Облік та аудиту комерційних банках

Розрахунки гарантованими дорученнями застосовуються тоді, коли одержувач не має рахунку в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі та їх можна перерахувати тільки через підприємства зв'язку.

При цьому до всіх примірників гарантованого доручення додається відповідно оформлений список одержувачів переказів із зазначенням мети переказу. Крім того, підприємство подає відділенню зв'язку заповнені бланки переказів.

Після перевірки правильності оформлення такого доручення його сума списується банком з рахунку платника і депонується на рахунку № 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями”, бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки суб'єкта господарської діяльності”;

К-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”,

рахунок
“Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями”.

Установа банку передає підприємству зв'язку також зразки підписів своїх службових осіб і відбиток гербової печатки.

Підприємство зв'язку одержане гарантоване доручення здає в установу банку, що його обслуговує, а остання зараховує надходження коштів записом в обліку:

Д-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”,

рахунок
“Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями”;

К-т рахунку

№ 2600 “Поточні рахунки суб'єкта господарської діяльності” (підприємства зв'язку).

Якщо підприємство зв'язку обслуговується іншим банком, то банк, що обслуговує підприємство зв'язку, надсилає банку платника дебетове повідомлення. Одержавши його, останній списує раніше Депоновані кошти у себе з рахунку № 2602 і перераховує банку підприємства зв'язку:

Д-т рахунку

№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”.

рахунок
“Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями”;

К-т рахунку
№ 1200 “Коррахуноку Національному банку України”.

Одержавши кошти, банк підприємства зв'язку зараховує їх на поточний рахунок підприємства зв'язку:

Д-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”;

К-т рахунку

№ 2600 “Поточні рахунки підприємства зв'язку”, і списує реєстр гарантованих доручень з позабалансового рахунку № 9831 “Документи і цінності, відіслані на інкассо”.

Невикористана сума гарантованого доручення при поданні платником його першого примірника установі банку, в якому за депоновані кошти платника на рахунку № 2602, відновлюється йому на поточний рахунок:

Д-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”,

рахунок
“Розрахунок гарантованими платіжними дорученнями”;

К-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки суб'єкта підприємницької діяльності”.

6.4 Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами дорученнями

При цій формі в розрахунках беруть участь два суб'єкти:

-- постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;

-- платник (одержувач), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого розрахункового (поточного, бюджетного) рахунку.

Платіжна вимога-доручення -- це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми через банк (додаток 7).

Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається, поза банком, платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов'язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для оплати.

Можливий варіант передачі постачальником платіжних документів платнику через свій банк з пересилкою останнім у банк покупця.

В обліку, в обох випадках, здійснюються наступні записи.

Банком платника:

Д-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки”;

К-т рахунку
№0 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.

Банком постачальника:

Д-т рахунку
№ 1200 “Коррахуноку Національному банку України”;

К-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки” (клієнта).

Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями наведена нижче:

Де: 1 -- угода з зазначенням форми розрахунків -- платіжними вимогами-дорученнями; 2 -- відвантаження товару, продукції або передача робіт, послуг; 3 -- документи на відвантаження або передачу і платіжні вимоги-доручення, відправлені або вручені покупцю; 4 -- покупець до оформлює платіжні документи і здає в свій банк на оплату; 5 -- банк покупця здійснює платіж з врученням виписки про це із його поточного рахунку і надсилає документи в банк постачальника; 6 -- банк постачальника здійснює зарахування коштів на рахунок свого клієнта з врученням виписки про це з його поточного рахунку.

6.5. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками

Розрахунковий чек -- це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекоотримувачу зазначену в чеку суму коштів. Заповнена форма чека наведена у додатку 8.

Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Вони виготовляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці Національного банку України.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії чекової книжки -- один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі -- три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекоутримувача протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується).

Власнику заборонена передача чекової книжки будь-якій іншій юридичній або фізичній особі.

Відображення в обліку операцій з розрахунку чеками здійснюється таким чином.

1. Згідно заяви клієнта з його поточного рахунку банк депонує йому суму на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги:

Д-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки”;

К-т рахунку

№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”;

К-т рахунку
№ 6110 “Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів (на суму визначену за послугу)” і одночасно списується на видаток з позабалансового рахунку № 9821 “Бланки суворої звітності”.

У міру розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту (граничної суми, що зазначена на зворотному боці чека) і передає його постачальнику-чекоотримувачу. Останній перевіряє обов'язкові реквізити і на зворотному боці чека завіряє його підписами посадової особи згідно з карткою зразків підписів, та відбитком печатки.

