Аналіз та аудит фінансового стану

Аналіз та аудит фінансового стану

Таким чином, доходимо висновку, що баланс підприємства є недостатньо ліквідним, тож виникає необхідність ретельного дослідження наступних питань:

Визначення коефіцієнтів ліквідності балансу (див. табл.2.9).

За даними табл.2.9 не відповідає нормативним характеристикам тільки показник абсолютної ліквідності (має нульове значення при нормативному ? 0,2), що підтверджує зроблені вище висновки.

Таблиця 2.9

Коефіцієнти ліквідності балансу

*при розрахунках використовуються дані, наведені в табл.2.2

Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

Дебіторська і кредиторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, робітниками і службовцями, органами соцстрахування, депонентами, підзвітними особами тощо.

Значні розміри дебіторської і кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами.

Дебіторська заборгованість - це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень [39]. Кредиторська заборгованість - результат напруженого фінансового стану; в результаті нестачі необхідних засобів затримується виконання платежів різними організаціями та особами. Суворий контроль за своєчасною виплатою кредиторської заборгованості має велике значення, оскільки затримання платежів може стати причиною фінансових ускладнень підприємств-кредиторів і негативно позначитися на виробничих стосунках.

Дебіторська заборгованість показана в розділі II балансу за статтями "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" та "Дебіторська заборгованість за розрахунками".

Аналіз дебіторської заборгованості треба починати з вивчення даних балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду. За даними балансу, дебіторська заборгованість за товари, роботи на кінець року збільшилася порівняно із початком звітного періоду на 463,80 тис. грн. Поряд з цим, збільшилася і чиста реалізаційна вартість на 407,6т. грн. Резерви сумнівних боргів протягом року ліквідовано (на всю сумі від початку року, що становила 1 089,2). Далі визначається невиправдана заборгованість і з'ясовуються причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначення за даними пояснювальної записки або відомостей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову.

Необхідно відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустима дебіторська заборгованість - це заборгованість, яка виникла згідно із пред'явленими претензіями, і заборгованість підзвітних осіб [41]. До невиправданої дебіторської заборгованості належать: заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і крадіжках; заборгованість відділу капітального будівництва внаслідок порушення фінансової дисципліни; нестатки і витрати від зіпсуття товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу в установленому порядку, а також уся прострочена заборгованість.

Треба також аналізувати заборгованість за окремими покупцями і строками виникнення заборгованості. Постійний облік і аналіз дебіторської заборгованості дає можливість вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Інформація, одержана від такого аналізу, необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх користувачів, оскільки вони хочуть бути обізнаними щодо стану дебіторської заборгованості підприємств-партнерів. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до нестійкості фінансового стану.

На практиці існує декілька показників, які характеризують стан дебіторської і кредиторської заборгованості (див. табл.2.10).

Таблиця 2.10

Стан дебіторської і кредиторської заборгованості

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості вказує на збільшення або зниження комерційного кредиту, яке підприємство надає. Збільшення коефіцієнта означає скорочення продажу в кредит. Зменшення коефіцієнта, яке має місце на даному підприємстві на 0,24 п. п., означає збільшення обсягів кредитів, що й може бути причиною зменшення показників ліквідності балансу підприємства, тож потребує усунення чи зменшення даного явища (наприклад, шляхом зменшення термінів надання комерційних кредитів, переліку кредитованих контрагентів тощо). Регулятором цього коефіцієнта є також виручка від реалізації, що крім вказаних заходів може відбивати й цінову політику підприємства.

Середній строк оборотності дебіторської заборгованості характеризує середній строк погашення дебіторської заборгованості. Збільшення цього показника оцінюється позитивно, і навпаки. На даному підприємстві, як бачимо з розрахунків, наведених в табл.2.10 не вживаються заходи щодо прискорення погашення дебіторської заборгованості, оскільки строк погашення дебіторської заборгованості на кінець звітного року значно збільшився (на 459,72).

