Аудит фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс"

Аудит фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс"

Далі в таблиці наведено перелік можливих порушень і їх вплив на вірогідність бухгалтерської звітності, а також дотримання законодавства. Розглянемо таблицю 3.1 в якій наведені порушення, що стосуються фінансових результатів, і їх вплив на вірогідність інформації.

Таблиця 3.1 Можливі порушення і їх вплив на вірогідність інформації

Розглянувши таблицю 3.1, можна визначити невелику частку можливих порушень і їх вплив на вірогідність інформації, які можуть бути встановлені аудитором при аудиторській перевірці фінансових результатів.

У ході подальшої перевірки окремих статей фінансових звітів використовуються такі аудиторські методи як обстеження, опитування, зустрічна перевірка, підтвердження, документальна перевірка, фактична перевірка та інші. Особливо ретельно здійснюється аудит потенційно ризикованих ділянок діяльності підприємства (наприклад, операції з матеріальними цінностями), а також статей які викликали підозру під час попереднього огляду.

Проводячи перевірку аудитор керується певними критеріями оцінюючи достовірність відображення у фінансовій звітності активів та пасивів, доходів та витрат. Наприклад, під час аудиту матеріальних запасів мають місце наступні критерії:

– повнота - матеріальні запаси відображені у фінансовій звітності в повному обсязі;

– оцінка - перевірка правильності оцінки матеріальних запасів протягом усього звітного періоду, сталості застосовуваних метолів оцінки запасів;

– фактична наявність - перевірка реального існування, наявності конкретних видів, найменувань запасів, що відображені у звітності;

– належність - необхідність перевірки чи усі матеріальні запаси, фактично наявні та відображені у звітності, належать підприємству;

– законність - перевірка законності здійснення операцій з придбання, збереження, контролю наявності, використання, реалізації наявних матеріальних запасів відповідно до чинних законодавчих актів і нормативних документів.

Завершується аудит фінансової звітності складанням аудиторського висновку. Відповідно до ННА № 26 "Аудиторський висновок": аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов'язково в ньому мають бути наступні розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фінансову звітність; дата аудиторського висновку; адреса аудиторської фірми; підпис аудиторського висновку. В змістовній частині подаються основні відомості про аудитора (аудиторську фірму) та про клієнта, умови угоди про проведення аудиту, висновок про повноту та відповідність фінансової звітності встановленим нормативам бухгалтерського обліку, підтвердження правильності оцінки та класифікації активів, зобов'язань, підтвердження факту проведення інвентаризації активів та зобов'язань, підтвердження правильності та адекватності визначення величини та структури власного капіталу, результати аудиту фінансового стану підприємства. Позитивний аудиторський висновок надається лише за умови відповідності показників аналітичного та синтетичного обліку та взаємної узгодженості показників звітності, а також у разі виявлення незначних (несуттєвих) помилок, які не мають впливу на показники фінансової звітності, про що зазначається у пояснювальному параграфі. Якщо виявлено помилки в межах 4-5 % від загального результату фінансової звітності, надається умовно позитивний висновок із зазначенням причин нефундаментальної незгоди чи нефундаментальної невпевненості в окремому розділі, який передує формулюванню висновку. Відхилення більші встановлених меж спричиняють видачу негативного висновку. Як зазначається у деяких літературних джерелах "Такий висновок не буде задовольняти ні клієнта, ні користувачів фінансової звітності, тому рекомендується запрошувати аудитора перевіряти фінансову звітність до її офіційного оприлюднення, щоб можна було вчасно виправити суттєві помилки у фінансовій звітності".

Отже, аудит фінансової звітності - це складний та багатоетапний процес, що вимагає від аудитора високої кваліфікації та наявності практичного досвіду. Знання, на концептуальному рівні, системи бухгалтерського обліку та окремих її елементів сприяє проведенню якісної роботи. Попереднє планування забезпечує раціональне використання робочого часу, дає можливість приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту і сприяє більш ефективному розподілу роботи серед перевіряючих. В сукупності з напрацьованими вітчизняною і зарубіжною наукою і практикою процедури аудиторського контролю надають аудитору необхідний інструментарій для успішного виконання своїх обов'язків.

