Теоритичні основи бухгалтерського обліку

Теоритичні основи бухгалтерського обліку

Нерозподілені накладні виробничі витрати - виникають тоді, коли продукції випущено менше нормальної потужності, їх відносять до собівартості реалізації.

Змінні виробничі накладні витрати - розподіляють на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничої потужності згідно з методом стандартних витрат.

Адміністративні (управлінські) витрати до складу собівартості гот. продукції не включаються. Їх обліковують на рахунку 92 і відносять на фін. результати.

Оцінка гот. продукції при її продажу залежить від облікової політики п-ва.

При відображенні продажу гот. продукції в бух. обліку зазначаються 2 оцінки:

1. Оцінка, що прийнята згідно з обліковою політикою - первісна вартість по Дт рахунку 901.

2. Оцінка за конкретною договірною вартістю - кредит рахунку 701.

13.2. Документування госп. операцій пов'язаних з рухом гот. продукції.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюються накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання в яких вказується:

– дата;

– шифр цеху і складу;

– найменування продукції;

– номенклатурний номер;

– одиниця виміру;

– кількість;

– ціні за одиницю.

Виписується в 2-х примірниках: один з яких призначений для здавальника, інший залишається на складі.

Для обліку випуску гот. виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску гот. продукції з даної на склади п-ва в натуральному і вартісному виразі. Дані цієї відомості застосовують для проставлення бух. записів на рахунках синтетичного обліку. Накопичу вальні відомості випуску гот. продукції і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця. Ціна поставленої на підставі номенклатури цінника в якому вказується вид кожного виробу, модель, артикул, марка, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції.

Відпуск, відвантаження гот. продукції покупцю оформлюється видатковими накладними, приймально-здавальними актами із зазначенням номера накладної, номера дати оформлення, назви та реквізитів замовника, одиниці виміру кількості, оптової ціни і вартості.

13.3. Характеристика рахунків аналітичного і синтетичного обліків.

Для обліку виготовлення продукції призначено рахунки:

Рах 26„Готова продукція”:активний, для узагальнення інформ. про наявність та рух гот. продукції п-ва.

По Дт відображається надходження гот. продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за обліковими цінами. По Кт відображається вибуття гот. продукції за фактичною виробничою собівартістю внаслідок продажу, безоплатної передачі, а також сума відхилень фактичної виробничої собівартості гот. продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції.

Рах 27 „Продукція с/г виробництва”: активний, призначений для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух с/г продукції до якої належать:

· продукція отримана від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів п-ва;

· продукція та відходи одержані при доведені товарної продукції та насіння до належних конденцій;

· насіння та посадковий матеріал призначений для закладання та ремонту власних насаджень.

По Дт рахунка 27 відображається надходження с/г продукції, яка обліковується за плановою собівартістю, а в кінці звітного періоду доводить до фактичної собівартості. По Кт - вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

Аналітичний облік прийому і відпуску гот. продукції оформлюється прибутковими і видатковими документами, здійснюється за видами гот. продукції у встановлених одиницях виміру: натуральних(кількість, обсяг, вага продукції), умовно-натуральних (показники, що визначають за допомогою коефіцієнтів співвідношення обсягу гот. продукції до вартісних показників).

На складі п-ва гот. продукція обліковується в кількісному виразі на картках, відомостях, в книзі складського обліку.

За даними аналітичного обліку витрати на виробництво гот. продукції визначає фактична собівартість гот. продукції.

Основні бух. проводки з руху гот продукції:

14. Облік товарів

14.1. Поняття та класифікація товарів

14.2. Документ. госп.операцій, пов'язаних з рухом товарів

14.3. Характеристика розрахунків. Аналітичний і синтетичний облік товарів

14.1. Поняття та класифікація товарів

Товар - мат.цінності, придбані або отримані підприємством з метою подальшого продажу або обміну. З товарів формуються запаси торг.підприємств. В обліку товари від від-ся за роздрібними продажними цінами або за купівельною вартістю.

Взаємозамінні товари - група товарів за функ.призначенням, використанням, якісними та кілкісними характеристиками, ціною.