Описані вище явища погіршуються зменшенням середнього періоду погашення кредиторської заборгованості (на 7,66), тобто підприємство, не отримуючи скоріше власні кошти, вимушено в прискорюваному темпі оплачувати власні борги.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості позитивно оцінюється у випадках перекриття дебіторською заборгованістю кредиторської заборгованості. Дебіторська заборгованість на розглядаємому підприємстві перекривається кредиторською заборгованістю на досить високому рівні (+10,39т. грн), але вважаючи на розкриті негативні тенденції щодо періодів погашення й те, що абсолютне значення дебіторської заборгованості занадто велике, даний показник не є заспокоюючим.

Аналіз кредиторської заборгованості треба доповнювати вивченням складу і структури кредиторської заборгованості за даними балансу (див. табл.2.11).

Кредиторська заборгованість показується в розділі IV пасиву балансу.

Таблиця 2.11

Склад і структура кредиторської заборгованості

Дані таблиці 2.11 показують, що в складі кредиторської заборгованості виникли суттєві зміни. Так, зменшилася кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, а також з оплати праці та зі страхування, із внутрішніх розрахунків й інші поточні зобов'язання. Але збільшилася заборгованість з бюджетом (що мають найбільшу питому вагу в структурі кредиторської заборгованості 37,57% по початок й 49,46% на кінець звітного періоду) та позабюджетних платежів. Таким чином, за рік кредиторська заборгованість збільшилася на 298,39 тис. грн. Але дане збільшення не є критичним, оскільки як вказувалося при визначенні фінансової незалежності підприємства, на даному підприємству вкрай низька вага позичкових коштів в структурі капіталу.

Закінчується аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості порівняльною характеристикою їх. Для цього складається аналітична таблиця (табл.2.12).

Таблиця 2.12. Показники дебіторської і кредиторської заборгованості, тис. грн.

Результати такого аналізу можуть свідчити про наступне [40]:

збільшення або зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть викликати негативні наслідки щодо фінансового стану підприємства (позитивним явищем є сталість відносин за оптимальним для підприємства співвідношенням);

зменшення дебіторської заборгованості порівняно із кредиторською може бути результатом негативних стосунків з клієнтами;

збільшення дебіторської заборгованості порівняно із кредиторською може бути результатом неплатоспроможності покупців.

Аналіз оборотності оборотних активів

Ефективність використання оборотних активів вимірюється швидкістю їх обороту. Чим швидше оборотні активи проходять усі стадії кругообігу (постачання, виробництво, реалізація), тим більше можна одержати продукції на кожну функціонуючу гривню, тим більшим може бути обсяг виробництва за рахунок ефективнішого використання оборотних засобів (табл.2.13) [42].

Таблиця 2.13.

Показники оборотних активів, тис. грн.

Дані таблиці показують, що оборотність оборотних активів у звітному році зменшилася на 0,03п. п. (відповідно підвищилася тривалість обороту на 931,68д) порівняно із минулим роком, у результаті додатково залучено в оборот 1268,12 тис. грн. (931,68 х 1,36) оборотних активів.

2.5 Загальна оцінка фінансової стійкості

Важливим завданням аналізу фінансового стану є дослідження абсолютних показників фінансової стійкості підприємства. Найбільш загальним показником фінансової стійкості є надлишки та нестатки джерел засобів для формування оборотних активів, що розраховується як різниця величини джерел засобів і відповідної величини запасів і витрат. Загальна величина запасів і витрат підприємства дорівнює підсумку розділу II активу балансу [43].

Під час аналізу використовують декілька показників, що відображають різний ступінь охоплення засобів, показаних у балансі (див. табл.2.14) [2].

Таблиця 2.14.

Показники фінансової стійкості

Розрахунки трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дають змогу класифікувати фінансові ситуації за ступенем їх стійкості.

При ідентифікації типу фінансової ситуації використовують тримірний показник.

Можливе визначення чотирьох типів фінансових ситуацій [44]:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, яка задається такими умовами:

?ОЗвл?0

?ОЗвлд?0

?ОЗзвл?0

Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде - (1,1,1)

2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність:

?ОЗвл<0

?ОЗвлд?0

?ОЗзвл?0

Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде - (0,1,1)

3. Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушенням платоспроможності, за якої ще існує можливість установлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення оборотних засобів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів і позикових засобів.

