Правовое урегулирование обращения ценных бумаг

Правовое урегулирование обращения ценных бумаг

операції з цінними паперами. З початком першої світової війни робота бірж

була офіційно припинена. В серпні 1914 року була закрита Київська біржа і

припинено котирування цінних паперів на Санкт-Петербурзькій біржі.

Біржова торгівля відродилась в СРСР лише в роки непу. Першу біржу

радянського періоду було відкрито в Москві 29 грудня 1921 р. В 1922 році

почали створюватись фондові відділи на товарних біржах, а також відособлені

фондові біржі.

В Україні фондові біржові операції були регламентовані постановою РНК УРСР

від 23 березня 1923 р.1, яка була прийнята на основі Постанови РНК РСФСР

від 20 жовтня 1922 р.

Український фондовий ринок у ті роки посідав значне місце в структурі

загальнодержавного ринку. Загальносоюзний обіг цінних паперів у 1925—1926

рр. складав 387,8 млн рублів, а частка центральної в Україні (в той час

столичної) Харківської біржі складала 78,1 млн рублів. На Київський

фондовий відділ припадало 1,1 відсотка загальносоюзного обігу.

За посередництвом фондових біржових операцій здійснювалась торгівля

іноземною валютою, в тому числі векселями та чеками в іноземній валюті,

банкнотами Держбанку, державними цінними паперами, акціями та паями

акціонерних та пайових товариств, належним чином зареєстрованих органами

радянської влади, а також благородними металами в злитках.

У 1930 році внаслідок ліквідації багатоукладності в економіці країни та

переходу до директивного розподілу, біржі, в тому числі й фондові, було

закрито, і торгівля цінними паперами стала переслідуватись у кримінальному

порядку.

Лише в 1991 році, після прийняття Закону України "Про цінні папери і

фондову біржу", фондова біржа знову отримала в Україні право на існування.

У цьому Законі визначено, що фондова біржа може бути створена у формі

акціонерного товариства, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів,

сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно

до чинного законодавства (ст. 33).

Своєю діяльністю фондова біржа забезпечує:

перерозподіл на комерційній основі фінансових ресурсів між юридичними та

фізичними особами шляхом організації купівлі-продажу фондових цінностей;

сприяння становленню й розвитку фондового ринку та належне розповсюдження

інформації про нього;

підвищення довіри інвесторів до вкладення на довгостроковій основі вільних

грошових коштів у фондові цінності;

контроль за діяльністю учасників біржових торгів, захист їхніх інтересів та

інтересів інвесторів.

Відмінною рисою фондової біржі є некомерційний характер її діяльності.

Основна мета діяльності біржі — створення належних умов для

широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами — не сумісна з

комерційними підходами до її роботи.

Доходи біржі обмежуються сумами, необхідними для забезпечення її

нормального функціонування та розвитку і практично не використовуються для

виплати дивідендів суб'єктам, що внесли свої кошти в статутний фонд біржі.

Щоб одержувати високий прибуток від роботи біржі, необхідно було б

максимально збільшити збори з її членів та емітентів, що змусило б частину

з них шукати інше місце для укладання угод. У статуті Московської

міжнародної фондової біржі, наприклад, прямо вказано (ст. 1.2), що "біржа

не переслідує мету одержання власного прибутку і не виплачує доходів від

своєї діяльності власникам акцій біржі"1. Таке саме положення було внесено

у березні 1994 року до Статуту Української фондової біржі. Основними

статтями доходу фондової біржі є: акциз (податок на угоду), що стягується

з членів біржі за кожне замовлення, виконане в торговому залі;

плата компаній за включення їх акцій у біржовий список;

щорічні внески компаній, які використовуються біржею на підтримання

їхнього лістингу в належному стані;

плата компаній за зміни в лістингу, наприклад, у зв'язку із змінами в

їхньому капіталі тощо;

вступні внески нових членів;

епізодичні внески членів біржі на покриття поточних збитків або створення

необхідних резервів.

Таким чином, зацікавленість членів біржі в її діяльності не пов'язана з

отриманням прибутку від вкладення в біржу капіталу. Участь у біржі

породжена потребою в організації, яка могла б концентрувати у своїх стінах

численні заявки, які поступають із зовні на придбання та продаж

високоліквідних цінних паперів і забезпечувала б завдяки цьому можливість

швидко укладати по них угоди за цінами, що відображують реальну кон'юнктуру

досить представницького ринку. Тому до кола членів фондової біржі, як

правило, входять тільки ті суб'єкти, які професійно займаються діяльністю з

цінними паперами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"

фондову біржу в Україні може бути створено не менш як 20 засновниками —

торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і

комісійної діяльності по цінних паперах. Таким чином, законодавство України

визначає, що членами фондової біржі можуть бути тільки юридичні особи.

Питання про членство у фондовій біржі фізичних та юридичних осіб у різних

країнах знаходить неоднакове вирішення. В одних країнах (наприклад, у США,

Великобританії) членами фондової біржі можуть бути виключно фізичні особи,

в інших (у Японії, Канаді) — тільки юридичні особи, в третіх (у Німеччині,

Італії) — і фізичні, і юридичні особи. При цьому, якщо допускається

персональне членство в біржі фізичних осіб, то мається на увазі, що вони

повинні бути акціонерами (пайщиками), директорами або співробітниками

досить крупних фірм, які професійно займаються операціями з цінними

паперами. Неоднозначне також вирішується питання про допуск до біржових

операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності. У більшості країн

іноземним юридичним і фізичним особам, що відповідають певним вимогам,

дозволено займатись операціями з цінними паперами на національних ринках.