2. Після надходження розрахункових чеків від іногородніх чекоотримувачів у банк-емітент здійснюється їх оплата з аналітичного рахунку чекодавця депонованих сум:

Д-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”,

аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”;

К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.

У випадку, якщо чекодавець і чекоотримувач обслуговуються в одній установі банку:

Д-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”

(відповідний аналітичний рахунок);

К-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки”.

3. При інкасовому варіанті розрахунків чеками банк чекоотримувача для контролю за оплатою чеків прибуткує їх надходження на позабалансовому рахунку № 9830 “Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо”, що чекають акцепту до сплати. При повідомленні банком-емітентом про відсутність коштів на спеціальному рахунку № 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності” або при наявності порушень в оформленні чека (виправлення, факсиміле підпису, сума чека перевищує задепоновану) банк чекоотримувача списує суму з зазначеного позабалансового рахунку № 9830 “Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо” і повертає чек чекоотримувачу із зазначенням причин його несплати.

4. Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, при наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа -- за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти:

Д-т рахунку

№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”;

К-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки”.

Схема документообігу при розрахунках розрахунковими чеками наведена нижче:

Де: 1 -- подача заяви на придбання чекової книжки; 2 -- видача чекової книжки з депонуванням суми ліміту; 3 -- відвантаження продукції, товару, послуг; 4 -- передача чека на оплату продукції, товару, послуг; 5 -- документи на оплату і реєстр чеків: б -- зарахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника, передача документів банку покупця; 7 -- надання витягу із рахунку депонованих сум.

6.6. Облік операцій при розрахунках акредитивами

Акредитив -- це грошове зобов'язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі (постачальнику, бенефіціару), безпосередньо або через інший уповноважений банк, платежі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві. Форма заяви на акредитив наведена в додатку 9.

Банк платника в цьому випадку називають банк-емітент, тобто виконуючим наказ платника, банк постачальника -- банк-виконавець.

Необхідною умовою здійснення розрахунків за акредитивом є обумовленість цього в угоді, що регулює взаємовідносини, укладені між покупцем і постачальником. Акредитиви застосовують при міжміських розрахунках, а також якщо постачальник переводить покупця на цю форму розрахунків, щоб мати гарантію одержання оплати, або в порядку санкцій.

Залежно від того, де акумулюються грошові кошти або чиїми коштами спочатку здійснюється сплата постачальнику, застосовують такі види акредитивів:

покритий -- за яким для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банкуемітенті, або виконуючому банку;

непокритий -- оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту або гарантії.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві повинно бути зазначено, чи є він відзивним, чи безвідзивним. При відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідзивним.

Відзивний -- акредитив, який банк-емітент має право змінити або відізвати без погодження з постачальником (бенефіціаром).

Безвідзивний -- акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Акредитив відкривається тільки для розрахунків з одним постачальником і не може переадресовуватися. Умови його використання зазначаються платником у заяві на відкриття акредитива, реквізитами якого є:

-- номер угоди, за якою відкривається акредитив;

-- строк дії (дата відкриття і закриття акредитива);

-- назва постачальника;

-- назва банку-виконавця акредитива;

-- місце виконання акредитива;

-- умови реалізації акредитива (документи, строки їх подання і порядок оформлення, вид товару, спосіб відвантаження);

-- вид акредитива;

-- сума акредитива.

Акредитив закривається у таких випадках:

-- після закінчення строку акредитива, про що виконуючий банк повідомляє банк-емітент;

-- згідно з заявою постачальника про відмову від подальшого використання акредитива, про що виконуючий банк також повідомляє банк-емітент; невикористана сума перераховується банку покупця за його вказівкою на рахунок, з якого депоновані кошти;

-- за заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково закривається або зменшується вдень одержання повідомлення від банку-емітента на суму, що не перевищує залишку на рахунку “Розрахунки акредитивами”.

Якщо претензії до постачальника виникли не з вини банку, вони залагоджуються сторонами без його участі.

Розглянемо особливості обліку відкриття акредитива:

-- як покритого, з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті;

-- як покритого, з депонуванням коштів у виконуючому банку (тобто банку, що обслуговує постачальника);

-- як непокритого, тобто без депонування коштів в одному з банків, але під гарантію банка-емітента.

Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті наведена нижче:

Де: 1 -- покупець-платник передає до свого банку заяву на відкриття акредитива; 2 -- банк депонує кошти на рахунку № 2602

“Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами”, бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку
№ 2600 “Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності”;

К-т рахунку

№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, рахунок “Розрахунки акредитивами” (на суму заявленого акредитива);

К-т рахунку

№ 6110 “Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів” (на суму, визначену за послугу);

З -- банк покупця авізо повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива; 4 -- банк постачальника (банк-виконавець), одержавши повідомлення, інформує постачальника і банк-емітент про відкриття акредитива, який виконавець обліковує на позабалансовому рахунку № 9802 “Акредитиви до сплати” (на балансових рахунках жодних записів не здійснюють, бо гроші не надійшли); 5 -- постачальник відвантажує товар покупцю; 6 -- постачальник передає товарно-транспортні накладні й грошово-розрахункові документи своєму банку для сплати; 7 -- банк постачальника, одержавши зазначені документи, перевіряє їх та звіряє з умовами реалізації акредитива; 8 -- банк постачальника надсилає документи спецзв'язком до банку-емітента; 9 -- банк-емітент після перевірки сплачує реєстр-документів:

Д-т рахунку № 2602;

К-т рахунку № 1200;

10 -- банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:

Д-т рахунку № 1200;

К-т поточний рахунок № 2600;

11 -- банк покупця звіряє одержані документи постачальника з умовами акредитива і перераховує гроші банку постачальника бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку № 2602;

К-т рахунку № 1200.

Нижче наводимо схему документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника:

У даному випадку сума депонованого акредитива підлягає перерахуванню із банку-емітента в банк виконавця. Послідовність операцій така.1. Покупець-платник подає заяву своєму банку на відкриття акредитива.2. Банк платника (емітент) прийняту до виконання заяву враховує на приході позабалансового рахунку № 9802 “Акредитиви до оплати” і перераховує гроші з поточного рахунку в банк постачальника бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку
№ 2600 “Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності”

(покупця);

К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.

3. Авізо з доданою заявою на акредитив передається в банк постачальника, який одержані гроші зараховує на рахунок № 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності” (рахунок “Розрахунки акредитивами”) бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”:

К-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”,

рахунок “Розрахунки акредитивами”.

4. Постачальник відвантажує товар і передає реєстри рахунків та транспортні документи в свій (виконуючий) банк.

5. Банк постачальника перевіряє документи останнього на відповідність умовам, передбаченим акредитивом, і сплачує їх:

Д-т рахунку

№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, рахунок “Розрахунки акредитивами”;

К-т рахунку

№ 2600 “Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності” (постачальника).

6. Банк постачальника повідомляє банк покупця про проведений платіж.

7. Банк покупця-платника, одержавши повідомлення, списує суму акредитива на зменшення позабалансового рахунку № 9802 “Акредитиви до оплати”.

У випадку відкриття непокритого акредитива (про це у заяві в рядку “вид акредитива” повинен бути додатковий запис “гарантований) банк-емітент (банк покупця) враховує це за дебетом позабалансового рахунку №9122 “Непокриті акредитиви”. Банк постачальника, одержавши про це повідомлення, враховує такий акредитив за дебетом позабалансового рахунку № 9802 “Акредитиви до оплати”, окремо від депонованих.

Надалі, після відвантаження постачальником продукції, товару, робіт, послуг і подання відвантажуваних документів своєму банку-виконавцю, здійснюються облікові операції оплати і перерахування коштів за методикою і послідовністю, як і при розрахунках покритими акредитивами, з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті, що було розглянуто вище.

При неподанні гарантованого доручення до сплати протягом одного місяця з дня його виписування сума цього доручення перераховується з кредиту рахунку № 2602 на дебет балансового рахунку № 2909 “Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами” і далі, після закінчення терміну позовної давності, банк вчинює з нею згідно з чинним законодавством України.

6.7. Розрахунки платіжними вимогами без акцепту платників та безспірне стягнення коштів

Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством України: за результатами розгляду претензій арбітражного суду, за штрафами і пенею митної служби, при порушеннях ціноутворення, несвоєчасному проведенні підприємствами розрахунків за енергоносії та, особливо, за санкціями податкової адміністрації.

Суми фінансових санкцій згідно з наказами, виданими Держкомрезвом України, та суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафи, нараховані державними податковими адміністраціями, стягуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженнями) за формою, що наведена у додатку 10.

В усіх інших випадках безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги (додаток 11), яка із супровідним реєстром подається стягувачем у банк, де обслуговується платник.

Як в інкасових дорученнях, так і в платіжних вимогах у рядку “Призначення платежу” зазначається назва законодавчого акта, яким передбачено право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт) і документ, на підставі якого здійснюється стягнення.

Стягувач також подає до установи банку розрахункові та виконавчі документи (накази арбітражних судів, виконавчі листи, видані судами, та інші, визначені чинним законодавством). Ці документи на безспірне та безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від їх наявності на рахунках підприємств. При їх відсутності ці документи враховуються на позабалансовому рахунку № 9803 “Розрахункові документи, несплачені в строк через відсутність коштів у платників” з якого їх вартість списується в міру оплати.