?ОЗвл<0

?ОЗвлд<0

?ОЗзвл?0

Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде - (0,0,1)

Фінансова нестійкість вважається у такій ситуації допустимою, якщо величина короткострокових кредитів і позикових засобів, що залучається для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), тобто якщо виконуються такі умови:

виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) більші або дорівнюють короткостроковим кредитам і позиковим засобам, які беруть участь у формуванні запасів і витрат;

вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів менші або дорівнюють сумі позикових І довгострокових джерел формування запасів і витрат.

Якщо ці умови не виконуються, то фінансова нестійкість є ненормальною (передкризовою).

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості:

?ОЗвл<0

?ОЗвлд<0

?ОЗзвл<0

За даними, наведеними у табл.2.14., фінансовий стан підприємства характеризується як абсолютно стійкий.

На тлі збільшення власних засобів (на 49,30т. грн) зменшився обсяг необоротних активів (на 105, 20т. грн), що викликало збільшення обсягу власних оборотних засобів (на 154,50т. грн). За умов відсутності довгострокових кредитів та залучених засобів збільшення короткострокових кредитів та зобов'язань викликало збільшення обсягу загальної величини основних джерел формування запасів (на 452,80т. грн).

Надлишкові співвідношення, крім збільшення вказаних величин, були викликані також зменшенням загальної величини запасів (на 12,50т. грн).

Таким чином надлишок власних оборотних засобів; надлишок власних і довгострокових залучених джерел формування запасів і витрат; надлишок загальної величини основних джерел формування запасів і витрат мають позитивні значення й тримірний показник фінансової ситуації виглядає як на початок, так і на кінець звітного періоду як (1, 1,1), що й відповідає умовам визначення фінансового стану підприємства як абсолютно стійкого.

Враховуючи сказане, ми можемо дійти висновку, що всі недоліки, на які вказувалося при розгляді стану, структури й динаміки майна підприємства і джерел його утворення; фінансової незалежності підприємства; платоспроможності підприємства не є критичними й заходи, що запропоновувалися по їх вдосконаленню спрямовані на більше поліпшення відповідних характеристик.

Розділ ІІІ. Розробка методики аналізу та аудиту фінансового стану і ефективності господарської діяльності підприємства

3.1 Основні концепції методики аналізу та аудиту фінансового стану і резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства

Аналіз та аудит проводиться так, щоб забезпечити розумну гарантію того, що буде виявлено суттєві неточності у фінансовій звітності, визначено показники та резерви підвищення ефективності функціонування [5]. Принцип розумної достатності полягає в тому, що аудитор не може бути абсолютним гарантом правильності фінансової звітності. Якщо б аудитор відповідав за те, що всі елементи фінансової звітності абсолютно правильні, то кількість необхідних аудиторських свідчень і відповідно вартість виконання аудиту зросли б настільки, що сам аудит втратив би свою економічну доцільність.

Розвиток економічного аналізу обумовлюється необхідністю періодичного оцінювання стану господарських процесів, загальних результатів і нових напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких виробничих недоліків, непродуктивних витрат, збитків, тобто того, з чим надалі пов'язуватиметься одне поняття - резерви.

У зв'язку з цим перед економічним аналізом поставлені такі завдання:

1) оцінювання діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;

2) виявлення і визначення величини внутрішньогосподарських резервів;

3) сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю.

Це зумовило необхідність оперативного аналізу.

Останнім часом економічний аналіз використовується в аудиторський практиці, податковою адміністрацією і, отже, може розв'язувати нове завдання - контроль за роботою підприємств та установ усіх форм власності.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії набувають форми факторів (чинників).

Фактор - це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає їх характер та результат. Інакше кажучи, фактор - це причина, яка впливає на певний результат (наслідок). На виробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв'язків, а отже факторів (чинників), виявлення, вимір і вивчення яких - важливе завдання економічного аналізу.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні та негативні фактори. З останніми часто пов'язують резерви виробництва. Отже, звідси ще одне визначення: фактор - це попередник виникнення резервів виробництва.

Фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства. Головний акцент у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінюванні ключових результативних і фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку та рентабельності, а також продажу продукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану, руху грошових коштів і капіталу. Інші виробничі показники та витрати вивчають вибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та у зміні фінансового стану підприємства. Такий аналіз звичайно проводять сторонні установи, які мають тісні зв'язки з даним підприємством: фінансові та банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі перевірені практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу. Аналіз - це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв'язків, властивостей предметів та явищ. Сам процес розкладання слід проводити згідно з певними правилами, принципами.

Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв'язки, функції. Це перший принцип аналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити згодом предмет у первісному вигляді.

Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета - вимога другого принципу аналізу.

Окремі частини, компоненти цілого відіграють не однакову роль у його функціонуванні. Серед них обов'язково знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі обумовлює третій принцип аналізу - принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип аналізу - принцип ієрархії.

П'ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов'язується з найпростішими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності.

Так, товар є найпростішим елементом економічної системи.

Основним методом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв'язки та взаємодії.

Крім аналітичного методу, застосовують й інші методи та технічні прийоми економічного аналізу: деталізація - передбачає розкладання підсумкових показників на первісні й є формою прояву аналітичного методу дослідження; порівняння - предмет дослідження характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними; балансовий метод - ґрунтується на обмеженості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв'язках між окремими елементами господарської діяльності; елімінування - визначення впливу окремих факторів на кінцевий результативний показник.

3.2 Удосконалення методики аналізу та аудиту фінансового стану і резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства шляхом автоматизації

Як видно з наведених розрахунків, аналіз і аудит фінансового стану підприємства з метою визначення резервів підвищення ефективності його господарської діяльності зв'язано з об'ємними взаємозалежними розрахунками, при цьому зміна вхідних величин не змінює алгоритм рішення.

За визначених умов простежується можливість автоматизації розрахунків, пов'язаних з аналізом і аудитом фінансового стану підприємства з метою визначення резервів підвищення ефективності його господарської діяльності.

В умовах комп'ютеризації автоматизація зазначених розрахунків дозволяє:

полегшити процес обчислень;

скоротити час виконання розрахунків;

підвищити точність здійснення відповідних розрахунків;

забезпечує оперативність прийняття рішень.

Як результат - автоматизація розрахунків щодо визначення фінансового стану підприємства і резервів підвищення ефективності його господарської діяльності дозволить більш ефективно реалізовувати функції контролінгу на підприємстві (визначення негативних показників та тенденцій, варіантів виходу з проблемної ситуації, прийняття остаточного рішення й практичних заходів щодо його реалізації, контроль за виконанням завдань), підвищити продуктивність праці співробітників, що виконують аналітичні розрахунки.

У зв'язку з викладеним у даній роботі приводиться алгоритм зазначених у роботі розрахунків за допомогою Microsoft Excel.

Аналізуючи потік інформації і послідовність розрахунків можна визначити наступний взаємозв'язок інформаційних потоків (рис.3.1):

Рис.3.1 Взаємозв'язок інформаційних потоків

Створивши в Microsoft Excel Книгу "Фінансовий стан підприємства", введемо первинну інформацію:

Алгоритм розрахунків складемо за допомогою засобів Microsoft Excel шляхом послідовного визначення вторинної (похідній) інформації:

Таблиця 3.1

Баланс ПП Агровіта

Таблиця 3.2

Звіт про прибутки і збитки ПП Агровіта

Таблиця 3.3

Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства” ПП „Агровіта" за 2003 та 2004 рік

Таблиця 3.4

Баланс підприємства в агрегованому вигляді

Таблиця 3.5

Актив порівняльного аналітичного балансу

Таблиця 3.6.

Пасив порівняльного аналітичного балансу

Таблиця 3.7.

Порівняльний аналітичний баланс стану запасів (статті 100-140)

Таблиця 3.8.

Показники фінансової незалежності підприємства

Таблиця 3.9.

