Статистична та спеціальна звітність по виплатам працівникам

Статистична та спеціальна звітність по виплатам працівникам

До основної заробітної плати включено також суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів, телеграфних агентств, видавництв, радіо, телебачення та інших підприємств і (або) оплата їх праці, що здійснюється за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на певному підприємстві.

Додаткова заробітна плата -- це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

До фонду додаткової заробітної плати входять надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу кваліфікаційну майстерність, за класність водіям, персональні надбавки, за знання іноземної мови тощо).

Рисунок 1.1 - Структура заробітної плати

До фонду додаткової заробітної плати також належать оплата щорічних і додаткових відпусток, компенсація за невикористану відпустку, премії за виробничі результати, включаючи премії за економію матеріальних ресурсів тощо.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності -- з іншим уповноваженим на представництво органом.

Систематизація порядку оподаткування фонду оплати праці і виплат, які не входять до фонду оплати праці, розглянуто у додатку А

1.2 Характеристика статистичної та спеціальної звітності

1.2.1 Методика заповнення статистичної звітності

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та з метою удосконалення форм державної статистичної звітності з праці були затверджені форми державної статистичної звітності.

Інструкція зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 № 5 розроблена відповідно до Законів України “Про державну статистику” та “Про оплату праці” з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків. З 1 лютого 2005 року наказом Держкомстату України «Про затвердження форм державних статистичних спостережень з праці» від 11.08.2004 р. № 472 запроваджулися такі форми статистичної звітності з праці:

№ 1-ПВ - місячна «Звіт з праці», що подається починаючи зі звіту за січень 2005 року;

№ 1-ПВ - квартальна «Звіт з праці», що подається починаючи зі звіту за І квартал 2005 року.

Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. У формах державних статистичних спостережень відображаються нарахування працівникам підприємства у відповідності до розрахунково-платіжних документів незалежно від терміну їхніх фактичних виплат. Зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов'язкове державне соціальне страхування.

Програми державних статистичних спостережень передбачають облік фонду оплати праці, нарахованого всім працівникам, а також виділення фонду штатних працівників, які перебувають в обліковому складі підприємства, та поділ його на складові.

У разі виплати заробітної плати натурою відповідно до статті 23 Закону для відображення у звітах видана продукція оцінюється за цінами не вище собівартості в розмірі, що не перевищує 50 відсотків нарахованої заробітної плати за місяць.

У формах державних статистичних спостережень, крім показника оплати праці, у натуральній формі міститься показник проданої продукції в рахунок заробітної плати. Він заповнюється у разі, якщо в рахунок грошової оплати працівникам підприємства застосовують продаж продукції як власного виробництва, так і отриманої за бартером або безготівкові розрахунки за послуги, надані працівникам (комунальні та інші). При цьому заповнення показника фонду оплати праці здійснюється згідно з нарахуваннями.

Основні види статистичної звітності, періодичність та терміни подання розглянуто у таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 - Основні форми статистичної звітності по праці

До статистичної звітності по праці відносяться і інші форми звітності, які подані у таблиці 1.6.

Таблиця 1.6 - Форми звітності по праці додаткові

Продовження таблиці 1.6

Надалі наведемо характеристики та методики заповнення деяких з них.

Інструкція щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і N 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників" Затверджено Наказ Державного комітету статистики України 06.07.98 N 244 визначає Порядок складання і подання державній службі зайнятості державної статистичної звітності за формою N 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках"

Звіт за формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно.

У разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення.

У графі Б найменування та код професії зазначається відповідно до Державного класифікатора України “Класифікатор професій ДК 003-95” (v0257217-95, va257217-95, vb257217-95), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 року N 257.

У графі В проставляється тарифний розряд, категорія чи клас відповідної професії відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника; Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів і службовців; Кваліфікаційного довідника професій робітників, яким встановлюються місячні оклади. У графі 1 показується кількість вільних робочих місць з відповідної професії.