Водночас в окремих країнах (наприклад, у Канаді, Франції) іноземні особи не

можуть бути членами біржі, а частка їх капіталу в статутному фонді фірм —

членів біржі обмежується.

Українське законодавство не містить будь-яких заборон щодо участі

іноземних суб'єктів у біржових операціях.

Питання про можливість участі в біржі комерційних банків також

вирішується далеко не однозначно. В одних країнах (у США, Канаді)

комерційним банкам заборонено бути членами біржі. В інших (Німеччина,

Нідерланди, Швейцарія) комерційні банки, навпаки, становлять основне ядро

біржової торгівлі. В Україні банки, відповідно до ст. 26 Закону "Про цінні

папери і фондову біржу", після дотримання відповідних вимог можуть набувати

статусу торговців цінними паперами. Таким чином, вони можуть безпосередньо

виступати засновниками фондової біржі і брати участь у торгах.

Державну реєстрацію фондових бірж в Україні здійснює Державна комісія з

цінних паперів та фондового ринку у відповідності з Положенням про

реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання

їх діяльності, затвердженим її наказом № 9 від 15 січня 1997 р.

Згідно з цим положенням статус фондової біржі можуть одержати юридичні

особи, створені на умовах, визначених законодавством, як організаційно

оформлені централізовані ринки та електронні торговельно-інформаційні

мережі (ЕТІМ)1, на яких постійно здійснюється торгівля цінними паперами або

похідними цінними паперами, якщо вони відповідають вимогам щодо:

а) укладення біржових угод тільки між засновниками та членами біржі та/або

ЕТІМ;

б) наявності процедури відбору цінних паперів або інших фінансових

інструментів, що відповідає певним вимогам щодо умов їх випуску та обігу;

в) високого рівня концентрації попиту і пропозиції на цінні папери або

похідні цінні папери;

г) визначення ринкових цін на цінні папери як базового показника для

індикації стану фондового ринку та ринку похідних цінних паперів України;

д) надання інших, крім торговельних, послуг клієнтам тільки через

посередництво членів біржі;

е) наявності процедури відбору брокерів/ділерів і вимог щодо їх

професійної кваліфікації;

є) наявності правил (регламенту) торгівлі та стандартних торговельних

процедур;

і) централізації реєстрації угод і розрахунків щодо них, встановлення

офіційного біржового курсу;

й) наявності систем нагляду за діяльністю членів біржі та брокерів/ділерів

і дотримання ними норм професійної та ділової етики, а також дисциплінарних

норм і санкцій на рівні, не нижчому від встановленого законодавством для

сектора ринку, організатором торгівлі на якому є дана біржа;

к) наявності у керівників і провідних фахівців фондової біржі,

безпосередньо залучених до біржової діяльності, кваліфікації спеціаліста

відповідного профілю, згідно з переліком видів професійної діяльності на

ринку цінних паперів, яка підтверджується кваліфікаційними посвідченнями

встановленого зразка, що видаються атестаційною комісією, склад і порядок

роботи якої визначаються Державною комісією;

л) забезпечення сталого і ефективного функціонування системи інформації

про цінні папери та інші фінансові інструменти, їх ціни та умови обігу на

території України.

На реєстрацію до ДКЦПФР подаються такі документи:

заява про видачу свідоцтва фондовій біржі;

нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію фондової

біржі як юридичної особи;

у випадках, передбачених антимонопольним законодавством, копія рішення

органів Антимонопольного комітету про надання згоди на створення

господарюючого суб'єкта;

нотаріально засвідчені копії Статуту фондової біржі та правил торгівлі

цінними паперами, які повинні відповідати вимогам ст. 34 Закону України

"Про цінні папери і фондову біржу" з урахуванням вимог Закону України "Про

внесення змін до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону

України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та

Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем

і регулювання їх діяльності;

нотаріально засвідчена копія установчого договору фондової біржі;

висновок аудитора (аудиторської фірми) про склад статутного фонду

акціонерного товариства, форму внесків (грошові кошти, матеріальні

цінності, цінні папери, інтелектуальна власність тощо) та обсяг сплаченої

кожним із засновників частини статутного фонду;

список усіх суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих в Україні,

де фондова біржа виступає засновником, акціонером, учасником, з зазначенням

тих, на які припадає понад 5 відсотків статутного фонду, що належить біржі;

список філій, відділень, представництв біржі;

правила фондової біржі, які мають містити процедури організації торгівлі

цінними паперами, що відповідають вимогам статті 34 розділу 2 Закону "Про

цінні папери і фондову біржу", та вимогам Положення про реєстрацію фондових

бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності;

список членів біржі (власників і орендарів брокерських місць), складений в

алфавітному порядку із зазначенням назви, поштової адреси і телефону члена

біржі;

список зареєстрованих брокерських контор;

копії положень, статутів філій та дочірніх відділень біржі, списки їх

членів (акціонерів), складені в алфавітному порядку із зазначеною для

кожного акціонера назвою, поштовою адресою і телефоном та структурою

розподілу акцій між членами (акціонерами);

список зареєстрованих на біржі брокерських контор і брокерів/ділерів;

перелік цінних паперів, що котируються на біржі, із зазначенням емітентів і

характеристик емісій цінних паперів;

