Аналіз ефективності і облік витрат на виробництво овочів відкритого ґрунту

Аналіз ефективності і облік витрат на виробництво овочів відкритого ґрунту

Допоміжним показником для аналізу спеціалізації є коефіцієнт зосередженого товарного виробництва (спеціалізації). Якщо врахувати, що коефіцієнт від 0,25 до 0,35 вказує на низький, 0,36-0,48 - середній і 0,49-0,61 - високий рівень спеціалізації, то за даними таблиці 2.1. підприємство є середньо спеціалізоване. Скорочення товарної продукції в господарстві спричинено значним зменшенням виробництва продукції галузі тваринництва втратою міжгосподарських і інтеграційних зв'язків, економічною кризою ринку що диктує широке використання бартерних операцій з різними товаровиробниками і покупцями продукції.

Результативність підприємства у значній мірі залежить від рівня використання всіх видів ресурсів, які задіяні в виробничому процесі. Наявність трудових, матеріальних, фінансових, земельних ресурсів і рівень їх використання - визначальні фактори, без яких практично неможливо здійснювати сільськогосподарське виробництво.

В сільському господарстві земля є основним головним засобом виробництва, тому результати виробництва залежать як від кількості і якості обробленої землі, так і від кількості і кваліфікації виконаних робіт.

Земля - один з найважливіших основних засобів, незалежна основа сільськогосподарського виробництва. Раціональне використання, підвищення родючості є необхідною умовою зростання виробництва сільськогосподарської продукції і рентабельності виробництва, зміцнення економіки господарства.

За СВК "Переможець" закріплено земельний масив загальною площею 3344,1 га. Структура земельних угідь відображена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Склад та структура земельних угідь в СВК "Переможець" Якимівського району Запорізької області

Як свідчать дані таблиці 2.2, відбулися зміни в землекористуванні за останні три роки. Структура землекористування свідчить про високий ступень розораності. Коливання земельних площ, зумовлене розпаюванням землі. Площі лісу і ставків були відданні в розпорядження Сільської ради, тому вони були винесені із складу земельних угідь. Ріст ріллі відбувся за рахунок оренди землі в населення, площі сінокосів і пасовищ були збільшені з метою покращення кормової бази. В 2001 році проведено розпаювання землі після одержання акту на роздержавлення землі. Членам СВК, пенсіонерам і працюючим СВК, які числилися членами СВК на 1 жовтня 1996 року, вручено під розписку сертифікати на право на земельну частку (пай) - розміром 2,22 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить - 22350 грн.

Трудові ресурси відіграють не менш важливе значення у виробничому процесі. На них покладено роль головного виконавця процесу створення матеріальних благ. Тут на перше місце виступають показники наявності і структури трудових ресурсів, оскільки сільськогосподарське виробництво в більшості випадків не обмежується лише основним виробництвом. Для оцінки забезпеченості господарства трудовими ресурсами скористаємося показниками таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Забезпеченість трудовими ресурсами та ефективність їх використання.

Аналіз таблиці 2.3. свідчить про нестабільність чисельності працюючих по господарству, в тому числі і по галузям сільського господарства. Більша частина працюючих зайнята в рослинництві - близько 65,4%. Значне зниження чисельності працівників тваринницької галузі в 2003 році було викликане скороченням чисельності поголів'я тварин в господарстві. Зменшення середньорічної кількості працівників господарства відбулося в зв'язку з переходом їх у підсобне виробництво. Збільшення працівників галузі рослинництва відбулося за рахунок вивільнення працівників галузі тваринництва. В цілому, очікується ріст чисельності працівників галузі тваринництва відповідно до росту ефективності цієї галузі на перспективу.

В процесі виробництва сільськогосподарської продукції приймають участь засоби виробництва - засоби і предмети праці, які в вартісній формі складають виробничі фонди. Результати виробництва в значній мірі визначаються рівнем забезпеченості господарства виробничими засобами. Успішне виконання плану виробництва залежить від фондозабезпеченості господарства, яка показує суму виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення на 100 га сільськогосподарських угідь. Проаналізуємо основні показники наявності і ефективності використання основних та оборотних фондів (табл.2.4).

З даних таблиці 1.4. видно що фондозабезпечення в 2003 році порівняно з 2001 роком зменшилось на 51,78 тис. грн. Як видно, найбільшу питому вагу мають виробничі основні фонди, які становлять близько 92% від загальної кількості виробничих фондів сільськогосподарського призначення. З розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь в господарстві в 2003 році виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення 732,9 тис. грн., а оборотних 65,0 тис. грн.

Основні фонди господарства є матеріальною базою розвитку виробництва, підвищення добробуту і культурного рівня працівників господарства. Основними показниками економічної ефективності використання фондів є фондовіддача і фондоємкість.

Таблиця 2.4.

Забезпечення основними і оборотними фондами та показники ефективності їх використання.

Другим показником, який характеризує забезпеченість господарства фондами є фондооснащеність. Фондозабезпеченість господарства впливає на фондооснащеність господарства, працю робітників. Під фондооснащеність розуміють вартість засобів праці, що припадає на середньорічного працюючого господарства. Фондооснащеність в господарстві зростає в 2000 році в порівнянні з 2000 роком на 6,91 тис. грн.

Фондовіддача в 2003 році порівняно і 2001 роком зросла на 0,03 грн. Якщо розглянути фондоємність, то за даними таблиці 4 видно, що вона зменшилася на 2,75 грн. в 2003 році порівняно з 2001 роком. Фондоємність це обернений показник фондовіддачі, який показує скільки основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валової продукції.

Наступним показником, який характеризує рівень та ефективність використання основних фондів є норма прибутку.

Норма прибутку в 2003 році порівняно з 2001 роком збільшилась на 2,31%, це свідчить про збільшення виробництва продукції рослинництва, а особливо тваринництва: продуктивності праці, зменшення собівартості продукції тощо.

