Аналіз та аудит фінансової звітності підприємства

Таблиця 1.2.

Вихідна інформація відділу обліку зведення та звітності

Висновки до 1-го розділу

Бухгалтерська фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Бухгалтерська звітність має бути подана підприємством в термін до 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом (квартальна звітність); до 20 лютого (річна фінансова звітність). Склад (обсяг) та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджуються Міністерством фінансів України, а саме:

П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

П(С)БО 2 "Баланс";

П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал";

П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Фінансова звітність підприємства крім того, що вона є формою обовґязкового надання інформації до податкових органів й органів статистики, використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та контролю за виконанням договірних зобов'язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє.

В даній роботі розглядається методика та організація аудиту фінансової звітності ВАТ «Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат», за організаційною структурою якого передбачено сектор- відділ обліку зведення та звітності в структурі бухгалтерії. Положення про роботу зазначеного відділу та документообіг, що застосовується на підприємстві задля забезпечення формування фінансової звітності розглянуто й визначено їх функціональну спроможність.

Розділ 2

Методика та організація формування фінансової звітності підприємства

2.1 Особливості облікової політики підприємства ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»

Згідно з вимогами Наказу "Про облікову політику" № 36 від 14.02.03 року звітність складена виходячи з принципів нарахування П(С)БУ.

Встановлено журнально-ордерну форму обліку, як таку, що найкращим чином задовольняє обраній загальній системі оподаткування.

Встановлено план рахунків бухгалтерського обліку і субрахунки, що використовуються на підприємстві, за потреби відкриття нових рахунків бухгалтерського обліку і субрахунків, інформацію про них передбачається вказувати у змінах до зазначеного наказу.

Встановлено границю істотності з метою:

-- відображення переоцінки і зменшення корисності об'єктів обліку -- 10 % відхилення залишкової вартості об'єктів обліку від їхньої справедливої вартості;

-- визначення оренди -- фінансовий термін оренди приймається по величині, що складає 75 відсотків терміну корисного використання об'єкта оренди;

-- визначення подібних активів -- різниця між справедливими вартостями об'єктів обміну не повинна перевищувати 10 %;

-- складання фінансової звітності -- границя істотності встановлюється в розмірі 100 грн.

Для визнання основних засобів і інших необоротних матеріальних активів (далі -- основні засоби) і нематеріальних активів, визначення терміну корисного використання об'єктів і вибору методу нарахування амортизації створено постійно діючу експертну технічну комісію.

Встановлено вважати матеріальні активи з терміном корисного використання (експлуатації) більш одного року, вартістю менш 1000 грн. - малоцінними необоротними матеріальними активами.

Визначено застосовувати при нарахуванні амортизації основних засобів методи амортизації і ліквідаційну вартість, встановлені і затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної технічної комісії, установивши при цьому наступні методи нарахування амортизації для:

-- об'єктів основних засобів -- прямолінійний;

-- малоцінних необоротных матеріальних активів і бібліотечних фондів -- у розмірі 100 % їхньої вартості в першому місяці використання таких об'єктів;

-- інших пеоборотинх матеріальних активів -- у розмірі 50 % амортизуємої вартості в першому місяці використання таких об'єктів і інші 50 % амортизуємої вартості в місяці вилучення об'єктів з активів (списання з балансу);

-- нематеріальних активів -- прямолінійний метод.

Придбання матеріалів за готівку здійснювати на підставі накладних, авансових звітів; допускається готівковий розрахунок в межах 1тис.грн.

Придбання матеріалів за дорученнями здійснюється на підставі накладних та доручень, останні реєструються в журналі обліку, встановлено строк дії доручень в межах 10 діб, невикористані доручення є необхідним повертати в бухгалтерію не пізніше наступного дня, за граничним терміном дії доручення.

Визначено застосовувати наступні методи оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продаж або іншому вибутті:

-- середньозваженої собівартості -- при відпустці запасів у виробництво і реалізації готової продукції;

-- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів -- при продажі великогабаритних товарів, що мають номер заводу-виготовлювача.

Суму резерву сумнівних боргів формувати виходячи з платоспроможності окремих (конкретних) дебіторів.

Робити резервування засобів на забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов'язань, інших витрат і платежів відповідно до П(З)БУ 11.

Фінансові інвестиції незв'язаним сторонам відображати на дату балансу по справедливій вартості.