список посадових осіб біржі, керівних працівників, членів біржової ради із

зазначенням прізвища, імені та по батькові, посади, дати зайняття посади,

наявності освіти, наукового ступеня, кваліфікаційного посвідчення ДКЦПФР,

діяльності, якою займався раніше, засобів зв'язку (телефону, факсу,

телетайпу, е-мейл);

список посадових осіб, керівних працівників, членів постійних рад (комісій,

комітетів) кожної філії чи дочірнього відділення біржі із зазначенням

прізвища, імені та по батькові, посад;

список спеціалістів котирувальної, арбітражної, ревізійної комісій;

список членів дисциплінарного суду біржі;

біржові бюлетені з організації торгівлі державними пакетами цінних

паперів, якщо купівля-продаж цих пакетів постійно здійснюється на даній

біржі;

положення, інструкції та методичні матеріали з підготовки та проведення

біржових операцій у режимі аукціону на торговельному майданчику та/або в

системі електронного обігу цінних паперів у режимі котирування, поза

котируванням, у залежності від виду цінних паперів (акції, облігації,

похідні цінні папери), форми випуску (документальна чи без документальна)

та умов введення цінних паперів до продажу;

правила аукціонної торгівлі фінансовими інструментами, що не включені до

загальнобіржових Правил (векселями, похідними цінними паперами тощо);

положення та інструкції депозитарію (якщо він обслуговує дану біржу), що

мають відповідати вимогам Тимчасового положення про депозитарії та

депозитарну діяльність, затвердженого наказом ДКЦПФР № 117 від 21 травня

1996 р.;

інші положення та інструкції, що забезпечують гарантію укладення біржових

угод і захист прав клієнтів біржі;

копію платіжного доручення про перерахування плати за видачу свідоцтва.

Усі документи заявника не можуть за давністю перевищувати двох місяців від

часу оформлення до моменту їх подання та мають бути підписані керівником

біржі і засвідчені печаткою юридичної особи.

Установчі документи та правила фондової біржі, що подаються до ДКЦПФР,

мають містити Інформацію щодо:

правового статусу і функцій біржі; порядку застосування правил біржі; засад

професійної етики; видів і оплати послуг за допуск цінних паперів до

котирування на біржі, за реєстрацію угод, біржового збору за допуск та

реєстрацію брокерської контори, біржового збору за реєстрацію договору

оренди брокерського місця (якщо можливість оренди брокерських місць

передбачена статутом біржі) та біржового збору за допуск брокера до

виконання операцій в ЕТІМ, якщо використання ЕТІМ передбачене правилами;

обов'язків членів біржі щодо ведення обліку операцій; порядку діяльності і

розпорядку роботи біржової ради; системи інформаційного забезпечення та

вимог до порядку формування офіційного біржового бюлетеня; правил ведення

розрахунків;

санкцій за порушення процедур біржової торгівлі (видалення порушника з

торговельного залу, накладення штрафу, тимчасове позбавлення права на

торгівлю, остаточне позбавлення права на торгівлю тощо).

Фондова біржа одержує в ДКЦПФР свідоцтво про реєстрацію, яке є підставою

для здійснення нею діяльності, визначеної статутом і правилами. Щомісяця 1-

го числа вона повинна подавати ДКЦПФР список зареєстрованих протягом місяця

на біржі нових брокерських контор із зазначенням їх найменування та

юридичної адреси, перелік брокерських контор, діяльність яких призупинена

(з відповідним обґрунтуванням), а також повідомляти про зміни і доповнення

у складі членів біржі та про обсяги укладених угод.

Свідоцтво видається терміном на 2 (два) роки і діє на всій території

України. Продовження терміну дії свідоцтва здійснюється в порядку,

встановленому для його одержання.

Діяльність фондової біржі після закінчення терміну дії свідоцтва не

допускається. Після ліквідації або реорганізації фондової біржі, про що

вона у триденний термін зобов'язана повідомити ДКЦПФР, видане свідоцтво

втрачає силу.

Законодавством України встановлені певні обмеження щодо формування

статутного фонду фондової біржі. Зокрема, не допускається формування

статутного фонду біржі недержавними цінними паперами. У разі формування

статутного фонду довгостроковими (не менше року) державними цінними

паперами їх частка не повинна перевищувати ЗО відсотків. -

Крім того, частка статутного фонду фондової біржі, що належить одному

акціонеру — торговцю цінними паперами, не може перевищувати 5 відсотків

розміру статутного фонду.

На фондових біржах здійснюються операції з акціями акціонерних товариств,

облігаціями підприємств, облігаціями внутрішніх позик, казначейськими

зобов'язаннями України, ощадними сертифікатами, векселями, документами, що

засвідчують право їх власника на придбання або відчуження цінних паперів,

зазначених вище, або є похідними від них, а також документами, пов'язаними

з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей.

Звичайно, в біржовому обороті продається відносно невелика частина від

загальної кількості цінних паперів, що обертаються на території тієї чи

іншої країни. Це пояснюється тим, що фондові біржі висувають жорсткі вимоги

до емітентів, які бажають, щоб їхні папери продавались на торгових зборах

біржі. Проте, незважаючи на цю обставину та певні витрати, пов'язані з

включенням цінних паперів у біржовий котировочний бюлетень (лістингом),

багато емітентів прагнуть до того, щоб їхні папери котирувались на біржі,

оскільки лістинг дає їм цілий ряд переваг.

По-перше, включення цінних паперів до котировочного бюлетеня біржі

дозволяє зробити цінні папери більш відомими для інвесторів і більш

доступними для купівлі, що значно підвищує їх привабливість, сприяє

збільшенню кількості укладених по них угод і підвищенню курсу.