14.2. Документ. госп.операцій, пов'язаних з рухом товарів

Для обліку товарів торгівлі та громадського харчуванні призначено рахунок 28 «Товари». Рахунок активний. До рахунку 28 відкривають наступі субрахунки:

Субрахунок 281 «Товари на складі». Застосовують для обліку руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та роздрібних базах, складах…

Субрахунок 282 «Товари в торгівлі». Використовуються для обліку руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгіві

Субрахунок 283 «Товари на комісії». Призначені для обліку товарів переданих на комісію, за договорами комісії або дорученнями, які не передбачають переходу права власності на ці товари до оплати їх вартості.

Субрахунок 284 «Тара під товари». Використовується для обліку руху та наявності тари під товари та порожньої тари.

Субрахунок 285 «Торгова націнка». Пасивний субрахунок, який застосовують торгівельні постачальницькі збутові підприємства при веденні обліку товарів за продажними цінами, які на цьому рахунку відображають торгові націнки (за КТ відображається збільшення суми торгових націнок, за ДТ - зменшення, списання).

Субрахунок 286 «Транспортно-заготівельні витрати». Відображає суми ТЗВ пов'язаних з придбанням товарів, продуктів і сировини.

До бухг.балансу включається сума сальдо рахунка 28.

Аналітичний облік руху товарів в оптовій торгівлі здійснюється у вартісному виразі в розрізі мат-відповідальних осіб і великих груп товарів. Товари, що надходять на склади приймають на підставі платіжних вимог, платіжних вимог-доручень до яких додаються рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, податкові накладні… Якщо при надходженні товарів виявлена нестача, то її оформлюють актом розбіжності по кількості і якості. Товари, що надійшли негайно оприбутковують.

Способи зберігання та обліку товарів в оптовій торгівлі:

· Партіонний спосіб: на кожну партію товарів виписують товарний ярлик і нумерують. Номер партії вказують на прибуткових і видаткових док-х. Відпуск у ярлику і картці складського обліку.

· Сртовий спосіб: облік ведуть за кількістю і вартістю в картці складського обліку за видами або сортами товарів.

Оптові під-ва застосовують 2 форми реалізації товарів:

- зі складів - складський оборот. При реалізації зі складів їх відпуск здійснюється на основі рахунка фактури в яких вказують асортимент, кількість, потім виписують платіжну вимогу, яка виставляться у обслуговуючому банку на інкасо для одержання платежу з покупця.

- транзитом - транзитний оборот. При реалізації транзитом товари відвантажують покупцю минаючи склади.

Аналітичний облік руху товарів в роздрібній торгівлі ведеться за місцями їх продажу і торговим підприємством в цілому.

Напрямки за якими надходять товари до торгових підприємств: товари вартість яких оплачена грошовими коштами; товари отримані безоплатно; товари отримані в межах бартерних операцій; товари отримані від засновників, як внески до стат.капіталу.

На збільшення вартості товарів відносять транспортні витрати, комісійні винагороди, вартість послуг товарних бірж, митні збори, ви-ти на зберігання та доставку, інфо, посередницькі послуги.

На зменшення вартості товарів відносять уцінку товарів, списання у зв'язку з псуванням або розкраданням товарів.

В б.о. операції з уцінки і до оцінки товарів відображаються таким чином:

- при уцінці ДТ 949 і КТ 281

- при списанні суми витрат на фін.результат ДТ 791 і КТ 949

- при приведенні до оцінки, щодо уцінених раніше товарів у сумі, що не перевищує раніше проведеної уцінки ДТ 281 і КТ 719

- при списанні суми до оцінки на фін.результат ДТ 719 і КТ 719.

У разі виявлення нестачі можливі два варіанти обліку:

1. винну особу не встановлено або судом відмовлено в позові

2. винну особу встановлено

14.3. Характеристика розрахунків. Аналітичний і синтетичний облік товарів

15. Облік вексельних операцій

15.1. Поняття, види та учасники обліку векселів.

15.2. Документи оформлення операцій з векселями.

15.3. Синтетичний облік вексельних операцій.

15.1. Поняття, види та учасники обліку векселів.

