 |
РУБРИКИ |
Облік та аудиту комерційних банках |
РЕКЛАМА |
||
|
Облік та аудиту комерційних банках-- відсоткові доходи 16000 -- відсоткові витрати 56000 -- адміністративні витрати 24000 * Складіть заключні бухгалтерські проводки і визначте фінансовий результат поточного року. На якому етапі облікового циклу виконуються такі проводки? Вправа 3. Комерційній банк “Національний кредит” протягом року виконав наступні операції:
Умовно припустимо, що обліковий період для банку складає календарний рік і закінчується 31 грудня. * Складіть і проаналізуйте бухгалтерські проводки. * Відобразіть проводки за Т-рахунками. * Складіть робочий баланс. * Виконайте регулюючі проводки. * Зробіть звіт про прибутки та збитки. * Виконайте заключні проводки. * Підготуйте повний балансовий звіт. * Яка облікова система застосовується в банках? * Що розуміють під обліковим циклом? ГЛАВА 4 ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ Мета вивчення Після вивчення глави 4 Ви повинні знати: 1. Систему рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку. 2. Методику обліку внесків до статутного капіталу. 3. Варіанти операцій з продажу, викупу, перепродажу акцій при формуванні статутного капіталу. 4. Порядок обліку нарахування і сплати дивідендів. 5. Порядок облікового відображення індексації акцій. 6. Методику обліку витрат, пов'язаних з випуском, продажем, викупом та перепродажем акцій. 4.1. Система рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку Статутний капітал банку формується шляхом випуску і продажу акцій його учасникам -- юридичним і фізичним особам. Відповідно до цього розробляється методика відображення операцій з формування статутного капіталу банку. У процесі діяльності банку статутний капітал може зменшуватися за умови зменшення кількості його учасників. Як збільшення, так і зменшення статутного капіталу відбувається лише за рішенням загальних зборів учасників з обов'язковою наступною реєстрацією змін у Національному банку України та в Комісії з цінних паперів і фондового ринку при Кабінеті Міністрів України. Ці установи контролюють також, щоб статутний капітал формувався тільки за рахунок власних (а не позичених чи залучених) коштів учасників, як правило, з прибутку та спецфондів, накопичених з цією метою. Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на пасивному балансовому рахунку № 500 “Зареєстрований статутний капітал банку”, який має два субрахунки: № 5000 “Сплачений зареєстрований статутний капітал банку” і № 5001 “Несплачений зареєстрований статутний капітал банку”. Аналітичний облік ведеться в розрізі акціонерів банку. Крім того, для обліку операцій, пов'язаних з рухом коштів з формування статутного капіталу -- випуском (емісією) акцій, їх продажем, скуповуванням, нарахуванням емісійних різниць та дивідендів,-- використовуються ще й такі рахунки: № 3530 “Несплачений статутний фонд”; № 3630 “Внески за незареєстрованим статутним фондом”; № 5010 “Емісійні різниці”; № 3120 “Власні акції балансу в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів”; № 6203 “Результат від торгівлі цінними паперами”; № 3631 “Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди”. 4.2. Облік операцій з формування статутного капіталу банку Для формування статутного капіталу банку, за місцем його створення, в регіональному управлінні Національного банку України відкривається тимчасовий рахунок для внесків засновників. Внески можуть здійснюватися як до реєстрації, так і після реєстрації статутного капіталу банку. Тому для відображення операцій зареєстрованого, але не сплаченого статутного капіталу послуговуються також рахунком №3530 “Несплачений статутний фонд”, а незареєстрованого -- рахунком № 3630 “Внески за незареєстрованим статутним фондом”. Розглянемо це на прикладах. Перший випадок. Облік операцій, коли статутний капітал зареєстровано. 1. На реєстрацію статутного фонду: Д-т рахунку № 3530 “Несплачений статутний фонд” 120 000 грн. К-т рахунку Д-т рахунку К-т рахунку 3. Одночасно, в міру внесення коштів, на зменшення несплаченого і збільшення сплаченого статутного капіталу до зареєстрованої суми: Д-т рахунку К-т рахунку Другий випадок. Облік внесення коштів за оголошеним і не зареєстрованим статутним капіталом у розмірі 120000 грн., який реєструється в процесі внесків. 