У графі 2 наводиться загальна потреба в працівниках для заміщення вільних робочих місць з однаковими умовами праці. Потреба для заміщення робочих місць, які мають відмінності в умовах праці, виділяється окремими рядками.

У графі 3 (з графи 2) вказується потреба в працівниках жіночої статі. Якщо вільні робочі місця і вакантні посади можуть комплектуватися особами як жіночої, так і чоловічої статі, то заповнюється тільки графа 2; графа 3 не заповнюється.

У графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до статті 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення”, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів.

Звіт за формою N 4-ПН складають підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, на яких здійснюється вивільнення працівників, і в письмовій формі повідомляють про це державну службу зайнятості за два місяці до вивільнення.

У графі 1 перераховуються прізвища, імена і по батькові всіх працівників, які підлягають вивільненню.

У графі 5 найменування професій вивільнюваних працівників зазначаються відповідно до КП.

У графі 6 проставляється код професії, посади відповідно до вищезгаданого класифікатора (КП).

У графі 7 зазначається рівень кваліфікації (розряд, категорія, клас відповідно до Єдиного тарифнокваліфікаційного довідника; Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів і службовців; Кваліфікаційного довідника професій робітників, яким встановлюються місячні оклади).

У графі 8 вказується середньомісячна заробітна плата (доход).

У графі 9 наводиться стаж роботи за професією, за якою робітник (службовець) працював до моменту вивільнення.

У графі 10 вказується дата підвищення кваліфікації працівника протягом останніх двох років, що передували його вивільненню, на курсах підвищення кваліфікації, закінчення яких дає право на підвищення працівникам тарифного розряду, категорії, класу.

У графі 11 зазначаються домашня адреса і номер телефону вивільнюваного працівника.

У графі 12 наводяться додаткові дані про вивільнюваного працівника, зокрема: належність його до категорії осіб, які потребують спеціальних робочих місць (підлітки, особи з обмеженою працездатністю та ін.), пенсійний вік, інвалідність, побажання громадянина відносно нової роботи: характеру (постійна, тимчасова, сезонна, з неповним робочим днем, тижнем, на дому, за сумісництвом), режиму змінності (в одну, дві, три зміни), середньомісячної заробітної плати та ін.

Інструкція щодо заповнення форми звітності N 5-ПН "Звіт про прийнятих працівників" затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 р. N 420

У графі 1 наводяться прізвища, імена і по батькові (без скорочення) відповідно до даних паспорта українською мовою всіх прийнятих на роботу громадян протягом звітної декади.

У графі 2 проставляється ідентифікаційний код.

У графі 3 зазначаються найменування професій (посад), на які прийняті громадяни, відповідно до Державного класифікатора України ДК 003-95 "Класифікатор професій", затвердженого наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 року N 257, із змінами та доповненнями (далі - КП).

У графі 4 проставляється код професії (посади) відповідно до КП.

У графі 5 проставляються номер та дата наказу про прийняття на роботу працівника.

У графі 6 у разі прийняття працівника на роботу за направленням центру зайнятості проставляються номер та дата видачі направлення.

У графі 7 ставиться відмітка "V", що свідчить про прийняття працівника на роботу за направленням державної служби зайнятості з компенсацією виплати заробітної плати з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У графі 8 ставиться відмітка "V", якщо працівника прийнято на новостворене робоче місце. Новостворене (нове) робоче місце - це робоче місце, на яке прийнято працівника внаслідок реєстрації підприємства, установи, організації або після здійснення відповідних технологічних, організаційних та інвестиційних заходів, спрямованих на впровадження або розширення нових видів виробництва (робіт, послуг) та зміну умов праці.

У графі 9 зазначаються місце проживання (місто, вулиця, будинок, квартира) і номер телефону прийнятого працівника.

Звіт підписується керівником підприємства /установи, організації/. Указується дата заповнення форми та ставиться печатка. Зазначаються прізвище, ініціали, посада і номер телефону виконавця.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) (N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" )центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій.