IV. Оформлення матеріалів аудиторської перевірки та послуги

4.1 Розрахунок та аналіз фінансового стану показників підприємства

Здійснюючи фінансовий аналіз звітності підприємства аудитор, насамперед, досліджує показники балансу, його актив і пасив, тобто їхні статті. На підставі даних балансу і звіту про фінансові результати аудитор розраховує коефіцієнти платоспроможності (ліквідності) і рентабельності активів і пасивів.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використанння. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Вивчення структури балансу допомагає встановити, як розподіляються активи підприємства, зокрема запаси і дебіторська заборгованість, з одного боку, і як розподілені джерела цих активів між довгостроковими, поточними зобов'язаннями і власним капіталом, з іншого. Для цього спочатку визначаємо динаміку оборотності запасів і дебіторської заборгованості шляхом використання даних балансу і звіту про фінансові результати та розрахування двох відносних показників: коефіцієнта оборотності запасів і коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості.

Для визначення фінансової стійкості підприємства вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс.), який характеризує співвідношення власних та позикових коштів.

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення цього К.фс. повинно бути більшим 1, що свідчить про збільшення виручки, збільшення прибутку.

Платоспроможність (ліквідність) визначається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань за платежами. Для здійснення таких операцій необхідні кошти, які підприємство може отримати, перевівши у гроші найбільш ліквідну частину своїх мобільних запасів або маючи достатній запас грошей у банку й у касі. Оцінювання платоспроможності проводиться за даними балансу на підставі характеристики ліквідності оборотних активів, тобто часу, необхідного для переведення їх у грошову масу. Є три рівня ліквідності. Найбільш мобільною частиною оборотних засобів є грошові кошти і короткотермінові цінні папери. Збільшення частки грошових коштів і цінних паперів у загальній сумі оборотних засобів сприяє зростанню платоспроможності.

Ліквідність -- це здатність швидко перетворити актив на гроші без втрат його ринкової вартості. Під час оцінювання ліквідності підприємства аналізу підлягає достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань, тобто короткострокової кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт покриття (іноді його називають коефіцієнтом загальної ліквідності) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство може розглядатись як таке, що успішно функціонує. Такий показник розраховується за формулою:

=

Коефіцієнт покриття, що дорівнює 2 (або 2:1), свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов'язання. Критичне значення коефіцієнта покриття прийняте за 1. Тому якщо коефіцієнт покриття менший 1, то підприємство має неліквідний баланс. У розробленому в Україні Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта покриття наведено його теоретичне значення, яке має бути не меншим 2,0--2,5.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (іноді його називають коефіцієнтом "лакмусового папірця"). На відміну від попереднього, він враховує якість оборотних активів і є більш чітким показником ліквідності, тому що при його розрахунку беруться до уваги ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

=

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, що частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно.

=

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, що частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно.

У Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності наведене його теоретичне значення, яке має бути не меншим 0,2--0,25.

Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними коштами (К.зк.). Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів (за вирахуванням статей «Розрахунки з учасниками» , «Резерви наступних витрат і платежів», «Доходи майбутніх періодів», «Реструктруризований борг») і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки оборотів здійснено за рік коштами, вкладеними до розрахунків.

Такий показник розраховується як відношення загального обсягу реалізації продукції до середнього розміру дебіторської заборгованості

=

У даному випадку чим більша кількість оборотів, тим швидше підприємство отримує кошти від своїх боржників (дебіторів).

За допомогою цього показника можна розрахувати так званий період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість обернеться на грошові кошти. Для цього тривалість звітного періоду (скажімо, 1 рік) розділимо на коефіцієнт оборотності. Такий період інкасації, тобто час очікування підприємством одержання грошей від дебіторів, становитиме 81 день (365:4,5).

Якщо підприємство не може забезпечити самофінансування, воно змушене взяти кредит. Тому кредиторська заборгованість показує тимчасове залучення в оборот кредитів на умовах їх повернення. Однак, якщо термін погашення кредитів перевищуватиме строк погашення дебіторської заборгованості, то зростання кредиторської заборгованості випереджатиме зростання дебіторської, що призведе до погіршення фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення собівартості до середнього розміру кредиторської заборгованості

=

Фінансовоий ліверидж (Ф.л.), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів.

Негативним вважається збільшення даного показника на протязі періоду,що аналізується, в нашому виподку показним залишається незмінним, що свідчить про стабільну платоспроможність, зменшення фінансового ризику.

Виявляється одна за важливих характеристик фінансового стану підприємства його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.

З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності «автономії» (К.авт.)як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу.

Практично встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати сумму власних джерел фінасування, тобто критичне значення К.авт. = 0.5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).