1. На часткове внесення грошей на тимчасовий рахунок: Д-т рахунку К-т рахунку 2. На відображення реєстрації статутного фонду в процесі внесків: Д-т рахунку К-т рахунку 3. На зарахування коштів, внесених до реєстрації у вже зареєстрований статутний фонд: Д-т рахунку К-т рахунку 4. Подальші операції внесення грошей, за вже зареєстрованим статутним капіталом здійснюються через рахунок № 3530 “Несплачений статутний фонд” (див. операцію 2 першого випадку): Д-т рахунку К-т рахунку Таким чином, поступово закривається дебет рахунку № 3530 операції 2. 5. Одночасно з операцією 4 відображається наступне збільшення сплаченого статутного капіталу: Д-т рахунку К-т рахунку Забороняється розміщення акцій серед засновників або інвесторів, відповідно до чинного законодавства, за вартістю, меншою за номінальну. У випадках реалізації за вищою ціною, ніж їх номінальна вартість, виникає емісійний дохід, який обліковується на пасивному рахунку № 5010 “Емісійні різниці”. Його використання регламентується установчими документами банку. В обліку ці операції відображають таким чином. 1. На оголошення та реєстрацію статутного капіталу в сумі 120000грн.: Д-т рахунку К-т рахунку 2. На реалізацію (розміщення) акцій в сумі 125 000 грн.: Д-т рахунку К-т рахунку К-т рахунку 3. Одночасно на суму повністю сплаченого статутного капіталу, тобто на 120 000 грн.: Д-т рахунку К-т рахунку Банки можуть здійснювати викуп акцій власної емісії у акціонерів, а потім, виходячи з необхідності, їх перепродавати, розповсюджувати серед своїх працівників або анульовувати, що знаходить відповідне відображення в бухгалтерському обліку. Розглянемо це на прикладах. 1. Викуп акцій. Для обліку руху викуплених акцій в акціонерів у плані рахунків передбачено активний рахунок № з 120 “Власні акції банку у портфелі на продаж, викуплені в акціонерів”. При здійсненні цих операцій складають бухгалтерські проводки. На викуп: Д-т рахунку № 3120 “Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів” 9000 грн. К-т рахунку На відображення в межах пасивного рахунку № 5000 “Сплачений зареєстрований капітал банку” на окремому субрахунку “Акції, що перебувають у власному банку”: Д-т рахунку К-т рахунку 2. Перепродаж викуплених акцій. Перепродаж за номіналом вартістю 9000 грн. Передбачений бухгалтерськими проводками. На надходження грошових коштів: Д-т рахунку або К-т рахунку Д-т рахунку К-т рахунку № 5000 “Сплачений зареєстрований капітал банку” 9000 грн. Перепродаж акцій може здійснюватися як за номінальною вартістю, так і за ціною, вищою або нижчою від номіналу. Відображення різниці між ціною викупу та продажу, тобто прибутку або збитку, здійснюється на окремому активно-пасивному рахунку № 6203 “Результат від торгівлі цінними паперами на продаж”. Розглянемо ці випадки на прикладах. Перепродаж акцій за ціною, вищою від номіналу -- за 9500 грн. при номіналі 9000 грн. На надходження грошових коштів: Д-т рахунку К-т рахунку К-т рахунку Д-т рахунку К-т рахунку Перепродаж акцій за ціною, нижчою від номіналу -- за 8500 грн. при номіналі 9000 грн. На надходження грошових коштів: Д-т рахунку Д-т рахунку .№ 6203 “Результат від торгівлі цінними паперами на продаж” (у даному випадку збиток) 500 грн. К-т рахунку Д-т рахунку банку” 9000 грн. К-т рахунку 3. Анулювання викуплених акцій. № 5000 “Сплачений зареєстрований статутний капітал банку”, субрахунок “Акції, що знаходяться у власності банку”; К-т рахунку № 3120 “Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів”. До операцій, пов'язаних із обліком статутного капіталу, належать також операції з нарахування дивідендів акціонерам, індексація акцій та облік витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії. 4. Нарахування дивідендів акціонерам за акціями банку. На суму нарахованих дивідендів: Д-т рахунку № 5040 “Прибуток минулого року, що очікує затвердження”, субрахунок “Оголошені дивіденди”; К-т рахунку № 3631 “Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди”. Виплата нарахованих дивідендів: Д-т рахунку № 3631 “Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди”; К-т рахунків: № 1001 “Банкноти та монети в касі банку” або № 1200 “Коррахуноку Національному банку України”. 5. Індексація акцій. № 5020 “Загальні резерви” (за рахунок прибутку); К-т рахунку 6. Відображення витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії. Д-т рахунку № 7104 “Комісійні витрати за операціями з цінними паперами”; К-т рахунків: № 1001 “Банкноти та монети в касі банку” або Контрольні запитання 1. Назвіть джерела формування статутного капіталу банку. 2. У чому полягає методика відображення в обліку операцій з формування статутного капіталу за рахунок пайових внесків? 