По-друге, у разі випуску емітентами, чиї цінні папери котируються на

біржі, нових видів паперів, витрати, пов'язані з їх розміщенням, як

правило, значно менші порівняно з витратами емітентів, чиї цінні папери не

обертаються на біржі.

По-третє, котирування цінних паперів на фондовій біржі надає емітенту

додаткової популярності, формує позитивну громадську думку про нього, що

може сприяти підвищенню попиту на продукцію і послуги компанії.

По-четверте, збільшується установочна вартість цінних паперів для застави,

оскільки за інших рівних умов кредитори скоріше приймуть у заставу папери,

внесені до котировочного бюлетеня фондової біржі.

По-п'яте, допуск до котирування сприяє формуванню реальних цін на цінні

папери емітента та дозволяє більш точно визначити його фінансовий потенціал

і вартість активів.

Законодавством України, зокрема Положенням про реєстрацію фондових бірж

та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності,

визначаються мінімальні вимоги, які фондові біржі повинні пред'являти до

цінних паперів, допущених до котирування.

Так, правилами фондової біржі має бути передбачена наявність порядку

допуску (лістингу) цінних паперів до офіційного та неофіційного

котирування. Умовами допуску визначаються вимога, згідно з якими в

офіційному котируванні мають перебувати цінні папери, емітенти яких

задовольняють певним економічним та фінансовим критеріям, що встановлені

біржею, та регулярно розповсюджують інформацію про свою діяльність. Це

вимога передбачають такі кількісні показники діяльності емітента, цінні

папери якого перебуватимуть в офіційному лістингу:

мінімальна величина активів має становити суму, еквівалентну 400 000 ЕКЮ;

прибуток за останній балансовий рік (за кожний рік із двох, що є

попередніми відносно останнього балансового року, в сумі, еквівалентній 80

000 ЕКЮ, або сумарний прибуток за останні три роки в сумі, еквівалентній

220 000 ЕКЮ, за умови, що кожен рік повинен бути прибутковим);

кількість випущених у обіг акцій не менше ніж 1 000 000 штук;

кількість акціонерів, що володіють не менш як 100 акціями, має становити

не менш, як 2000 осіб або загальна кількість акціонерів не менш ніж 2200

осіб.

В офіційному лістингу можуть знаходитися цінні папери, які випущені та

зареєстровані відповідно до чинного законодавства.

Допуск цінних паперів емітента повинен передбачати мінімальний рівень

розповсюдження невеликих пакетів цінних паперів, який не перевищує рівня,

встановленого біржею для офіційного котирування. Порядок допуску цінних

паперів до котирування на біржі має визначатися окремим положенням, що

передбачає подання емітентом заяви про допуск до офіційного котирування на

фондову біржу (безпосередньо або через уповноважену ним особу), згідно з

якою емітент бере на себе зобов'язання:

подавати на біржу звіти чергових або позачергових загальних зборів

акціонерів;

негайно інформувати біржу про внесення до статутних документів змін і про

рішення емітента, що стосуються його цінних паперів;

узгодити з біржею графік випуску та передплати (розміщення) цінних

паперів, а також проведення будь-якої іншої фінансової операції, що включає

пільгові права, тобто права, які стосуються цінних паперів, допущених до

офіційного котирування;

узгодити з біржею графік проведення технічних процедур будь-якої операції

з власними цінними паперами, зокрема, виплати відсотків і дивідендів;

надсилати біржі усі розповсюджені ним офіційні повідомлення або

публікації, а також будь-який матеріал, що містить економічну та фінансову

інформацію, яку емітент має намір опублікувати;

забезпечувати на ринку цінних паперів безкоштовне для власників іменних

цінних паперів обслуговування своїх цінних паперів і виплату відсотків,

погашень і дивідендів, а також попереджувати біржу про будь-які зміни у

призначенні посередників, що здійснюють її фінансове обслуговування;

періодично повідомляти біржу про загальну кількість голосів для наступної

публікації відповідного повідомлення в офіційному виданні біржі;

публікувати в офіційному виданні біржі інформаційні повідомлення про перший

та наступні випуски своїх цінних паперів;

виконувати накази, що видаються Державною комісією та іншими органами

державної влади щодо захисту інтересів інвесторів та їхніх прав на

інформацію.

До прийняття рішення про допуск (лістинг) цінних паперів емітента до

офіційного котирування біржа повинна укласти з ним двосторонню угоду про

підтримання лістиніу згідно з положенням про допуск. В інтересах ринку

цінних паперів та інвесторів біржа може обмежити допуск особливими умовами,

які емітент зобов'язаний виконати.

Емітента, який подав заяву, біржа повинна повідомляти про своє рішення

протягом визначеного нею терміну, рахуючи від дня надходження заяви про

допуск цінних паперів до офіційного котирування, або, якщо біржа вимагає

від емітента додаткових відомостей, — протягом ЗО (тридцяти) Днів з дня

надходження цих відомостей.

Допуск цінних паперів повинен оголошуватися через офіційне повідомлення,

яке публікується в офіційному виданні біржі. У повідомленні мають бути

вказані умови котирування та дата першого котирування.

Правила допуску (лістингу) повинні передбачати процедуру вилучення цінних

паперів з котирування (делістингу), або цю процедуру оформляють окремим

положенням.

Цінний папір може бути вилучений з офіційного котирування за вимогою

емітента, державного представника або за ініціативою біржі, що має бути

належним чином обґрунтовано.