Контрольні запитання

1. Назвіть принципи організації грошового обігу.

2. Розкрийте зміст та призначення угоди на здійснення розрахунково-касового обслуговування.

3. Назвіть документи, необхідні для відкриття платіжних рахунків, та їх призначення.

4. За допомогою яких інструментів банк надає платіжні послуги.

5. Характеристика платіжних рахунків і рахунків групи “Кошти в розрахунках”.

6. Форми безготівкових розрахунків у банках України.

7. Пригадайте порядок документального оформлення і відображення в обліку при застосуванні форми розрахунків платіжними дорученнями.

8. Розкрийте методику облікового відображення операцій при застосуванні форми розрахунків платіжними вимогами-дорученнями.

9. Що Вам відомо про облік операцій при розрахунках чеками?

10. Розкажіть про методику обліку операцій при розрахунках акредитивами.

11. У чому полягає суть методики обліку операцій при розрахунках гарантованими дорученнями?

12. Розкрийте особливості методики обліку операцій при розрахунках платіжними вимогами без акцепту платників при безспірному стягненні коштів.

Вправи для самостійної роботи

Вправа 1. Від радгоспу “Березанський” до Баришівського відділення банку АПК “Україна” 10 вересня надійшло платіжне доручення № 83 від 8 вересня на суму 435 000 грош. од. за перерахунком з його розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок ремонтного заводу у тому ж відділенні за ремонт сівалки. Доручення прийнято до оплати. Того ж дня від “Заготзерно” (позичковий рахунок №414301) надійшло зведене платіжне доручення № 57 на суму 105 000 грош. од. про перерахування коштів за здане зерно тим радгоспам, які обслуговуються в цьому ж відділенні банку; радгоспу “Березанський” -- 35 000 грош. од. за зерно, здане 4 вересня (квитанції № 945, 946); свинокомплексу -- 20 000 грош. од. за продукцію, здану 9 вересня (квитанції № 967, 968); радгоспу “Баришівський” -- 50 000 грош. од. за продукцію, здану 8 вересня (квитанції № 936, 937), МФО банку 322500.

* Складіть бухгалтерські проводки.

* Випишіть платіжне доручення за одним з перерахувань.

* Скільки примірників платіжного доручення виписує платник для розрахунків з одержувачами коштів, які обслуговуються у тому ж відділенні банку? Поясніть призначення кожного примірника.

Вправа 2. ВАТ завод “Верстатів-автоматів” (розрахунковий рахунок № 26118 у Жовтневому відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322605) відвантажив продукцію на суму 98 500 грош. од. Заводу “Газприлад” (розрахунковий рахунок № 26313 у міському відділенні Укрсоцбанку м. Вінниці, МФО 322713) (відправка залізницею, накладна № 33127 від 10 листопада) згідно з угодою № 81 від 3 травня. 13 листопада завод “Газприлад” подав вимогу-доручення до свого банку з погодженням на оплату.

* У скількох примірниках подається до банку платіжна вимога-доручення?

* Складіть платіжну вимогу-доручення від імені постачальника.

* Складіть бухгалтерські проводки.

Вправа 3. Харківське відділення Укрсоцбанку м. Києва 3 жовтня акцептувало платіжне доручення № 46 Радіозаводу № 5 на суму 75 000 грош. од. для розрахунків з відділенням зв'язку № 13 за переказами коштів окремим громадянам. Відділення зв'язку подало 10 жовтня до Харківського відділення Укрсоцбанку реєстр акцептованих платіжних доручень, прийнятих для оплати переказів.

* Заповніть платіжне доручення.

* Складіть бухгалтерські проводки.

Вправа 4. 4 квітня до відділення банку звернувся завод “Арсенал” з проханням про додаткове лімітування книжки на 500 грош. од. у зв'язку з наявністю невикористаних бланків у чековій книжці. 13 квітня заводом “Арсенал” використано останній чек із лімітованої чекової книжки. На рахунку № 722 залишилась невикористана сума -- 43 грош. од. Завод подав платіжне доручення на закриття рахунку за обліком лімітованої чекової книжки.

* Яким документом і як оформлюється долімітування чекової книжки?

* Яким чином банк контролює залишок ліміту чекової книжки?

* Як оформлюється повернення невикористаного залишку ліміту за лімітованою чековою книжкою?

* Складіть бухгалтерські проводки.