Співвідношення позикового капіталу і власного. Цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства.

=

Його значення, що дорівнює, наприклад, 0,3, означає, що на кожну 1 грн власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає ЗО коп. позикових коштів. Підвищення рівня цього показника в динаміці означає посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто відповідне зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт забезпеченості за кредитами (інша назва -- коефіцієнт покриття відсотка). За його допомогою оцінюється потенційна можливість підприємства погасити позику. Цей коефіцієнт показує ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів.

=

Зменшення значення коефіцієнта порівняно з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду показує збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит.

Коефіцієнт оборотності активів показує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду обсягу реалізації, тому що показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства; іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції. Чим вищий оборот, тим ефективніше використовуються активи.

Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньорічної вартості активів.

=

Рентабельність активів (інша назва -- коефіцієнт "прибуток/актив") характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів.

Розраховуючи рентабельність, слід визначити відношення прибутку до таких показників: рівня продажу, активів, власного капіталу. Для розрахунку цих показників використовують:

* чистий прибуток, який визначається як балансовий прибуток за вирахуванням платежів до бюджету (ряд. 220 ф. № 2);

* чисту реалізацію, яка визначається як виручка від реалізації без урахування ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (ряд. 035 ф. № 2).

Показники рентабельності такі.

Рентабельність продажу (або коефіцієнт "прибуток / продаж" (англ. Profit margin) -- норма чистого прибутку). Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.

=

Рентабельність активів (інша назва -- коефіцієнт "прибуток/актив") характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів.

=

Рентабельність капіталу (інша назва цього показника -- коефіцієнт "прибуток /капітал") характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу. Цей показник визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу.

=

Наведені показники показують зниження коефіцієнта "прибуток/ актив", тобто зниження рівня рентабельності у звітному році порівняно з минулим на 11 %.

Розрахунки по наведених вище показниках зведені в таблицю 4.1. В якій дається їх значення на початок року і на кінець року розраховані по нашому підприємству, а також нормативне значення та дається аналіз наскільки показники нашого підприємства відповідають нормативним значенням.

Таблиця 4.1. Коефіцієнти ліквідності і платоспроможності ТОВ "Валтекс"

Аналізуючи розраховані вище дані ми можемо зробити загальний висновок про фінансовий стан підприємства. Вцілому підприємство займає стійке фінансове положення, воно є платоспроможним, з високим забезпеченням власними коштами,але коефіцієнт фінансової незалежності являється на межі критичного, ліквідність підприємства за аналізуючий період підвищилась на 7%, фінансова стабільність підприємства залишається на високому рівні, але за рік значно знизилась.

Фінансовий результат діяльності підприємства характеризують показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, ПДВ.

4.2 Збір аудиторських доказів щодо перевірки фінансової звітності

Для збору аудиторських доказів застосовуються різні процедури. Аудиторська процедура - це певний порядок і послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

Аудиторські докази -- це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержують шляхом належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Вони складаються з первинних документів та облікових записів, покладених в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Критерії достатності та належності взаємопов'язані й стосуються аудиторських доказів, отриманих як при тестуванні систем контролю, так і під час здійснення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність є виміром їхньої якості й надійності та їх відповідності конкретному твердженню.

Аудитор спирається на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Крім того, аудитор вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації і різного характеру для підтвердження одного і того ж твердження.

На достатність аудиторських доказів впливає ряд факторів:

* оцінка аудитором характеру та величини ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи за класом операцій;

* характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю;

* досвід, набутий у процесі попередніх аудиторських перевірок;

* результати аудиторських процедур із можливими виявленими фактами помилок чи шахрайства;

* джерело та надійність наявної інформації.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання -- внутрішнього чи зовнішнього, а також від характеру їх.

За характером розрізняють візуальні, документальні та усні докази.

Аудитор отримує аудиторські докази за допомогою застосування однієї чи кількох із вказаних нижче процедур:

­ перевірка;

­ спостереження;

­ опитування та підтвердження;

­ підрахунок;

­ аналітичні процедури.

Перевірка складається із вивчення бухгалтерських регістрів, документів чи матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських регістрів і документів дає аудиторські докази різного рівня надійності залежно від їх характеру, джерела отримання й ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, які мають для аудитора різний рівень надійності, відносять: документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються на підприємстві.

Процедура спостереження полягає в нагляді за процесами чи процедурами, які виконуються іншими особами.