Біржа може прийняти рішення про вилучення цінного папера з офіційного

котирування у таких випадках:

незначне співвідношення щоденного обсягу операцій щодо даного цінного

папера до загальної кількості одиничного цінного папера, яка перебуває в

обігу, та до кількості котирувань за рік;

відсутність виплати відсотків, дивідендів чи погашень протягом останніх

трьох років;

незначне співвідношення кількості одиниць цінного папера, які знаходяться у

власників невеликих пакетів, до їх загальної кількості;

порушення емітентом своїх зобов'язань щодо інформування власників цінних

паперів та біржі про свою діяльність;

порушення правил біржі;

подання заяви про неплатоспроможність емітента;

ліквідація емітента.

Біржа має право приймати рішення про вилучення одного виду цінного папера

емітента з одночасним вилученням інших видів цінних паперів того ж емітента

з офіційного котирування.

Дата фактичного вилучення цінного папера повинна публікуватися в офіційному

виданні біржі.

Вимоги, які пред'являють фондові біржі до емітентів, що бажають торгувати

на них своїми цінними паперами, встановлюються статутами та правилами бірж

і часто відрізняються навіть на біржах однієї держави. Як правило, одні

фондові біржі пред'являють більш жорсткі вимоги, інші — менш суворі.

На Українській фондовій біржі, наприклад, відповідно до ст. 2.1.1 Правил

біржі офіційне котирування складається з двох котирувальних відділень: К-1

і К-2.

У першому відділенні знаходяться цінні папери, емітенти яких задовольняють

економічним та фінансовим критеріям, що встановлені Вищим біржовим

комітетом. Ці емітенти зобов'язані регулярно розповсюджувати інформацію про

свою діяльність.

У другому відділенні знаходяться цінні папери, емітенти яких не

відповідають повністю економічним і фінансовим критеріям, що встановлені

для цінних паперів відділення К-1. Проте економічне та фінансове становище

цих емітентів визнається кількісно та якісно задовільним щодо вимог, які

висуваються УФБ. Обов'язки щодо розповсюдження інформації зберігаються такі

ж, як і для емітентів паперів відділення К-1.

На Українській фондовій біржі рішення про допуск цінних паперів до

офіційного котирування приймається за умов відповідності емітента вимогам,

встановленим Положенням про допуск (лістинг) цінних паперів і вилучення їх

з обігу та котирування на Українській фондовій біржі.

Зокрема, мінімальний статутний фонд емітента повинен складати не менш 50

000 мінімальних заробітних плат, а мінімальна загальна кількість

засновників (акціонерів) має бути не менш однієї тисячі юридичних і

фізичних осіб.

Для порівняння, статутний капітал компанії для допущення до лістингу на

Токійській фондовій біржі повинен бути не менше 1 млрд ієн, на Нью-

Йоркській — 60 млн американських доларів.

На фондових біржах багатьох країн при проведенні лістингу беруть до уваги

також об'єктивні показники фінансового стану та стабільності емітента.

Монреальська біржа, наприклад, ставить таю вимоги до компаній, що

претендують на лістинг.

До доходів емітента: для промислових, інвестиційних компаній і компаній по

нерухомості — мінімальний чистий доход за останній фінансовий рік повинен

становити не менше 100 000 канадських доларів (для компаній, що перебувають

у стадії становлення, — 50 000 канадських доларів);

До мінімальних чистих нематеріальних активів — 1 млн канадських доларів для

діючих компаній і 500 000 канадських доларів для компаній, що перебувають у

стадії становлення.

Крім того, всі емітенти повинні бути прибутковими за останні три фінансових

роки або мати за останні півроку випуск цінних паперів у вільний продаж по

проспекту2.

На фондових біржах багатьох країн кількість осіб, які можуть брати участь у

торгах, обмежена, і тому членами бірж можуть стати лише суб'єкти, які

придбали право на здійснення біржових операцій (купили місце на біржі)3.

Таке право після його набуття стає власністю покупця і може, з урахуванням

певних обмежень, які містить статут біржі, бути відчужене.

Система купівлі та продажу біржового місця існує на фондових біржах США,

Японії, Франції, Канади, Італії та деяких інших країн. Статутами багатьох

бірж, організованих у формі акціонерних товариств, визначено, що купівля

місця на біржі нерозривно пов'язана з придбанням частки в статутному

капіталі біржі. На біржах, які не обмежують кількість своїх членів, системи

продажу та купівлі місця, як правило, не існує.

Як уже згадувалось вище, фондова біржа, забезпечуючи концентрацію попиту та

пропозиції на цінні папери, не в змозі вмістити всіх, хто бажав би продати

або купити ці папери. Всі функції проведення біржових операцій виконують

біржові посередники. Завжди в окремо взятій біржовій угоді задіяні три

сторони — продавець, покупець і посередник.

На початкових етапах фондової торгівлі модель операцій з цінними паперами

дуже проста — один посередник зводить продавця з покупцем. З ростом

масштабів фондових операцій з'являється інша модель — покупець звертається

до одного посередника, а продавець до іншого, і вірогідність їх звернення

до одного й того самого посередника є дуже малою. За ще більшої

інтенсивності фондових операцій складається третя модель — тепер вже самі

посередники потребують допомоги, і між ними з'являється ще один — центровий

посередник.

Виконуючи свої функції, біржові посередники можуть діяти двояко.

По-перше, за свій рахунок, стаючи на певний час власниками цінних паперів і

отримуючи доход як різницю між курсами їх купівлі й продажу. Таких

посередників, як уже зазначалось, називають ділерами.