Основним напрямком підвищення рівня ефективності ведення сільського господарства повинна бути інтенсифікація виробництва продукції господарства підвищення його ефективності. Розглянемо основні показники інтенсивності і ефективності інтенсифікації (табл.2.5).

Дані таблиці 2.5. свідчать, що урожайність зернових культур, овочів в 2003 році порівняно з 2001 роком збільшилось відповідно на 4,6 і 160,7 ц/га за рахунок нових сортів, мінеральних добрив, захисту рослин, а надій на 1 голову, середній приріст живої ваги ВРХ, середній приріст живої ваги свиней зріс відповідно на 103,1%, 101,4%, 110,3% за рахунок покращення кормової бази. Показники економічної ефективності галузі рослинництва кращі ніж галузі тваринництва. Галузь тваринництва впродовж досліджуваного періоду є збитковою за рахунок високої собівартості, а це безумовно впливає на величину отриманого прибутку.

Галузь тваринництва впродовж досліджуваного періоду є збитковою за рахунок високої собівартості, а це безумовно впливає на величину отриманого прибутку по результатам господарської діяльності. Галузь рослинництва по результатам господарської діяльності в продовж останніх трьох років є прибутковою. Так, прибутковість рослинництва по результатах господарської діяльності в 2002 році становила - 39,9%, а в тваринництві було одержано - 11,2% збитку.

Таблиця 2.5.

Основні показники інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації в СВК "Переможець"

Важливе значення для діяльності підприємства має його ефективність. Розглянемо основні показники економічної ефективності за останні три роки Таблиця 2.6.

Основні показники економічної ефективності ведення сільського господарства в СВК „Переможець”

Дані таблиці 2.6. свідчать про підвищення обсягів виробництва продукції сільського господарства. Так, в 2003 році проти 2001 року виробництво валової продукції в співставних цінах 2000 року збільшилась на 481 тис. грн., прибуток зріс на 554,5 тис. грн. за рахунок зростання ціни на продукцію, валовий доход знизився на 115,3 тис. грн. за рахунок збитків одержаних в тваринництві.

По інших натуральних показниках спостерігається така ситуація збільшився обсяг виробництва зернових на 100 га сільськогосподарських угідь на 502,9 ц, а обсяг виробництва овочів зменшився на 780,6 ц. В тваринництві обсяг виробництва на 100 га відповідних угідь молока, живої ваги ВРХ і свиней зменшилось відповідно на 2,4, 3,3, 6,6 ц. Це свідчить про зниження продуктивності тварин в господарстві.

2.2. Аналіз обсягів виробництва та факторів, що на нього впливають.

Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції є одним з основних показників, що характеризує діяльність сільськогосподарського підприємства. Від обсягу виробництва продукції залежить обсяг реалізації продукції, ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині.

Обсяг виробництва впливає на рівень собівартості продукції, прибуток і рівень рентабельності, а також на фінансовий стан підприємства, на формування фінансово-ресурсного потенціалу та на створення умов відтворення основних, оборотних засобів.

Аналіз обсягу виробництва овочів доцільно починати з вивчення динаміки по культурі і по рослинництву в цілому. Аналіз виробництва продукції необхідно проводити по господарству з метою визначення внутрішніх резервів збільшення виробництва даної продукції рослинництва.

Відомо, що обсяг виробництва овочів залежить від розміру посівних площ і урожайності. Із збільшенням розміру посівних площ, зміною їх структури і з ростом урожайності може бути збільшення валового збору. Якщо ж спостерігається зменшення площі, або погіршилась структура і знизилась урожайність, то відбувається зменшення валового збору даної продукції.

Отже, ми бачимо (табл.2.7), що абсолютний приріст урожайності становить (-86,2) ц/га в 2002 році і на 124,6 ц/га зменшилась урожайність в 2003 році, в порівнянні з 2002 роком урожайність зменшилась на 38,4 ц/га. Абсолютне значення 1% приросту показує що урожайність змінюється в тенденції до зменшення.

Таблиця 2.7.

Аналіз динаміки урожайності овочів відкритого ґрунту.

Обсяги виробництва продукції значною мірою залежать і від структури посівів. Структура посівів - надзвичайно рухомий фактор у виробництві продукції. Як правило, вона не лишається постійною, а міняється і вдосконалюється відповідно до планів виробництва і реалізації продукції, спеціалізації господарства, а також від кліматичних умов.

Дуже часто посівна площа не міняється, а змінюється її структура, що приводить до зміни валового збору. Чим більша доля високоврожайних культур в загальній посівній площі, тим вище валовий збір, більший валовий прибуток підприємства.

На зміну валового збору може впливати ряд інших причин, що пов'язані з загибеллю посівів. Загибель посівів може бути по об'єктивних і суб'єктивних причинах. Аналізуючи повинен конкретно вияснити ряд суб'єктивних причин.

Розмір і структура посівних площ залежать від спеціалізації господарства, від кон'юнктури ринку, від наявності земельних, трудових, матеріальних ресурсів (і їх співвідношення), економічної ефективності вирощування культури.

Урожайність культури залежить від якості землі, кількості внесених добрив, метеорологічних умов року, якості і сорту насіння, способів і строку посівів, збирання врожаю і ін. Всі названі фактори досліджуються послідовно і на основі цього аналізу пояснюється рівень урожайності.

Вплив факторів на зміну валового збору може здійснюватись за допомогою факторного аналізу.

Щоб детально простежити зміну валового збору овочів необхідно знайти фактори, що на нього впливають. Найбільший вплив мають: урожайність і площа посіву.

Дамо аналіз впливу факторів на зміну валового збору овочів в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8.