Опитування полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства чи за його межами. Процедура підрахунку полягає в перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або в самостійному здійсненні підрахунків. Аналітичні процедури передбачають аналіз найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, які стосуються даної справи, або відхиляються від очікуваних показників. Визначення понять перевірки, процедури спостереження, опитування, аналітичної процедури дає Національний стандарт № 14.

Для того щоб отримати аудиторські докази залежно від змісту об'єктів аудиту та умов їх дослідження, використовують загальнонаукові та спеціальні прийоми документального і фактичного контролю.

З метою отримання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, при цьому аудитор установлює їх законність, доцільність та достовірність.

Законною операція вважається тоді, коли її зміст не суперечить чинному законодавству, постановам уряду, положенням та інструкціям відповідних органів управління.

Достовірність господарської операції встановлюється під час формальної і арифметичної перевірки документів.

З метою отримання доказів про правильність застосування норм витрат на виробництво продукції, сировини і матеріалів аудитор застосовує прийом контрольного запуску сировини і матеріалів на виробництво. Для цього залучаються спеціалісти-технологи. Результати контрольного запуску оформляються актом, де обов'язково вказується, хто проводив перевірку (склад комісії, прізвища працівників, які брали участь у запуску); назва, кількісна та якісна характеристика сировини або основних матеріалів, направлених на перероблення; вихід продукції чи напівфабрикатів за нормативним розрахунком; фактичний випуск; назва та кількість отриманих і безповоротних відходів.

Під час аудиту для отримання аудиторських доказів широко використовуються такі основні прийоми документального контролю, як зустрічна перевірка документальних даних, техніко-економічні рахунки, нормативна перевірка тощо.

Зустрічна перевірка документів застосовується з метою встановлення достовірності операцій, зафіксованих у документах. Цей прийом дає можливість виявити факти часткового або повного неоприбуткування матеріальних цінностей на підприємстві, одержаних від постачальників або з оптових баз.

Для виявлення подібних випадків потрібна письмова відповідь на запитання аудитора про обсяг і дату відпуску матеріалів, їхню вартість. Письмова відповідь підлягає зустрічній перевірці з документами підконтрольного підприємства.

Зустрічна перевірка документів дає змогу виявити випадки крадіжок, які вуалюються виправленням даних в окремих документах, складанням нових, підроблених документів та заміною ними справжніх; неправильним відображенням на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій або не відображенням їх у бухгалтерському обліку.

Техніко-економічні розрахунки проводяться аудитором під час отримання доказів про правильність окремих показників бізнес-плану, правильність складання кошторисів загальновиробничих та загальногосподарських витрат, капітального ремонту, списання матеріалів на обсяг виробництва продукції або будівельних матеріалів на обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт тощо.

Під час проведення аудиту на підприємстві були виявлені помилки:

1. Аудиторською перевіркою встановлено відсутність підпису керівника підприємства ТОВ "Валтекст" в касовій книзі цим самим порушено дотримання Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджено Правлінням Національного банку України 19.02.2001 №72, п.4.2.

2. Виявлено виправлення в касовій книзі - порушено Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджено Правлінням Національного банку України 19.02.2001 №72, п.4.2.

4.3 Робочі документи аудитора

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту. Робочі документи повинні включати в себе всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного проведення перевірки і яка повинна підтвердити ті підсумки, які він приводить у своєму висновку.

Робочі документи повинні виконувати наступні функції:

­ забезпечити обґрунтування аудиторського висновку і бути відповідними загальноприйнятим;

­ забезпечувати планування і виконання аудиту;

­ полегшувати процес керівництва і контролю якості;

­ підтримувати методичний підхід до аудиту;

­ допомагати аудитору в його роботі.

Робоча документація повинна містити опис всіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору прийшлось зіткнутись при проведенні аудиту.

Робоча документація повинна бути достатньо повною і детальною настільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав зв'язка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була проведена, і обґрунтувати зроблені висновки. Робоча документація повинна складатись по мірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.

Робоча документація повинна відображати наступні відомості по кожному з перевіряємих аспектів:

- методика, що застосовується;

- використані тести;

- отримана інформація;

- висновки.

Зміст робочих документів в значній мірі являється питанням професійного судження конкретного аудитора, так як аудитор не повинен документувати кожне явище чи висновок, а тільки ті з них, які він вважає важливими, що являється його суб'єктивною оцінкою.