3. Яка методика відображення в обліку продажу акцій? 4. Пригадайте порядок відображення в обліку змін статутного капіталу банку. 5. Розкрийте порядок обліку продажів: акцій за номіналом і з курсовою надбавкою. 6. Розкрийте порядок обліку випуску акцій за номіналом і вище номіналу. 7. У чому суть методики обліку перепродажу акцій за номіналом і вище нього? 8. Розкажіть про облік анулювання акцій. 9. Розкажіть про облік нарахування і виплати дивідендів. 10. Пригадайте порядок відображення в обліку індексацій. 11. У чому полягає суть відображення в обліку витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії? Вправи для самостійної роботи Вправа 1. Випущені банком акції номінальною вартістю 1000 грн. кожна були продані по 1200 грн. Згодом ці акції були викуплені банком по 1500 грн. і перепродані за 2000 грн. кожна. * Складіть бухгалтерські проводки. Вправа 2. За наслідками фінансового року нараховано приватній особі, власнику акцій банку в кількості 50 шт. номіналом 1000 грн. кожна, дивіденди в розмірі 70 % річних. * Складіть бухгалтерські проводки за результатами розрахунків сум нарахованих і сплачених дивідендів. Вправа 3. У зв'язку з інфляційними процесами банк здійснив індексацію акцій на загальну суму 170 000 грн. * Складіть бухгалтерські проводки. ГЛАВА 5 Мета вивчення Після вивчення глави 5 Ви повинні знати: 1. Суть міжбанківських розрахунків та їх форми. 2. Класифікацію рахунків для обліку операцій з міжбанківських розрахунків. 3. Організацію та облік операцій при розрахунках через НСЕП. 4. Методику обліку операцій з касового обслуговування комерційних банків. 5. Призначення прямих кореспондентських рахунків та види операцій, що обліковуються за цими рахунками. 5.1. Загальні правила розрахунків між банками та класифікація кореспондентських рахунків Міжбанківські розрахунки є важливою складовою платіжного механізму держави. Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарської діяльності, як правило, не можуть бути завершені у межах однієї установи банку. Це головна причина виникнення міжбанківських розрахунків між установами банків, які знаходяться у різних населених пунктах. Міжбанківські розрахунки -- це система виконання і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їхньої діяльності. Розрахунки між банками виникають переважно у зв'язку з виконанням установами банків доручень клієнтів на перерахування коштів на користь клієнтів в інші установи банків, а також виконання банківських операцій з купівлі, продажу і розміщення валютних коштів, грошових коштів у депозити та ін. Операції із зарахування коштів на рахунок клієнта або банківський рахунок у банку-отримувача, звичайно, передує операція зі списання коштів з рахунку клієнта або банківського рахунку в банку-платника. Таким чином, міжбанківські розрахунки є обов'язковим елементом системи безготівкових розрахунків. Від правильної організації міжбанківських розрахунків багато в чому залежить безперервність обігу капіталу суб'єктів підприємницької діяльності. За своєю суттю грошові кошти, перераховані міжміськими платниками за товарними та нетоварними операціями, з моменту їх списання з рахунків платників і до зарахування на рахунок отримувачів перебувають у складі банківських ресурсів і можуть використовуватись банком для фінансування його активних операцій. Термін перебування грошей у складі банківських ресурсів залежить від способу платежу та форми розрахунків, способу передачі інформації між банками, способу обробки облікової інформації в банку. Залежно від країни та місця знаходження установ банків міжбанківські розрахунки розподіляються на: -- розрахунки між банками в Україні; -- розрахунки банків України з іноземними банками. Правила міжбанківських розрахунків в Україні регламентуються Національним банком України. Положенням про міжбанківські розрахунки передбачені наступні форми їх проведення: -- через Національну систему електронних платежів (НСЕП), що функціонує при Національному банку України; -- через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками. Розрахунки між установами, які входять у систему одного банку, можуть здійснюватись через внутрішньобанківську платіжну систему (ВБПС). Внутрішні платіжні системи можуть також розроблятись об'єднаннями банків (клірингові банки). Такі системи функціонують на основі нормативних документів, розроблених безпосередньо комерційними банками або спільними зусиллями групи банків. Такі клірингові банки (регіональні розрахункові