У графі 1 зазначається назва професії (посади) відповідно до Державного класифікатора України ДК 003-95 "Класифікатор професій", затвердженого наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 року N 257, із змінами та доповненнями (далі - КП).

У графі 2 указується код професії (посади) відповідно до КП.

У графі 3 указується характер роботи: постійна, тимчасова, сезонна, за сумісництвом і таке інше.

У графі 4 указується режим роботи: тривалість робочого дня в одну (дві, три) зміну, 12 годин, 24 години; змінний (гнучкий) графік роботи; відрядження; вахтовий метод організації праці; неповний робочий день /тиждень/; робота на дому; робота в нічний час тощо.

У графі 5 зазначаються умови праці: важкі, шкідливі, звичайні, у приміщенні, на повітрі та інші.

У графі 6 указуються умови соціальної сфери: наявність дитячої дошкільної установи, наявність гуртожитку, додаткова відпустка, харчування тощо.

У графі 7 указується заробітна плата (дохід), уключаючи додаткові матеріальні заохочення.

У графі 8 "Примітка" наводяться додаткові характеристики вакантного місця.

У разі необхідності, у графі 8 зазначається назва населеного пункту (адреса), де безпосередньо здійснюватиметься виконання робіт.

Вимоги до претендента на вакансію

У графі 9 указується стаж роботи за професією (на посаді) у роках.

У графі 10 указуються вимоги щодо рівня освіти претендента для заміщення вакантного робочого місця (посади). Відповідно до Законів України "Про освіту" та "Про вищу освіту" встановлені такі освітні рівні: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

У графі 11 проставляється спеціальність /професія/.

Спеціальність зазначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року N 507 "Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями".

Робітничі професії заповнюються відповідно до КП.

У графі 12 указується освітньо-кваліфікаційний рівень відповідно до Закону України "Про вищу освіту" (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр). Для кваліфікованих робітників указується кваліфікаційний рівень (розряд, клас, категорія), який проставляється відповідно до галузевих та міжгалузевих випусків Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Форму державного статистичного спостереження N 7-тнв "Звіт про травматизм на виробництві у 200_ році" (далі - форма N 7-тнв) заповнюють юридичні особи, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені структурні підрозділи, а саме: цехи, дільниці тощо (далі - відокремлені підрозділи), що знаходяться на території України, за межами України і створені за участю юридичних осіб України, незалежно від форми власності, виду економічної діяльності, підпорядкованості та організаційно-правової форми господарювання.

Дані щодо відокремлених підрозділів, розташованих на одній території з головною організацією (район, область), відображає у своєму звіті головна організація. За аналогічні відокремлені підрозділи, що знаходяться на іншій території, перед відповідним органом статистики звітує головна організація або у межах повноважень, наданих головною організацією, самі відокремлені підрозділи.

Інформація щодо відокремлених підрозділів, розташованих за межами України, наводиться у звіті відповідної головної організації.

Підставою для заповнення звіту крім бухгалтерських документів є:

- передбачені Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094 (далі - Положення):

акт за формою Н-1 "Акт N _____ про нещасний випадок на виробництві" (далі - акт Н-1),

акт за формою Н-5 "Акт розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася)" (далі - акт Н-5),

форма Н-2 "Повідомлення про наслідки нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, що стався" (далі - форма Н-2);

- передбачений Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року N 270 (далі - Порядок):

- акт за формою НТ "Акт N ____ про нещасний випадок невиробничого характеру" (далі - акт НТ).

Звіт має бути заповнений чітко та розбірливо. Виправлення помилок підтверджується підписом особи, яка заповнила звіт, із зазначенням дати внесення змін. Посадові особи, які підписали звіт, персонально відповідають за достовірність відображеної у ньому інформації згідно з чинним законодавством.

Порушення термінів або ненадання інформації, а також викривлення даних тягне за собою відповідальність, яка встановлена ст. 186.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 13.07.2000 N 1929-III.