Вексель - письмово оформлене борг. зобов'язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грош. зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Учасники обліку векселів:

- векселедавець - особа, яка отримала товар, роботи, послуги і видала вексель;

- перший векселедержатель - особа, яка передала цінності і отримала вексель;

- другий векселедержатель (індосант) - осоьа0власник векселя в силу здійсненого на його користь передавального запису, яка робить на ньому наступний передавальний запис - індосамент;

- особа з вексельними повноваженнями - отримувач векселя за індосаментом, є представником по отриманю платежу;

- особливий платник - особа, уповноважена оплатити вексельні зобов'язання;

- вексельний поручитель (аваліст) - особа, яка здійснює аваль, що забезпечує здійснення платежу за векселем у випадку несплати його платником;

- останній векселедержатель - отримувач векселя за індосаментом і власник всіх прав по векселю;

- посередник - особа, вказана векселедавцем, авалістом, індосаментом для оплати векселя або яка добровільно взялась оплата вексель за будь-кого з них.

Простий вексель (соло) - письмовий документ, який містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити векселедержателю зазначену грош. суму у визначений строк і в обумовленому місці.

Переказний вексель (тратта) - письмовий документ, який містить простий і нічим не обумолений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей третій особі - ремітенту - у визначений строк і у визначеному місці.

Казначейські векселі - векселі, які видаються за рахунок фінансування витрат держ. бюджету за згодою відповідного утримувача коштів з держ. бюджету.

Платником по казн. векселях виступає Гол. управління держ. казначейства.

15.2. Документи оформлення операцій з векселями.

При надходженні векселя на під-во він є підставою для відображення операцій по одерженню векселя в бух. обліку. Вексель відноситься до категорії документів суворої звітності.

В простому векселі вказують місце і дату його видачі, суму боргового зобов'язання, строк і місце плаиежу. найменування кредитора, підпис векселедавця. Окремо від суми може зазначатись зобов'язання по сплаті %.

В переказному обов'язково вказують: найменування трасата (платника по векселю), термін і місце платежу, найменування ремітента, дата і місце складання, підпис трасанта (особи, що видала вексель).

Переказний вексель повинен бути акцептований (підтверджений надписом: «зобов'язаний оплатити» або «вексель акцептований»).

Виправлення у векселі не допускаються.

15.3. Синтетичний облік вексельних операцій.

Бух. облік вексельних операцій залежить від видів векселів, порядку їх заповнення, видачі та акцепту, передачі та авалю векселів. Оцінка векселя здійснюється в розмірі суми, зазначеної на ньому. Вексельна сума може включати % як додаткову плату за час обертання векселю.

Для обліку вексельних операцій призначено рахунки:

Рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані»: призначений для обліку заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантожену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, яка забезпечена векселями.

Дт - отримання векселя за продані товари, роботи. послуги.

Кт - отримання коштів за погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторрської заборгованості, продаж векселя третій стороні.

Рахунок 162 « Довгострокові векселі одержані»: для обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострок. кредит. заборгованості.

Аналітичний оьлік за рах. 34 та 162 ведеться за кожним одержаним векселем.

Осн. бух. проводки обліку одержаних векселів:

Продаж отриманих векселів фін. установам та банкам наз. дисконтуванням векселя.

Продаж векселя дає векселеодержувачу можливість раніше отримати гроші за реалізовані товари та утворює умовне зобов'язання перед третьою особою. Умовні забезпечення обліковують на забалансовому рах. 05 «Гарантії та забезпечення надані», розкривається у примітках до фін. звітів.

16. Облік власного капіталу.

16.1.Характеристика складових власного капіталу

16.2.Характеристика рахунків та синтетичний облік власного капіталу(ВК) та розрахунків з учасниками.

16.3.Бух. облік при ліквідації підприємства

16.1.Характеристика складових власного капіталу

В момент створення підприємства його капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками, учасникам і представляє собою вартість майна підприємства. Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. ВК визначається як різниця між вартістю майна і борговими зобов'язаннями. К=А-З

До ВК відносять:

1. Статутний капітал - зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерних товариств і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств. СК характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Формування СК за рахунок власників-засновників закріплюється в установчих документах підприємства. Сума СК, рішення про його збільшення або зменшення обов'язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць.

2. Пайовий - сукупність коштів фіз.. та юр. осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності. ПК складається із сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, колективних с/г під-в.

3. Додатковий капітал - сума перевищення вартісного продажу акцій над номінальною вартістю(емісійний доход). ДК складається із доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість , ін. Вкладеного капіталу, до оцінки активів, безоплатного одержання необоротних активів, ін. ДК.