Оцінку ступеня завершенності операції по наданню послуг (виконанню робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати в звітному періоді підписання акта про надання послуги (виконаних роботах).

Встановлено перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Затверджено перелік і склад перемінних і постійних загальвиробничих витрат.

Визначено приймати як базу розподілу перемінних і постійних загальвиробничих витрат, що розподіляються, суму прямих матеріальних витрат.

Прийняти як базу розподілу постійних і перемінних загальвиробничих витрат між об'єктами калькулювання (замовленнями) -- суму основної і додаткової заробітної плати виробничих робітників.

Відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов'язання в проміжній фінансовій звітності не відбивати.

Інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей підприємства, фінансових активів проводити щорічно перед складанням річної звітності не пізніше як до 30 числа грудня місяця, в інших випадках передбачених законодавством (зміна матеріально-відповідальної особи, виявлення надлишків/нестач, крадіжок тощо). До складу інвентаризаційної комісії обовґязково входять керівник підприємства, головний бухгалтер, бухгалтер, матеріально-відповідальна особа.

Розподіл чистого прибутку здійснювати пропорційно нормативної вартості акцій після віднесення 30% чистого прибутку до резервного фонду підприємства, що є базою для розвитку та забезпечення сталого функціонування підприємства.

Контроль за виконанням даного наказу покладено на головного бухгалтера підприємства.

2.2 Організація аналітичного та синтетичного обліку

У відповідності до порядку складання фінансової звітності, обліковими реєстрами та джерелами даних синтетичного та аналітичного обліку, що використовуються при складанні фінансової звітності є Книга обліку господарських операцій, на підставі якої сформовано оборотну шахову відомість та оборотну сальдову відомість (наведена у табл.2.1.).

Таблиця 2.1.

Оборотна сальдова відомість ВАТ «Ізмаїльський ЦКК» за 2007р.

2.3 Удосконалення фінансової звітності в умовах використання інформаційних систем

Відділ зведення та звітності оснащено засобами ПК, спеціалістами використовується офісний пакет Microsoft Excel. Алгоритм автоматизація складання звітності на ВАТ «Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат» наведено на рис. 2.1.-2.4

Рис.2.1.Оборотна шахова відомість в електронному вигляді Microsoft Excel

На рис.2.1. наведено оборотну шахову відомість, що формується на підставі даних щодо залишків за синтетичними рахунками обліку у відповідності до Книги обліку господарських операцій.

Рис.2.2. Баланс в електронному вигляді Microsoft Excel

Баланс підприємства, як це наведено на рис.2.2., формується за даними оборотної шахової відомості та внутрішніми алгебраїчними розрахунками у відповідності до методики формування статей балансу.

Рис.2.3. Звіт про фінансові результати в електронному вигляді Microsoft Excel

Звіт про фінансові результати, як це наведено на рис.2.3., формується за даними оборотної шахової відомості та внутрішніми алгебраїчними розрахунками у відповідності до методики формування статей даного звіту.

Рис.2.4. Звіт про рух грошових коштів в електронному вигляді Microsoft Excel

Звіт про рух коштів, як це наведено на рис.2.4., формується за даними оборотної шахової відомості та внутрішніми алгебраїчними розрахунками у відповідності до методики формування статей даного звіту.

Висновки до 2-го розділу

Згідно з вимогами Наказу "Про облікову політику" № 36 від 14.02.03 року звітність складена виходячи з принципів нарахування П(С)БУ. Амортизацію нематеріальних активів нараховувати прямолінійним методом. Підприємство використовує метод середньо-зважувальної собівартості при відпустці запасів у виробництво, продажу або іншому вибутті. Амортизація основних засобів нараховується за податковим методом. Основні засоби класифікуються за групами: перша для податкового обліку: три групи згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; друга згідно плану рахунків по субрахункам та нараховує амортизацію за ставками ст. 8.2, 8.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Первісна оцінка об'єкту основних засобів здійснюється по собівартості згідно П(С)БУ 7. Резерв сумнівних боргів визначать виходячи з платоспроможності дебіторів. Класифікація видатків на виробництво проводиться згідно П(С)БУ 16.

У відповідності до порядку складання фінансової звітності, обліковими реєстрами та джерелами даних синтетичного та аналітичного обліку, що використовуються при складанні фінансової звітності є Книга обліку господарських операцій, на підставі якої сформовано оборотну шахову відомість та оборотну сальдову відомість.