Вправа 5. Від Шевченківського “Райплодоовочторгу” м. Києва 2 травня до Шевченківського відділення Промінвестбанку надійшла заява на виставлення з його рахунку поштового акредитива для розрахунків з заводом “Торгмаш” м. Вінниці, який обслуговується Проектним відділенням Промінвестбанку, за обладнання на суму 50 500 грош. од. Термін закриття акредитива у банку постачальника -- 19 травня. Умови оплати акредитива проти реєстрахунків з акцептом уповноваженого В. С. Середи і транспортних документів, які підтверджують відвантаження обладнання. Акредитив не використано, сума акредитива повернена на розрахунковий рахунок Шевченківського “Райплодоовочторгу”. Акредитив відкрито у банку постачальника.

* Складіть бухгалтерські проводки у банку акредитиводавця та акредитивоотримувача.

* Визначіть строк закриття акредитива у банку покупця, якщо поштовий пробіг між відділеннями банків -- 2 дні.

* Як ведеться аналітичний облік за балансовим рахунком № 720?

ГЛАВА 7

ОБЛІК КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Мета вивчення

Після вивчення глави 7 Ви повинні знати:

1. Види кредитних операцій і побудову синтетичних рахунків для їх обліку.

2. Функції бухгалтерських працівників при здійсненні кредитних операцій.

3. Суть методів кредитування і форми позичкових рахунків.

4. Перелік та призначення документів, що надаються позичальником для отримання кредиту.

5. Облік операцій з видачі, пролонгування та погашення кредиту.

6. Порядок списання з балансу сумнівних кредитів і сумнівних до погашення відсоткових платежів.

7. Облік операцій щодо формування і використання резерву на покриття можливих втрат за кредитами.

8. Суть і облік операцій кредитного характеру.

9. Облік операцій щодо нарахування і справляння відсотків за кредитами.

7.1. Організація обліку кредитних операцій

Кредитні операції посідають ключове місце з-поміж активних операцій комерційних банків. У більшості банків позичкові рахунки складають не менше половини їх сукупних активів і забезпечують близько 70 % від отриманих ними доходів. До кредитних операцій належать: позичкові операції, операції кредитного характеру та послуги кредитного характеру:

Облік операцій кредитного характеру розглядається в окремому параграфі.

Суб'єктом кредитної операції є банк та його клієнти. Банк виступає як кредитор, тобто він є юридичною особою, яка надає або бере на себе зобов'язання надати в майбутньому певну суму грошових коштів у розпорядження позичальника на певний строк. Позичальниками виступають клієнти та партнери банку, які отримують кошти в позику (у користування) і зобов'язуються повернути їх у визначений строк. До них належать суб'єкти підприємницької діяльності, органи державного управління, населення, банки.

Чинне банківське законодавство надає клієнту право вибору банку для реалізації потреби в кредитних операціях, тобто клієнт має право відкривати позичкові рахунки не в одному, а в декількох банках. Це створює умови для розвитку міжбанківської конкуренції і надає клієнту можливість обирати банк, який пропонує найбільш оптимальні умови кредитування.

При визначенні кредитної політики комерційні банки повинні враховувати рекомендації Національного банку України щодо організації та регулювання кредитного процесу, які викладені в положенні “Про кредитування”.

Банки, які орієнтуються на запроваджені в міжнародній банківській практиці принципи організації банківської справи розробляють спеціальний документ з кредитної політики -- керівництво, або меморандум, з кредитної політики. Він визначає філософію та стратегію банку в галузі кредитування і містить детальний опис технології організації кредитного процесу. Це конфіденційний документ, оскільки він розкриває стратегію і методи кредитної політики конкретного банку.

До найважливіших елементів кредитної політики належать наступні:

1. Мета банку, що покладена в основу формування кредитного портфеля (сегмент економіки, куди скеровуються кредитні вкладення, регіон, що обслуговується, види кредитів, які надаються, обсяги і якість кредитів).

2. Формування структурних підрозділів банку (управлінь, департаментів, відділів, груп), які беруть участь у виконанні кредитних операцій; визначення їх функцій та повноважень.

3. Розробка посадових інструкцій для співробітників підрозділів банку, що виконують кредитні операції, які визначають їхні обов'язки та повноваження щодо видачі позик; запровадження стандартів, параметрів і процедур (дій), якими повинні керуватись службовці у своїй діяльності з надання, оформлення, обліку, контролю за використанням позик і управління ними.

4. Визначення напрямків проходження інформації щодо виконання кредитної операції в середині банку; затвердження форм документів, що використовуються на кожній стадії виконання кредитної операції чи підлягають обов'язковому зберіганню в кредитній справі (досьє) клієнта (фінансова звітність, угода застави, гарантії тощо).

5. Розробка класифікації позик, методів і форм кредитування; рейтингу якості позик.