Фінансовий леверідж

Таблиця 3.10.

Показники ліквідності балансу

Таблиця 3.11

Коефіцієнти ліквідності балансу

Таблиця 3.12.

Стан дебіторської і кредиторської заборгованості

Таблиця 3.13.

Склад і структура кредиторської заборгованості

Таблиця 3.14.

Показники дебіторської і кредиторської заборгованості

Таблиця 3.15.

Показники оборотних активів

Таблиця 3.16.

Показники фінансової стійкості

Висновки та пропозиції

Аналіз та аудит фінансового стану - одна з форм управління фінансами, особлива сфера контролю, зумовлена формуванням і використанням фінансових ресурсів у всіх структурних підрозділах економіки держави. Він передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їх законності, економічної доцільності та досягнення позитивних кінцевих результатів роботи. Сферою фінансового контролю є господарські операції, здійснювані з використанням грошей, а в окремих випадках і без них (наприклад, бартерні угоди).

У ринковому середовищі аналізу та аудиту підлягає вся господарсько-фінансова діяльність підприємства, що спонукає підприємців відповідально ставитися до виконання своїх обов'язків. З іншого боку, ліквідуються умови, які породжують безгосподарність. Аудит у цьому випадку покликаний виявляти подібні явища і сприяти їх ліквідації, реалізуючи при цьому профілактичну функцію. Інформаційна функція полягає в тому, що одержана під час аудит інформація є підставою для виявлення резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства й прийняття відповідних рішень і проведення коригуючих дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування об'єкта, що перевіряється.

Фінансовий стан підприємства - це результат фінансової діяльності, тобто поповнення, руху та використання коштів за цільовим призначенням, планування фінансових ресурсів та контролю за їх використанням, що складає одну із сторін господарської діяльності. Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження. Від фінансового стану підприємства залежать результати виробничої діяльності.

В даній роботі за наданими в вихідній інформації показниками функціонування підприємства надано оцінку стану, структури й динаміки майна підприємства і джерел його утворення; оцінку фінансової незалежності підприємства; оцінку платоспроможності підприємства; загальну оцінку фінансової стійкості підприємства і розроблено рекомендації по її підвищенню. Виконані по кожному питанню аналітичні розрахунки супроводжувалися короткими висновками. При цьому охарактеризовано динаміку показників, які розглядалися, надано оцінку їх змінам за звітний період, вказано можливі причини відхилення. Відраховуючи вплив окремих факторів, визначено можливі покращення роботи підприємства, які невикористані.

Так, на підставі аналітичних даних, наведених в табл.2.2, 2.3, та 2.4 зроблено наступні висновки: звітний рік майно підприємства збільшилося на 347,60 тис. грн. і становить на кінець періоду 4 944, 20тис. грн. Така зміна обумовлена збільшенням оборотних активів на 452,80 тис. грн. на фоні зменшення необоротних активів на 105, 20т. грн. Якщо проаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду порівняно із початком періоду частка оборотних активів збільшилася за рахунок частки необоротних активів (7,24%). Оборотні активи збільшилися (+7,24%), при чому мали місце й структурні зміни в їхньому складі - запаси (-1,93%), дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (+0,84%), поточні фінансові інвестиції (+0,98%), грошові кошти та інші активи (+0,12).

Збільшення майна підприємства на 347,60тис. грн. було забезпечено зростанням джерел власних коштів на 14,18% (49,30 *100: 347,60) і відповідно на 85,82% покривалося збільшенням зобов'язань підприємства (298,3*100/347,60). Частка запасів на кінець періоду зменшилася на 1,93%, це відбулося внаслідок зменшення виробничих запасів на 12,70т. грн й товарів на 0,20 т. грн (табл.2.5 гр.6).

