Аналіз та аудит фінансового стану

Аналіз та аудит фінансового стану

На побудову структури бухгалтерії підприємства вплинув масштаб діяльності підприємства, характер виробничого і технологічного процесів, кількість працюючих на підприємстві, ступінь механізації, автоматизації обчислювальних робіт.

В бухгалтерії зайнято 32 особи, що вимагається поділ праці між ними.

Розподіл облікової праці здійснюється за децентралізованою системою, тобто - частина апарату знаходиться у складі окремих служб (цехів) та в адміністративному відношенні підпорядковані керівникам цих служб.

Бухгалтерія підприємства має широке коло задач і об'єктів обліку, тому виникає необхідність підрозділяти апарат бухгалтерії на облікові групи (сектори).

Завдання, функції, права, обов'язки і відповідальність співробітників бухгалтерського апарату, зокрема головного бухгалтера, по управлінню і організації обліку викладено в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Головний бухгалтер призначається та звільнюється з посади власником (керівником) підприємства.

Головний бухгалтер має такі права:

встановлює службові обов'язки для працівників бухгалтерії і слідкує за їх виконанням;

призначає, звільняє, переміщує робітників бухгалтерії за погодженням власника (керівника) підприємства;

готує пропозиції про зниження, відміну премій за невиконання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку;

вимагає від працівників бухгалтерії виконання усіх розпоряджень з питань бухгалтерського обліку, дотримання встановленого порядку приймання, зберігання і витрачання матеріальних цінностей та ін.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має такі обов'язки:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Головний бухгалтер несе відповідальність за:

неправильне ведення бухгалтерського обліку;

прийняття до виконання документів, які протирічать встановленому порядку їх оформлення;

несвоєчасність розрахунків з бюджетом, кредиторами;

складання недостовірної бухгалтерської звітності.

Дисциплінарна, матеріальна та кримінальна відповідальність співробітників бухгалтерського апарату й зокрема головного бухгалтера визначається діючим законодавством.

На даному підприємстві створено і введено в практику обліку електронно-обчислювальні машини (ЕОМ) тобто використовується таблично-автоматизована форма бухгалтерського обліку - див. рис.2.3

При цій формі здійснюється повна автоматизація збору, передачі, систематизації й обробки інформації; крім паперових носіїв бухгалтерської інформації використовуються машинні носії - магнітні стрічки, магнітні диски.

При таблично-автоматизованої формі бухгалтерського обліку здійснюється інтеграція обліку на основі одночасного введення і багаторазового використання первинної інформації, а також програмне групування дебетових і кредитових оборотів на рахунках на основі методу подвійного запису; проводиться автоматизація логічних операцій бухгалтерського обліку; вирішуються задачі бухгалтерського обліку в двох режимах - регламентну і запитуваному; вихідну інформацію одержують у виді друкованих регістрів і відеограм, а також існує можливість розшифровки результативних показників по запитах користувачів.

На підприємстві використовується індивідуальне програмне забезпечення для автоматизації бухгалтерського обліку, за своїми властивостями наближене до програми "1С - Бухгалтерія - Проф.6.0. для Windows".

Організація фінансового та податкового обліку на підприємстві здійснюється у відповідності до Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку.

До складу квартальної фінансової звітності підприємства входять:

баланс підприємства (форма №1);

звіт про фінансові результати підприємства (форма №2).

Річний фінансовий звіт підприємства подають за такими типовими формами:

баланс підприємства (форма №1);

звіт про фінансові результати (форма №2);

звіт про рух грошових коштів (форма №3);

звіт про власний капітал (форма №4);

примітки, пояснення до звітів.

До складу річного бухгалтерського звіту включають також пояснювальну записку і аудиторський висновок, коли відповідно до законодавства фінансова звітність підлягає аудиту.

Для виконання покладених на фінансову-звітність функцій вона відповідає таким вимогам:

гарантує реальність та достовірність даних, які забезпечуються документальним обґрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризації, додержуванням правил оцінки статей балансу, щоб, використовуючи її, можна вплинути запобіганню негативних факторів у фінансово-господарській діяльності підприємств;

правдивість даних, які підтверджуються обліковими реєстрами, складеними на підставі первинних документів, і які суцільно і безперервно відображають господарські операції підприємства та даними Головної книги, з дотриманням усіх діючих законодавчих та нормативних актів;

повнота відображення усіх господарських операцій за звітний період;

перевага змісту над формою - надання пріоритету економічному змісту показників, а не форми її подання;

порівняльність - можливість зіставлення показників фінансової звітності з аналогічними попередніми звітними періодами, іншими аналогічними підприємствами.