6. Порядок і правила оцінки забезпечення кредитів та реалізації застави.

7. Визначення політики і практики запровадження відсоткових ставок і комісії за позиками.

8. Розробка стандартів оцінки позик та умов кредитних угод.

9. Правила і порядок контролю за клієнтом та погашенням позики.

10. Правила і порядок пролонгування позик, роботи з проблемними кредитами, покриття збитків за позиками.

Таким чином, кредитна політика дозволяє з'ясувати підходи конкретного комерційного банку щодо організації та регулювання кредитного процесу. Під організацією кредитного процесу розуміють техніку та технологію кредитування.

У складі підрозділів банку, які уповноважені здійснювати кредитні операції, чільне місце посідають обліково-операційний відділ та головна бухгалтерія. Їх функція полягає в нагромадженні, обробці, узагальненні та зберіганні інформації щодо проведених банком операцій, у тому числі кредитних. Якість синтетичного і аналітичного обліку позичкових операцій багато в чому зумовлена можливістю своєчасного отримання інформації про розподіл кредитних вкладень за секторами економіки, видами позик та їх забезпеченням щодо окремих позичальників, про рух і погашення кредитів та ін.

Повнота та своєчасність отримання інформації про кредитні вкладення визначають якість ухвали кредитних рішень і впливають на якість управління кредитним портфелем. Чітко налагоджене документальне оформлення операцій з видачі та погашення позик дозволяє запровадити чіткий контроль за виконанням кредитних операцій па усіх стадіях кредитного процесу.

На побудову обліку позичкових операцій суттєво впливають такі елементи кредитного процесу, як класифікація позик, форми і методи кредитування, методи хеджування кредитного ризику. Методи кредитування визначають низку технічних елементів кредитного процесу, а саме: форму позичкового рахунку, порядок регулювання кредитної заборгованості, способи контролю за цільовим використанням запозичених коштів і своєчасним їх поверненням.

Таким чином, метод кредитування визначає спосіб видачі та погашення кредиту.

В умовах радянської господарської практики організація кредитного процесу в банках жорстко регулювалась з боку органів державного управління. За галузями економіки централізовано визначалось співвідношення власних та залучених коштів. Таким чином, у плановому порядку регламентувалась міра участі кредиту в формуванні обігових коштів, що призводило до автоматизму в кредитуванні. Держбанк колишнього СРСР розробляв методи і форми кредитування підприємств та організацій, правила і порядок регулювання заборгованості за позиками, контролю за використанням кредитів. Завдання банків полягало в чіткому виконанні нормативних та інструктивних документів. У радянській банківській практиці застосовувались два методи кредитування: за залишком та за обігом. При обох цих методах кредитування видача кредитів здійснювалась під конкретні об'єкти, тобто визначені види товарно-матеріальних цінностей і витрат, наприклад, паливо, незавершене виробництво, готова продукція на складі тощо. Під час проведення банківської реформи 1987--1988 рр. у практику був запроваджений метод кредитування за укрупненим об'єктом згідно з уніфікованою схемою фактично для всіх галузей економіки.

При цьому методі кредитування видача позики (у межах заздалегідь визначеної планової величини) відбувалась безпосередньо па здійснення платежів шляхом сплати з позичкового рахунку грошово-кредитних документів за цінності, що кредитуються, в момент виникнення потреби в залучених коштах. Погашення кредиту відбувалось після завершення кругообігу коштів позичальника згідно з планом реалізації (товарообігу) з розрахункового рахунку. Кредит при цьому набував платіжного характеру. Використання такого методу кредитування дозволяло забезпечити безперервність платіжного обігу господарських органів, а також постійну участь кредиту в господарському обігу позичальника.

Перехід до ринкової економіки характеризує відсутність жорсткого диктату з боку держави щодо організації кредитного процесу в комерційних банках. Банки мають право самостійно обирати методи кредитування, виходячи, перш за все, з класності та рейтингу позичальника. Вони повинні також самостійно розробляти пакет документів, які використовуються для ухвали кредитного рішення, оформлення видачі позики і контролю за її рухом. При цьому повинні бути чітко визначені форма і зміст документа, вимоги до його заповнення і ведення документації в цілому. Добре організована система з чітким веденням реєстрації документів та операцій в бухгалтерії є визначальною умовою управління кредитними операціями.

Суб'єкти підприємницької діяльності в умовах формування ринкових відносин самі визначають співвідношення власного капіталу і залучених джерел, керуючись при цьому принципом економічної доцільності. У складі залучених джерел поряд із банківським кредитом широко використовується комерційний кредит.