Аналіз впливу факторів на зміну валового збору овочів

Зробивши аналіз факторів на зміну валового збору, необхідно сказати, що валовий збір має тенденцію до зниження з кожним роком за рахунок зменшення площі посіву в 2003 і 2002 роках, а також за рахунок урожайності в 2003 році і 2002 році.

Після проведених підрахунків можна провести підрахунок можливих резервів підвищення урожайності і збільшення валового збору.

Частіше всього розрахунки робляться за такими факторами:

недовиконання внесених добрив;

недовиконання за рахунок норми висіву, якості та сорту насіння;

недобір урожаю за рахунок невиконання плану по впровадженню перспективних і високоврожайних сортів;

недобір урожаю за рахунок порушення строків проведення посіву і збирання культури;

Резервом збільшення обсягу виробництва продукції є:

розширення посівних площ; та покращення їх структури;

підвищення урожайності даної культури.

Основним резервом збільшення обсягу виробництва продукції є ріст урожайності сільськогосподарської культури. Він може здійснюватись за рахунок:

додаткового внесення добрив;

підвищення окупності;

впровадження більш урожайних сортів культури;

скорочення витрат продукції при збиранні урожаю, і ін.

Для оцінки динаміки, закономірностей і змін рівнів урожайності використовують способи укрупнення періодів, аналітичне вирівнювання по прямій лінії або параболі другого порядку. Аналіз динаміки урожайності овочів розглянуто в додатку 1. Дані та результати одержані при розрахунках свідчать, що урожайність має чітку тенденцію до зменшення. Так, параметр а1 рівняння прямої лінії показує, що середньорічне зменшення урожайності становить 63,3 ц/га. Параметр а2 рівняння параболи другого порядку також показує, що зменшення урожайності з року в рік прискорюється і воно становить 25,24 ц/га.

Порівнюючи дані вирівняного ряду по прямій лінії і параболі другого порядку з фактичним рядом, можна зробити висновок, що рівняння параболи правильніше відображує фактичний ряд динаміки урожайності.

Тому, якщо в динаміці урожайність значними темпами йде до зниження, то валовий збір теж буде зменшуватись.

2.3. Аналіз динаміки і структури собівартості виробництва овочів відкритого ґрунту

Собівартість - важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В цьому показникові відображаються всі сторони господарської діяльності. Від рівня собівартості залежить прибуток, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, а саме: платоспроможність, розміри відрахувань від прибутку, темпи розширеного виробництва, а також рівень цін на сільськогосподарську продукцію.

Основними завданнями аналізу собівартості сільськогосподарської продукції є:

здійснення систематичного контролю за виконанням плану зниження собівартості;

вивчення впливу факторів на зміну рівня собівартості продукції;

об'єктивна оцінка діяльності підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції та розробка заходів, направлених на освоєння виявлених резервів.

Собівартість одиниці продукції рослинництва можна розрахувати по завершені технологічного циклу, що найчастіше буває в кінці року. Рівень собівартості продукції рослинництва залежить від двох комплексних факторів - виходу продукції і витрат на її виробництво. Тому збільшення виходу продукції і економне, в межах норм і нормативів, витрачення праці, матеріалів і коштів забезпечують зниження собівартості одиниці продукції.

Оцінка виконання плану по собівартості продукції в цілому по підприємству проводиться на основі даних, передбачених планом і фактичними даними, що відображаються в бухгалтерському обліку за звітний і минулий роки.

Фактичні дані по собівартості всієї продукції порівнюються з плановими даними скорегованими на фактичний обсяг продукції. Крім того, загальна сума затрат на виробництво може змінюватись в залежності від структури виробничої продукції, рівня змінних і постійних витрат.

При зміні обсягу виробництва продукції зростають лише змінні витрати (оплата праці, прямі матеріальні витрати, послуги); постійні витрати (амортизація, орендна плата, погодинна оплата працівників і адміністративно-управлінського персоналу) залишаються незмінними на короткий період.

Взаємозв'язок виробництва і собівартості продукції обов'язково враховується при аналізі усього вала продукції і одиниці продукції. Щоб провести факторний аналіз загальної суми витрат, треба мати поділ витрат на змінні.

В цілому собівартість продукції залежить від рівня ресурсоємкості виробництва (трудо-, матеріало-, фондо-, енергоємкості) та зміни цін на використані ресурси в зв'язку з інфляцією.

Якщо затрати на виробництво продукції значно зростають, то необхідно провести аналіз по елементах витрат та встановити вплив технічного прогресу на структуру затрат.

Якщо доля оплати праці зменшилася, а доля амортизації збільшилася, то це може свідчити про зростання технічного рівня підприємства і про підвищення продуктивності праці. Питома вага оплати праці знижується в тому випадку, якщо зростає доля кормів, насіння та інших видів ресурсів.

В аналізі важливим показником ефективності виробництва є узагальнюючий показник собівартості продукції - затрати на 1грн. валової продукції. Цей показник дуже універсальний і наглядно показує зв'язок між собівартістю і прибутком. Визначається він як відношення загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до повної вартості виробленої валової продукції в діючих цінах.

На рівень даного показника мають вплив як об'єктивні, так і суб'єктивні, зовнішні і внутрішні фактори. Одні впливають негативно, інші - позитивно. Тому правильна оцінка собівартості може бути дана при конкретному вивченні факторів.

При аналізі собівартості обов'язково вказують її вплив на формування прибутку в залежності від собівартості продукції.

Аналіз собівартості овочів, починається з вивчення їх рівня динаміки, при цьому розраховуються базисні і ланцюгові темпи росту і будуються графіки.

Для вивчення рівня динаміки собівартості овочів використовують метод аналітичного вирівнювання. При використанні цього методу проводиться попередній аналіз інтенсивності зміни собівартості в динаміці, а також використовується графічний метод для вибору рівня тренду. Графік трендів наведено в додатку (3).