По-друге, працювати за певний процент від суми угоди, тобто за комісійну

винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продаж

цінних паперів.

У першій і другій моделях фондових операцій біржовий посередник може

виступати або в одній якості, або в іншій. У третій моделі додержується

принцип поділу функцій: центровий посередник працює за свій рахунок, а

флангові — на комісійних засадах. Третя модель тривалий час, аж до середини

80-х років, існувала на біржі в Лондоні, за нею до цього часу функціонує

Нью-Йоркська фондова біржа. Центровий посередник у Лондоні йменувався

"джоббером", у Нью-Йорку — "спеціалістом". Флангові посередники всюди

іменуються брокерами.

Операція купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі проходить через

три етапи, які характеризуються різними правовими наслідками та

особливостями поведінки її учасників. Умовно ці етапи можна назвати так:

1) підготовка до укладення угоди;

2) торгівля;

3) розрахунки між сторонами.

У процесі підготовки до укладення угоди біржовий посередник (брокерська

контора) отримує від своїх клієнтів розпорядження на купівлю або продаж

цінних паперів, здійснює їх систематизацію та облік. Вказані операції

відбуваються в офісі контори, після чого відповідні вказівки передаються

брокеру безпосередньо на фондову біржу.

Вимоги до біржових замовлень, відповідно до п. 17 Положення про

реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання

їх діяльності, встановлюються правилами біржі і можуть включати норми,

згідно з якими ці замовлення повинні передаватися на біржу будь-яким

способом, який влаштовує клієнта і брокерську контору. Умови передачі

замовлення можуть визначатися для клієнтів брокерської контори договором

про відкриття рахунка або іншим договором, що передбачає участь агента

брокерської контори — збирача замовлень. Біржа або брокерська контора

можуть поставити вимогу, щоб передані в усній формі замовлення були

підтверджені письмово.

Брокерська контора повинна нести відповідальність перед своїми клієнтами

за умови виконання і своєчасність передачі замовлень на ринок. Біржа може

включати в правила норму, що забороняє взаємокомпенсацію замовлень клієнтів

як у самій брокерській конторі, так і з іншими брокерськими конторами до

передачі замовлень на ринок, або дозволяти виконання замовлень на

позабіржовому ринку.

Правила фондової біржі можуть забороняти брокерській конторі

узагальнювати замовлення клієнтів, що стосуються одного і того ж цінного

папера і включають однаковий обмежувальний курс, до їх передачі на ринок,

окрім випадків, дозволених біржею для цінного папера з незначною

номінальною вартістю.

Торгівля починається з розповсюдження брокером на біржі інформації про

бажання продати або придбати певні цінні папери за певну ціну. На основі

таких інформація різні брокери порівнюють розпорядження купівлі та

розпорядження продажу, одержані ними. Якщо умови цих розпоряджень повністю

співпадають і угода купівлі-продажу цінних паперів може бути укладена,

відбувається акцептапія пропозицій контрагентів брокерами, котрі

представляють інтереси продавця і покупця, яка фіксується не тільки

сторонами, але й фондовою біржею.

Якщо торгівля на фондовій біржі здійснюється шляхом аукціону, порядок

організації аукціонів у торговельному залі фондової біржі (торгівля "з

голосу") має бути визначений у правилах фондової біржі або в іншому

документі з урахуванням вимог щодо:

визначення видів угод, що можуть укладатися способом онкольного аукціону;

учасників аукціонів;

процедури ведення аукціонів;

визначення видів наказів брокерам/ділерам на купівлю-продаж цінних паперів

(ринковий, лімітний, стоп-наказ тощо);

оформлення біржових угод;

форми оголошення замовлень.

Процедури здійснення біржової торгівлі, встановлені правилами біржі,

повинні містити в собі: а) принципи котирування цінних паперів, угоди щодо

яких здійснюються на біржі, б) введення цінних паперів, прийнятих на

офіційне котирування, до продажу та в) способи і періодичність повідомлення

біржі, яке уточнює дату першого котирування і обраний механізм введення до

продажу.

Залежно від становища на ринку після котирування (абсолютна або неповна

рівновага, ринок, обмежений в нерівно-вазі, тощо) біржа повинна публікувати

біржовий курс цінних паперів. Якщо неможливо визначити курс, біржа не

публікує ніякої інформації про стан ринку (ринок поза котируванням).

Правилами може визначатися, що курси узагальнюються через біржовий індекс,

оприлюднення якого є обов'язковим.

Завданням системи клірингу є визначення взаємних зобов'язань сторін угоди

купівлі-продажу цінних паперів на момент її виконання і, при цьому,

мінімізація переміщень як цінних паперів, так і грошових коштів.

Залежно від особливостей здійснення розрахунків між сторонами угоди

розрізняють дві системи клірінгу: 1) одинична система; 2) залік.

За одиничної системи покупець цінних паперів після укладення угоди

переводить грошові кошти або їх еквівалент у допустиму для продавця форму.

Продавець, у свою чергу, тримає цінні папери у формі, придатній для

поставки покупцю. Після цього обидві сторони обговорюють певний механізм

обміну паперів на гроші. Всі подальші угоди між сторонами протягом цього

біржового дня здійснюються за цією самою схемою, але повністю незалежно від

попередніх або подальших угод.

Система заліку використовується за значної інтенсивності фондових операцій

і дозволяє звести розрахунки по певному виду цінних паперів до мінімальної

кількості їх передач.

Існує три варіанти заліку: 1) двосторонній залік; 2) багатосторонній залік;

3) безперервне залікове виконання.