4. Вилучений капітал - фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу, а лише показує залежність підприємству. Вилучений капітал має бути або перепроданий або анульований.

5. Резервний капітал - сума резервів, створених підприємством відповідно до законодавства або установчих документів. РК використовують відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах: у випадку нестачі прибутку покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

6. Неоплачений капітал - сума яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками; це заборгованість учасників по внесках до статутного капіталу, яка зменшує розмір статутного капіталу і відображається в балансі зі знаком „-”.

7. Нерозподілений прибуток(непокриті збитки) - прибутки, одержані в результаті фінансово-госп. діяльності підприємства, які зменшуються на суму прибутків, використаних у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. НП є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитків зменшує власний капітал.

16.2.Хар-ка рахунків та синтет. облік ВК та розрахунків з учасниками.

Для обліку власного капіталу призначено рахунки : 40 „Статутний капітал”; 41 „Пайовий капітал”; 42 „Додатковий капітал”; 43 „Резервний капітал”; 44 „Прибуток нерозподілений (непокриті збитки)”; 45 „Вилучений капітал”; 46 „Неоплачений капітал”

Відображення ВК на рахунках в бух. обліку: 40(+), 41(+), 42(+), 43(+), 44(+-), 45(+), 46(-).

Облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в Держ. реєстрі і закінчується днем вибуття з нього внаслідок припинення діяльності, банкрутства, ліквідації тощо.

Для обліку СК використовують 40, 45, 46.

Аналітичний облік СК ведеться за видатками капіталу по кожному учаснику, засновнику, акціонеру. Сальдо на рахунку 40 повинно відповідати розміру СК, який зафіксовано в установчих док-тах.

пас По Кт 40 відображає збільшення СК. По ДТ 40 - зменшення СК

акт По Кт 46 - заборгованість учасників за внесками. По Дт 46 - погашення цієї заборгованості

пас По Кт 45 - вартість анульованих або перепроданих акцій. По Дт 45 - фактична собівартість акцій власної емісії

Основні бухгалтерські проводки

1. Зареєстровано СК підприємства

а) відображено заборгованість засновників по внескам: Дт 46 Кт 40

б) погашено заборгованість по внесках до СК: Дт 10,20,30,31 Кт 46

2. Оплачено акції учасниками

а) грошовими коштами Дт 30,31 Кт 46

б) основними засобами Дт 10 Кт 46

в) мат. активами Дт 20, 22 Кт 46

г) цінними паперами Дт 14 Кт 46

3. Збільшення СК за рахунок прибутку Дт 441 Кт 40

4. Відображено суму грош. коштів,мат. цінностей, що внесені учасниками до СК, які повертаються їм при виході з товариства Дт 40 Кт 672 та Дт 672 Кт 10,20,30,31

5. Нарахована частина прибутку, що належить учаснику: Дт 441 Кт 672

6. Виплачено дивіденди засновникам: Дт 672 Кт 30,31

7. Списано збитки товариства за рахунок внесків учасників Дт 40 Кт 672 та Дт 672 Кт 443

8. Викуплено акції у акціонерів Дт 45 Кт 30,31

9. Здійснено перепродаж акцій, що викуплені

а) на суму номінальної вартості Дт 30, 31 Кт 45

б) на різницю між номінальною і продажною вартістю Дт 30,31 Кт 421

в) на суму курсової надбавки Дт 30,31 Кт 741

10. Анульовано акції :

а) на номінальну вартість Дт 40 Кт 451

б) на різницю між купівельною і номінальною вартістю Дт 421 Кт 451

Для обліку фін результатів використовується рахунок 44: Кт 44 - збільшення прибутку від усіх видів діяльності; Дт 44 - збитки та використання прибутку

Субрахунки:

441 - прибуток нерозподілений

442 - непокриті збитки

443 - прибуток, використаний у звітному році

Остаточний фін. результат визначається як різниця нерозподіленим прибутком і прибутком, використаним у звітному році.

16.3.Бух. облік при ліквідації підприємства

Відповідно до Закону України „Про підприємства” ліквідація та реорганізація(злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємствами проводиться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника чи за рішенням суду.

Реорганізація підприємства може здійснюватись шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому законодавством.

Ліквідація підприємства можлива у випадках: 1)визнання його банкрутом; 2) прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законом; 3)якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи і рішення про створення під-ва.