Ми побачили в додатку 2, що наша собівартість збільшується. Об'єктивною причиною росту собівартості є ріст цін, пов'язаний з інфляцією на промислову продукцію (техніку, запчастини, добрива). Другою причиною є вищі темпи росту оплати праці в порівнянні з темпами росту продуктивності праці. Велику роль в підвищенні собівартості відіграють суб'єктивні причини. При одному й тому ж рівні і темпах росту цін на промислову продукцію величина собівартості в різних господарствах різна. Така різниця в собівартості обумовлена, перш за все, різним рівнем урожайності культури.

Великий вплив на рівень собівартості має організація праці. При низькому рівні організації праці гірше використовуються трудові ресурси, техніка, добрива і ін. В результаті спостерігаються перевитрати на одиницю продукції. Використання більш прогресивних форм організації праці дозволяє більш повно і раціонально використовувати ресурсний потенціал, що впливає на рівень собівартості продукції.

Великий вплив на собівартість має концентрація і спеціалізація господарства. Раціональний рівень концентрації і спеціалізації виробництва спонукає біль повне використання земельних, трудових, матеріальних ресурсів, а в результаті - зниження собівартості продукції. Від рівня технології виробництва продукції залежить рівень собівартості. Впровадження інтенсивних технологій вирощування цукрового буряка дозволяє збільшити об'єм виробництва, зменшити затрати праці і матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

Для вивчення впливу факторів на рівень собівартості можуть бути використані такі методи, як кореляційний аналіз, паралельних і динамічних рядів, а при функціональних залежностях - способи детермінованого факторного аналізу - ланцюгові підстановки, обчислення різниць тощо. Факторний аналіз є базою для виявлення резервів зниження собівартості.

Дамо аналіз впливу факторів на зміну собівартості цукрового буряка в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9.

Вплив факторів на зміну собівартості овочів.

Зробивши аналіз впливу факторів на зміну собівартості овочів ми бачимо, що собівартість в звітному році в порівнянні з базовим, збільшилась на 2,16 грн. з таблиці видно, що за рахунок урожайності вона збільшилась на 0,75 грн., а за рахунок понесених затрат на 1,59 грн.

Для поглибленого аналізу по виявленню резервів зниження собівартості продукції необхідно провести аналіз структури собівартості, вирахувати відхилення фактичної собівартості від планової по статтях витрат і також ступінь часткової участі кожної статті в зміні собівартості. Виходячи із результатів розрахунків, ми зможемо внести пропозиції за рахунок яких статей можливо знизити собівартість продукції.

Тому дамо аналіз структури собівартості овочів в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10.

Аналіз структури собівартості цукрового буряка.

Проаналізувавши дану таблицю, ми бачимо що структура собівартості овочів у відсотковому відношенні по кожній статті збільшилась. Значне збільшення спостерігається по таких статтях як: насіння і посадковий матеріал, добрива, - незначне збільшення по статті оплата праці з нарахуваннями і інші затрати.

Темп приросту по всіх статтях затрат становить 5,14%. Отже, у зміні с/в овочів відкритого ґрунту значного впливу завдали добрива (2,26%), насіння і посадковий матеріал (14,01%), оплата праці з нарахуваннями (2,0%). Тому, за рахунок даних перелічених статей можливо знизити собівартість продукції у майбутньому році, тому що саме на них були понесені великі затрати. А також були понесені великі затрати на утримання основних засобів (18,1%).

Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку-рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання.

Рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Абсолютний показник, який найповніше характеризує ефективність роботи підприємства для власника, - це сума чистого прибутку. Проте, прибуток підприємства хоч і є результатом господарювання сам по собі не характеризує міру ефективності роботи та ступінь використання майна. Тому, для більш повної оцінки роботи підприємства, застосовують відносні показники прибутковості - рентабельність. Визначимо рентабельність овочів (табл.2.11).

Таблиця 2.11.

Рівень рентабельності вирощування овочів

Проаналізувавши дану таблицю необхідно сказати, що всі показники мають тенденцію збільшення. Тому необхідно сказати, що за рахунок збільшення повної собівартості рентабельність овочів зменшується. Тобто виробництво овочів в господарстві стає менш рентабельним і приносить підприємству збитки по його виробництві.

Важливу роль відіграє матеріальна виручка від реалізації продукції. ому необхідно дати аналіз виручки і показати як вона змінилась. Аналіз матеріальної виручки наведено в таблиці 2.12.

Проаналізувавши дану таблицю необхідно сказати - кількість реалізації продукції зменшилась на 6885 ц в звітному році, при цьому середня ціна реалізації збільшилась на 2 грн. /ц. В зв'язку з тим, що кількість реалізованої продукції зменшилась, зменшилась і виручка від реалізації, але вона за рахунок ціни збільшилась на 70286 грн.

Таблиця 2.12

Аналіз матеріальної виручки від реалізації овочів

В загальному необхідно відмітити, що в даний час виробництво овочів є менш рентабельним ніж інші культури, тому господарство несе великі витрати на його виробництво. Але рівень рентабельності всього господарства середній, тому що воно компенсує великі витрати одних культур, достатніми доходами від інших культур.

2.4. Облік витрат на виробництво і обчислення собівартості овочів відкритого ґрунту В

СВК „Переможець'' Якимівського району Запорізької області застосовують журнально-ордерну форму обліку. Ця форма заснована на використанні принципу систематизації та накопичування даних первинних документів безпосередньо в регістрах аналітичного і синтетичного обліків відповідно до чинного Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Записи по показниках необхідних для управління і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання періодичної та річної бухгалтерської звітності в накопичувальних регістрах. Основними регістрами при цій формі обліку є журнали-ордери, що ведуться по кредиту синтетичних рахунків і дебету кореспондуючих рахунків. Використовують також регістри аналітичного обліку - відомості.