Фінансова звітність подається:

органам, до сфери управління яких належить підприємство (рай - облдержадміністрація, податкова інспекція тощо);

трудовому колективу на його вимогу;

власнику (засновнику) відповідно до установчих документів;

іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики, та щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, - органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, - відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних держадміністрацій.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Квартальна фінансова звітність подається підприємствами органам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Строки подання фінансової звітності в указаних межах встановлює Міністерство, або інший орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство. Форми фінансової звітності заповнюються в тисячах гривень з одним десятичним знаком і підписуються керівником і головним бухгалтером. В формах звітності приводяться усі показники. В випадку незаповнення окремих показників через їх відсутність, ставиться проти цього показника прочерк. Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства наведено в табл.2.1 на підставі даних звітності підприємства ф.1 "Баланс" і ф.2 "Звіт про прибутки і збитки" (див. Додатки 1 - 2)

Таблиця 2.1

Основні показники фінансово-господарської діяльності ПП „Агровіта" за 2003 та 2004 рік

2.2 Джерела утворення, стан, структура й динаміки майна підприємства: напрямки вдосконалення

Аналіз балансу починається з визначення зміни суми валюти балансу, а також побудови балансу в агрегованому вигляді, тобто побудови балансу за основними розділами і деякими важливими групами статей (табл.2.2).

За даними табл.2.2, порівнюючи валюту балансу на кінець звітного періоду з початком періоду, бачимо, що вона зросла на 347,60 (4 944,20 - 4 596,60) тис. грн. Таке зіставлення дає змогу визначити загальний напрям зміни руху суми балансу.

Збільшення суми балансу - явище позитивне, зменшення - негативне.

Найбільш повну і глибоку інформацію про фінансовий стан та його динаміку можна одержати за допомогою побудови на базі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу. Порівняльний аналітичний баланс будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел засобів підприємства [10]. Ця аналітична таблиця дає загальну картину всіх змін в абсолютних і порівняльних величинах статей і груп.

У табл.2.3, 2.4 та 2.5 наведено порівняльний аналітичний баланс активу, пасиву та оборотних активів.

Аналітичні таблиці складаються таким чином.

У графі 1 показуються статті та розділи активу і пасиву балансу підприємства. Залежно від рівня деталізації показники таблиць можуть бути представлені окремими статтями або підсумками розділів активу і пасиву.

У графах 2 та 3 відображаються абсолютні величини статей активу і пасиву балансу на початок і кінець звітного періоду.

У графах 4 та 5 відображається питома вага величини статей у підсумках балансу на початок і кінець звітного періоду.

У графі 6 показуються зміни абсолютних величин статей за звітний період.

У графі 7 наводиться зміна питомої ваги величин статей за звітній період.

У графі 8 показуються зміни абсолютних величин статей у відсотках до величин на початок періоду.

У графі 9 відображаються зміни абсолютних величин статей у відсотках до зміни підсумку балансу (підсумок графи 6).

Порівняльний аналітичний баланс зводить в одне ціле і систематизує ті розрахунки і прикидки, які звичайно виконує кожний аналітик, вивчаючи баланс. Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів. Проводячи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за аналізований період. Метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумках балансу.

Усі показники порівняльного балансу можна розділити на три групи [13]: показники структури балансу; показники динаміки балансу; показники структурної динаміки балансу.

Найважливішими для осмислення загальної картини зміни фінансового стану є показники структурної динаміки балансу та особливо показники, наведені в графі 9 порівняльного аналітичного балансу. Зіставляючи структурні зміни в активі й пасивів можна визначити, через які джерела в основному збільшилися засоби і в які активи ці нові засоби в основному було вкладені.

Таблиця 2.2

Баланс підприємства в агрегованому вигляді

Таблиця 2.3

Актив порівняльного аналітичного балансу, т. грн

Таблиця 2.4

Пасив порівняльного аналітичного балансу, т. грн

Таблиця 2.5

Порівняльний аналітичний баланс стану запасів (рядки 100-140), т. грн

На підставі даних табл.2.3, 2.4 та 2.5 можна зробити такі аналітичні висновки:

За звітний рік майно підприємства збільшилося на 347,60 тис. грн. і становить на кінець періоду 4 944, 20тис. грн. Така зміна обумовлена збільшенням оборотних активів на 452,80 тис. грн. на фоні зменшення необоротних активів на 105, 20т. грн. Якщо проаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду порівняно із початком періоду частка оборотних активів збільшилася за рахунок частки необоротних активів (7,24%). Оборотні активи збільшилися (+7,24%), при чому мали місце й структурні зміни в їхньому складі - запаси (-1,93%), дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (+0,84%), поточні фінансові інвестиції (+0,98%), грошові кошти та інші активи (+0,12). Збільшення майна підприємства на 347,60тис. грн. Було забезпечено зростанням джерел власних коштів на 14,18% (49,30 *100: 347,60) і відповідно на 85,82% покривалося збільшенням зобов'язань підприємства (298,3*100/347,60). Як вказувалося, частка запасів на кінець періоду зменшилася на 1,93%, це відбулося внаслідок зменшення виробничих запасів на 12,70т. грн й товарів на 0,20 т. грн (табл.2.5 гр.6).