палати) можуть утворюватись при отриманні ліцензії НБУ. Складовими елементами системи міжбанківських розрахунків є: -- кореспондентські відносини; -- кореспондентські рахунки. Кореспондентські відносини можуть існувати між різними комерційними банками, між комерційними банками і центральним банком держави, а також центральним банком іншої держави, між Центральними банками суверенних держав. Економічна основа розрахунків між банками -- запровадження між ними кореспондентських відносин. Під кореспондентськими відносинами розуміють договірні відносини, які виникають між двома або декількома кредитними установами з приводу здійснення платежів, розрахунків, надання послуг одній з них за дорученням і за рахунок іншої. Кореспондентські відносини оформляються кореспондентською угодою, в якій фіксується строк договору, порядок та умови виконання відповідних банківських операцій, а також режим функціонування кореспондентського рахунку. Кореспондентський рахунок -- це рахунок, на якому відображаються розрахунки, що виконує одна кредитна установа за дорученням і за рахунок коштів іншої кредитної установи на підставі кореспондентської угоди. Наприклад, банк А на підставі угоди з банком Б бере на себе зобов'язання отримати грошові кошти від клієнтів, що належать банку Б, сплачувати за його рахунок перекази тощо. У свою чергу банк Б приймає на себе зобов'язання виконувати такі самі операції для банку А. При цьому банки відкривають один в одного кореспондентські рахунки, на яких тимчасово накопичуються грошові кошти, які надходять для банку-кореспондента. Існує два типи кореспондентських рахунків: кореспондентський рахунок нашого банку, відкритий в іншому банку, називається рахунок “ностро”, а рахунок іншого банку, відкритий в нашому банку, іменується рахунок “лоро”. За своїм характером рахунок “ностро” -- активний, а рахунок “лоро” -- пасивний. Ці рахунки можуть відкриватись як на взаємній основі, так і в односторонньому порядку. Рахунок “ностро”, відкритий на балансі одного банку, виступає як рахунок “лоро” на балансі банку-кореспондента. Основні записи виконуються за рахунком “лоро”. Вони є вирішальними для забезпечення своєчасності платежу і нарахування відсотків. Операції за рахунком “ностро” здійснюються за методом дзеркальної бухгалтерії. На рахунках “ностро” обліковуються кошти банку, депоновані у іншому українському або зарубіжному банку-кореспонденті. З цих рахунків виконуються платежі на користь клієнтів банків-кореспондентів (фірм, банків і окремих громадян). Усі платежі з рахунків “ностро” здійснюються лише з дозволу банку, якому відкритий цей рахунок. Грошові кошти зараховуються на рахунки “ностро” банками-кореспондентами самостійно. Про завершену операцію того ж дня надсилається повідомлення банку, якому відкритий рахунок “ностро”. На рахунках “лоро” обліковуються грошові кошти, що належать банку, на ім'я якого відкритий цей рахунок. За кредитом рахунків “лоро” відображається надходження грошових коштів на адресу клієнтів, яких обслуговує банк, що є власником цього рахунку. Зарахування грошових коштів на рахунок “лоро” проводиться самостійно з повідомленням банку-кореспондента. За дебетом рахунку “лоро” відображаються платежі на користь банку, в якому відкритий цей рахунок, і його клієнтів. Ця операція здійснюється лише з дозволу банку, в якому відкритий рахунок “лоро”. Операції за кореспондентським рахунком виконуються банком-кореспондентом у межах кредитового залишку, перевищення якого допускається у випадку надання кредиту овердрафт, якщо такий кредит передбачений угодою. Розмір залишку коштів на рахунку в банку-кореспонденті залежить від характеру та обсягу послуг, які надаються кореспондентом. Сплата за використання кореспондентського рахунку частково стягується як комісійна винагорода; банк-кореспондент вимагає підтримання на рахунку компенсаційного залишку, тобто мінімальної суми грошових коштів. Наприклад, Deutsche-Bank, Bank of New-York висувають перед українським банком умову -- підтримувати сталий залишок на рахунку в розмірі 200 000--300 000 тис. доларів США. На суму залишку закордонні банки нараховують відсотки, але за ставкою, нижчою від ставки Libor (меншою 3 % у доларах США). Конкретний розмір мінімального залишку обумовлюється угодою і залежить від кількості платежів за рахунком, стабільності банку і якості двосторонніх відносин. Окремі іноземні банки стягують з кореспондентів невелику річну платню. За станом на визначену в угоді дату банки-кореспонденти