Ліквідація підприємства здійснюється Ліквідаційною комісією, яка утвор. Власником або уповноваженим органом. У разі визнання підприємства банкрутом його визнання проводиться згідно ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ліквідаційна комісія у триденний термін з моменту її призначення повинна опублікувати інформацію про ліквідацію підприємства із зазначенням термінів поданих кредиторами заяв про свої претензії. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно і зобов'язання підприємства, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику. Достовірність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудиторською фірмою. Претензії кредиторів задовольняються з майна цього підприємства, в першу чергу задовольняється борг перед бюджетом, банками, власниками акцій та облігацій, боржниками та іншими кредиторами.

Розрахунки з оплати праці, розподіл між учасниками згідно з засновницьким договором - в другу чергу.

Третій крок - закриття розрахункових рахунків в банках, зняття з податкового обліку, здача печаток і штампів до органів МВС, подання заяви до органів державної реєстрації про виключення з Державного реєстру України.

17. Облік основних засобів.

17.1. Визначення основних понять та характеристика рахунків з обліку основних засобів.

17.2. Документування господарських операцій з обліку ОЗ.

17.3. Аналітичний та синтетичний облік ОЗ.

17.1. Визначення осн. понять та хар-ка рахунків з обліку основних засобів.

Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними інвестиціями п-ва, матер. і нематер. та фін. ресурси термін використання яких перевищує 12 місяців.

Основні засоби - матер. активи, які п-во утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам строк корисного використання яких більше 1 року і вартість понад 1000 грн.

В П(С)БО № 7 визначені наступні види оцінки ОЗ:

1. Чиста балансова вартість - визначається як сума за якої об'єкт ОЗ обліковується на балансі п-ва за вирахуванням суми накопиченої амортизації.

2. Вартість, яка амортизується - це фактична собівартість об'єкта ОЗ.

3. Ліквідаційна вартість - сума, яку п-во розраховує отримати за об'єкт ОЗ в кінці періоду використання за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію цього об'єкта.

4. Справедлива - сума за якої актив може бути обміняний при здійсненні угоди між п-вом.

5. Відновна - це сума грош. коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити для придбання або створення такого активу на дату складання звітності.

6. Собівартість ОЗ - сума сплачених грош. коштів або справедлива вартість інших форм компенсації за актив на час його придбання або створення.

7. Чиста вартість реалізації ОЗ - дохід від реалізації ОЗ за вирахуванням суми витрат пов'язаних з його реалізацією.

8. Чистий дохід від ліквідації - сукупність доходів одержаних від ліквідації активу за вирахуванням витрат пов'язаних з його ліквідацією.

Рах 10 „Основні засоби”: для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фін. лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу ОЗ; активний. По Дт відображається надходження ОЗ за первісною вартістю, сума витрат пов'язаних з поліпшенням об'єкта, сума до оцінки вартості об'єкту ОЗ. По Кт - вибуття внаслідок продажу безоплатної передачі, сума уцінки ОЗ.

Рах 13 „Знос необоротних активів”: для відображення в бух. обліку сум амортизаційних відрахувань; пасивний, контрактивний. По Кт - сума щомісячних, амортизаційних відрахувань на реконструкцію та амортизацію ОЗ, тобто нарахування зносу ОЗ. По Дт - списання зносу.

Рах 15 „Капітальні інвестиції”: для обліку витрат на придбання та створення матер. та нематер. необорот. активів; активний. Дт - витрати на придбання або виготовлення власними силами матер. активів. Кт - списання цих витрат у разі прийняття об'єкта в експлуатацію.

17.2. Документування господарських операцій з обліку ОЗ.

Рух ОЗ пов'язаних з надходженням, внутрішнім переміщенням, вибуттям ОЗ оформлюють за допомогою типових форм первинної операції. Форма ОЗ-1 - акт прийняття, передачі ОЗ. Форма ОЗ-2 - акт приймання, здачі відремонтованих , реконструйованих та модернізованих ОЗ. Форма ОЗ-3 - акт списання ОЗ. Форма ОЗ-6 - інвентарна картка обліку ОЗ. Форма ОЗ-8 - картка обліку руху ОЗ. Форма ОЗ-9 - інвентарний список ОЗ. Форма ОЗ-14 - розрахунок амортизації ОЗ.