2.3 Фінансова незалежність підприємства та шляхи її підвищення

Наскільки оптимальне співвідношення власного і позичкового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства, його фінансова незалежність. Вироблення правильної фінансової стратегія в цьому питанні допоможе підприємству підвищити ефективність своєї діяльності [9]. У зв'язку з цим виокремлюють низку показників, що характеризують фінансову незалежність підприємства, значення й методику розрахунку яких наведено в табл.2.6

Таблиця 2.6

Показники фінансової незалежності підприємства

*в розрахунках використовуються дані, наведені в табл.2.3, 2.4

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт фінансової незалежності) є одним із найважливіших показників, що характеризує стійкість фінансового стану, його незалежність від позикових засобів; визначається як відношення власних коштів до загальної суми балансу [8].

Нормативне мінімальне значення коефіцієнта оцінюється на рівні 0,5. Високий коефіцієнт говорить про високий ступінь незалежності, високу гарантованість зобов'язань підприємства.

На розглядаємому підприємстві даний показник є на досить високому рівні, але спостерігається тенденція до його зниження - при нормативному значенні 0,5 на початок звітного періоду 0,85, на кінець 0,80 (зменшення на 0,05 п. п). Дане також підтверджується показником забезпеченості власними коштами (значення вище за нормативне, але спостерігається тенденція до зниження) - при нормативному значенні 0,1 на початок звітного періоду 0,47, на кінець 0,43 (зменшення на 0,03 п. п) та показником фінансової стабільності - при нормативному значенні 1 на початок звітного періоду 5,86, на кінець 4,10 (зменшення на 1,75 п. п).

Значний рівень фінансової автономії відбивається в значенні фінансового леверіджу близькому до нульового за нормативною рекомендацією для якого позитивним є незначне збільшення. Тож слід ретельніше доглянути дане явище.

Фінансовий леверідж - це взаємозв'язок між прибутком та співвідношенням позикового і власного капіталу - потенційна можливість впливати на зміну прибутку шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу [6].

Рівень фінансового леверіджу вимірюється відношенням темпів приросту чистого прибутку (?Пч%) до темпів приросту валового прибутку (?Пв%):

Кфл= (?Пч%) / (?Пв%)

Рівень фінансового леверіджу свідчить, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту валового прибутку. Це перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, плечем якого є відношення позикового капіталу до власного. Змінюючи плече збиткового важеля, можна впливати на прибуток та доходність власного капіталу.

Зростання рівня фінансового леверіджу супроводжується підвищенням рівня ризику підприємства - недостачею коштів для виплати процентів за довготермінові кредити і позики. За умов фінансового леверіджу навіть незначна зміна валового прибутку і рентабельності інвестованого капіталу може сприяти значній зміні величини чистого прибутку. При спаді виробництва - це дуже небезпечно [32].

При фінансуванні діяльності підприємства лише за рахунок власних коштів, коефіцієнт фінансового леверіджу дорівнює 1,0 (ефект фінансового важеля відсутній). У такій ситуації приріст величини змін валового прибутку співпада із приростом величини змін прибутку.

В табл.2.7 наведено розрахунок фінансового лівериджу за умов даного підприємства.

Таблиця 2.7

Фінансовий леверідж

Графічно залежність рентабельності власних коштів та фінансового леверіджу від структури капіталу відображена на рис.2.4., де на осі абсцис відкладено величину валового прибутку, а на осі ординат - рентабельність власного капіталу у процентах.

Рис.2.4 Аналіз залежності рентабельності власних коштів та фінансового леверіджу від структури капіталу

Точка перетину графіку з віссю абсцис називається "фінансовою критичною точкою". Вона показує мінімальну суму прибутку, необхідного для покриття фінансових витрат на обслуговування кредитів; відбиває і ступінь фінансового ризику, який характеризується також крутизною нахилу графіка до осі абсцис - чим більшим є кут нахилу - тим білим є фінансовий ризик (більшою є сума прибутку на покриття позичкових коштів) [35].