Двостороннім, або попарним, визнається залік, який відбувається між двома

одними і тими самими сторонами, які протягом одного робочого біржового дня

уклали кілька угод щодо одного виду цінних паперів. У цьому випадку система

двостороннього заліку дозволяє визначити підсумкове число належних передачі

кожною стороною цінних паперів або суму грошей. Двосторонній залік,

незважаючи на те, що він є найпростішою формою заліку, зменшує кількість і

спрощує процес розрахункових операцій під час виконання угод купівлі-

продажу цінних паперів на фондовій біржі.

Використання в процесі розрахунків багатостороннього заліку є кроком на

шляху до більш ефективних методів клірингу. Учасник біржової торгівлі може

укласти за день значну кількість угод щодо одного виду цінних паперів з

багатьма сторонами, але багатосторонній залік може призвести до того, що

він матиме одне-єдине зобов'язання або право на одержання перед однією або

декількома сторонами.

Нарешті, в системі безперервного залікового виконання (БЗВ)

використовується метод багатостороннього заліку. Однак розрахунки за

угодами, укладеними певним учасником торгів за один день, не зводяться до

підсумкового результату, а всі незакриті його зобов'язання зараховуються

проти угод наступного робочого дня.

Однією з характерних рис БЗВ є вклинення клірингової палати між сторонами

угоди в ролі протилежної сторони для кожної з них. Таким чином, сторони

угод стають боржниками або кредиторами клірингової палати, а не один

одного, що значно зменшує ризик невиконання умов угоди однією із сторін. Це

пояснюється тим, що невиконання зобов'язань перед кліринговою палатою може

призвести в кінцевому результаті до відлучення боржника від участі в торгах

на біржі, а клірингова палата зі свого боку справно виконує зобов'язання

перед усіма учасниками заліку.

Система безперервного залікового виконання розроблена з метою досягнення

повної автоматизації та максимального використання заліку в процесі

розрахунків за угодами по цінних паперах. Шляхом зведення в єдине

найбільшої кількості угод БЗВ зменшує до мінімуму зобов'язання по поставці

цінних паперів. Система БЗВ може продуктивно функціонувати лише в країнах з

розвинутим фондовим ринком, оскільки вона вимагає використання автоматичної

системи безготівкових розрахунків у високо централізованій та керованій

інфраструктурі.

Для нашої країни створення ефективної системи клірингу має стати ключовим

кроком до спрощення розрахунків і зниження ризику при виконанні біржових

угод по цінних паперах. Необхідно, в першу чергу, визначити найбільш

оптимальний, з урахуванням рівня розвитку вітчизняного ринку цінних

паперів, тип системи клірингу, здатний справно функціонувати на українських

фондових біржах. Це одна з основних умов обмеження кількості незавершених

угод та істотного зменшення ринкової вразливості.

Законодавством України передбачені заходи, які мають здійснюватись на

фондових біржах з метою забезпечення виконання біржових угод. Зокрема,

відповідно до Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-

інформаційних систем і регулювання їх діяльності, для забезпечення гарантій

щодо виконання зобов'язань правилами біржі має бути передбачено, що активи

повинні вноситися учасником у вигляді коштів та/або державних цінних

паперів як застави, зараховуватися на кліринговий рахунок і утворювати

гарантійний фонд, який депонується на рахунках у банку, уповноваженому

учасниками на здійснення розрахунково-клірингових функцій. Поточний

гарантійний внесок має вираховуватися у відсотках від котирувальної ціни,

яка встановлюється для кожного контракту, та вноситися учасником за кожну

відкриту позицію.

Крім того, правилами фондової біржі може бути встановлено, що брокерська

контора відповідає перед біржею за створення на рахунках клієнтів

необхідних запасів цінних паперів (у випадку продажу) і коштів (у випадку

купівлі) перед передачею замовлення на ринок. Біржа ні в якому разі не може

відповідати за відсутність необхідних запасів цінних паперів або коштів.

За власною ініціативою або на вимогу правління біржі брокерська контора має

право вимагати передачі коштів або цінних паперів до передачі замовлення на

ринок. Якщо подавач замовлення не передав цінні папери брокерській конторі

на наступний день після операції купівлі-продажу цінних паперів, які були

продані, або грошові кошти для купівлі цінних паперів, то брокерська

контора має право без попереднього повідомлення здійснити повторну купівлю

проданих, але не переданих цінних паперів або продати викуплені, але не

сплачені цінні папери. Всі витрати покриваються за рахунок клієнта, який

порушив правила.

Біржа може створювати гарантійний ринковий фонд як некомерційну структуру

для сприяння роботі брокерських контор.

Питання щодо створення такого фонду, його діяльності та умов формування і

використання мають вирішуватися зборами акціонерів та визначатися

відповідним положенням, погодженим з Державною комісією.

Гарантійний ринковий фонд біржі створюється для того, щоб кожен із

учасників ринку, який уклав на ньому угоду, мав змогу успішно її

реалізувати навіть у тому разі, коли її умови не були дотримані.

За наявності на біржі гарантійного ринкового фонду кожна брокерська контора

повинна бути його членом і брати участь у його фінансуванні, перераховуючи

кошти на його рахунок.

Порядок обов'язкового оприлюднення біржових цін має визначатися правилами

фондової біржі і передбачати фіксацію та публікацію в офіційному виданні

біржі найвищого та найнижчого курсів цінного папера (цінних паперів)

кожного найменування, а також курсу цінного папера (цінних паперів) кожного

найменування на момент завершення біржового дня ("закриття біржі") та чисту

зміну курсу на цей момент порівняно з курсом на момент завершення

попереднього біржового дня.

