депозитного договору передбачено, що якщо вклад не вилучений з рахунку на протязі 1 року, дохід буде складати 18% річних, протягом 1,5 року то 21% річних, і 2 років –24% річних. Сплата процентів здійснюється щомісячно Доход вкладника щомісячно буде складати: При 15% річних (700*15%*5міс)/ (12*100%) = 44 тис. грн. При 18% річних (700*18%)/ 100% = 126 тис. грн. При 21% річних (700*21%*18міс)/ (12*100%) = 220,5 тис. грн. При 24% річних (700*24%*2 р.)/ 100% = 336 тис. грн. Приклад №5 Запропонований обсяг кредитів на кредитному аукціоні 32 млн. грн. В цьому випадку максимальна сума кредиту, яку може одержати 1 банк, становить 16 млн.грн. Приклад №6 Комерційний банк “Ера” подав заявку на прийняття участі в кредитному аукціоні. Власні кошти банку - 7 млн.грн. У банку є заборгованість за минулим кредитним аукціоном в сумі 30 млн.грн. Заявка подана на суму 6 млн.грн. П’ятикратний розмір власних коштів банку% 7000000*5= 35 млн.грн. сума заборгованості з урахуванням суми заявки: 30 млн грн+60млн. грн.= 36 млн. грн. 36000000> 35000000 Комерційний банк ”Ера” не може приймати участь в даному кредитному аукціоні. Литература: Андросов А.М., Финансовая отчетность банка; М.: Менатеп-Информ, 1995, с.459 Асхауер Г. , Научная книга; М.: 1996, с.640 Колесникова В.И. и Кравецкая Л.П., Финансы и статистика; М.:1995 Лаврушина Л.Н., Банковское дело; М.:1996 Мороз А.М., Банковская энциклопедия; К.: Либра,1993 Савлук М.І., Вступ до банківської справи; К.:1998 Закон України “Про банки і банківську діяльність” Постанова правління НБУ від 30.12.1997 р. №469 Положення про порядок формування банківської системи України обов’язкових резервів . Правила здійснення депозитних операцій для банківських депозитів. Фінанси України, №1-98\\ Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово- кредитного регулювання, Адамік Б.П. Фінанси України, №12-97\\ Оптимізація обсягів і структури залучених і запозичених коштів для досягнення фінансової стійкості банку, Шиллер Р.І. Вісник НБУ,№7-98\\ Банківський капітал: Суть і значення, Довгань Ж. Вісник НБУ,№9-98\\ Страхування депозитів: Досвід Канади, Тиркало Р., Щибоволок З. Вісник НБУ,№1-99\\ Залучені кошти комерційних банків: Структура і динаміка зростання, Гладких Д. ----------------------- Канали, методи збуту продукту й засоби його стимулювання Цільове призначення депозитного % і його перевага для банку і клієнтів Цінова політика Мета депозитної політики банку SWOT-аналіз депозитної діяльності банку (сильні, слабкі сторони банку,можливості та загрози збоку зовнішнього середовища) Аналіз продуктової, цінової, збутовоїта комунікаційної політики банків- конкурентів на депозитному ринку Дослідження ринку депозитних послуг та оцінка впливу політики НБУ на його стан і тенденції розвитку Підготовка програми розвитку(впровадження заходів організаційного і технологічного характеру Завдання Розробка прийнятої відповідної моделі поведінкита позицій банку на депозитному ринку Формулювання мети і завдань депозитної політики Визначення позицій банку на ринку депоитних послугдля юридичних та фізичних осіб Етапи розробки меморандуму депозитної політики банку Підготовча робота із розробки Контроль за реалізацією Асортимент депозитних послуг [pic] Прибутковість окремих банківських продуктів, клієнтів і центрів діяльності банку Встановлення оптимальної частки депозитів у структурі ресурсної бази даних Звоювання конкурентних позицій на певних сегментах ринку Розширення спектра депозитних послуг і їх девверсифікація за сумою, терміном та іншими ознаками Збільшення (зменшення) депозитних послуг Вибір цільових клієнтів та пакетне їх обслуговування Проведення активної рекламної кампанії Стратегічні завдання Поточні завдання |
|
© 2007 |
|