Як відомо, по мірі зростання долі позичкового капіталу (що простежується на даному підприємстві, хоч і незначною мірою на 0,07п. п) підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу (Рвк), коефіцієнта фінансового леверіджу і чистого прибутку (аксіоматичне положення). Це свідчить про збільшення фінансового ризику інвестування при високому плечі важеля.

Але на даному підприємстві плече важеля невисоке (0,048), тож можна вказати на можливість додаткового залучення позичкового капіталу з метою підвищення прибутку.

2.4 Рівень та резерви стабілізації платоспроможності підприємства

Аналіз ліквідності балансу стає необхідним в умовах ринкових відносин через посилення конкурентної боротьби та необхідність визначення платоспроможності підприємства.

Під платоспроможністю підприємства розуміють його здатність своєчасно виконувати свої зобов'язання [36].

Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші повинен відповідати терміну погашення зобов'язань [36]. Ліквідність - поняття більш широке, ніж платоспроможність.

Від ліквідності балансу треба відрізняти ліквідність активів. Рівень ліквідності активів пов'язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Ліквідність балансу залежить від співвідношення різних за ліквідністю активів. Суттєвим при цьому є й терміни відповідних зобов'язань.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові засоби, активи підприємства поділяють на такі групи [37]:

найбільш ліквідні активи (А1) - до них належать усі статті грошових засобів підприємства і короткострокові фінансові вкладення (надійні цінні папери);

швидко реалізовувані активи (А2) - дебіторська заборгованість та інші оборотні активи (у випадку, коли виявлено іммобілізацію за статтями інших дебіторів та інших оборотних активів, підсумки швидко реалізовуваних активів зменшуються на цю величину);

повільно реалізовувані активи (АЗ) - статті розділу II активу "Запаси", а також статті "Довгострокові фінансові вкладення" та "Розрахунки із засновниками" з розділу І активу балансу:

важко реалізовувані активи (А4) - статті розділу І активу "Основні засоби і вкладення" за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати: - найбільш термінові зобов'язання (ПІ) - до них належать короткострокова кредиторська заборгованість за розділом IV пасиву, а також поточні зобов'язання за розрахунками;

короткострокові пасиви (Ш) - короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, - розділ IV пасиву, крім статей, включених до попередньої групи.

довгострокові пасиви (ПЗ) - довгострокові кредити і зобов'язання й суми в розділі II пасиву "Забезпечення наступних витрат і платежів".

постійні пасиви (П4) - статті розділу І пасиву "Власний капітал", розділ V пасиву "Доходи майбутніх періодів". Для загального балансу активу і пасиву підсумки цієї групи зменшуються на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу II активу.

Для визначення ліквідності балансу треба зіставити підсумки наведених даних за активом і пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація [38]:

А1 > ПІ; А2 > П2; АЗ > ПЗ; А4 > П4.

У деяких підручниках, монографіях автори стверджують, що баланс є абсолютно ліквідним у тому разі, коли в усіх чотирьох групах активи перевищують пасиви. Але, на наш погляд, це не обов'язково. Четверта група є "балансуючою". У випадку, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, баланс більшою мірою відрізняється від абсолютного.

Аналіз ліквідності балансу можна оформити у вигляді таблиці (табл.2.8). У графах 2, 3, 5, 6 наводяться підсумки груп активу і пасиву, розраховані на початок і кінець звітного періоду; в графах 3 та 8 - абсолютні величини платіжних надлишків або не достачі на початок і кінець звітного періоду; в графах 9 та 10 - відповідно їх величини у відсотках до підсумків груп пасиву.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дають змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами відображають перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність показує платоспроможність (неплатоспроможність) підприємства на найближчий до розглядуваного моменту відрізок часу. Перспективна ліквідність - це прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Виходячи із даних табл.2.8 необхідно зазначити, що за звітний рік явним є нестаток найбільш ліквідних активів як на початок, так і на кінець періоду для покриття найбільш термінових зобов'язань. Він складає відповідно 667,90 та 964,79 тис. грн. (зростання на 44,45%) Але на кінець періоду підприємство чекає надходжень від дебіторів, які більші за короткострокові пасиви відповідно на початок і кінець періоду: 1 194,90 та 1 658,70 т. грн. Повільно реалізовувані активи (тобто запаси і витрати) більші довгострокових пасивів відповідно на початок і кінець періоду: на 98,30 та 82,90 тис. грн.

Таблиця 2.8

Показники ліквідності балансу

Страницы: 1, 2, 3