При такій організації обігових коштів відбувається перехід від кредитування об'єкта до кредитування суб'єкта під загальний розрив платіжного обігу з метою його підтримання. При видачі позик комерційні банки послуговуються методами кредитування, що адекватні ринковій економіці та широко застосовуються в зарубіжній банківській практиці.

У зарубіжній банківській практиці можна виділити два основних методи кредитування. Суть першого методу полягає в тому, що питання про надання позики вирішується щоразу в індивідуальному порядку. Позика надається на певний термін у декілька тижнів, місяців чи років і пов'язана з потребами позичальника в грошових коштах для фінансування цільової потреби. У загальному обсязі банківських кредитів частка таких позик суб'єктам підприємницької діяльності перевищує 50 %.

Другий метод кредитування полягає в наданні банком позичальнику позики в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу на покриття його потреби в короткострокових фондах фінансування. Такий метод кредитування називається кредитною лінією. Для банку відкрити кредитну лінію для позичальника означає взяти на себе певне забалансове зобов'язання про надання грошових коштів.

У банківській практиці розрізняють два види кредитних ліній: відновлювальну (револьверну) та невідновлювальну.

У випадку відкриття невідновлювальної кредитної лінії ліміт кредитування запроваджується у вигляді ліміту видачі, тобто банк бере на себе зобов'язання надати позику в певному розмірі. Після надання банком кредиту у встановленому розмірі та його погашення позичальником відносини між банком і позичальником припиняються.

При відкритті відновлювальної (револьверної) кредитної лінії ліміт кредитування визначається у вигляді ліміту заборгованості з позики. Це дозволяє підприємству-позичальнику отримати позику в межах встановленого ліміту, погасити всю її суму (або частину суми) і автоматично отримати повторно кредит у межах терміну дії кредитної лінії. Відновлювальна кредитна лінія є більш гнучкою формою кредитування і нерідко надається без спеціального забезпечення. Кредитна лінія може бути як короткостроковою з періодом дії, що, як правило, не перевищує 180 днів, так і довгостроковою із терміном дії 3--5 років. За відкриття кредитної лінії банк отримує комісію.

Залежно від характеру зобов'язань банку розрізняють підтверджену та обов'язкову кредитні лінії.

Підтверджена кредитна лінія передбачає домовленість щодо наміру банку кредитувати. Вона не є офіційним зобов'язанням банку. Банк зобов'язується надати позику згідно з заявкою клієнта лише у невідкладному випадку, тому клієнт мало зацікавлений в такій кредитній лінії і використовує її лише як гарантію за позикою, яку надає інший кредитор. Відсоткова ставка за такою кредитною лінією може заздалегідь не визначатися. Такі зобов'язання не враховуються навіть за балансом. Вони підлягають лише позасистемному обліку.

Обов'язкова кредитна лінія являє собою контрактне зобов'язання, згідно з яким банк зобов'язується у письмовій формі кредитувати клієнта за його проханням згідно з термінами та умовами, які передбачені кредитною угодою. Отже, банк може відмовити в кредитуванні лише у випадку, якщо виявить реальне погіршення фінансового стану клієнта або порушення ним умов кредитної угоди. Таке зобов'язання банку підлягає обліку за балансом на позабалансовому рахунку. При відкритті такої кредитної лінії банк отримує комісію або від суми зобов'язання, або від його частини, яка не використана позичальником.

У сучасних умовах комерційні банки переважно використовують метод індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із позичальниками, які мають високий кредитний рейтинг.

Метод кредитування, який включає організаційні й технічні умови кредитування, обумовлює форму позичкового рахунку. Форма позичкового рахунку визначає режим функціонування рахунку, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі та погашення кредиту і їх відображення в облікових реєстрах. Для проведення операцій з кредитування банк може відкрити позичальникам наступні позичкові рахунки: простий (окремий) позичковий рахунок, спеціальний позичковий рахунок і поточний рахунок з правом на овердрафт.

Простий позичковий рахунок використовується в банківській практиці для відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана лише за наявності документа, який містить дозвіл на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунку позичальника за його власний кошт. Клієнту може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які він отримує в банку.

Спеціальний позичковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває постійну або сезонну потребу в запозиченні коштів. Рахунок відкривається на весь період кредитування на підставі дозвільного документа, але для виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен.

Операції з видачі кредиту здійснюються шляхом сплати грошово розрахункових документів (оплата сировини і матеріалів, робочої сили, платежів до бюджету і т. ін.) безпосередньо зі спец позичкового рахунку. Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунку, або через використання строкового зобов'язання з умовними строками погашення. В даний час ця форма рахунку майже не використовується комерційними банками. Застосування спец позичкового рахунку можливе також при кредитуванні за кредитною лінією.