В бухгалтерії підприємства працюють п'ять бухгалтерів і один касир. Розподіл обов'язків між працівниками бухгалтерії здійснює головний бухгалтер.

На підприємстві організуються такі відділи обліку: виробництва продукції рослинництва, тваринництва, розрахунків по заробітній платі, фінансовий, реалізації, матеріалів. Крім того головний бухгалтер складає графік документообігу на підприємстві. Також в обов'язки головного бухгалтера входить забезпечення контролю і відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, надання оперативної інформації, складання і надання у встановлені строки бухгалтерського звіту тощо.

Організація бухгалтерського обліку вимагає визначення підприємством його облікової політики, підприємство згідно діючих положень має право встановлювати метрологію обліку окремих операцій.

При веденні бухгалтерського обліку підприємство повинне забезпечити незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна відповідно до правил, передбачених Положенням про ведення бухгалтерського обліку.

3. Удосконалення обліку витрат виробництва калькуляції собівартості продукції рослинництва та шляхи її зниження

3.1. Вдосконалення обліку витрат та калькулювання собівартості овочів відкритого ґрунту.

Найвищої ефективності в організації обліку витрат на виробництво і вихід продукції рослинництва можна досягти за умов використання персональних комп'ютерів. Це потребує раціонального інформаційного забезпечення, важливою складовою частиною якого є розробка кодів облікових носіїв.

Вивчення складу витрат виробництва сільськогосподарських підприємств та порівняння поглядів, викладених у наукових виданнях, з положеннями, які містяться у Міжнародних стандартах обліку, показало, що в сучасних ринкових відносинах недостатньо враховуються вимоги управління. Облік витрат на виробництво повинен сприяти створенню інформаційного забезпечення управління, яке дасть можливість не тільки точно відобразити фактичні витрати, але й впливати на них майбутньому.

Розвиток обліку з урахуванням таких вимог потребує, по-перше, нових підходів щодо визначення складу елементів витрат, а також активнішого впровадження в інформаційних системах складу статей витрат з використанням наукової організації та класифікації. Це особливо важливо для основних галузей сільськогосподарського виробництва. По-друге, впровадження інформаційних систем на нових засадах управлінського обліку повинно сприяти обґрунтованому регулюванню витрат у виробничій і комерційній діяльності підприємств.

Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду.

Витрати відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

На рахунках цього класу, крім рахунку 85 "Інші затрати", ведеться облік витрат операційної діяльності за такими елементами витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Рахунок 85 застосовується для узагальнення інформації про витрати, пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також про витрати, пов'язані із запобіганням надзвичайним подіям та ліквідацією їх наслідків.

Суб'єкти малого підприємництва, а також інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, для обліку витрат можуть використовувати тільки рахунки класу 8 із списанням до дебету рахунку 23 "Виробництво" щомісячно сум в частині прямих і виробничих накладних витрат (загальновиробничих витрат) та до дебету рахунку 79 "Фінансові результати" в кінці року або щомісяця сум в частині адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

Інші підприємства рахунки цього класу можуть використовувати для узагальнення інформації про витрати за елементами з щомісячним списанням сальдо рахунків у кореспонденції з рахунком 23 "Виробництво" і рахунками класу 9 "Витрати діяльності".

Рахунок 85 ведеться тільки тими підприємствами й організаціями, які не застосовують рахунки класу 9 "Витрати діяльності", та сальдо на ньому закривається в кінці року або щомісяця в кореспонденції з дебетом рахунку 79 "Фінансові результати".

Рахунок 80 "Матеріальні витрати" призначено для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період. Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 80 "Матеріальні витрати" відображаються суми визнаних матеріальних витрат, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

На субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 802 "Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів" узагальнюється інформація про витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 803 "Витрати палива й енергії" узагальнюється інформація про витрати придбаних палива й енергії всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі, в тому числі на вироблення з палива тепло - та електроенергії, що спожиті в операційної діяльності.

На субрахунку 804 "Витрати тари й тарних матеріалів" узагальнюється інформація про витрати тари й тарних матеріалів, що використані в операційній діяльності.

На субрахунку 805 "Витрати будівельних матеріалів" узагальнюється інформація про витрати будівельних матеріалів, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 806 "Витрати запасних частин" узагальнюється інформація про витрати запасних частин, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних та швидкозношуваних предметів підприємства.

На субрахунку 807 "Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення" узагальнюється інформація про витрати матеріалів сільськогосподарського призначення, які використані в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 808 "Витрати товарів" ведеться облік витрат товарів, використаних для виробничо-господарських потреб, тобто без продажу іншим особам.

На субрахунку 809 "Інші матеріальні витрати" відображається вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробки сировини й матеріалів; проведення іспитів з випробування сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою технологічного процесу виробництва, тощо).

Рахунок 81 "Витрати на оплату праці" призначено для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період. Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 81 "Витрати на оплату праці" відображається сума визнаних витрат на оплату праці, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

На субрахунку 811 "Виплати за окладами й тарифами" узагальнюється інформація про витрати на виплату основної заробітної плати персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

На субрахунку 812 "Премії та заохочення" узагальнюється інформація про витрати на виплату додаткової заробітної плати (премії, заохочення тощо) персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

На субрахунку 813 "Компенсаційні виплати" узагальнюється інформація про витрати на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу, пов'язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

На субрахунку 814 "Оплата відпусток" узагальнюється інформація про витрати на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства або щомісячні відрахування на створення забезпечення майбутніх виплат відпусток.

На субрахунку 815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу" узагальнюється інформація про витрати на виплати персоналу підприємства за невідпрацьований час, що передбачені законодавством.

На субрахунку 816 "Інші витрати на оплату праці" узагальнюється інформація про інші витрати на оплату праці, які визнаються елементами витрат на оплату праці.