Нормативне мінімальне значення коефіцієнта фінансової незалежності оцінюється на рівні 0,5. У відповідності до розрахунків, наведених в табл. .2.6 на розглядаємому підприємстві даний показник є на досить високому рівні, але спостерігається тенденція до його зниження -на початок звітного періоду 0,85, на кінець 0,80 (зменшення на 0,05 п. п). Дане також підтверджується показником забезпеченості власними коштами (значення вище за нормативне, але спостерігається тенденція до зниження) - при нормативному значенні 0,1 на початок звітного періоду 0,47, на кінець 0,43 (зменшення на 0,03 п. п) та показником фінансової стабільності - при нормативному значенні 1 на початок звітного періоду 5,86, на кінець 4,10 (зменшення на 1,75 п. п).

Значний рівень фінансової автономії відбивається в значенні фінансового лівериджу близькому до нульового за нормативною рекомендацією для якого позитивним є незначне збільшення, тож ретельніше доглянувши дане явище (табл. .2.7) визначаємо, що на даному підприємстві плече важеля невисоке (0,048), тож можна вказати на можливість додаткового залучення позичкового капіталу з метою підвищення прибутку.

Виходячи із даних табл.2.8 необхідно зазначити, що за звітний рік явним є нестаток найбільш ліквідних активів як на початок, так і на кінець періоду для покриття найбільш термінових зобов'язань. Він складає відповідно 667,90 та 964,79 тис. грн. (зростання на 44,45%) Але на кінець періоду підприємство чекає надходжень від дебіторів, які більші за короткострокові пасиви відповідно на початок і кінець періоду: 1 194,90 та 1 658,70 т. грн. Повільно реалізовувані активи (тобто запаси і витрати) більші довгострокових пасивів відповідно на початок і кінець періоду: на 98,30 та 82,90 тис. грн. Таким чином, доходимо висновку, що баланс підприємства є недостатньо ліквідним, тож виникає необхідність ретельного дослідження наступних питань: коефіцієнти ліквідності балансу (за даними табл.2.9 не відповідає нормативним характеристикам тільки показник абсолютної ліквідності (має нульове значення при нормативному ? 0,2), що підтверджує зроблені вище висновки); аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості (за даними балансу, дебіторська заборгованість за товари, роботи на кінець року збільшилася порівняно із початком звітного періоду на 463,80 тис. грн. Поряд з цим, збільшилася і чиста реалізаційна вартість на 407,6т. грн. Резерви сумнівних боргів протягом року ліквідовано (на всю сумі від початку року, що становила 1 089,2); стан дебіторської і кредиторської заборгованості (як бачимо з розрахунків, наведених в табл.2.10 не вживаються заходи щодо прискорення погашення дебіторської заборгованості, оскільки строк погашення дебіторської заборгованості на кінець звітного року значно збільшився (на 459,72); описані вище явища погіршуються зменшення середнього періоду погашення кредиторської заборгованості (на 7,66), тобто підприємство. Не отримуючи скоріше власні кошти, вимушено в прискорюваному темпі оплачувати власні борги. Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості позитивно оцінюється у випадках перекриття дебіторською заборгованістю кредиторської заборгованості. Дебіторська заборгованість на розглядаємому підприємстві перекривається кредиторською заборгованістю на досить високому рівні (+10,39т. грн), але вважаючи на розкриті негативні тенденцію щодо періодів погашення й те, що абсолютне значення дебіторської заборгованості занадто велике, даний показник не є заспокоюючим); аналіз кредиторської заборгованості треба доповнювати вивченням складу і структури кредиторської заборгованості за даними балансу (див. табл.2.11 - в складі кредиторської заборгованості виникли суттєві зміни. Так, зменшилася кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, а також з оплати праці та зі страхування, із внутрішніх розрахунків й інші поточні зобов'язання. Але збільшилася заборгованість з бюджетом (що мають найбільшу питому вагу в структурі кредиторської заборгованості 37,57% по початок й 49,46% на кінець звітного періоду) та позабюджетних платежів. Таким чином, за рік кредиторська заборгованість збільшилася на 298,39 тис. грн. Але дане збільшення не є критичним, оскільки як вказувалося при визначенні фінансової незалежності підприємства, на даному підприємству вкрай низька вага позичкових коштів в структурі капіталу); закінчується аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості порівняльною їх характеристикою (табл.2.12). Дані таблиці 2.13 показують, що оборотність оборотних активів у звітному році зменшилася на 0,03п. п. (відповідно підвищилася тривалість обороту на 931,68д) порівняно із минулим роком, у результаті додатково залучено в оборот 1268,12 тис. грн. (931,68 х 1,36) оборотних активів (поліпшення даного показника можливо за рахунок організаційно-технічних змін на підприємстві, що призведуть до оптимального використання оборотних коштів й зменшать тривалість обертання).