проводять звірку розрахунків за рахунками і подають один одному виписки з особистого рахунку комітента. Комітентом іменується одна з сторін за кореспондентською угодою, за дорученням якої і за чий рахунок здійснюються зазначені в угоді операції. Під комісіонером в угоді розуміють сторону, яка виконує за Дорученням комітента і за його рахунок зазначені в угоді операції. За кореспондентськими рахунками “ностро” і “лоро” в аналітичному обліку відкриваються особові рахунки по кожному банку і виду валюти. В номер особового рахунку вводяться такі параметри, як характеристика банку (резидентність), його код. Особові рахунки, відкриті в українських банках, реєструються в книзі відкритих особових рахунків. Нижче наведемо схему класифікації балансових рахунків, призначених для обліку міжбанківських розрахунків (усі розрахунки розміщені у 1 класі): 5.2. Організація та облік операцій за міжбанківськими розрахунками, які здійснюються через НСЕП при НБУ Національна системи електронних платежів -- це державна платіжна автоматизована комп'ютерна система, яка виконує розрахунки між банківськими установами, що розташовані на території України. Вона побудована на безпаперовому принципі передачі електронних повідомлень засобами електронної пошти НБУ. Ця система була розроблена і запроваджена в дію НБУ у 1994 р. Участь комерційних банків України в НСЕП є обов'язковою. Україна -- перша держава, в якій створена електронна платіжна система, що об'єднує в якості учасників усі банківські установи, розташовані на її території. В інших державах існують локальні регіональні автоматизовані розрахункові палати, або клірингові банки. Функції цих установ дещо ширші, ніж НСЕП в Україні: їх учасниками, крім банків, можуть бути безпосередньо клієнти банків, але залучення комерційних банків у такі системи не є обов'язковим. Основні переваги Національної електронної системи платежів: а) прискорення розрахунків у господарському обігу України (розрахункові документи, прийняті банком від клієнтів протягом операційного робочого дня, новині бути відображені за його кореспондентським рахунком в той самий день. За затримку виконання платежів банк сплачує штрафні санкції. Система забезпечує проходження операцій за один день, тобто практично в режимі реального часу); б) гарантованість платежу (платежі, що виконуються через НСЕП, є гарантованими для отримувача і не можуть бути повернені); в) прозорість системи розрахунків (розрахунки між банками здійснюються під контролем НБУ, тому виключена присутність “приватного” інтересу. Ця система унеможливлює умисну затримку платежів комерційними банками з метою отримання додаткових банківських ресурсів). Організація проведення розрахунків покладається на Центральну розрахункову палату (ЦРП) при НБУ. Для оперативного здійснення платежів при регіональних управліннях НБУ створені регіональні розрахункові палати, які є структурними підрозділами ЦРП. До складу програмно-технічного забезпечення НСЕП входять такі компоненти: -- програмно-технічний комплекс НСЕП; -- електронна пошта НБУ; -- засоби захисту інформації. У державній платіжній системі НСЕП реалізовано модель “брутто” рахунків. Згідно з цим механізмом розрахунки між банками здійснюються за кожним документом і лише в межах наявних коштів на коррахунку в момент виконання платежу, тобто при цьому механізмі овердрафт заборонений. Національна система електронних платежів реалізує такі функції: -- забезпечує розрахунки між банками в національній валюті України; -- транзакції (операції з переказу коштів) відображаються на рахунках у режимі реального часу, що дозволяє учасникам розрахунків прогнозувати ліквідність; -- транзакції, що призводять до овердрафту, блокуються в системі; -- відсутні будь-які пріоритети обробки транзакцій, крім черговості надходження в систему; -- ініційована транзакція не може бути відмінена банком-відправником; -- ініціатива проведення транзакції належить банку, який дебетує свій рахунок. Можливість дебетувати рахунок іншого учасника НСЕП належить тільки НБУ для обмеженої кількості типів транзакцій. Про необхідність дебетувати рахунок іншого банку передається повідомлення через НСЕП, і рахунок дебетується за згодою цього банку; -- основним режимом НСЕП є передача пакетів електронних платіжних документів. Система виключає використання паперових технологій; -- організований обмін документами у вигляді технологічних циклів приймання-передачі, величина яких залежить від поточних потреб