Робочі документи повинні бути професійно складеними. Їх оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Однак конкретні форми використаних робочих документів визначаються аудиторами (аудиторськими фірмами) з врахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Оскільки використання робочої документації встановленої форми (наприклад стандартні бланки і т.д.) безпосередньо впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, в конкретній аудиторській фірмі рекомендується дотримуватись форми ведення робочої документації.

Після завершення аудиту робочі документи залишаються у аудитора. Робочі документи являються власністю аудитора. Він повинен складати довідки на основі витягів із своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами і умовами конфіденційності.

Робочі документи аудитора не можуть розглядатися як частина фінансової документації клієнта. Робочі документи не можна вимагати у аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено рішеннями судових і слідчих органів.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів, яке задовольняє вимоги зберігання і конфіденційності. Строк зберігання робочої документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними вимогами, а у випадку необхідності також іншими додатковими умовами.

Після завершення аудиту мінімум один екземпляр всієї підсумкової документації (аудиторського висновку і додаткової документації) залишається у аудитора (аудиторської фірми). Порядок збереження підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою із врахування забезпечення вимог зберігання і конфіденційності.

4.4 Аудиторський звіт (висновок)

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться в відповідності з прийнятою обліковою політикою підприємства згідно Наказу підприємства "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику" №1 від 30. 09.2000 р згідно діючого законодавства, та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №99б-ХІV.

За результатами перевірки аудитори констатують, що загалом при складанні звітності Підприємство дотримувалось вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Під час проведення аудиту були виявлені декілька помилок:

1. Аудиторською перевіркою встановлено відсутність підпису керівника підприємства ТОВ "Валтекст" в касовій книзі цим самим порушено дотримання Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджено Правлінням Національного банку України 19.02.2001 №72, п.4.2.

2. Виявлено виправлення в касовій книзі - порушено Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджено Правлінням Національного банку України 19.02.2001 №72, п.4.2.

Аудиторами було перевірено правильність складання фінансової звітності за 2007 рік. Аудитори зазначають, що згідно з П(С)БО 2 у статті “Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці” відображається заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату. У свою чергу фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Аудиторський висновок наведено в Додатку 9.

Висновки

В ході даного курсового дослідження ми прийшли до наступних висновків. Фінансова звітність узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємств і є матеріалом для всебічного аналізу з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Правильні висновки про діяльність підприємства можна зробити при наявності достовірної фінансової звітності, що передбачає проведення якісного та об'єктивного аудиту.

Враховуючи те, що система аудиту в Україні знаходиться у процесі розвитку та вдосконалення, виникає необхідність у створенні системи контролю його якості. Сьогодні якість вітчизняного аудиту взагалі й аудиту фінансової звітності зокрема викликає багато нарікань: методика перевірки залишається недосконалою і не повністю враховує сучасні наукові надбання, що мають бути покладені в основу розвитку аудиторської практики.
Фактично усі незалежні аудиторські перевірки базуються на вибіркових перевірках. Останні дають змогу аудиторам робити висновки за дослідженням лише частини операцій та подій, здійснених підприємством-клієнтом. Детальний аудит, що потребує експертизи всіх операцій, властивий ранній стадії розвитку аудиту, але оскільки підприємства зростали в розмірах, обсяг операцій став завеликий для суцільних перевірок, щоб бути рентабельним. З цієї причини аудитори почали визнавати важливість політики та процедур контролю для попередження й виявлення суттєвих помилок і невідповідностей, і аудит розвинувся від деталізованого до вибіркового.

В Законі України "Про аудиторську діяльність" навіть не згадується про порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. У міжнародних аудиторських стандартах також немає положення щодо ведення аудиторських робочих документів і методика їх складання зарубіжними аудиторськими фірмами має конфіденційний характер.

Потрібно розробити досконалу методику складання аудиторських робочих документів. Вдосконалення законодавства України у сфері фінансового контролю і необхідність упровадження сучасної прогресивної форми контролю - аудиту. На мою думку, першочерговим завданням для розбудови ефективної системи аудиторського фінансового контролю в Україні має бути здійснення заходів щодо гармонізації нормативно-правового забезпечення із міжнародними та європейськими стандартами. Переглянути норми законодавчого забезпечення суб'єктів контрольно-ревізійної системи для максимального наближення до міжнародних і європейських стандартів, а також здійснити правове й методологічне закріплення аудиту адміністративної діяльності як сучасного прогресивного типу контролю в Україні.