17.3. Аналітичний та синтетичний облік ОЗ.

Аналітичний облік ОЗ ведеться окремо щодо кожного об'єкту, якому присвоюють номенклатурний номер. Надходження ОЗ на п-во:

Вибуття ОЗ з п-ва:

17.4. Облік зносу (амортизації ОЗ).

Амортизація основних фондів і немат. активів - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скорегованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Знос ОЗ - сума амортизації об'єкта ОЗ накопичена з початку строку їх корисного використання, яка відображається в балансі (форма №1).

Амортизації підлягають витрати на: 1. Придбання ОФ та нематер. активів для власного виробничого використання. 2. Самостійне виготовлення ОФ для власних виробничих потреб. 3.Проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації, інших видів поліпшення ОФ. 4.Капітальне поліпшення землі.

ОФ підлягають поділу за групами: Група І: будівлі, споруди; вартість капітального поліпшення землі. Група ІІ: автотранспорт та запчастини; побутові меблі; електронні, оптичні, електротехнічні прилади та інструменти; інше офісне обладнання. Група ІІІ: інші основні фонди, що не включені до груп І, ІІ та IV. Група IV: ЕОМ, комп'ютерні програми, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість МШП.

Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань:

1. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахована для кожного з календарних кварталів. Сума аморт. відрах. кварталу визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового кварталу.

2. Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта групи І) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою: Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де Б(а - 1) - балансова вартість ОЗ на початок кварталу, що передував попередньо, П(а-1) - сума витрат на придбання ОЗ, здійснення кап. ремонту, модернізації протягом кварталу, що передував розрахунковому, В(а-1) - сума виведених з експлуатації ОЗ протягом (а-1) кварталу, А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахована у (а-1)кварталі.

3. Облік балансової вартості ОЗ групи І ведеться за кожним об'єктом та в цілому по групі І як сума балансових вартостей окремих об'єктів.

4. Облік балансової вартості ОЗ груп ІІ, ІІІ та IV ведеться за сукупної балансовою вартістю відповідної групи.

5. Амортизація окремого об'єкта групи І провадить до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоплачених мін. доходів громадян - 1700 грн. Залишкова вартість відноситься до сил валових витрат, а вартість об'єкта прирівнюється до 0.

6. Аморт. ОЗ груп ІІ, ІІ та IV провадиться до досягнення балансової вартості групи 0 значення.

7. Норми амортизації встановлюють у % до балансової вартості кожної з груп ОФ на початок звітного пер. в розрахунку на податковий квартал: Група І - 2%, ІІ - 10 %, ІІІ - 6%, ІV - 15%.

20. Облік фінансових результатів діяльності п-ства.

20.1. Порядок формування фін. результатів діяльності.

20.2. Організація обліку фін результатів діял п-ства.

20.3. Узгодження податкового та фін обліку результатів п -ства.

20.1. Порядок формування фін. результатів діяльності.

Нормативним документом, що розглядає поняття фін. результатів та порядок їх оформлення є П(С)БО №3”Звіт про фін рез.” Відповідно до якого прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними в-ти. Визначення прибутку полягає у визначенні чистого прибутку звітного періоду, шляхом зіставляння доходів і витрат звітного періоду.

Прибуток формується протягом року від усіх видів звичайної та надзвичайної діял. Та включає такі кроки:

1) визначення чистого доходу від реалізації товарів,робіт, послуг, шляхом вирахування з доходу суми ПДВ, акцизного збору та наданих знижок, інших зборів.

2) Розрахунок валового прибутку(збитку) - це різниця між чистим доходо від реалізації та с/б реалізованих товарів, робіт, послуг;

3) Визначення прибутку(збитку) від операційної діял.дорівнює валовий прибуток +іншого операційного доходу-адм. в-ти - в-ти на збут - інші операційні в-ти.

4) Прибуток від звич. діял. До оподаткування = прибуток від операц. діял.+доход від участі в капіталі + інші фін доходи та інші доходи - втрати від участі в капіталі - фін в-ти - інші в-ти.

5) Прибуток від звич діял = прибуток від звич діял до оподаткування - податок на прибуток.

6) Чистий прибуток(збиток) звітного періоду = прибуток від звич діял + надзвич доходу - податок на прибуток від надзвич діял - в-ти надзвич діял - зменшення податку на прибуток від збитків від надзвич діял.