Відділ зведення та звітності ВАТ «Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат» оснащено засобами ПК, спеціалістами використовується офісний пакет Microsoft Excel. Алгоритм автоматизація складання звітності розглянуто та наведено в розділі 2.

Розділ 3

Методика і організація економічного аналізу фінансової звітності

3.1 Завдання і джерела інформації проведення економічного аналізу

Майнове положення підприємства на початок і кінець звітного періоду характеризуються даними балансу. Порівнюючи динаміку підсумків розділів активу балансу, можна з'ясувати тенденції зміни майнового положення. Інформація про зміну в організаційній структурі керування, відкритті нових видів діяльності підприємства, особливостях роботи з контрагентами й ін. звичайно отримується в пояснювальній записці до річної бухгалтерської звітності. Результативність і перспективність діяльності підприємства можуть бути узагальнено оцінені за даними аналізу динаміки прибутку, а також порівняльного аналізу елементів росту засобів підприємства, обсягів його виробничої діяльності і прибутку. Інформація про недоліки в роботі підприємства може безпосередньо бути присутньою у балансі в явному або завуальованому виді. Даний випадок може мати місце, коли в звітності є статті, що свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і про сформованому в результаті цього поганому фінансовому становищі (наприклад, стаття «Збитки»). У балансах цілком рентабельних підприємств можуть бути присутніми також у схованому, завуальованому виді статті, що свідчать про визначені недоліки в роботі.

Це може бути викликано не тільки з фальсифікаціями з боку підприємства, але і прийнятою методикою складання звітності, відповідно до якої багато балансових статей комплексні (наприклад, статті «Інші дебітори», «Інші кредитори»).

Економічний потенціал організації може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового положення підприємства і з позиції його фінансового становища. Обидві ці сторони фінансово-господарської діяльності взаємозалежні -- нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового становища і навпаки.

Відповідно до діючих нормативів, баланс у даний час складається в оцінці нетто. Однак ряд статей як і раніше носить характер регулюючих. Для зручності аналізу доцільно використовувати так називаний ущільнений аналітичний нетто, що формується шляхом усунення впливу на підсумок балансу (валюту) і його структуру регулюючих статей.

Для цього:

· суми по статті «Заборгованість учасників (засновників) по внесках у статутний капітал» зменшують величину власного капіталу і величину оборотних активів;

· на величину статті «Оцінні резерви («Резерв по сумнівних боргах»)» коректується значення дебіторської заборгованості і власного капіталу підприємства;

· однорідні по складу елементи балансових статей поєднуються в необхідних аналітичних розділах (довгострокові поточні активи, власний і позиковий капітал).

Стійкість фінансового становища підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи.

У процесі функціонування підприємства величина активів, їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни, що мали місце, у структурі засобів і їхніх джерел, а також динаміці цих змін можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел. Вертикальний аналіз дозволяє перейти до відносних оцінок і проводити господарські порівняння економічних показників діяльності підприємств, що розрізняються по величині використаних ресурсів, згладжувати вплив інфляційних процесів, що спотворюють абсолютні показники фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту (зниження).Ступінь агрегованості показників визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років (суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але і прогнозувати їхнього значення.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці не рідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру бухгалтерської звітності, так і динаміку окремих її показників. Обоє цих виду аналізу особливо корисні при міжгосподарських зіставленнях, тому що дозволяють порівнювати звітність різних по виду діяльності й обсягам виробництва підприємств.

Критеріями якісних змін у майновому положенні підприємства і ступеня їхньої прогресивності виступають такі показники, як:

· сума господарських засобів підприємства;

· частка активної частини основних засобів;

· коефіцієнт зносу;

· питома вага швидкореалізуємих активів;

· частка орендованих основних засобів;

· питома вага дебіторської заборгованості й ін.

Фінансове становище підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового становища -- ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність вчасно й у повному обсязі зробити розрахунки по короткострокових зобов'язаннях.

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів.

Говорячи про ліквідності підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є: а) наявність у достатньому обсязі засобів на розрахунковому рахунку; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Очевидно, що ліквідність і платоспроможність не тотожні один одному. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансове становище як задовільне, однак власне кажучи ця оцінка може бути помилкової, якщо в поточних активах значна питома вага приходиться на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість. Приведемо основні показники, що дозволяють оцінити ліквідність і платоспроможність підприємства.