Відсутність системного підходу у питаннях стандартизації звітності призвело до застосування різних методичних підходів до формування фінансових результатів для цілей фінансової та податкової звітності. За діючої нормативної бази та форм податкових звітів неможливо розробити єдину методику формування показників фінансової та податкової звітності. Такий висновок обґрунтовує необхідність державного комплексного підходу до стандартизації звітності та уніфікації методики визначення фінансових результатів.

В умовах стандартизації звітності важливим є те, що на даних бухгалтерського обліку базується не тільки бухгалтерська (фінансова) звітність, а й інші її види: податкова, статистична. Це дає змогу твердити про існування на підприємстві єдиного інформаційного простору, в якому виділяється обліковий, звітний і контрольний.

Для забезпечення належного контролю за формуванням фінансових результатів та відображенням їх у звітності доцільно виділили, як найбільш дієві два види контролю: внутрішньогосподарський контроль і зовнішній аудит.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993р. із змінами і доповненнями.

2. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями).

4. Наказ Мінстату України від 29.12.95 р. №352 "Про затвердження типових форм первинних документів".

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена МФУ від 30.11.1999 р. № 291.

6. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.

7. Бутинець Ф. Ф., Економічний аналіз. Навчальний посібник, Житомир, ПП «Рута» 2001.

8. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією проф.. Ф.Ф. Бутинця. - 3-тє вид. перероб. і доп. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 544с.

9. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. Практичний посібник. - К.: Лібра, 2004. - 880с.

10. Гуцайлюк З. Прогнозний (стратегічний) облік і сучасні проблеми розвитку теорії бухгалтерського обліку // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - №11.

11. Економічний аналіз: Навчальне видання / В.Я. Дмитрук, В.Г. Магас, Л.В.Соловйова, С.М. Яременко. - К.: НМЦ Укоопспілки «Укоопосвіта», 2006. - 54с.

12. Кобилянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посібник. - К.: Знання, 2004. - 473с.

13. Кононенко О. Читаємо фінансову звітність. - Х.: Фактор, 2003. - 96с.

14. Контроль і ревізія. Навч. посібник. Нормативно-практичні матеріали. - 3-те вид., доп. і перероб. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід», 2004. - 328с.

15. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Навч. посібник - К.: Т-во «Знання», КОО, 2004 - 378с.

16. Кузьминский А.Н. й др. Аудит: Практ. пособие. -- К.: Учет-информ, 1996. -- 283 с.

17. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - К. : «Каравелла»; Львів: «Новий світ - 2000», 2002. - 504 с

18. Мех Я. В. Облік і аналіз внутрішніх резервів промислового підприємства. - К.: НМК ВО, 2004. - 144 с.

19. Пархоменко В М. Бухгалтерський облік в Україні: Нормативи, коментарі - Луганськ: Футура ДСД Лугань, 2002.

20. Плєшонкова Л. - «Регістри бухгалтерського обліку і виправлення помилок» («Баланс», 29 травня 2001 р., № 22 (355), с. 41);

21. Поддєрьогін В.Л. “Фінанси підприємсв” // Підручник /. 5-тє вид., К КНЕУ, 2004

22. Попович П.Я. Економічний аналіз суб'єктів господарювання: Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2007. - 454с.

23. Рудницький В. С Методологія і організація аудиту. - Тернопіль: Економічна думка, 1998. - 192 с.

24. Савченко В.Я Аудит використання активів і фінансово-господарських операцій // Бухгалтерський облік і аудит. -- 1994. -- № 9. -- С. 12--15.

25. Савченко В.Я. Аудит: Навчальний посібник - Київ: КНЕУ, 2002.

26. Сопко В., Балченко С. Аудиторський звіт і аудиторський висновок // Бухгалтерський облік і аудит. -- 1995. -- № 10. -- С. 7--12.

27. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 578 с.

28. Суха О. Р., Стрибулевич Т. О. Організація і методика аудиту. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. - Рівне: НУВГП, 2008. - 163 с.

29. Усач Б.Ф. та Ін. Аудит і судово-бухгалтерська експертиза. -- Львів: Каменяр, 1998. -- 134 с.

30. Федулова Л. Управління аудиторською діяльністю // Бухгалтерський облік і аудит. -- 1995. -- № 8. -- С. 19--20.

31. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2007. - 672с.