банку; -- у регіональних управліннях НБУ ведеться транзитний рахунок для відображення транзакцій, які не були завершені протягом одного банківського дня. Це дозволяє організувати роботу учасників НСЕП з урахуванням специфіки діяльності кожного з них (наприклад, при збоях у роботі каналів зв'язку); -- обмежень на суми транзакцій в НСЕП немає. Неявними обмеженнями є: мінімальна сума -- собівартість однієї транзакції, максимальна сума -- наявні кошти на рахунку НБУ; -- кількість платіжних документів в одному пакеті не повинна перевищувати однієї тисячі. Комерційний банк входить до числа учасників НСЕП після підписання угоди з регіональним управлінням НБУ про відкриття кореспондентського рахунку. Установам комерційного банку за його згодою можуть відкриватись субкореспондентські рахунки. Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку в регіональному управлінні НБУ за місцем знаходження банку (тобто його юридичною адресою). Для відкриття рахунку комерційний банк подає такі документи: -- копію банківської ліцензії; -- заяву на відкриття рахунку; -- примірник Статуту банку, посвідчений НБУ, із зазначеним реєстраційним номером; -- карточку із взірцями підписів (керівника банку та головного бухгалтера) та відбитком печатки, посвідчену нотаріально. Про відкриття рахунку установа НБУ зобов'язана повідомити податкову адміністрацію в триденний строк. Відкриття коррахунку в НБУ є заключним етапом у процедурі реєстрації банку (або його установи). Для комерційного банку коррахунок виконує ту ж функцію, що й поточний рахунок для підприємства. Облік міжбанківських розрахунків у системі НСЕП здійснюється за дворівневою системою обліку. Це означає, що облік операцій ведеться одночасно на двох окремих рахунках. Отже, комерційному банку відкривається два рахунки: -- кореспондентський рахунок -- відкривається в обліково операційному відділі регіонального управління і виконує функцію реального статичного рахунку; -- технічний коррахунок -- відкривається в регіональній розрахунковій палаті і виконує функцію технічного динамічного рахунку. На технічному коррахунку відображаються операції по кожному документу. На реальному коррахунку облік ведеться реальними, агрегованими сумами підсумкових обігів за день. На початку кожного дня операційний відділ регіонального управління НБУ передає в регіональну розрахункову палату інформацію щодо залишку коштів на реальному коррахунку. Протягом дня всі платіжні документи відображаються на технічному рахунку. Підведені в кінці операційного дня підсумки за технічним рахунком передаються в операційний відділ НБУ для виконання проводок за реальним коррахунком. Якщо протягом дня крім НСЕП не було інших джерел надходження коштів на коррахунок, то після виконання проводки залишок на технічному рахунку повинен дорівнювати залишку на коррахунку. Комерційні банки отримують від регіональної розрахункової палати інформацію: -- про стан кореспондентського рахунку на початок кожного банківського дня: -- про стан технічного коррахунку протягом робочого дня. Це дозволяє комерційному банку в разі потреби проводити розрахунки з урахуванням надходжень на коррахунок протягом дня. Регіональне управління НБУ після відкриття кореспондентського (субкореспондентського) рахунку комерційному банку повідомляє повну інформацію про нього в департамент інформації Національного банку України (адреса банку, найменування банку, номер кореспондентського рахунку та інші реквізити). На підставі цієї інформації департамент розраховує номер за міжбанківськими розрахунками, який присвоюється певному комерційному банку. Згідно традиції, що склалася, цей номер називають номером за МФО (міжфілійними обігами). Усі реквізити комерційного банку заносяться департаментом в електронний “Довідник комерційних банків України”. Порядок обслуговування кореспондентського рахунку і режим його функціонування регламентується угодою, яку підписують керівник регіонального управління НБУ та голова правління комерційного банку. Плата за обслуговування складається з абонентної плати і фактично виконаного обсягу інформаційно-розрахункових послуг. Комерційний банк сплачує послуги щомісячно у визначені строки. Кореспондентський рахунок комерційного банку може бути закритий: -- за рішенням НБУ щодо ліквідації комерційного банку; -- за рішенням арбітражного суду про ліквідацію комерційного банку або визнання його банкрутом; -- за рішенням загальних зборів акціонерів (засновників) комерційного банку про реорганізацію