Величина власних оборотних коштів. Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття його поточних активів (тобто активів, що мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, що залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю й іншими посередницькими операціями. За інших рівних умов ріст цього показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних засобів є прибуток. Варто розрізняти «оборотні кошти» і «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства (II роздягнув активу балансу), другий -- джерела засобів, а саме частина власного капіталу підприємства, розглянуту як джерело покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Можлива ситуація, коли величина поточних зобов'язань перевищує величину поточних активів. Фінансове становище підприємства в цьому випадку розглядаються як хитливе; потрібні негайні заходи для його виправлення.

Маневреність функціонуючого капіталу. Характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі коштів, тобто засобів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник звичайно міняється в межах від нуля до одиниці. За інших рівних умов ріст показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтоване значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока його щоденна потреба у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт поточної ліквідності. Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки карбованців поточних активів приходиться на один карбованець поточних зобов'язань. Логіка вирахування даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (принаймні теоретично). Значення показника можна варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміку звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться нижнє критичне значення показника - 2; однак це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Показник аналогічний коефіцієнтові поточної ліквідності; однак обчислюється по більш вузькому колу поточних активів. З розрахунку виключається найменш ліквідна їхня частина - виробничі запаси. Логіка такого виключення складається не тільки в значно меншій ліквідності запасів, але, що набагато більш важливо, і в тім, що грошові кошти, які можна виручити у випадку змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижче витрат по їх придбанню.

Орієнтоване нижнє значення показника - 1; однак ця оцінка також носить умовний характер. Аналізуючи динамікові цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу на фактори, що обумовили його зміна. Так, якщо ріст коефіцієнта швидкої ліквідності був зв'язаний в основному з ростом. невиправданої дебіторської заборгованості, те це не може характеризувати діяльність підприємства з позитивної сторони.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства і показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Нижня границя показника, що рекомендується, що приводиться в західній літературі, - 0,2. Оскільки розробка галузевих нормативів цих коефіцієнтів - справа майбутнього, на практиці бажано проводити аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, що має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів. Характеризує ту частину вартості запасів, що покривається власними оборотними коштами. Традиційно має велике значення в аналізі фінансового стану підприємств торгівлі; нижня границя показника, що рекомендується, у цьому випадку - 50%.

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується співвіднесенням величини «нормальних» джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника менше одиниці, то поточний фінансовий стан підприємства розглядається як хитливе.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона зв'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується, отже, співвідношенням власних і позикових засобів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому у світовий і вітчизняну обліково-аналітичну практику розроблена система показників.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійко, стабільно і незалежно від зовнішніх кредитів підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації притягнутого (позикового) капіталу - їхня сума дорівнює 1 (або 100%).

Коефіцієнт фінансової залежності. Є зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Ріст цього показника в динаміку означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (або 100%), це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника можна відчутно варіювати в залежності від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень. Логіка розрахунку цього показника заснована на припущенні, що довгострокові позички і позики використовуються для фінансування основних засобів і інших капітальних вкладень. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших позаоборотних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів. Характеризує структуру капіталу. Ріст цього показника в динаміку - негативна тенденція, що означає, що підприємство усе сильніше і сильніше залежить від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт співвідношення власних і притягнутих засобів. Як і деякі з вищенаведених показників, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію: його значення, наприклад, рівне 0,178, означає, що на кожен карбованець власних засобів, вкладених в активи підприємства, приходиться 17,8 коп. позикових засобів. Ріст показника в динаміку свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

3.2 Методика аналізу основних показників фінансової звітності підприємства

З метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству Міністерством економіки України наказом від 19.01.2006р. за №14 затверджено Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

За зазначеним нормативним актом визначено єдиний підход до визначення основних показників економічної ефективності діяльності підприємства, що дає підстави для застосування зазаченої методики до аналізу фінансової звітності.

У відповідності до зазначеної Методики складові показників оцінки фінансово-господарського стану наведено в таблиці 3.1, формули розрахунку показників у таблиці 3.2:

Таблиця 3.1.

Складові показників оцінки фінансово-господарського стану за 2005-2007 роки, (тис.грн)

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5