Поточний рахунок з правом на овердрафт відкривається позичальникам, які укладають з банком спеціальну угоду для отримання такого виду позики, як овердрафт. Право використання овердрафта надається лише надійним клієнтам. В угоді банк визначає максимальну суму овердрафта, або, іншими словами, ліміт за овердрафтом, мету позики і її тривалість, умови надання кредиту і порядок його погашення.

Потреба в банківському овердрафті у прибуткових підприємств може виникнути з наступних причин.

1. Власники підприємства можуть ухвалити рішення про вилучення отриманого прибутку у вигляді дивідендів. У цьому випадку в підприємства виникає потреба в плановому джерелі фінансування, як і в момент початку діяльності. Така потреба може бути реалізована або за рахунок отримання цільової позики під забезпечення (під запаси товарно-матеріальних цінностей, готової продукції тощо), або через отримання права на овердрафт.

2. Підприємство може придбати нове обладнання або інші фіксовані активи. Це обумовлює зменшення обігових та збільшення фіксованих активів. Якщо сума прибутку і амортизації недостатня для покриття затрат на придбання, виникає розрив між надходженнями і виплатами у часі.

3. Підприємство реалізує програму збільшення товарообігу. В нього виникає потреба у джерелах фінансування додаткової потреби в товарних запасах.

Таким чином, овердрафт є додатковим джерелом фінансування, яке дозволяє забезпечити безперервність платіжного обігу.

Овердрафт надається автоматично при відсутності у клієнта коштів на поточному рахунку шляхом здійснення його платежів.

Видача позики виконується з окремого позичкового рахунку за овердрафтом шляхом сплати грошово-розрахункових документів. На погашення заборгованості за цим рахунком скеровуються всі суми, які зараховані на поточний рахунок клієнта. Таким чином, по суті цей рахунок функціонує у режимі спецпозичкового. Як правило, відсоткова ставка за овердрафтом фіксується відносно базової відсоткової ставки банку (наприклад, 5 пунктів понад базову ставку). У випадку перевищення встановленого максимального розміру за овердрафтом банк стягує з клієнта підвищений відсоток і комісійний збір, розмір якого обумовлюється в угоді.

Застосування контокорентного рахунку, який об'єднує в собі позичковий та поточний рахунки, не передбачено затвердженим планом рахунків для комерційних банків.

Суттєве значення для обліку кредитних операцій і організації звітності за позиками має такий елемент кредитної політики, як класифікація кредитів. У положенні “Про кредитування”, яке розроблене Національним банком України, наведена класифікація кредитів за такими ознаками: вид позики, категорія позичальника, вид забезпечення, строки надання, призначення.

Підхід НБУ до класифікації позик не за всіма критеріями співпадає з прийнятим у зарубіжній банківській практиці. Проте слід відзначити, що класифікація кредитів не є стабільною і з розвитком практики кредитування змінюється. В основу формування синтетичних рахунків для обліку кредитних операцій покладено класифікацію кредитів, запроваджену НБУ.

Балансові рахунки для обліку кредитних операцій розміщені в першому та другому класах плану рахунків. Розподіл рахунків за класами узгоджується з принципами побудови балансу, в даному випадку окремого відображення міжбанківських та клієнтських операцій.

У першому класі “Казначейські та міжбанківські операції” згруповані рахунки для обліку кредитних операцій, які, по-перше, виникають з приводу отримання комерційними банками запозичених коштів від Національного банку України і, по-друге, відображають відносини з отримання та надання позик іншим комерційним банкам.

Операції з отримання кредитів комерційними банками за своєю суттю є однією з форм залучення ресурсів в банк і належать до пасивних операцій.

У складі позабалансових рахунків передбачені рахунки для обліку забалансових зобов'язань банку кредитного характеру. Вони згруповані у наступні рахунки дев'ятого класу:

-- гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банкам (рахунок № 900);

-- гарантії, надані клієнтам (рахунок № 902);

-- сумнівні гарантії та поручительства (рахунок № 909);

-- зобов'язання з кредитування, які надані банкам (рахунок № 910);

-- зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам (рахунок №912).

У випадку справдження умов, що зафіксовані в угоді про гарантії і контрактні зобов'язання, банк буде зобов'язаний видати позику або здійснити платіж третій особі, що спричинить зміну величини запозичених активів у балансі банку.

З-поміж позабалансових рахунків можна також виокремити рахунки, які носять допоміжний характер і використовуються як інструмент контролю при здійсненні кредитних операцій. Операції, що обліковуються на цих рахунках, можуть справити безпосередній вплив па зміну величини запозичених активів і відображаються за балансом на рахунках наступних груп:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9