32. Янок Д.А. Аудит фінансової звітності у вирішенні проблеми підвищення якості інформації про фінансові результати діяльності підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 181: В 2т. Том ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - с. 274-286.

33. Янок Д.А. Економічний зміст фінансових результатів діяльності підприємств // Економіка АПК, 2003. - № 11. - с. 91-96.

34. Янок Д.А. Облік та аудит фінансових результатів в умовах стандартизації звітності. Матеріали ІІ-ої Міжнародної науково-практичної конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю: 2004 р.”/ Відповід. ред. В.М. Яценко. - Черкаси: ЧДТУ, 2004. - 235 с. - с. 126-128.

35. Журнал «Баланс» №2,7,9,15,21 за 2009 рік

36. Журнал «Бухгалтерія» № 1,2,3,5,6 за 2009 рік.

Додаток 5

ДОГОВІР

на проведення аудиту

м. Чернігів “01” жовтня 2009 р.

Аудиторська фірма ТОВ"Інтер-Аудит", (далі - Виконавець), в особі директора Іващенко Т.М., яка здійснює свою діяльність на підставі ліцензії серії А № 002310, з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Валтекс", (далі - Замовник) в особі Вигівський О.А., яке діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали цей Договір з наступних питань.

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Предметом цього договору є проведення аудиторської перевірки, надання інших супутніх аудиту послуг на умовах, передбачених Законом України “Про аудиторську діяльність” та іншими чинними нормативними актами.

2. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

2.1. Замовник має право:

2.1.1. Відносити на собівартість товарів (продукції, послуг) затрати на проведення аудиту.

2.1.2. Вимагати від аудитора (аудиторської фірми) виконання зобов'язання у строки і на умовах, передбачених у Договорі.

2.1.3. Розірвати Договір в односторонньому порядку, якщо для цього існують передбачені законом чи Договором підстави.

2.1.4. Отримати від аудитора пропозиції, зауваження та інші записи, зроблені ним у процесі перевірки.

2.2. Замовник зобов'язаний:

2.2.1. Передати Виконавцеві необхідні дані, документи й інформацію та створити належні умови для виконання робіт, які вказані в п. 1.1.

2.2.2. Не втручатися у роботу Виконавця.

2.2.3. Своєчасно реагувати на виявлені під час перевірки недоліки у веденні бухгалтерського обліку.

2.2.4. Прийняти виконану роботу.

2.2.5. Провести повний розрахунок з аудитором (аудиторською фірмою) відповідно до умов Договору.

2.3. Права Виконавця:

2.3.1. Самостійно визначити форми й методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів аудиту.

2.3.2. Відмовитися від виконання зобов'язання, якщо замовник втручається в його діяльність.

2.3.3. Отримувати необхідні документи, усні та письмові пояснення від керівництва та працівників господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

2.3.4. Добувати необхідну аудиту інформацію від третіх осіб (банків, постачальників і т.д.).

2.3.5. Достроково виконати і передати Замовникові аудиторський висновок.

2.3.6. Залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

2.4. Обов'язки Виконавця:

2.4.1. Повідомити Замовника не пізніше терміну закінчення перевірки або надання інших послуг про виявлені факти недостовірності або неповноти бухгалтерських документів.

2.4.2. Передати зроблені записи, пропозиції, зауваження у процесі перевірки Замовникові, про що має бути передана Виконавцеві розписка або довідка.

2.4.3. Зберігати в таємниці отриману ним інформацію під час перевірки.

3. ПОРЯДОК ЗДАВАННЯ ТА ПРИЙМАННЯ РОБІТ

3.1. Зміст, обсяг і термін виконання аудиторських робіт та послуг і перелік підготовлених Виконавцем документів передбачається у календарному плані робіт і особливих умовах (Додаток № 2). Необумовлені роботи можуть бути виконані на прохання Замовника за окрему плату на підставі додаткової угоди.

3.2. Оформлення документів за виконані аудиторські роботи у формі аудиторської перевірки (аудиту) здійснюється згідно із Законом України “Про аудиторську діяльність” у такій формі: аудиторський висновок; акт здачі-приймання робіт.

3.3. Місцем виконання зобов'язання є місцезнаходження Виконавця.

3.4. Робота вважається виконаною після підписання Сторонами акта приймання робіт.

3.5. Якщо у п'ятиденний термін Замовник не підпише акт здачі-приймання робіт або мотивовану відмову, то робота вважається прийнятою з виконанням усіх умов Договору.

Страницы: 1, 2, 3