20.2. Організація обліку фін результатів діял п-ства.

Чистий прибуток - це кінцевий результат, що повністю залишається у розпорядженні п-ства і є джерелом його розвитку.

Рахунки обліку доходів і витрат (7 та 9 класи) вважаються тимчасовими, вони відображають стан доходів та в-т за певний звітний період по закінченню якого сальдо цих рахунків переноситься на рах. 79 - «Фін результати». В кінці звітного періоду сальдо рах. 79 переноситься на рах. 44 «Нерозподілені прибутки, непокриті збитки».

Схема проводок списання доходів та в-т на результати осн діял.

791(в кінці року)

дт 791 кт

90,92 70-доход від реалізації

93,94 71- інший операц доход.

Прибуток або збиток фін операцій п-ства визначається на суб рах 792 - результати фін операцій.

Дт 792 Кт

95, 96 72, 73

95 - фін в-ти, 96 - втрати від участі в капіталі, 72 - доход від участі в капіталі, 73 - інші фін доходи.

Прибуток або збиток від іншої звич діял визначається на суб рах 793 - результат від іншої звич діял.

Дт 793 Кт

97,981 74-інші

97 - інші в-ти, 981- податок на прибуток від звич діял.

Прибуток або збиток від надзвичайних подій визначається на суб рах 794 - результати надзвич подій.

Дт 794 Кт

99,982 75- надзвич доходи

99- надзвич в-ти, 982 - податок на прибуток від надзвич діял.

Дт 79 Кт

90, 96, 92, 97, 93, 98, 94, 99, 95 70, 71, 72, 73, 74, 75

С2 - непокриті збитки С1- нерозподілений прибуток

Закриваєм так:

С2 С1

Дт 44 Кт79 Дт79 Кт 44

20.3. Узгодження податкового та фін обліку результатів п -ства.

Особливості податкового законодавства зумовлюють ведення податкового обліку, в якому для визначення податкового прибутку використовують іншу методику порівняно з методикою визначення фін результатів за ПСБО. Відповідно до ЗУ ”Про оподаткування прибутку п-ств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом скорегованого валового доходу звітного періоду на суму ВВ платника податку та на суму амортизаційних відрах. Податковий прибуток розраховується і наводиться у Декларації про прибуток п-ства.

Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діял, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або немат формах.

Валові в-ти - це сума будь-яких в-т платника податку у грошові, мат та немат формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, послуг, які придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній госп діял. У ПСБО №17”податок на прибуток” визначено терміни 2-ох видів прибутку:

1) обліковий прибуток(збиток) - це сума прибутку, збитку до оподаткування, визначена в бухг обліку і відображена у звіті про фін результати за звітний період

2) податковий прибуток(збиток) - це сума прибутку чи збитку, яка визначається як різниця між скорегованими валовими доходами і сумами валових в-т та аморт відрахувань відображена у декларації про прибуток п-ства.

Застосування різних методик при визначенні податкового та бухг прибутку породжує виникнення постійних і тимчасових різниць. Постійні різниці - це різниці. Які виникають у звітному періоді між показниками податкового та бухг прибутку і які в наступних звітних періодах не анулюються. Тимчасові різниці - це різниці між оцінкою активу чи зобов'язання за даними фін звітності та податковою базою цього активу або зобов'язання. Виникають в одному звітному періоді та анулюються в цьому або наступних періодах. їх поділяють:

1) ті, які підлягають оподаткуванню, 25% -це тимчасові різниці, які включаються до податкового прибутку в майбутніх періодах і призводять до його збільшення;

2) ті, які підлягають вирахуванню, це тимчасові різниці, які в майбутніх періодах призводять до зменшення податкового прибутку(збільшення податкового збитку).

Після визначення тимчасових різниць обчислюють суму податку з цих різниць і відображають в бухг обліку у вигляді відстрочених податкових активів(17рах.), якщо сума податку на прибуток в податковому обліку менша за суму, що визначена в бухг обліку та відстрочених податкових зобов'язань(54). Суму податку на прибуток розраховують на основі Декларації про прибуток і відображається Дт 98 Кт 64. перерахування прибутку на податок в бюджет Дт 64 Кт 311.

Страницы: 1, 2, 3