Рахунок 82 "Відрахування на соціальні заходи" призначено для узагальнення інформації про витрати та відрахування на соціальні заходи.

Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 82 "Відрахування на соціальні заходи" відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

На субрахунку 821 "Відрахування на пенсійне забезпечення" ведеться облік відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування.

На субрахунку 822 "Відрахування на соціальне страхування" ведеться облік відрахувань на обов'язкове соціальне страхування.

На субрахунку 823 "Страхування на випадок безробіття" ведеться облік відрахувань на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

На субрахунку 824 "Відрахування на індивідуальне страхування" ведеться облік відрахувань на індивідуальне страхування працівників за рахунок підприємства.

Рахунок 83 "Амортизація" призначено для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів. Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 83 "Амортизація" відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми амортизаційних відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9).

На субрахунку 831 "Амортизація основних засобів узагальнюється інформація про нарахування амортизації основних засобів.

На субрахунку 832 "Амортизація інших необоротна матеріальних активів" узагальнюється інформація пре нарахування амортизації інших необоротна матеріальних активів.

На субрахунку 833 "Амортизація нематеріальних активів" узагальнюється інформація про нарахуванню амортизації нематеріальних активів.

Рахунок 84 "Інші операційні витрати" призначено для обліку операційних витрат, що не відображаються на інших рахунках класу 8. Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат включається вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо.

Страхові організації можуть обліковувати на цьому рахунку витрати на перестрахування та виплату страхових сум та страхових відшкодувань.

Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 84 "Інші операційні витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 85 "Інші затрати" призначено для обліку витрат на інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, а також витрат від надзвичайних подій. На цьому рахунку також узагальнюється інформація про суму податків на прибуток.

Такі витрати періоду не можуть збільшувати вартість активів підприємства.

Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 85 "Інші затрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Аналіз складу елементів витрат свідчить, що навіть в інструктивних матеріалах і сучасній літературі їх перелік дуже стислий. Це негативно впливає на подальший контроль за їх рівнем, що особливо характерно за умови перевірки обґрунтованості складання та функціонування бізнес-планів.

Тому, на нашу думку, доцільно деталізувати елементи витрат і з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва пропонувати такий їх склад: корми і насіння; паливо і енергія; інші матеріали; зношуваність основних засобів (витрати на амортизацію); оплата праці; відрахування на соціальні заходи; інші витрати палива, засоби захисту рослин, роботи і послуги. При цьому має місце економічний поділ витрат живої і уречевленої праці (витрати праці робітників господарства та витрати засобів праці). Але слід мати на увазі, що це не виключає можливості внесення змін і доповнень у пропонований варіант статей витрат, оскільки вони залежать від технології виробництва продукції і різного порядку формування витрат.

В господарстві передбачається створення системи матеріального заохочення з урахуванням економії чи перевитрат, одержаних по всіх статтях витрат (при цьому враховується кількість одержаної продукції). Тим самим створюються передумови для раціонального використання всіх видів ресурсів і всі працівники виробничих підрозділів у цьому заінтересовані.

В рослинницьких галузях дуже часто збір урожаю не залежить від обсягу виконаних робіт. Тобто при вирощуванні сільськогосподарських культур сума одних витрат визначається обсягом робіт, а сума інших - виходом продукції. Тому окремі економісти на практиці ряд витрат нормують на одиницю площі, а деякі, пов'язані зі збиранням урожаю, - на одиницю продукції.

Щодо калькулювання собівартості овочів необхідно теж внести пропозиції щодо їх вдосконалення. На протязі трьох останніх років собівартість овочів збільшується, що негативно впливає на результат одержання прибутку.

Процес ведення бухгалтерського обліку в господарстві уявляє собою сукупність інформаційних і контрольно-організаційних операцій. Задачі обліку витрат на виробництво інформаційно зв'язано з суміжними ділянками обліку і підсистемами інформаційної системи господарства. Тільки незначна по обсягу вихідна інформація формується на основі первинних документів. Тому, умовою функціонування АРМ бухгалтера обліку витрат на виробництво являється формування на машинних носіях необхідної інформації, яка виникає при рішенні задач по обліку продукції і її реалізації. Вся ця інформація повинна бути представлена у вигляді єдиної бази даних бухгалтерських записів у відповідності з вимогами АРМ бухгалтера по обліку витрат на виробництво.

На АРМБ по обліку витрат на виробництво виконуються слідуючи роботи:

введення, контроль і друк вихідних даних;

формування нормативних даних;

розрахунок нормативної собівартості виробництва продукції;

групування валових витрат;

групування витрат по статтям;

розподіл витрат по об'єктам обліку;

аналіз витрат по структурним підрозділам.

3.2. Постановка задачі й інформаційна модель

Необхідність автоматизації обліку (бухгалтерського, управлінського) сьогодні усвідомили керівники багатьох підприємств, у тому числі і сільськогосподарських формуваннях. Актуальність автоматизації обліку продиктована, у першу чергу, бажанням керівництва мати оперативну і достовірну управлінську інформацію про виробничі процеси, що відбуваються, і фінансовому стані підприємства, наявних відхиленнях у фінансово-господарській діяльності і для вживання невідкладних заходів по їх усуненню.

Використання автоматизованих систем бухгалтерського обліку (АСБУ) відкриває і широкі можливості як для працівників бухгалтерської (фінансової) служби, так і для керівництва підприємства. Воно дозволяє в межах функцій бухгалтерського обліку цілком регламентувати автоматизоване одержання даних, необхідних для ведення оперативного, синтетичного й аналітичного обліку, складання форм бухгалтерської звітності: даних, необхідних користувачам для оперативного аналізу господарської діяльності, вироблення і прийняття рішень.