З метою здійснення клірингових операцій при фондових біржах утворюються

розрахункові, так звані клірингові, палати. Як правило, клірингові палати

створюються на базі одного з банків, який повністю виконує функції щодо

клірингу біржових операцій шляхом відкриття рахунків кожному учаснику біржі

та виконання по них відповідних розрахунків згідно з укладеними угодами.

У світовій практиці кліринг операцій з цінними паперами здійснюється, за

загальним правилом, національним банком тієї чи іншої країни. У Франції —

це Банк де Франс, у Німеччині — Центральний земельний банк (Бундесбанк).

На Українській фондовій біржі кліринг операцій з цінними паперами виконує

Акціонерний банк "Україна", який і є кліринговим банком.

Кінцевий успіх системи клірингу та виконання біржових угод безпосередньо

залежить також від створення та активного функціонування при фондових

біржах депозитаріїв цінних паперів.

Депозитарій цінних паперів — це спеціалізована посередницька організація,

що забезпечує збереження й облік цінних паперів, обслуговує угоди,

пов'язані з їх обігом, та, у разі необхідності, поставку паперових бланків

фондових інструментів із своїх сховищ у місця, вказані їх власниками.

Вигода використання системи депозитаріїв цінних паперів полягає в тому, що

вони значно спрощують виконання угод по цінних паперах і водночас

дозволяють уникнути великих переміщень останніх. При виконанні угоди

необхідно лише перекласти відповідні цінні папери з одного сейфа

депозитарію, де вони зберігаються, в інший, а не доставляти їх до місця

виконання угоди і передавати іншому власнику. Однак це можливо лише за

умови, що обидві сторони угоди є учасниками одного і того ж депозитарію.

З метою спрощення операцій по виконанню угод з цінними паперами в більшості

країн з цивілізованою ринковою економікою існує система центральних

депозитаріїв, клієнтами яких є практично всі учасники біржових операцій цих

країн і в яких постійно зберігається основна частина цінних паперів, що

допущені до біржового обігу. В США, наприклад, центральні депозитарії

існують з кінця 60-х років, в Японії — з початку 70-х, у Великобританії — з

кінця 70-х. В Україні поки що не створено єдиної системи центрального

депозитарію. При Українській фондовій біржі функціонує центральний

депозитарій, учасником якого може стати будь-яка фінансова установа, яка

відповідає вимогам, що встановлені Умовами прийняття в учасники

центрального депозитарію цінних паперів при УФБ.

АТ "Центральний депозитарій цінних паперів при УФБ" обслуговує всі

операції з безготівковими (дематеріалізованими) цінними паперами, по яких

відбувається розміщення чи вторинний обіг на УФБ та її філіях.

Звичайно, коли ми говоримо про центральний депозитарій цінних паперів,

то, насамперед, маємо на увазі депозитарій, що здійснює зберігання та

облік, а також фіксує переміщення не фізичних, а дематеріалізованих цінних

паперів, які існують у вигляді комп'ютерних записів на рахунках.

Однак перевести всі цінні папери в дематеріалізовану форму — справа

досить клопітка й складна. Про це переконливо свідчить досвід індустріальне

розвинутих країн. Системою електронного обігу.

Щодо України, то, враховуючи практичну відсутність в ній централізованої

комп'ютерної мережі, яка обслуговувала б операції з фондовими

інструментами, говорити про повний перехід українського фондового ринку на

операції з цінними паперами в дематеріалізованій формі є справою

передчасною.

Указом Президента України від 25 травня 1994 р. а № 247/94 "Про

електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій" передбачено

створення Національного депозитарію для обслуговування електронного обігу

цінних паперів в Україні на базі Центрального депозитарію цінних паперів

при Українській фондовій біржі (ст. 2). Таким чином, було створено правові

засади для появи ще одного з інститутів, притаманних розвинутому ринку

цінних паперів. Однак до цього часу Національний депозитарій цінних паперів

ще не створений.

Власне, питання про Національний депозитарій в Україні зводиться до

питання, на якій базі і з якою метою він має створюватись: на базі АТ

"Центральний депозитарій" при УФБ для забезпечення обігу бездокументних

акцій та облігацій відкритих акціонерних товариств чи на базі депозитарію

НБУ для обслуговування обігу державних цінних паперів. Питання залишається

відкритим, хоча створення Національного депозитарію передбачено також

Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України, схваленою

постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р.

Згідно з Концепцією, до системи Національного депозитарію повинні належати

Національний депозитарій та його учасники — локальні депозитарії банків,

посередники на ринку цінних паперів, спеціалізовані депозитарні установи

(реєстратори), регіональні центри сертифікатних аукціонів, які

безпосередньо обслуговуватимуть учасників фондового ринку.

Депозитарії тісно співпрацюють з іншими учасниками біржового ринку

(кліринговими банками, фондовими біржами), що дозволяє зробити цей ринок

більш досконалим і ліквідним і тим самим наблизити його до міжнародних

стандартів, які існують для ринків цінних паперів. Тим більше, що такі

стандарти для міжнародних ринків станом на 1992 рік визначені організацією

експертів, яка іменується "Група тридцяти" (Г-30).

Рекомендації Г-30 спрямовані, в основному, на вирішення проблем клірингу та

організації фондової торгівлі. Уніфіковані вимоги до національних ринків

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6