Інструкцію щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-ПВ (умови праці) "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2004 р. за N 1331/9930 складають підприємства та організації незалежно від форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що відносяться до таких секцій (груп). У формі N 1-ПВ (умови праці) дані наводяться щодо працівників, які ураховуються в обліковій кількості. Її обчислення здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 N 171 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за N 287/823.

1.2.2 Спеціальна звітність та її форми

До державних фондів до яких подається спеціальна звітність стосовно заробітній плати відносяться:

Фонд соціального страхування України;

Державний фонд сприяння зайнятості населення;

Пенсійний фонд України.

Фонд соціального страхування від несчасних випадків.

Законом встановлено:

Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України;

забороняється використання коштів Пенсійного фонду України не за цільовим призначенням, у т.ч. на кредитні, депозитні операції, надання позик тощо;

тимчасово вільні кошти у випадку відсутності заборгованості по виплатах пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України включно на придбання державних цінних паперів.

Платниками збору (33,2%) є:

суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників;

філіали, відділи та інші відокремлені підрозділи платників податків, які не мають статусу юридичної особи, розміщені на території іншої, ніж платник зборів,, територіальної громади;

фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їхні помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб`єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу.

4% - від об`єкта оподаткування для працюючих на підприємствах, установах і організаціях інвалідів і за ставкою 33,2% від об`єкта оподаткування для інших працівників того ж підприємства.

4% - від об`єкта оподаткування для всіх працівників підприємств всеукраїнських громадських організацій, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної кількості працюючих.

Від нарахування збору до Пенсійного фонду звільняються виплати, які входять до Фонду оплати праці, але виключені із сукупного оподатковуваного доходу. До таких виплат належать:

суми матеріальної допомоги;

суми плати за утримання і навчання дітей у дошкільних та інших закладах;

вартість путівок на лікування, відпочинок і в дитячі оздоровчі табори, крім туристичних і міжнародних.

Законом з 2007 року встановлено ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в Україні та об`єкт оподаткування 33,2% від об`єкта оподаткування - фактичних витрат на оплату праці працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У таблиці 1.7 наведено нарахування на заробітну плату.

Таблиця 1.7 - Нарахування на заробітну плату

Нарахована сума збору на державне пенсійне страхування від винагород за підсумками року на витрати виробництва продукції не відноситься. У податковому обліку ця сума збору включається до складу валових витрат.

Зрозуміло, що видатки на оплату праці пов'язані з господарською діяльністю платника податків, і особливих питань податкового обліку оплати праці при обчисленні податку на прибуток не виникає. Проблеми податкового обліку оплати праці в основному пов'язані з нарахуванням податку з доходів фізичних осіб і викликані нечіткістю норм Закону № 889. Причому ситуація з їхнім рішенням ускладнюється ще й тим, що в цей час по багатьом питанням обчислення податку з доходів фізичних відсутні офіційні роз'яснення податкових органів. Проте, відповіді на спірні питання необхідно шукати вже зараз. Тому в таблиці 1.8 запропоновані можливі рішення найбільш спірних проблем.

Таблиця 1.8 - Нарахування й утримання податку з доходів фізичних осіб і страхових внесків

Продовження таблиці 1.8

Схема бухгалтерських проводок з обліку утримання із заробітної плати робітників та службовців, складена відповідно до діючих нормативних документів, наведена нижче (таблиці 1.9).

Таблиця 1.9 - Бухгалтерські проводки з утримання із заробітної плати

Продовження таблиці 1.9

До спеціальної звітності відноситься звітність подана до Державних цільових фондів: Фонд соціального страхування України; Державний фонд сприяння зайнятості населення; Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування на несчасних випадків, які наведені у додатках.

1.3 Методологія аудиту середньої заробітної плати

Аудиторська діяльність (аудит) - це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжної-розрахункової документації, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг:

-постановка, відновлення і ведення бухгалтерського обліку;

-упорядкування декларацій про прибутки і бухгалтерської (фінансової) звітності;

-аналіз фінансово-господарської діяльності;

-оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта;

-консультування в питаннях фінансового, податкового, банківського й іншого господарського законодавства;

-навчання;

-та ін.