або ліквідацію банку. Техніку проведення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів та їх відображення в обліку комерційного банку спрощено можна проілюструвати наступною схемою: Розрахунки через Національну електронну платіжну систему здійснюються автоматично, без застосування паперових документів, шляхом використання електронних розрахункових документів. Електронний розрахунковий документ -- це банківське повідомлення визначеного формату, яке містить установлені реквізити та несе інформацію про перерахування коштів, набуває форми файлу при передачі електронною поштою і при збереженні на магнітних носіях. Розглянемо послідовність проведення розрахунків (відповідно до наведеної вище схеми): (1) -- на початку робочого дня регіональна розрахункова палата (РРП) отримує від операційного відділу (ОПЕРВ) управління НБУ інформацію про стан коррахунку комерційного банку (або філії) і передає цю інформацію комерційному банку (філії) каналами електронного зв'язку (витяг з коррахунку); (2) -- комерційний банк приймає грошово-розрахункові документи від своїх клієнтів, в яких міститься доручення на перерахування грошових коштів з їх рахунків на адресу отримувача у формі паперових документів або через комп'ютерну систему клієнт-банк. За цими грошово-розрахунковими документами із застосуванням програми “Операційний день банку” оформляються пакети електронних розрахункових документів; (3) -- комерційний банк А здійснює передачу файлів електронних розрахункових документів у регіональну розрахункову палату; після отримання підтвердження від РРП у комерційному банку А операція відображається за рахунками: Д-т -- поточний (або інший зазначений рахунок) № 2600; К-т -- коррахунок банку-платника А № 1200; (4) -- РРП здійснює обробку, відображає по технічному коррахунку електронних розрахункових документів у порядку черговості їх надходження і здійснює передачу в РРП, яка обслуговує комерційний банк отримувача грошових коштів; (5) -- РРП відображає отримані електронні розрахункові документи по технічному коррахунку банку-отримувача після підтвердження від банку В; по каналах зв'язку передає документи банку-отримувачу В; (6) --у банку-отримувачі В електронні розрахункові документи оформляються для кожного клієнта у формі паперового документа, який іменується “Реєстр електронних розрахункових документів”. Реєстр посвідчується підписом і штампом банку та видається клієнту як додаток до витягу з рахунку. Реєстр використовується як підтвердження зарахування грошей на рахунок клієнта. Комерційний банк В зобов'язаний здійснювати обробку електронних документів у день їх надходження від РРП та в порядку їх надходження незалежно від змісту. В банку В надходження платежу відображається банківським записом: Д-т -- коррахунок банку-отримувача № 1200; К-т -- поточний (або інший) рахунок отримувача № 2600. У кінці робочого дня результати розрахунків за поточний день відображаються на кореспондентському (субкореспондентському) рахунку комерційного банку в регіональному управлінні НБУ. Враховуючи зростання кількості операцій і потреби банків у забезпеченні якомога більш оперативного управління своїми ресурсами, у НСЕП НБУ реалізовано декілька моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вибір моделі здійснює комерційний банк. Нульова модель. Згідно з цією моделлю головний банк та його філії мають самостійний коррахунок у головному банку і кожній філії. Для кожного з цих рахунків відкривається технічний рахунок у РРП. Установи банків виконують операції з тими коштами, які є на цих рахунках, тобто головний банк у будь-який момент може отримати інформацію про наявність коштів на рахунках філій у тому випадку, якщо вони знаходяться в одному регіоні. Але керувати коштами філій головний банк за цією моделлю не може, що робить модель малоефективною. Перша модель. Вона також підходить для роботи банків, філії яких знаходяться в одному регіоні. В регіональному управлінні НБУ відкривається один консолідований субрахунок для головного банку та всіх його філій. Облік на субрахунку ведеться загальними сумами, без вирізнення внеску кожної філії. Тобто філії не мають власних субрахунків, але для кожної з них відкривається технічний коррахунок і кожна філія є повноправним учасником НСЕП. Головний банк керує розміром коштів, у межах яких філії можуть виконувати платежі, шляхом виділення ліміту для кожної філії. Друга модель. У певному регіоні обирається один банк, який виконує роль головного