Наявність сьогодні великого вибору електронної техніки (ПЭВМ) і програмного забезпечення дозволяє повсюдно впроваджувати АСБУ.

Застосування АСБУ допомагає вирішити ряд важливих задач: підвищити швидкість і якість обробки інформації; забезпечити якість і оперативність бухгалтерського обліку; знизити трудомісткість облікового процесу.

Написання програмних продуктів для обліку (бухгалтерського чи оперативного) починається з постановки задачі обліку. Найбільш розповсюджений і один із самих практичних методів постановки задачі обліку є складання графіків інформаційних потоків. З огляду на, що вся, цікавляча в першу чергу, інформація зводиться до руху матеріальних і фінансових ресурсів, що зв'язаний з чи придбанням продажем товарно-матеріальних цінностей і (чи) послуг, то я спробувала вирішити цю задачу на схемах №№ 1-4.

Особливістю ЕОМ є те, що вони сприймають і обробляють економічну інформацію в кодовому описі. Кодування є одним з найважливіших компонентів процесу обробки інформації.

Під класифікацією для кодування розуміється систематизований звід найменувань окремих номенклатур і їхніх кодових позначень.

Одним із загальних принципів комплексної автоматизації обліку є розробка єдиної системи кодування інформації, а саме: установлюється перелік підлягаючих кодуванню об'єктів бухгалтерського обліку; розробляється система класифікаторів; складаються довідники кодування і декодування інформації.

Для автоматизації обліку використовуються класифікатори цехів і відділів підприємства, синтетичних рахунків, субрахунків і шифрів аналітичного обліку, реєстраційних номерів документів, прізвищ працюючих (табельних номерів) і т.д. Для обліку використовуються різні первинні документи: прибуткові і видаткові касові ордери, платіжні доручення, виписки з розрахункових рахунків у банках, прибутково-видаткові документи на ТМЦ і продукцію і т.д.

Усі класифікатори, крім класифікатора бухгалтерських проводок, мають стандартну структуру.

Робота з програмним комплексом починається з заповнення довідників. Це робиться для настроювання комплексу на ведення обліку на конкретному підприємстві. Нормативно-довідкова інформація формується в базах даних.

Довідники загального призначення: найменування документів;

підприємства; послуги по рахунку.

Довідники, зв'язані з бухгалтерськими проводками: план рахунків бухгалтерського обліку; бухгалтерські проводки; групи проводок; податки.

Довідники, зв'язані з аналітичним обліком: об'єкти підприємства; підрозділу; коди аналітичного обліку.

Процес обробки інформації в бухгалтерії організується в такий спосіб: дані з первинних документів по рахунках вводяться в комп'ютер, після чого одержують контрольні протоколи і підсумки введення за поточний період, потім друкують необхідні звітні регістри, одночасно накопичуючи зведення в базі даних. Зв'язок з іншими ділянками обліку, що автоматизовані по відповідним робочих місцях, здійснюється за рахунок передачі відповідних файлів бухгалтерських записів. Крім того передбачена можливість виписки первинних документів з одночасним завантаженням інформації в базу даних.

Вихідна інформація вводиться в базу з первинних документів. На підставі інформації первинних документів формуються файли оперативної інформації, у які автоматично заноситься інформація відповідних довідників. Таке використання довідників прискорює введення інформації в базу даних, підвищує її точність і вірогідність.

При використанні комп'ютера всі регістри аналітичного і синтетичного обліку, а також звітність і додатки можна одержувати в закінченому виді на друкувальних пристроях. ПЭВМ дозволяють виготовляти регістри більш економічно, сполучаючи процеси угруповання по аналітичних шифрах і друкування синтетичних регістрів. За працівниками бухгалтерії зберігаються функції кодування первинних документів і введення даних у комп'ютер, якщо це необхідно. Самі бухгалтери розробляють усі потрібні регістри, контролюють правильність їхнього виготовлення і складають різні довідки.

У процесі роботи може бути отриманий ряд відеограм і машинограм. Так, для контролю введення передбачений перегляд введеної інформації, її коректування і печатка.

Наприкінці місяця (чи на будь-яку дату) бухгалтер має можливість чи переглянути роздрукувати наступні регістри: відомість аналітичного обліку по рахунку; журнал аналітичного обліку по рахунку; відомість синтетичного обліку по рахунку; листок-розшифровка для кореспонденції двох рахунків; оборотно-сальдовий баланс по синтетичних рахунках; журнал-ордер і відомість по дебету рахунка; Головну книгу.

3.3. Шляхи зниження собівартості продукції і підвищення ефективності виробництва

Собівартість продукції являється важливішим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В ньому синтезуються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати виконання всіх виробничих ресурсів. Зниження собівартості - одна із першочергових і актуальних задач любого підприємства, любої галузі. Від рівня собівартості продукції залежить сума прибутку і рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, рівень роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію.

Особливу актуальність проблема зниження собівартості набуває на сучасному етапі. Пошук резервів її зниження допомагає багатьом господарствам підвищити свою конкурентоспроможність, уникнути банкрутства і вижити в умовах ринкової економіки.

Основними резервами зниження собівартості продукції є:

збільшення обсягу виробництва продукції;

скорочення затрат на виробництво за рахунок підвищення продуктивності праці, економічного використання матеріальних ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і недопущення втрат;

за рахунок ліквідації певних упущень в роботі, а також за рахунок економії витрат по окремих статтях і елементах.

Як свідчить аналіз структури собівартості овочів (табл.4.4) ми повинні відмітити,що основним резервом зниження собівартості продукції крім раціонального використання трудових ресурсів, живої праці являється підвищення урожайності овочів за рахунок використання уречевленої праці, економії матеріально-грошових засобів в розрахунку на одиницю продукції, раціональний їх рівень на гектар посіву.