За даними, наведеними у табл.2.14., фінансовий стан підприємства характеризується як абсолютно стійкий. На фоні збільшення власних засобів (на 49,30т. грн) зменшився обсяг необоротних активів (на 105, 20т. грн), що викликало збільшення обсягу власних оборотних засобів (на 154,50т. грн). За умов відсутності довгострокових кредитів та залучених засобів збільшення короткострокових кредитів та зобов'язань викликало збільшення обсягу загальної величини основних джерел формування запасів (на 452,80т. грн). Надлишкові співвідношення, крім збільшення вказаних величин, були викликані також зменшенням загальної величини запасів (на 12,50т. грн). Таким чином надлишок власних оборотних засобів; надлишок власних і довгострокових залучених джерел формування запасів і витрат; надлишок загальної величини основних джерел формування запасів і витрат мають позитивні значення й тримірний показник фінансової ситуації виглядає як на початок, так і на кінець звітного періоду як (1, 1,1), що й відповідає умовам визначення фінансового стану підприємства як абсолютно стійкого.

Враховуючи сказане, ми можемо дійти висновку, що всі недоліки, на які вказувалося при розгляді стану, структури й динаміки майна підприємства і джерел його утворення; фінансової незалежності підприємства; платоспроможності підприємства не є критичними й заходи, що запропоновувалися по їх вдосконаленню спрямовані на більше поліпшення відповідних характеристик.

Аналіз і аудит фінансового стану підприємства з метою визначення резервів підвищення ефективності його господарської діяльності зв'язано з об'ємними взаємозалежними розрахунками, при цьому зміна вхідних величин не змінює алгоритм рішення. В умовах комп'ютеризації автоматизація зазначених розрахунків є зручним і нескладним засобом підвищення точності і полегшення процесу обчислень. У зв'язку з викладеним розроблено й наведено алгоритм зазначених у роботі розрахунків за допомогою Microsoft Excel.

Список використаних джерел

1. Закон Украины "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине от 16.07.99 г. № 996-XIV

2. Закон Украины "О банкротстве" от 14.05.92г. №2434-ХII

3. Закон Украины "О фиксированном сельскохозяйственном налоге" от 17.12.98г №320-14.

4. Хозяйственный Кодекс Украины от 16.01.2003 г. N 436-IV.

5. "Методика проведения углубленного анализа финансово-хозяйственного состояния неплатежеспособных предприятий и организаций", утвержденная Приказом Агентства по вопросам предотвращения банкротства предприятий и организаций №81 от 27.06.97г.

6. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы и статистика, 2003.310 с.

7. Адаме Роджер. Основы аудита: Пер. с англ. Ю.А. Ариненко и др. - M.:

8. "ЮНИТЙ", 2002. - 398 с.

9. Алборов Р.А. Аудит в организациях промышленности. - 2-е изд., перераб. и доп. - M.: Изд-во "Дело и сервис", 2000. - 115с.

10. Андреев В.Д. Практический аудит: справочное пособие. - M.: Эконо - мика, 2001. - 366 с.

11. Баканов М.И., Шермет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 216 с.

12. Барнгольц С.Б. Экономический анализ хозяйственной деятельности на современном этапе развития. М.: Финансы и статистика, 2001. - 115 с.

13. Бернстайн Леопольд А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация/О.В. Скачкова и др. (пер. с англ) - M.: Финансы и статистика, 2000. - 624с.

14. Бирюкова И.К., Випих Г. T. Практический бухгалтерский учет и аудит в Украине. - К.: Экономика и право, 2001. - 224 с.