для регіону. За цією моделлю працює Ощадний банк. По кожному регіону відкривається єдиний регіональний коррахунок банку; філії не мають окремих рахунків, у тому числі й технічних. Облік ведеться без розбивки внеску окремих філій у зміну загальної суми коррахунку. Філії є окремими банківськими закладами, мають свої номери за МФО й занесені до списку учасників електронних платежів, але вони не вважаються самостійними учасниками НСЕП. Головний банк повинен мати власну внутрішньобанківську платіжну систему для обслуговування розрахунків у середині групи філій. Третя модель. За цією моделлю учасником НСЕП є тільки головний банк, який має єдиний загальноукраїнський кореспондентський рахунок без технічних рахунків філій. За цією моделлю працює Промінвестбанк. Він має свою розрахункову палату, де обробляються усі платежі філій. Філії є самостійними банківськими установами, мають свої номери за МФО й занесені до списку учасників електронних платежів, але вони не вважаються самостійними учасниками НСЕП. Для роботи за цією моделлю банк повинен мати власну повноцінну внутрішню платіжну систему. Недоліками цієї моделі є можливі затримки із перерахуванням коштів. Однак її переваги полягають у забезпеченні повного контролю головного банку над філіями, що знижує банківські ризики. Четверта модель. За цією моделлю у регіональному управлінні НБУ відкривається консолідований кореспондентський рахунок комерційному банку як юридичній особі. Установам (філіям) банку відкриваються лише технічні субкореспондентські рахунки у тій РРП, де відкрито технічний коррахунок їх головному банку. Філії можуть бути розташовані в різних регіонах України. За цією моделлю працює Ва-банк. Головний банк та його установи мають електронні адреси, номери за МФО, обмінюються електронними розрахунковими документами з НСЕП незалежно один від одного. Головний банк має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти початкових оборотів його установ і протягом дня отримує від НСЕП підсумкову технологічну інформацію про роботу своїх установ. П'ята модель. Ця модель вигідна для великих банків, які мають власні платіжні системи в регіонах для обслуговування філій. За цією моделлю банку-юридичній особі відкривається консолідований коррахунок, а його регіональним управлінням -- технічні коррахунки у тій же РРП. Головний банк і регіональні управління є учасниками НСЕП. Решта установ банку мають номери за МФО і електронні адреси, але не мають виходу в НСЕП через внутрішню платіжну систему регіонального управління. Головний банк має змогу встановлювати ліміти початкових обігів своїх регіональних управлінь і отримує від НСЕП підсумкову технологічну інформацію про роботу цих установ. Шоста модель. Цю модель використовують банки, які хочуть працювати через консолідований коррахунок головного банку, але не мають власної платіжної системи ні в цілому по банку, ні у регіонах. За цією моделлю регіональним управлінням і установам відкриваються технічні субкоррахунки у тій РРП, де відкрито технічний коррахунок їх головному банку. Установи банку мають електронні адреси і номери за МФО. Розрахунки установи відображаються як на її технічному субкоррахунку, так і на технічному субкоррахунку її регіонального управління, а також на технічному рахунку головного банку. Розрахунки регіонального управління відображаються на його технічному субкоррахунку і на технічному коррахунку головного банку. Головний банк має змогу встановлювати ліміти початкових обігів його регіональних управлінь, а регіональні управління --технічних субкоррахунків своїх установ і, таким чином, обмежує повноваження установ щодо виконання розрахункових та інших операцій. Застосування зазначених моделей можливе лише при укладанні годи між комерційним банком та Національним банком України. Здійснення міжбанківських розрахунків за наведеними моделями дозволяє більш гнучко маневрувати банківськими ресурсами у межах одного комерційного банку. У системі електронних платежів НБУ функціонує інформаційнопошукова система, яка дозволяє отримати відомості про причини затримки проходження будь-якого платежу за запитом комерційного банку. Відповідь на запит банку НБУ повинен надати протягом двох робочих днів, не враховуючи дня запиту. 5.3. Касове обслуговування установ комерційних банків та облік цих операцій Касове обслуговування комерційних банків та їх установ здійснюється регіональними управліннями НБУ або комерційними банками згідно укладених угод. |
|
© 2007 |
|