Також важливою умовою зниження собівартості овочів являється дотримання режиму економії по кожній статті витрат. З таблиці 4.4. ми бачимо, що зменшити собівартість цукрового буряка можна за рахунок зменшення витрат понесених на насіння і посадковий матеріал, великі витрати йдуть на придбання добрив, а також на утримання основних засобів.

Резерви зниження затрат виявляються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (введення нової, більш прогресивної техніки і технологій виробництва, покращення організації праці), які будуть сприяти економії зарплати, зниженню матеріалоємності, фондоємкості і т.д.

Резерв зниження витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації, передачі в довгострокову оренду, консервації і списання непотрібних, лишніх, будівель, які не використовуються, машин, обладнання.

Про наявність резервів зниження собівартості продукції рослинництва свідчать результати порівняльного аналізу собівартості овочів аналізованого підприємства.

Резерви зниження собівартості продукції можна поділити на 3 групи, які можуть бути використані у виробництві без додаткових витрат:

невиправдані перевитрати, пов'язані з недотриманням лімітів і нормативів - це непродуктивні затрати робочого часу, витрати при транспортуванні і зберіганні продукції;

потребують незначних додаткових витрат і можуть бути використані протягом календарного або господарського року - витрати пов'язані з впровадженням передових методів праці, поліпшення структури посівних площ внесення добрив;

потребують значних капітальних вкладень і можуть бути використані в перспективі - це витрати пов'язані з зміною технології виробництва - доведенням до оптимальної норми внесення добрив, проведенням меліоративних робіт, підвищенням природної родючості ґрунтів, сортозаміною.

Необхідно також відмітити, що важливим етапом являється також ефективність виробництва.

Головним шляхом підвищення ефективності виробництва є:

для підвищення ефективності виробництва овочів у сільськогосподарських підприємствах необхідно розвивати альтернативні форми господарювання і конкуренцію в сфері овочівництва;

запровадити прогресивні технології вирощування овочів для досягнення високої урожайності коренеплодів (в межах 350-400 ц/га);

використовувати механізм посилення мотивації товаровиробників до ефективного розвитку галузі;

Важливе значення ефективного використання потенціалу овочівневого комплексу має раціональне використання відходів переробки овочів.

Внутрішнім резервом підвищення ефективності виробництва овочів є поглиблення процесів агропромислової інтеграції і використання переваг інтегрованого виробництва. А доцільнішою формою інтеграції економічних інтересів виробників овочів є створення акціонерних товариств, куди б входили овочеве підприємство з усією його інфраструктурою та інші господарства сировинної зони.

Розв'язання проблеми розвитку овочевого виробництва та вдосконалення його ринку потребує вживання комплексу заходів із перебудови сировинної та переробної галузей, впровадження досягнень науково-технологічного процесу, проведення маркетингових досліджень внутрішнього і зовнішнього ринків цього продукту.

Дослідженнями встановлено, що для відновлення та ефективної роботи міжгосподарських підприємств необхідно використати різні канали інвестування їх діяльності (за рахунок кредитів, інноваційних позик, лізингової діяльності).

Таким чином, вдосконалення економічних взаємовідносин шляхом створення на новій економічній основі овочевих інтеграційних формувань різних рівнів - також являється важливим напрямом підвищення економічної ефективності овочевого виробництва.

4. Безпека життєдіяльності

На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва оснащеність технікою велика, застосування нових хімічних речовин, що потребують знань фізіології трудових процесів, поняття їхнього впливу на стан організму людини, уміння правильно організувати захист від шкідливого впливу. Тому важливе значення має всебічне підготування спеціалістів., що ведуть керівників сільськогосподарського виробництва з питань гігієни праці, виробничої санаторії, технологічної безпеки використання земельних ресурсів.

У Якимівському районі контроль за станом безпеки життєдіяльності здійснює інженер по охороні праці, що стежить за чітким дотриманням Закону України "Про охорону праці" і Положенням про організацію робіт з охорони праці в системі Державної аграрної політики".

При аналізі організації робіт безпеки життєдіяльності в районі встановлено, що є уся нормативно-технічна документація, що забезпечує керування безпекою життєдіяльності.

У обов'язку інженера по охороні праці входить:

ведення обліку виробничого травматизму і професійних захворювань;

заборона проведення робіт у випадку виникнення погрози життя і здоров'ю робітників;

контроль за своєчасністю і якістю проведення інструктажів на робочому місці;

упорядкування заявок на засоби індивідуального захисту і контроль за видачею спецодягу.

За стан безпеки життєдіяльності в господарствах відповідальність несуть інженера з безпеки життєдіяльності.

Інженер по охороні праці веде часопис реєстрації по проведенню інструктажу. Інструктаж проводиться з кожним новим робітникам і на робочих місцях щорічно незалежно від стажу роботи що інструктується.

Головні і старші фахівці зі своїх галузей виробництва і керівники виробничих підрозділів проводять до початку робіт інструктаж з охорони праці, знайомлять із правилами роботи на машинах., застосування отрутохімікатів і добрив, на які в останні роки не вистачає фінансів.

Координація організаційної діяльності і контроль за роботою по створенню здорових і безпечних умов праці працюючих у господарстві здійснюється інженером по техніка безпеки.

У загальному організацію безпеки життєдіяльності в по району можна вважати задовільної тому, але є недоліки, наприклад;

останні чотири роки майже цілком відсутнє відновлення засобів по охороні безпеки життєдіяльності, а багато основних засобів вже відслужили свій термін;

допуск до самостійної роботи фіксується з великим запізненням;

відсутній позаплановий інструктаж.

Основними причинами нещасливих випадків є порушення організації санітарно-гігієнічних і технічних норм по безпеці життєдіяльності.

Отримані дані про стан рівня безпеки життєдіяльності подані в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1. Показники травматизму і захворювання по району.

Страницы: 1, 2, 3