15. Бланк И. А Управление использованием капитала. - К.: МП "ИТЕМ" ЛТД, "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", Москва-Лондон, 2003. - 246 с.

16. Бланк И. А Финансовый менеджмент. - К.: МП "ИТЕМ" ЛТД, "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", Москва-Лондон, 2000. - 415 с.

17. Деващук Л.Г. Теоретические основы и практика бухгалтерского учета. Х.: Одиссей, 2002. - 74 с.

18. Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоустойчивости предприятий. Харьков: Основа, 2001. - 200 с.

19. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Знання, 2003 - 382 с.

20. Друкер П. Как обеспечить успех в бизнесе: новаторство и предпринимательство. - К.: Украина, 2004. - 405 с.

21. Ковалев В. В Финансовый анализ. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 217 с.

22. Ковалев В.В. и др. Организация бухгалтерского учета на совместных предприятиях. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 127с.

23. Козак П. А, Герасимович А М. Анализ современного бухгалтерского баланса на примере конкретного предприятия. К.: Техника, 2000. - 365 с.

24. Майданчик Б.И., Карпунин М.Б., Любенецкий Л.Г. Анализ и обоснование управленческих решений. М.: Финансы и статистика, 2001. - 265 с.

25. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятий в условиях рынка. - М.: Высш. шк., 2002. - 118 с.

26. Никхбат Е., Гроппели А. Финансы. - К.: Глобус, 2002. - 239 с.

27. Покропивный С.Ф. Экономика предприятия. - К.: Хвиля, 1995. - 300 с.

28. Рубинфельд Д., Пиндайк Р. Микроэкономика. - М.: Экономика, 2001. - 535 с.

29. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: Новое знание, 2000. - 295 с.

30. Сопко В.В. Бухгалтерский учет в предпринимательстве. - К.: Техника, 2002. - 380 с.

31. Стоянов Е.А., Стоянова Е.А. Экспертная диагностика и аудит финансово-хозяйственного положения предприятия: Практическое руководство для бухгалтеров, финансистов, руководителей предприятий, аудиторов и работников банков. - М.: Аудиторская, фирма "Аурум", 2003. - 195 с.

32. Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: Либідь, 2003.

33. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский финансовый учет на предприятиях Украины. - К.: АСК, 2002. - 570 с.

34. Финансовые и экономические показатели зарубежных фирм, методика их анализа. - -К.: Учеб. - метод. центр "Бета", 2001. - 395 с.

35. Чернявский А.Д. Организация управления в условиях рыночных отношений. - К.: МЗУУП, 2004. - 200 с.

36. Шермет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа предприятия. - М.: ИНФРА-М, 2004 - 168 с.

37. Юданов А.Ю. Секреты финансовой устойчивости международных монополий. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 75с.

38. Барнгольц С.Е. Предварительная оценка платежеспособности и финансовой устойчивости ссудозаемщика // Деньги и кредит. - 2002. - №2. - С.36-44.

39. Большаков С.В. Финансовая политика в условиях кризиса // Финансы. - 2003. - №2. - С.18-23.

40. Бухтиярова Т. И Модель оценки финансового состояния предприятий // Финансы. - 2002. - № 7. - С.7-11.

41. ГилявскаяЛ Т. Экономический анализ в аудировании деятельности компаний США // Бух. учет. - 2002. - № 9. - С.8-11.

42. Голов С. Прогнозирование банкротства предприятия // Бух. учет и аудит. - 2001. - № 2,3. С.14-17.

43. Ефименко Н. Анализ финансового положения предприятия // Бух. учет и аудит. - 2001. - № 2,3. С.9-11.

44. Лукашевич И.Я. Моделирование процессов анализа финансового положения предприятий в условиях рынка // Финансы. - 2002. - №3. - С.49-53.

45. Путягина Л.М. Экономический рейтинг предприятия // Финансы. - 2002. - № 2. - С.6-13.

46. Законодательство Украины. Официальный сайт Верховного Совета Украины. Публикации законодательных актов. - http://www.rada. kiev.ua

Додатки

Додаток 1

Додаток 2