Згідно з Зконом Україні «Про аудиторську діяльність» - аудит є незалежною експертизою і аналізом публічної фінансової звітності господарського суб'єкта уповноваженими на те особами (аудиторами) або фірмою з метою визначення її достовірності, повноти і реальності відповідності чинному законодавству і вимогам, пред'явленим до ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової звітності.

Метод аудиту - це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що вивчаються. Велику кількість різних прийомів можна об'єднати в три групи: визначення стану об'єктів в натуральному вигляді, зіставлення і оцінка. Прийоми першої групи - це огляд, перерахунок, зважування, вимірювання, що дозволяють визначити кількісний стан об'єкту, лабораторний аналіз, метою якого є визначення якісного стану об'єкту. Зіставлення дозволяє визначити відхилення дійсного стану об'єктів від норм і нормативів, прогнозних показників, багатьох інших правил, відповідно до яких вони повинні функціонувати. Прийоми третьої групи пов'язані з оцінкою минулого, справжнього і майбутнього стану об'єктів, вони є логічним завершенням процесу зіставлення. Оцінці підлягає стан всіх об'єктів, по відношенню до яких застосовуються обидва попередні методи. Змістом всіх без виключення аудиторських операцій у сфері економіки є оцінка, тобто правильне сприйняття сутнісних сторін процесів - об'єктів аудиторського вивчення

Мета аудита - рішення конкретної задачі, що визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірним зобов'язанням аудитора і клієнта.

Основною метою аудитора при перевірці середньої заробітної плати є визначення сильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні.

Основне завдання аудита середньої заробітної плати - перевірка дотримання нормативно-правових актів при визначенні середньої заробітної плати, утриманнях із її і правильності ведення бухгалтерського обліку та звітності по виплатам лікарняних та відпускних.

Основні джерела аудиту є:

- штатні розклади, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нормативи виробітку;

- основні форми первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників;

- генеральні та галузеві угоди; трудові угоди, колективні договори, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати;

- реєстри синтетичного й аналітичного обліку;

- фінансова, оперативна й статистична звітність

Документальне оформлення аудиту складається з двох видів документів: робочих і підсумкових.

Підсумкова документація включає в себе:

-аудиторський висновок;

-документацію, яка передається замовнику.

Аудиторський висновок являється обов'язковим компонентом підсумкової документації.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту. Робочі документи повинні включати в себе всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного проведення перевірки і яка повинна підтвердити ті підсумки, які він приводить у своєму висновку.

Робочі документи повинні виконувати наступні функції:

- забезпечити обгрунтування аудиторського висновку і бути відповідними загальноприйнятим;

- забезпечувати регістрацію планування і виконання аудиту;

- полегшувати процес керівництва і контролю якості;

- підтримувати методичний підход до аудиту;

- допомогати аудитору в його роботі.

Робоча документація повинна містити опис всіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору прийшлось зіткнутись при проведенні аудиту.

Робоча документація повинна бути достатньо повною і детальною настільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав зв'язка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була проведена, і обгрунтувати зроблені висновки. Робоча документація повинна складатись по мірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.

Особливе значення в методі має оцінка ризику, який до певної міри властивий аудиторській практиці у зв'язку з можливістю помилок в окремих частинах аудиторського висновку, а також помилок і невідповідностей в обліку і бухгалтерській звітності. Така оцінка проводиться на стадії вибору клієнта і планування аудиту. Загальне обстеження об'єктів за допомогою цілеспрямованих тестів дозволяє визначити ступінь ризику і на цій підставі або відхилити прохання клієнта про аудиторську перевірку, або прийняти необхідні заходи для зменшення ризику. Оцінку ризику проводять на підставі зіставлення фактичного стану об'єктів з відповідними еталонами - планами, нормами, законоположеннями, тобто з їх бажаним станом.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6